Справа № 420/14631/22
03 травня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року;
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року;
визнати протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно);
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно);
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року;
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року;
визнати протиправною бездіяльність Департамент патрульної поліції щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 16 діб;
зобов'язати Департамент патрульної поліції виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 16 діб;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення зі служби в поліції із ОСОБА_1 ;
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки остаточного розрахунку грошового забезпечення за період з 23.07.2022 року по 29.09.2022 року в розмірі у розмірі 93 486,24 грн відповідно до положень ст.117 Кодексу законів про працю України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при ОСОБА_1 , в період з 07 листопада 2015 року по 23 липня 2022 року проходив службу в Департаменті патрульної поліції та перебував на посаді інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції № 918 о/с від 19.07.2022 року, заявник з 23.07.2022 був звільнений з органів Національної поліції України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (за власним бажанням).
Представник позивача зазначає, що після звільнення отримав грошове забезпечення: 27.07.2022 року в розмірі 33 096 грн; 28.07.2022 року - 15 463,87 грн; 31.08.2022 року - 24 625 грн; 29.09.2022 року - 4 925 грн.
28.08.2022 року адвокат Слободянюк В. в інтересах позивача звернулась до Департаменту патрульної поліції з запитом в якому просила надати інформацію щодо грошового забезпечення позивача, на який Департаментом патрульної поліції за вих. №1019аз/41/5/05-2022 надано відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби в ДПП, з якого вбачається, що заявнику не нараховано та не виплачено грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно); індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року; грошове забезпечення у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину в період з березня 2021 року по 23.07.2022 року; грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану відпустку за 17 діб у 2021 році.
Поряд з цим, Департаментом патрульної поліції не здійснено остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення зі служби в поліції позивача.
Позивач вважає таку бездіяльність Департаменту патрульної поліції незаконною та протиправною.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Представник відповідача вказує, що з позивач не має права на індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року у зв'язку з тим, що:
в період з листопада 2015 року по травень 2016 року через низький індекс споживчих цін;
індексація грошового забезпечення поліцейських була передбачена у постанові Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» де Кабінетом Міністрів України внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078, доповнивши абзац п'ятий після слова “військовослужбовців” словом “, поліцейських”. Вказана Постанова набрала чинності з 24 жовтня 2017 року.;
позивач має право на виплату грошового забезпечення, яке було виплачено йому несвоєчасно або в меншому розмірі тільки за період не більше ніж три роки, що передують зверненню за одержанням такого грошового забезпечення. В даному випадку трирічний строк минув у жовтні місяці 2020 року. В даному випадку, застосуванню підлягають спеціальні норми, а не загальні з підстав, викладених вище.
Щодо служби у нічний час, представник відповідача зазначає, що посилання позивача на те, що кожна зміна у нічний час становить 8 (вісім) годин є помилковою, оскільки з такого часу необхідно відняти 2 (дві) години в кожній зміні на перерву для відпочинку та харчування, а відтак, кожна зміна у нічний час становить 6 (шість) годин.
Також представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача компенсацію за службу в нічний час з 07 листопада 2015 року по 31 березня 2018 року. Однак, враховуючи факт звернення з цією вимогою до суду лише 13 жовтня 2022 року та положення п. 11 Розділу 1 Порядку №260, вважає що вимога позивача порушує норми законодавства.
Стосовно вимоги про доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року, представник відповідача вказує, що вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Фінансування для здійснення вищевказаної доплати поліцейським Департаменту патрульної поліції в період з березня 2021 до Департаменту патрульної поліції не надходило. Згідно положень Постанови №302 та Постанови №375 Департамент патрульної поліції не с розпорядником коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів.
Окрім того, представник відповідача зазначає, що належних доказів того, що позивач у період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року залучався до забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх службових обов'язків мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, не надано.
Щодо виплати грошової компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за 2021 рік, представник відповідача зазначає, що порядок надання та обчислення тривалості відпустки регулюється спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію», тому норми трудового законодавства не підлягають застосуванню при регулюванні вказаних відносин. Виходячи зі змісту положень пункту 8 розділу III Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Відповідно до наказу ДПП №918 о/с від 19 липня 2022 року, позивача звільнено з 23 липня 2022 з виплатою грошової компенсації за 16 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році. Згідно розрахункового листа за липень 2022 року, позивачу виплачено грошову компенсацію за 16 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році в розмірі 6 691,91 (шість тисяч шістсот дев'яносто одна) гривня 91 копійка. А тому, на переконання представника відповідача, в силу наведених правових приписів та встановлених обставин справи, підстав для виплати позивачу компенсації за 16 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, в межах спірних правовідносин, відсутні.
Щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 23 липня 2022 року і по день проведення фактичного розрахунку представник відповідача зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні слід рахувати з 24 липня 2022 року по 28 вересня 2022 року. 2022 року вбачається, що позивач у травні місяці отримував додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 у розмірі 30 000 гривень та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 за безпосередню участь в бойових діях у розмірі 16 333 гривень. Також, згідно вищезазначеної відомості вбачається, що позивач у червні місяці отримував додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 у розмірі 30 000 гривень та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 за безпосередню участь в бойових діях у розмірі 28 373 гривень. Відтак, вищезазначена додаткова винагорода не має постійного характеру, а відтак не повинна враховуватись під час обчислення середньої заробітної плати. Згідно довідки про доходи за останні два місяці перед звільненням (травень-червень) №1797 встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 14 822,34 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 34 копійки, та в свою чергу, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 485,98 (чотириста вісімдесят п'ять) гривень 98 копійок. Отже, маємо наступний розрахунок: 48 (днів) х 485,98 (середньоденна заробітна плата = 23 327,04 (двадцять три тисячі триста двадцять сім) гривень 04 копійки.
За таких обставин, на думку представника відповідача, заявлена позивачем сума в розмірі 93 486,24 (дев'яносто три тисячі чотириста вісімдесят шість) гривень 24 копійки є помилковою та такою, що отримана за результатами невірного розрахунку, а відтак така сума не може підлягати стягненню.
Крім того, представник відповідача вказує на те, що якщо з позивачем, як він сам зазначає, здійснено остаточний розрахунок 28 вересня 2022 року, то в нього відсутні підстави для звернення до суду з вимогою виплатити індексації грошового забезпечення, доплату за службу у нічний час, доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку. Якщо ж позивач вважає, що остаточного розрахунку з ним при звільненні здійснено не було, то в нього відсутні підстави для звернення до Суду з вимогою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, на думку представника відповідача, позивач намагається стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку (хоча сам же зазначає, що з ним, начебто, не здійснено такого розрахунку) та, в разі задоволення таких вимог, виникають підстави для повторного стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за ті ж самі види виплат. Чинне законодавство не передбачає можливості двічі стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за ті ж самі види виплат.
З наведених підстав, на переконання представника відповідача, відповідач діяв на підставі чинного законодавства, що регулюють проходження служби в органах Національної поліції та у межах наданих повноважень, посилаючись у своїх діях на норми закону.
На підставі викладеного, представник відповідача просить суд в задоволенні адміністративного позову.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив про необґрунтованість доводів, викладених представником відповідача у відзиві.
