04 травня 2023 року Справа № 280/1326/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 січня 2023 року № 084750008483 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01 вересня 1986 року по 12 липня 1992 року та з 04 травня 1993 року по 17 червня 2006 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах за віком згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявних записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Вказує, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії не мала можливості надати відповідні накази про підтвердження проведення атестації робочих місць, оскільки підприємство знаходиться на території, яка межує із територією на якій ведуться бойові дії.
Ухвалою судді від 06 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
05 квітня 2023 року позивачем до суду надано копію архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів» Оріхівської міської ради від 20 березня 2023 року № 15/Х-176-2 та копію архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів» Оріхівської міської ради від 20 березня 2023 року № 15/Х-176-4.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало відзив на позов, в якому просило відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки ним при зверненні за призначенням пенсії не надано довідку в підтвердження пільгового характеру по Списку № 2. Вказує, що згідно записів трудової книжки неможливо встановити зайнятість повний робочий день на вказаних роботах, відсутнє підтвердження проведення атестації робочих місць.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
03 січня 2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 10 січня 2023 року № 084750008483.
Підставою прийняття вказаного рішення слугувала відсутність пільгового стажу роботи, вказано, що заявником не надано довідки для врахування в пільговому обчисленні періоду роботи, яка повинна відповідати вимогам оформлення згідно Додатку № 5, пункту 20 Постанови № 637 та затвердженого наказом переліку робочих, виробництв, робіт, професій та посад працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 по підприємству та копії наказів про результати атестації робочих місць.
Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача листом від 16 січня 2023 року № 0800-02-08-8/3377.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно з яким «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї».
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
09 липня 2003 року ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року №213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон №213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).
Саме це рішення Конституційного Суду України у справі №1-р/2020 покладено в основу позовних вимог (далі - Рішення №1-р/2020).
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, зокрема, передбачено, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою.
В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку № 637).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1(далі по тексту - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку № 22-1).
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
В силу пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Тобто, положення вказаних пунктів передбачають віднесення періодів роботи до пільгового стажу незалежно від дати внесення посади або професії до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Так, визначальними обставинами для встановлення пільгового характеру спірного стажу є встановлення факту роботи позивача за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Також, аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення
Аналогічна позиція щодо необхідності надання уточнюючої довідки викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17.
Відповідно до пункту «Д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до страхового стажу зараховується навчання в училищах.
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах в період роботи позивача були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (далі - постанова КМУ № 162), а також постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36. (далі - Постанова КМУ № 36).
У відповідності до постанов КМУ №№ 162, 36 робітники, які працюють складачами на рядковідливній машині, а також набирачами на складально-рядковідливих машинах у поліграфічному виробництві належать до Списку № 2 № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ):
- починаючи з 01 вересня 1986 року « ОСОБА_3 учащейся Днепропетровского среднего профтехучилища № 53 по специальности наборщик на наборных строкоотлнвньїх машинах» - підстава: наказ № 41 від 27 серпня 1986 року;
- 10 липня 1987 року «Закончила обучение в названном училище по специальности наборщик наборньїх строкоотлнвньїх машинах пятого разряда» - підстава: наказ № 91/к від 10 липня 1987 року;
- з 13 липня 1987 року «Принята на должность наборщика на наборных строкоотливных машинах 5 разряда Ореховскойрайтипографии» - підстава: наказ № 43 від 13 липня 1987 року;
- з 12 липня 1992 року звільнена із займаної посади у зв'язку із скороченням штату - підстава: наказ № 34 від 10 липня 1992 року;
- з 13 листопада 1992 року по 03 травня 1993 року перебувала на обліку у центрі зайнятості, отримувала допомогу по безробіттю;
- з 04 травня 1993 року мовою оригіналу «Принята на работу по специальности наборщика на наборных строкоотливных машинах 5 разряда Ореховскойрайтипографии» - підстава: наказ № 13 від 04 травня 1993 року;
- записи №№ 9-11 місять інформацію про перейменування роботодавця;
- з 20 жовтня 2014 року позивача звільнено з посади оператора комп'ютерного набору 5-го розряду - підстава: наказ № 14 від 20 жовтня 2014 року.
Аналогічну інформацію щодо роботи на вказаних посадах містить архівна довідка Комунальної установи «Трудовий архів» Оріхівської міської ради від 20 березня 2023 року № 15/Х-176-2 та архівна довідка Комунальної установи «Трудовий архів» Оріхівської міської ради від 20 березня 2023 року № 15/Х-176-4, копії яких містяться в матеріалах справи.
Також, в матеріалах справи міститься диплом серії НОМЕР_3 , виданий позивачу (дівоче прізвище ОСОБА_4 середнім професійно- технічним училищем № 53. За вказаним дипломом позивач отримала професію «складач нарядковідливній машині» та присвоєно кваліфікацію «складача нарядковідливній машині 5 розряду», 10 липня 1987 року закінчила навчання та 13 липня 1987 року приступила до роботи за отриманою спеціальністю.
За таких обставин, враховуючи положення «Д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», записи у трудовій книжці позивача, а також наявність в матеріалах справи диплому серії НОМЕР_3 , період навчання ОСОБА_1 починаючи з 01 вересня 1986 року по 10 липня 1987 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2
Також, з урахуванням положень постанов КМУ №№ 162, 36, враховуючи наявні записи в трудовій книжці позивача щодо роботи на посадах складача на рядковідливній машині, а також набирача на складально-рядковідливих машинах у поліграфічному виробництві, стаж роботи на вказаних посадах також підлягає зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2.
В той же час, згідно оскаржуваного рішення період роботи ОСОБА_1 з 01 січня 2001 року по 17 липня 2006 року вже було зараховано позиву відповідачем до пільгового стажу під час розгляду заяви про призначення пенсі (пільговий стаж по списку № 2 становить 03 роки 06 місяців 17 днів).
Проте, згідно інформації з підсистеми «Призначення та виплата пенсій (ППВП)» позивачу внаслідок розгляду заяви про призначення пенсії від 03 січня 2023 року до пільгового стажу за Списком № 2 було зараховано період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року, а також період з 01 січня 2004 року по 17 червня 2006 року. Згідно вказаної інформації страховий стаж позивача становить 31 рік 7 місяці 17 днів, а пільговий за Списком № 2 - 03 роки 6 місяців 17 днів.
Враховуючи той факт, що період роботи з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року, а також період з 01 січня 2004 року по 17 червня 2006 року не заперечується відповідачем та враховується до пільгового стажу за Списком № 2 за результатами опрацювання заяви про призначення пенсії від 03 січня 2023 року, у суду відсутні правові підстави зобов'язання ГУ ПФУ у Дніпропетровській області здійснити повторне зарахування вказаного періоду до пільгового стажу роботи позивача.
З приводу доводів відповідача щодо необхідності надання позивачем уточнюючої довідки суд зазначає, що з урахуванням ведення активних бойових дій та території Оріхівської територіальної громади позивач станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії був позбавлений можливості надати відповідачу уточнюючу довідку з архівної установи. Окрім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП ОРІХІВСЬКА РАЙОННА ДРУКАРНЯ ОРІХІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ припинено свою діяльність. При цьому в реєстрі відсутня інформація щодо наявності у даної установи правонаступників. Відтак, позивач був позбавлений можливості надати відповідачу уточнюючі довідки на підтвердження наявності у неї пільгового стажу.
При цьому, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку стажу роботи особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 24 вересня 2019 року у справі № 242/3391/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 423/1418/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.
При цьому, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті оскаржуваного в адміністративній справі № 280/1326/23 рішення в частині не зарахування заявленого позивачем стажу, діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (статті 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
З приводу доводів відповідача щодо ненадання позивачем наказів щодо проведення атестації суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 6 Порядку №442 встановлено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Пунктом 4 Порядку № 442 передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Так, Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно з яким, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 періоди роботи з 01 вересня 1986 року по 12 липня 1992 року, з 04 травня 1993 року по 31 грудня 2000 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 536,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,9,77,132,139,143,243-246,263, КАС України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10 січня 2023 року № 084750008483 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01 вересня 1986 року по 12 липня 1992 року, з 04 травня 1993 року по 31 грудня 2000 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах за віком згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення в адміністративній справі № 280/1326/23.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати в сумі 536,80 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (окупована територія); АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 26, ЄДРПОУ 21910427).
Рішення складено та підписано 04 травня 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов