04 травня 2023 р. справа № 400/5608/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування наказу № 114 від 10.08.2022 року в частині; зобов'язання виплатити грошове забезпечення
ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач або Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року позивачці додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року сержанта Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року;
2) стягнути з відповідача додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року в сумі 500 000 грн. на користь позивачки.
Ухвалою від 02.03.2023 року суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 114 від 10.08.2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити виплати грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року ОСОБА_1 , починаючи з 19.06.2022 року та виплачувати до повного з'ясування обставин захоплення старшого навідника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 2 роти морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у полон або заручником, його інтернування або звільнення, або визнання його в установленому законом порядку безвісно відсутнім чи померлим, але не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що її чоловік ОСОБА_2 під час бойових дій 04.04.2022 року потрапив у полон, про що її, як дружину військовослужбовця, було повідомлено Сповіщенням № 143 від 07.07.2022 року Центральним РТЦК та СП. Позивачка звернулася до командира військові частини з відповідною заявою про надання виплат грошового забезпечення її чоловіка, який перебуває в полоні. Так, у період з червня по вересень 2022 року їй було виплачено 416 546,62 грн. грошового забезпечення її чоловіка, нараховане за період служби до 18.06.2022 року. Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 114 від 10.08.2022 року прийнято рішення виплатити грошове забезпечення сім'ям військовослужбовців до 18.06.2022 року, у тому числі позивачці ОСОБА_1 . У зв'язку з наявністю вказаного наказу, позивачка не отримує грошове забезпечення захопленого у полон чоловіка, починаючи з 19.06.2022 року. Позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 114 від 10.08.2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити виплати грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що 04.04.2022 року весь особовий склад Військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання у м. Маріуполі потрапив у полон. Наказом № 39 від 19.05.2022 року командуванням військової частини було призначено проведення службового розслідування. До моменту закінчення службового розслідування (18.06.2022 року) за наказом командира військової частини дружина військовослужбовця ОСОБА_2 отримала грошове забезпечення її чоловіка. 19.06.2022 року наказом командира № 67 "Про результати службового розслідування" матеріали службового розслідування разом з повідомленням були направлені до Прокуратури та ДБР, так як у діях військовослужбовців вбачаються ознаки добровільної здачі в полон, що виключає можливість нараховувати військовослужбовцям та виплачувати членам сімей таких військовослужбовців, грошове забезпечення. З дня внесення відомостей до Єдиного держаного реєстру досудових розслідувань, військова служба для такого військовослужбовця припиняється (п. 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/200 від 10.12.2008 року). Саме з цих підстав і були припинені нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 та як наслідок, виплата грошового забезпечення припинилася й дружині військовослужбовця - позивачці у справі.
Ухвалою від 19.12.2022 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 02.03.2023 року суд зупинив провадження у справі № 400/5608/22 до моменту припинення перебування помічника командира Військової частини НОМЕР_1 з правової роботи лейтенанта юстиції ОСОБА_3 у складі оперативно-тактичного угрупування "Донецьк".
Провадження у справі поновлено 27.03.2023 року за клопотанням представника позивачки.
Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого навідника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 2 роти морської піхоти.
04.04.2022 року ОСОБА_2 потрапив у полон в м. Маріуполь Донецької області.
За заявою позивачки протягом червня-вересня 2022 Військовою частиною НОМЕР_1 виплачувалось грошове забезпечення сім'ям за її чоловіка ОСОБА_2 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 114 від 10.08.2022 року "Про здійснення виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 " наказано здійснювати виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, членам сімей військовослужбовців за їх заявою згідно додатку 1 до 18.06.2022 року.
Відтак, з 19.06.2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 здійснення виплат грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 , припинено.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Наказ № 260), відповідно до п. п. 3 розділу ХХХ якого зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884 (надалі - Порядок № 884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Відповідно до Порядку № 884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для припинення виплати грошового забезпечення позивачки стало службове розслідування, призначене наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 39 від 19.05.2022 року "Про призначення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди".
Відповідно до Акту проведення службового розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, та порядку нарахування грошового забезпечення та грошової винагороди, сержант ОСОБА_2 згадується один раз у загальному переліку осіб, стосовно яких проводиться розслідування обставин потрапляння в полон (за № 88). При цьому, зі змісту Акту, обставин потрапляння в полон чи загибелі сержанта ОСОБА_2 , не встановлено.
Також суд звертає увагу, що командиром Військової частини рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 , внаслідок з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця ОСОБА_2 в полон, не приймалося.
Згідно з п. 8 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
З дня внесення відомостей до Єдиного держаного реєстру досудових розслідувань, військова служба для такого військовослужбовця припиняється (п. 144-1 Положення про розходження служби громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/200 від 10.12.2008 року).
З огляду на вищезазначені норми, з дня потрапляння у полон військовослужбовця (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) членам сім'ї військовослужбовця (визначеним у Законі № 2011 та Порядку № 884) за їх заявою виплачується грошове забезпечення до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими, або внесення відомостей до єдиного держаного реєстру досудових розслідувань (військова служба для такого військовослужбовця припиняється) тобто до того моменту, виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Відносно сержанта ОСОБА_2 відсутні дані про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння ним злочину, передбаченого ст. 407 та/або ст. 408 Кримінального кодексу України, відсутній і обвинувальний вирок відносно ОСОБА_2 за скоєння злочинів, передбачених ст. 407 та/або ст. 408 Кримінального кодексу України.
Суд доходить висновку, що у відповідача на день прийняття судом рішення відсутні будь-які фактичні дані, встановлені законним порядком, про добровільну здачу в полон сержанта ОСОБА_2 04.04.2022 року.
Суд критично оцінює позицію відповідача, яка зводиться до висновків, викладених в Акті службового розслідування про наявність сумнівів комісії щодо захоплення у полон сержанта ОСОБА_2 як законно встановлений факт добровільної здачі в полон.
Суд наголошує, що в Україні діє презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Аналогічні положення закріплені у статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.
Отже, питання щодо встановлення фактів та вини особи за фактом добровільної здачі в полон віднесено до компетенції органів досудового розслідування та відповідного суду, який розглядає обвинувальний акт.
Таким чином, судом встановлено, що зазначена презумпція відповідачем не спростована, обставини потрапляння в полон ОСОБА_2 , відповідачу на час розгляду справи невідомі.
За таких обставин, позбавлення сім'ї військовослужбовця виплати грошового забезпечення до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон, суперечить вимогам ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позов задовольнити у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
У заяві про зміну предмету позову позивачка просить при виконанні рішення забезпечити судовий контроль відповідно до ст. 382 КАС України.
Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на вищезазначену статтю, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов'язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сума сплаченого позивачкою судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також представником позивачки заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу (розмір не зазначено).
Разом з цим, представником позивачки до позову додано заяву, згідно якої докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
За таких обставин, питання щодо відшкодування витрат позивачки на правову допомогу в разі надходження доказів їх понесення, буде розглянуто судом у порядку, передбаченому ст. 143 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 № 114 від 10.08.2022 року в частині, що стосується ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) поновити нарахування та виплату грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), починаючи з 19.06.2022 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз