03 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/31549/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних (основних та додаткових) відпусток за період 2015-2022 років, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 03 травня 2022 року;
- зобов'язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічних (основних та додаткових) відпусток за період 2015-2022 років, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 03 травня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до статті 93 Закону України "Про Національну поліцію", статті 24 Закону України "Про відпустки", статті 83 КЗпП України має право на відпустки, а згідно вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС від 06.04.2016 № 260 має право на виплату компенсації за невикористані дні відпустки за 2015-2022 роки. Однак, відповідач протиправно відмовив у виплаті такої компенсації А тому, позивач звернувся до суду і просить суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідно до листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку НПУ від 20.12.2022 № 4977/26/6-2022 компенсацію за невикористані 10 діб щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році (рік звільнення) та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік в розмірі - 31 079,90, після утримання податків та зборів відповідачем перераховано на зарплатну картку ОСОБА_1 , що не заперечується і самим позивачем.
Окрім того, зазначено, що Національною поліцією України прав позивача на відпочинок (відпустку) не порушувалось, оскільки відпустки надавались останньому у періоди та у кількості діб, які були зазначенні у рапортах. Позивачу жодного разу не було відмовлено у наданні відпустки, як щорічної основної так і додаткової, що не заперечується самим ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.
Наказом Національної поліції України від 03.05.2022 № 598 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 03.05.2022, з виплатою компенсації за 10 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році.
Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 01.09.2022 №10аз/29/105/04-2022, позивачем за період служби не було використано наступні відпустки:
- 2015 рік - 3 доби , додаткова відпустка не використана;
- 2016 рік - 25 діб (основна та додаткова за стаж відпустки);
- 2017 рік - 26 діб (основна та додаткова за стаж відпустки);
- 2018 рік - 9 діб (основна та додаткова за стаж відпустки);
- 2019 рік - 20 діб (основна та додаткова за стаж відпустки);
- 2020 рік - основна та додаткова за стаж відпустки не використані;
- 2021 рік - основна та додаткова за стаж відпустки не використані.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації за невикористані відпустки.
Відповідач у листі від 01.09.2022 №10аз/29/105/04-2022 вказав, що виплата компенсації за невикористані відпустки у минулих роках нормами спеціального законодавства не передбачена.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки".
Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. При цьому, як свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, зокрема: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Тобто, законодавець не виключає випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, а навпаки, закріплює право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, з нормативного тлумачення наведених правових норм висновується, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку - це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
Відтак, з огляду на неврегулювання приписами Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин було застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19, від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20, від 31 березня 2021 року у справі № №200/9828/19-а і Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків.
Відповідачем у відзиві на адміністративний позов самостійно зазначено, що ОСОБА_1 у період з 2015 по 2021 роки не використано: за 2015 рік - 3 доби основної оплачуваної відпустки; за 2016 рік - 25 діб основної та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2017 рік - 26 діб основної та 11 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2018 рік - 9 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2019 рік - 20 діб основної та 13 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2020 рік - 10 діб основної та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2021 рік - 30 діб основної та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки. Всього: 186 діб.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, проте, відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.
В свою чергу, як зазначалось раніше, наказом Національної поліції України від 03.05.2022 № 598 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 03.05.2022, з виплатою компенсації за 10 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році.
Так, в листі Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку НПУ від 20.12.2022 № 4977/26/6-2022 зазначено, що компенсацію за невикористані 10 діб щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році (рік звільнення) та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік в розмірі - 31 079,90, після утримання податків та зборів відповідачем перераховано на зарплатну картку ОСОБА_1 , що не заперечується і самим позивачем.
А тому, з огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних (основних та додаткових) відпусток за 2022 рік.
В свою чергу, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані основні та додаткові відпустки за період 2015-2021 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 03.05.2022.
А тому, підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірності відмови у виплаті грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної чергової оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути на 496,20 грн витрат по сплаті судового збору.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз вищевикладених норм права дає підстави для висновку, що на підтвердження обставин щодо складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 10.12.2021 № К/9901/22078/20, від 20.09.2021 у справі № 815/390/18.
Водночас позивачем на підтвердження понесених витрат з правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн не надано жодних доказів, в тому числі договору про надання юридичних послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
За таких обставин, суд відмовляє у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позова ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ, 01601. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108578) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних (основних та додаткових) відпусток за період 2015-2021 років, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 03 травня 2022 року.
Зобов'язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічних (основних та додаткових) відпусток за період 2015-2021 років, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 03 травня 2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 03 травня 2023 року.
Суддя Л.А.Шуляк