27 квітня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/753/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Науменка В.В.
при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,
за участі:
представника відповідача - Івашкіна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» (ЄДРПОУ 38484105, вул. Будівельників, 16, офіс 55, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 25.11.2022 року №000032760901, №000032700901, №000032650901.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки податковим органом не враховано, що незважаючи на придбання позивачем у 2021 році пального в обсязі, що перевищує 1000 кубічних метрів, частина зазначеного пального заправлялась безпосередньо в баки належної позивачу техніки, а у резервуари (ємності) у вказаному періоді розвантажувалось пального у кількості, що не перевищує 1000 кубічних метрів, що виключає необхідність реєструвати акцизні склади, обладувати ємності витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, реєструватись платником акцизного податку.
Ухвалою суду від 28.02.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення виявлених недоліків позовної заяви (а.с. 55).
У встановлений судом строк на виконання ухвали від 28.02.2023 позивачем до суду надано документи на підтвердження доплати судового збору (а.с. 64-68).
Ухвалою суду від 02.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, роз'яснено сторонам порядок та строки вчинення процесуальних дій, призначено підготовче засідання на 27.03.2023 (а.с. 69).
20.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні та зазначив, що проведеною відповідачем фактичною перевіркою ТОВ «ТАНС БІТ ГРУПП встановлено порушення з боку позивача п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації 2-х акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу; необладнання рівнемірами-лічильниками на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизних складах у кількості 2 одиниць та 1 витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі; а також п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України в частині здійснення операцій з пальним без реєстрації платником акцизного податку. Зазначив, що оскільки позивач протягом календарного року отримав пального у кількості, що перевищує 1000 кубічних метрів, доводи позовної заяви є безпідставними, а висновки перевірки та, відповідно, спірні податкові повідомлення-рішення - законними та обґрунтованими (а.с. 79-87).
Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.
В судовому засіданні 11.04.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.
Зазначив, що ТОВ «ТРАНС БІТ ГРУПП» має у власності значну кількість одиниць техніки та використовує декілька ємностей дня зберігання пального, водночас, такі ємності не є акцизними складами, а позивач не є розпорядником акцизних складів. Так, частина пального заправлялась безпосередньо у баки транспортних засобів, а у ємності було розвантажено лише 962410,29 літра пального, що не перевищує встановлений законом обсяг у 1000 кубічних метрів.
Таким чином, вважає, що ТОВ «ТРАНС БІТ ГРУПП» не повинно було реєструвати акцизні склади, обладнувати їх рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками та реєструватись платником акцизного податку, а отже спірні податкові повідомлення-рішення вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2023 позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Зазначив, що позивачем протягом 2021 року отримано 1035464,24 літри пального, що підтверджується наданими відомостями з ЄРАН та іншими матеріалами справи. Така кількість отриманого пального перевищує встановлений законом обсяг у 1000 кубічних метрів, що обумовлює необхідність позивача зареєструвати акцизні склади, обладнати їх рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками та зареєструватись платником акцизного податку, що позивачем здійснено не було. Отже, виявлені в результаті перевірки порушення дійсно мали місце, що свідчить про правомірність винесених податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
Також відзначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами свою позицію відносно заправлення частини пального - 73053,95 літрів, безпосередньо в баки автотранспорту, без зливу такого пального у наявні у позивача ємності для зберігання пального.
У судове засідання 27.04.2023 представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання, надав у цей же день клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату у зв'язку із хворобою.
Оскільки до зазначеного клопотання не додано жодних підтверджуючих документів, суд визнав причини неявки представника позивача неповажними.
Враховуючи, що сторонами у попередньому судовому засіданні надано усі пояснення по суті позовних вимог та досліджено усі письмові матеріали справи, суд відповідно до ст. 205 КАС України вирішив продовжити подальший розгляд справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 26.11.2012, перебуває на обліку як платник податку.
Основним видом економічної діяльності є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
У зв'язку з провадженням основного виду діяльності позивач має значну кількість вантажних автомобілів та іншої техніки (а.с. 42-43).
Також судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач використовує у своїй діяльності ємності для зберігання пального за наступними адресами: проїзд Галузевий, 24, м. Кременчук, Полтавська область; вул. Б.Шосе, 2а, м. Коростень, Житомирська область (а.с. 14-15). Зазначені ємності позивач не обладнував витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, що позивачем не заперечується.
Такі ємності позивачем використовуються на підставі відповідних ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), отриманих за кожною адресою місця зберігання пального. Вказані адреси розташування ємностей для зберігання пального позивач не реєстрував як акцизні склади, що позивачем також не заперечується.
Придбання позивачем пального у 2021 році здійснювалось від ТОВ «Західенергопостач», ТОВ «Нафтобіт», ТОВ «Нафто-Груп», ТОВ «НК «Фаворит Ойл», ТОВ «ТК «Нафто Ойл», ТОВ «Фаворит Ойл», ПП «МАЛ СЕРВІС» (а.с. 17).
Відповідно до даних реєстру акцизних накладних (а.с. 24-29), позивачем з 01.01.2021 по 31.12.2021 отримано 1035464,24 літрів пального, що сторонами не заперечується.
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 25.10.2022 по 02.11.2022 проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального, за наслідками якої складено Акт №3061/11-28-09-01/38484105 (а.с. 13-20).
Зазначена перевірка призначена та проведена на підставі наказу ГУ ДПС в Кіровоградській області №1146-п від 24.10.2022 (а.с. 125), підставами проведення перевірки зазначено п.п. 80.2.2., п.п. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 ПК України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального та виконання листа ДПС України від 05.07.2022 №6524/7/99-00-09-03-02-07.
