про залишення позовної заяви без руху
04 травня 2023 року Справа № 480/4104/23
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шаповал М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації в сумі 13479,26 грн.
Відповідно до пунктів 3 і 5 частини першої ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіривши матеріали позовної заяви, визнаю, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду і тому позивачка мала б додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить суд стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості за належні до видачі предмети речового майна, оскільки як на день звільнення зі служби так і на день звернення до суду з цим позовом така компенсація не була виплачена. При цьому вона була звільнена з органів Державної кримінально-виконавчої служби України наказом від 20.02.2023 № 172/к. Відповідно, з 20.02.2023 позивач знала про порушення її прав та інтересів.
Всупереч вимогам ч. 5 ст. 122 КАС України позивачка звернулася до суду з позовом лише 03.05.2023, тобто після спливу встановленого місячного строку звернення до суду. Однак позивачка вважає, що строк звернення до суду з позовом вона не пропустила, оскільки про порушення свого права дізналася, коли була ознайомлена із довідкою № 1361 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, а саме 11.04.2023. У свою чергу, відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З такими доводами позивачки не можливо погодитися оскільки ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Проте, відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
За приписами ч. 1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України лише у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, враховуючи те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна врегульований спеціальною нормою - частиною п'ятою статті 122 КАС України, вважаю, що відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Будь-якого обґрунтування поважності причин пропуску строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, позивачка не зазначила.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Шаповал