Ухвалою суду від 31.10.2022 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про:
визнання протиправною бездіяльності Департамент патрульної поліції щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 16 діб;
зобов'язання Департамент патрульної поліції виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 16 діб;
визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення зі служби в поліції із ОСОБА_1 ;
зобов'язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки остаточного розрахунку грошового забезпечення за період з 23.07.2022 року по 29.09.2022 року в розмірі у розмірі 93 486,24 грн відповідно до положень ст.117 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою суду від 31.10.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року; зобов'язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року; визнання протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно); зобов'язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно); визнання протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року; зобов'язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року повернуто позивачеві.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року скасовано, справу за позовом і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 09.01.2023 року Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року;
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року;
визнати протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно);
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно);
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року;
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року;
визнати протиправною бездіяльність Департамент патрульної поліції щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 16 діб;
зобов'язати Департамент патрульної поліції виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 16 діб;
визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення зі служби в поліції із ОСОБА_1 ;
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки остаточного розрахунку грошового забезпечення за період з 23.07.2022 року по 29.09.2022 року в розмірі у розмірі 93 486,24 грн відповідно до положень ст.117 Кодексу законів про працю України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 19.07.2022 №918о/с «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 77 (за власним бажанням) з 23 липня 2022 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 НОМЕР_2 ), інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку, з виплатою грошової компенсації за 16 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році, установивши премію за липень 2022 року в розмірі 91,220 відсотків.
28.08.2022 та 01.09.2022 представник позивача звернулась до Департаменгту патрульної поліції з адвокатськими запитами щодо надання інформації та копій документів.
Листом від 01.09.2022 №1019аз/41/5/05-2022 відповідач повідомив представника позивача про те, що Відповідно до пункту 11 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок), підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цих Порядку та умов. Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку підставою для виплати та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції. Відповідно до наказів начальника Департаменту патрульної поліції у період з 07.11.2015 по 31.03.2018 до служби в нічний час ОСОБА_1 не залучався, у зв'язку з чим підстави для нарахування та виплати вищезазначеної доплати відсутні.
Крім того поінформовано, що вказаному поліцейському нараховано та виплачено таку доплату за період з 01.04.2018 по 23.07.2022 на загальну суму 10406,66 грн (інформація про кількість годин служби та розміри доплати додається).
Щодо виплати індексації грошового забезпечення повідомлено, що згідно з частиною п'ятою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» до об'єктів індексації грошових доходів населення віднесено оплату праці (грошове забезпечення). У статті 6 Закону зазначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим постановою від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 вказаного Порядку та доповнено абзац 5 після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаної постанови, тобто з листопада 2017 року.
Стосовно доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» інформуємо, що відповідно до наказів начальника Департаменту патрульної поліції в межах виділених асигнувань на зазначені цілі ОСОБА_2 здійснено доплату за службу в умовах карантину за період з березня по грудень 2020 року на загальну суму 37218,78 грн та з січня по лютий 2021 року - 9675,03 гривень.
Також в листі вказано, що порядок надання та обчислення тривалості відпустки поліцейських регулюється спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію», тому норми трудового законодавства не підлягають застосуванню при врегулюванні вказаних відносин.
Зазначено, що згідно з наказом ДПП від 26.04.2021 № 350 о/с ОСОБА_1 використав основну щорічну чергову оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 15 діб.
Також поінформовано, що відповідно до наказу ДПП від 19.07.2022 № 918 о/с поліцейського звільнено зі служби в поліції з 23 липня 2022 року з виплатою грошової компенсації за 16 діб невикористаної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році. Відповідно до частини 10 статті 93 Закону України від 02.07.2015 № 580-УІІІ «Про Національну поліцію» та абзацу 7 пункту 8 розділу III Порядку визначено, що поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону за невикористану відпустку в році звільнення. Тобто згідно з вищевказаними нормами законодавства, компенсація відпустки поліцейському за попередні роки, що передують року звільнення, не передбачено.
Щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» повідомлено, що вказаному у Вашому запиті співробітнику здійснено зазначену доплату з 24 лютого 2022 року по дату звільнення на загальну суму 220693,00 гривні.
Крім того, надсилано відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 із вказанням складових з 07.11.2015 по 31.08.2022.
Листом від 30.08.2022 року №337-/3/41/13/02/01-22 Управління патрульної поліції в Одеській області повідомило представника позивача про надання витягу зпослужного списку особової справи старшого лейтенанта ОСОБА_1 та копії наказу ДПП від 19.07.2022 №918 о/с про звільнення.
Листом від 16.09.2022 №346-/3/41/13/03/01-22 Управління патрульної поліції в Одеській області повідомило представника позивача про надання довідки щодо кількості відпрацьованих нічних змін, а також кількості днів виконання службових обов'язків ОСОБА_1 за періоди, вказані у запиті та копії посадової інструкції колишнього інспектора ОСОБА_1 .
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Стосовно не виплати грошової компенсації при звільненні за невикористану відпустку за 2021 рік в кількості 16 діб, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції №918 о/с від 19.07.2022 року, позивачу виплачено грошову компенсацію за 16 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році.
Разом з тим, відповідач не заперечує того факту, що позивач не використав частину чергової оплачуваної відпустки за 2021 рік у кількості 16 діб.
Однак, відповідач заперечує щодо того, що позивач має право на компенсацію невикористаної частини відпустки за минулий період.
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин 9-10 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016р. №260, передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 7,8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що Законом №580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи ст.83 КЗпП України і ст.24 Закону №504/96-ВР.
Відтак, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2021 у справі №160/10875/19 та від 31 березня 2021 у справі №320/3843/20.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено в листі Департаменту патрульної поліції від 01.09.2022 року №1019аз/41/5/05-2022, згідно з наказом ДПП від 26.04.2021 №350 о/с ОСОБА_1 використав основну щорічну чергову оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 15 діб.
Відповідачем не спростовано те, що ОСОБА_1 станом на дату звільнення зі служби в поліції не використав 16 діб відпустки за 2021 рік.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні, як основних, так і додаткових відпусток.
Щодо індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі ЗУ №1282-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції від 02.12.2012 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни у частину першу статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та цифри "101" замінено цифрами "103".
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
При цьому Порядок №1078 лише деталізує та розвиває норми законів, якими передбачений обов'язок індексувати грошові доходи населення.
Більш того, в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Таким чином наявні підстави вважати, що відповідач, відмовивши позивачу у виплаті суми індексації грошового забезпечення, діяв всупереч Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Щодо доводів відповідача про те, що у спірний період з 07.11.2015 по 31.10.2017 величина індексу споживчих цін тільки у квітні 2016 року перевищувала встановлений законом поріг у 103 відсотка, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки пов'язані з неправильним тлумаченням закону. Так відповідач бере до уваги лише опублікований Держстатом індекс споживчих цін та відштовхується від того чи перевищував такий опублікований індекс 103 відсотка чи ні у конкретному місяці. Тобто, якщо перевищував, то позивач має право на індексацію, а якщо ні то не має права. Однак, як Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» так і Порядок №1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. А для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (103 відсотка, а до 01.01.2016 року 101 відсоток).
Тобто, для нарахування індексації, необхідно множити кожного місяця опублікований Держстатом індекс споживчих цін і якщо, за результатом такого множення, він перевищує 103 відсотка (до 01.01.2016 року 101 відсоток), то позивач має право на проведення індексації.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
За таких обставин суд вважає за необхідне для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року включно.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно) та зобов'язання вчинити певні дії суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно пп. 3 п. 5 вищевказаної Постанови №988 визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Водночас, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання), визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, (далі - Порядок №260).
Згідно п. 3 Розділу І вказаного Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до п.11 Розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00 годин.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Як вбачається з довідки обліку несення служби в нічний час ОСОБА_1 залучався до служби в нічний час у періоди з листопада 2015 року по березень 2018 року, а саме:
у листопаді 2015 року - 6 змін; у грудні 2015 року - 4 зміни; у січні 2016 року - 2 зміни; у лютому 2016 року - 3 зміни; у березні 2016 року - 8 змін; у квітні 2016 року - 8 змін; у травні 2016 року - 8 змін; у червні 2016 року - 6 змін; у липні 2016 року - 8 змін; у серпні 2016 року - 4 зміни; у вересні 2016 року - 7 зміни; у жовтні 2016 року - 4 зміни; у листопаді 2016 року - 5 змін; у грудні 2016 року - 5 змін; у січні 2017 року - 8 змін; у лютому 2017 року - 2 зміни; у березні 2017 року - 4 зміни; у квітні 2017 року - 4 зміни; у травні 2017 року - 8 змін; у червні 2017 року - 8 змін; у липні 2017 року - 4 зміни; у серпні 2017 року - 8 змін; у вересні 2017 року - 5 змін; у жовтня 2017 року - 5 змін; у листопаді 2017 року - 6 змін; у грудні 2017 року - 6 змін; у січні 2018 року - 4 зміни; у лютому 2018 року - 2 зміни; у березні 2018 року - 8 змін.
Разом з тим, як вбачається з відомостей про грошове забезпечення за період з листопада 2015 року по березень 2018 року (включно) доплата за роботу в нічний час відсутня.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачу за період з листопада 2015 року по березень 2018 року протиправно не було нараховано та виплачено доплату за службу у нічний час у кількості 160 змін, з огляду на що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (надалі - Постанова № 375) унормовано, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
В силу пунктів 2-5 вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, встановлюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, обумовлені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі бюджетні кошти).
За змістом пункту 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами першим та другим пункту 4 Порядку окреслено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо наявності підстав для проведення нарахування такої доплати, адже, як зазначено відповідачем у листі від 01.09.2022 №1019аз/41/5/05-2022, ОСОБА_2 здійснено доплату за службу в умовах карантину за період з березня по грудень 2020 року на загальну суму 37218,78 грн та з січня по лютий 2021 року - 9675,03 гривень, що також підтверджується відомістю про грошове забезпечення позивача за вказаний період.
При цьому, виплату такої допомоги у період з березня 2021 року 23 липня 2022 року не проведено з огляду на ненадходження коштів від головного розпорядника.
Правилами частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У силу статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У контексті спірних відносин, з огляду на проведення відповідачем нарахування позивачу доплати до грошового забезпечення на підставі Постанови № 375, суд зауважує, що відповідні кошти є майном позивача у розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо виплати позивачу нарахованої доплати до грошового забезпечення, передбаченої Постановою № 375. А тому посилання представника відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати доплати до грошового забезпечення є безпідставними.
Відповідачем не надано доказів звернення до Національної поліції України, МВС України, Кабінету Міністрів України із заявами про виділення додаткових коштів для проведення розрахунків з позивачем.
При цьому суд враховує, що відповідно до інформації, викладеної в листі Департаменту патрульної поліції, додаткова виплата до грошового забезпечення передбачена Постановами №375 та №485, виплачена ОСОБА_1 у 2020 та 2021 роках відповідно до наказів начальника Департаменту патрульної поліції.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд вважає безпідставними доводи відповідача в частині обмеження трирічним строком звернення, за яким виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання, з огляду на таке.
Так суд зазначає, що вищевказане обмеження трирічним строком звернення за одержанням не виплаченого грошового забезпечення передбачена Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260.
В той же час, згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до статті 233 КЗпП України (в редакції Закону №2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто, з 19.07.2022 року відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.
Водночас відповідно до пункту 1 Розділу «Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423 дію карантину продовжено на всій території України до 30.04.2023 року.
Верховний Суд у висновку, зробленому в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 зазначив, що ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статтей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З огляду на зазначене суд доходить висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача щодо обмеження вищевказаним трирічним строком.
Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.07.2022 року по 29.09.2022 року в розмірі 93486,24 грн., суд зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є відносини щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача відповідно до статті 117 КЗпП України.
Приписами статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, приписами КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, Верховним Судом у постановах від 16 липня 2020 року у справі № 400/2884/18, від 16 липня 2020 року у справі № 812/1259/17, від 16 липня 2020 року у справі № 825/1540/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 808/610/18.
Аналіз наведених правових норм та висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум, працівник має право на відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Тобто, роботодавець повинен провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, незалежно від обставин, з яких такі суми не були виплачені останньому.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Водночас чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.
Отже, пунктом 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі - Порядок №100) визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно п. 9 розділу І Порядку №260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 91 Закону №580, особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Тобто згідно з чинним законодавством робочий час поліцейських є ненормованим.
Відповідно до довідки Департаменту патрульної поліції про доходи ОСОБА_1 середньомісячна заробітна плата 14822,34 грн.
В даній довідці вказано, що:
- сума отриманого доходу позивачем за травень та червень 2022 року складає 29644,68 грн (травень 14822,34 грн, червень 14822,34 грн);
- кількість робочих днів за травень та червень 2022 року складає 61 день (травень 31 день, червень 30 день).
В той же час, у довідці (без наведень числових значень для розрахунку) зазначено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 485,98 копійок.
Саме вказаний показник середньоденної заробітної плати позивача суд враховує при обчисленні загальної суми заробітної плати за час затримки розрахунку ОСОБА_1 .
Так кількість днів затримки розрахунку складає: за період з 23.07.2022 року по 27.07.2022 року складає 4 днів; з 23.07.2022 року по 28.07.2022 року складає 5 дні; з 23.07.2022 року по 31.08.2022 року складає 39 днів; з 23.07.2022 року по 29.09.2022 року складає 68 днів.
Відтак, загальна сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку складає 56 373,68 грн (485,95 грн*4+485,95 грн*5+485,95 грн*39 +485,95 грн *68).
При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які повинні утримуватися із сум доходу поліцейського.
Отже, з врахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений в постановах Верховного Суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені складає:
42,37% = 33096 грн (сума несвоєчасно виплаченого розрахунку) : 78 109,87грн. (сума, яка підлягала виплаті в день звільнення) х 100%.
Сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості становить: 485,98 грн. (середньоденна заробітна плата) х 42,37% х 4 днів затримки розрахунку = 823,64 грн.
19,8% = 15463,87 грн (сума несвоєчасно виплаченого розрахунку) : 78 109,87грн. (сума, яка підлягала виплаті в день звільнення) х 100%.
Сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості становить: 485,98 грн. (середньоденна заробітна плата) х 19,8% х 5 днів затримки розрахунку = 481,12 грн.
31,53% = 24625,00 грн (сума несвоєчасно виплаченого розрахунку) : 78 109,87грн. (сума, яка підлягала виплаті в день звільнення) х 100%.
Сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості становить: 485,98 грн. (середньоденна заробітна плата) х 31,53% х 39 днів затримки розрахунку = 5 975,95 грн.
6,3% = 4925,00 грн (сума несвоєчасно виплаченого розрахунку) : 78 109,87грн. (сума, яка підлягала виплаті в день звільнення) х 100%.
Сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості становить: 485,98 грн. (середньоденна заробітна плата) х 6,3% х 68 днів затримки розрахунку = 2 081,94 грн.
Загальна сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості становить 9362,65 грн.
Щодо тверджень позивача про наявність підстав для включення до складу грошового забезпечення з якого обчислюється середньодення заробітна плата суми грошової допомоги, яку отримував позивач відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року, то суд зазначає.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 94 Закону України №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до положень пункту 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 у зв'язку із повномасштабною військовою агресію російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, який триває по теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України затверджено постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року.
При цьому, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького на період дії складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов:
- на період дії воєнного стану;
- поліцейським;
- в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);
Отже, суд зазначає, що така додаткова винагорода не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, які враховуються при обчисленні середньоденного грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти Україн» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року.
Визнати протиправною бездіяльність Департамента патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно).
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 31.03.2018 (включно) у кількості 160 нічних змін.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 23 липня 2022 року.
Визнати протиправною бездіяльність Департамент патрульної поліції щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 16 діб.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 16 діб.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення зі служби в поліції із ОСОБА_1 .
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки остаточного розрахунку грошового забезпечення за період з 23.07.2022 року по 29.09.2022 року в розмірі 9362,65 грн (дев'ять тисяч триста шістдесят дві гривні 65 копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048).
Суддя П.П. Марин