На виконання наказу №1146-п від 24.10.2022 податковим органом виписані направлення на перевірку №1887 від 24.10.2022 та №1888 від 24.10.2022 (а.с. 126, 127).
Відповідно до відміток у зазначених направленнях, такі направлення та службові посвідчення перевіряючих 25.10.2022 були пред'явлені посадовій особі позивача, якому також у цей же день о 10-57 годині вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки №1146-п від 24.10.2022.
Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у п. 3 Акту №3061/11-28-09-01/38484105 від 02.11.2022, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:
- п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації 2 акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу;
- п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині необладнання рівнемірами-лічильниками на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизних складах у кількості 2 одиниць, та 1 витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі;
- п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України в частині здійснення операцій з пальним без реєстрації платником акцизного податку (а.с. 19).
Даних щодо подачі заперечень до вказаного акту матеріали справи не містять.
На підставі Акту №3061/11-28-09-01/38484105 від 02.11.2022 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №00032650901 від 25.11.2022, яким за порушення п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України (відсутність реєстрації 2 акцизних складів) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 000 000,00 грн. (а.с. 21);
- №0032700901 від 25.11.2022, яким за порушення п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України (необладнання та відсутність реєстрації 2 одиниць рівнемірів-лічильників та 1 одиниці витратомірів-лічильників) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 60 000,00 грн. (а.с. 22);
- №00032760901 від 25.11.2022, яким за порушення п.п. 212.3.4. п. 212.3 ст. 212 ПК України (здійснення реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 37 812 154,48 грн. (а.с. 23).
Даних щодо адміністративного оскарження до вищестоящого органу таких податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 80.1 статті 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 у справі № 560/4883/21, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Частиною першою статті 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Підпунктом 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, серед іншого:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
Підпункт 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Згідно підпункту 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу;
Відповідно до підпункту 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України, платником акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.
Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового, що передбачено п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України.
Відповідно до п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Аналіз зазначених норм закону, з огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом, надає можливість прийти до висновку, що ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню у цій справі, є те, чи були ємності для зберігання пального, які використовувались позивачем упродовж 2021 року, акцизними складами у розумінні ПК України, тобто чи був позивач розпорядником акцизного складу.
Адже, саме наявність у суб'єкта господарювання статусу розпорядника акцизного складу обумовлює його обов'язок реєстрації такого складу в установленому законом порядку, обладнання його рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками, а також вимагає необхідність реєстрації такого суб'єкта платником акцизного податку до початку реалізації пального.
Таким чином, усі виявлені податковим органом під час проведення фактичної перевірки порушення безпосередньо пов'язані саме з тим, що на думку податкового органу, позивач з 09.12.2021 (дати, з якої позивачем перевищено обсяг отриманого пального у 1000 кубічних метрів) вважався розпорядником акцизного складу, а відтак мав у відповідності до пп. 230.1.2 п. 230.1. ст. 230 КП України зареєструвати усі місця зберігання пального як акцизні склади, обладнати їх рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками, та згідно п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України до початку реалізації пального зареєструватись платником акцизного податку.
Водночас, позивач наполягає на тому, що з отриманого ним у 2021 році обсягу пального у кількості 1035464,24 літрів лише 962410,26 літрів було розвантажено у ємності для зберігання пального, які використовуються підприємством; решта пального у кількості 73053,95 літрів було заправлено безпосередньо у паливні баки автомобілів, що не повинно враховуватись до загальної кількості отриманого пального у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Аналіз змісту пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України свідчить про те, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.
Отже, обсяг пального, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні вказаної норми.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі 420/14724/20.
Водночас, судом не встановлено жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження зазначеної позиції позивача.
Так, позивачем до позову додано документи з назвами «Відомість видачі ДТ за листопад 2021 року» (а.с. 44-47) та «Відомість видачі ДТ за грудень 2021 року» (а.с. 48-50).
Зазначені документи представляють собою таблицю, складену у довільній формі, з зазначенням, серед іншого, дати, обсягу пального «приход ДТ», «приход ДП в бак ТЗ», «приход ДП на склад», «витрата ДП», «залишок ДП».
Відповідно до наведеної у даних документах інформації, позивач стверджує, що частина отриманого пального (дизельного палива) заправлялась у бак транспортних засобів, а не «на склад».
Будь-яких інших документів, які б підтверджували обставини придбання, транспортування, обліку придбаного пального, заправлення ним транспортних засобів, матеріали справи не містять.
Водночас, суд наголошує, що надані позивачем документи з назвами «Відомість видачі ДТ за листопад 2021 року» та «Відомість видачі ДТ за грудень 2021 року» складені позивачем у довільній формі, без підтвердження жодними первинними бухгалтерськими документами, у тому числі - товарно-транспортними накладними; не містять інформації, де саме та яким саме чином відбувалась заправка транспортних засобів безпосередньо у бак (на спеціально обладнаних АЗС постачальника; на території складу позивача за допомогою паливозаправника, тощо), а отже, суд не може визнати зазначені документи як допустимі та достовірні докази.
Судом у судовому засіданні 11.04.2023 наголошувалось на можливості надання позивачем додаткових доказів на підтвердження зазначених обставин, що, серед іншого, було підставою оголошення перерви у справі до 27.04.2023, водночас позивач такою можливістю не скористався, жодних доказів чи додаткових пояснень до суду не надав, про об'єктивні труднощі у наданні таких доказів чи необхідності додаткового часу для їх надання, або ж про причини ненадання таких доказів суд не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.
Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати залишити фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 04 травня 2023 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО