03 травня 2023 року м. Житомир справа № 240/3490/23
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути податкову заборгованість в сумі 220 686,68 грн.
В обґрунтування позову вказано, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 220 686,68., із яких: 215 736,49 грн., - основного платежу 4 950,19 грн.-пеня. У добровільному порядку відповідач не сплачує вищевказану суму податкових зобов"язань, а тому враховуючи те, що для належного виконання покладених обов'язків, будучи державним органом, та виконуючи завдання держави, маючи право на захист інтересів держави щодо погашення податкового боргу в органах судової влади, просить суд стягнути податкову заборгованість.
Ухвалою суду від 16.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Через відділ документального забезпечення суду 10.03.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона погоджується частково із позовними вимогами. Зазначає, що направлення позивачем податкового повідомлення-рішення №0184354-5113-0625 від 20.05.2019 було здійснено не за місцем реєстрації проживання відповідача, не за місцем її фактичного проживання, і не за місцем останнього відомого місцезнаходження фізичної особи, а тому вважає таке податкове повідомлення-рішення не врученим платнику податків.
17.03.2023 від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача. Зазначає, що відповідач до контролюючого органу з відповідною заявою "Про внесення змін до державного реєстру фізичних осіб-платників податків, які обліковуються за серією та/або номером паспорта" не зверталась, тобто відповідачем не виконано вимоги пп.70.7 ст. 70 ПКУ.
06.04.2023 від представника відповідача надійшла заява, мотивована тим, що відповідачем суму боргу сплачено в повному обсязі, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
20.04.2023 від Головним управлінням ДПС у Житомирській області подано уточнення до позовнох заяви про стягнення податкової заборгованості, в яких зазначено, що відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 185 136,13 грн., із яких: 180 185,94 грн., - основного платежу 4 950,19 грн.-пеня.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується податковий борг податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка є власником об'єктів нежитлової нерухомості на суму 220 686,68 грн., із яких: 215 736,49 грн., - основного платежу 4 950,19 грн.-пеня.
Заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникла у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень:
- податкове повідомлення-рішення №0184354-5113-0625 від 20.05.2019 на суму 181 183,50 грн., не сплачено в стоки визначені ПКУ 114 194,88 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0180163-5133-0625 від 29.04.2020 на суму 101 541,61 грн;
Доказів оскарження у адміністративному або судовому порядку вищевказаних податкових повідомлень-рішень суду не надано.
У зв'язку із несплатою відповідачем у визначений законом строк вказаної суми узгодженої податкової заборгованості, позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача.
Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України позивачем сформовано та направлено боржникові податкову вимогу форми "Ф" №69154-51 від 10.04.2018.
Вказані дії не призвели до погашення відповідачем суми заборгованості.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.156 п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Згідно з приписами п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з приписами п. 58.1. ст. 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
- завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
- заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно з приписами п. 58.3. ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Згідно з приписами п. 42.4. ст. 42 ПК України встановлено порядок листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Також нормою даної статті встановлено, зокрема, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Однак, дана норма може бути застосована лише в тому випадку, якщо листування здійснювалось відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України (надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення).
Матеріалами справи встановлено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку з податку на нерухоме майно, відміне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 185 136,13 грн, а саме 180 185,94 грн. основного платежу, 4 950,19 грн. - пені.
Відповідачу надсилась податкові повідомлення-рішення, якими нараховано грошове зобов'язання, а саме:
- податкове повідомлення-рішення №0184354-5113-0625 від 20.05.2019 на суму 181 183,50 грн., не сплачено в стоки визначені ПКУ 114 194,88 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0180163-5133-0625 від 29.04.2020 на суму 101 541,61 грн.
Щодо заборгованість у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання нарахованого відповідно до податкового повідомлення-рішення №0184354-5113-0625 від 20.05.2019 на суму 181 183,50 грн., не сплачено в стоки визначені ПКУ 78 644,33 грн., суд зазначає наступне.
Згідно фактичних правовідносин в даній справі, податкове повідомлення-рішення № 0184354-5113-0625 від 20.05.2019 на суму 181 183,52 грн. було надіслано на адресу: АДРЕСА_1 .
У той же час, податкове повідомлення-рішення №0180163-5133-0625 від 29.04.2020 на суму 101 541,61 грн. було надіслано на адресу відповідача: АДРЕСА_2 , не дивлячись на той факт, що в самому ППР зазначена адреса: АДРЕСА_3 .
При цьому податкова вимога Ф № 69154-51 від 10.04.2018р. також була направлена на адресу: АДРЕСА_2 .
Як встановлено з матеріалів справи, документи, що були направлені на адресу: АДРЕСА_2 були вручені відповідачеві.
Однак, податкове повідомлення-рішення № 0184354-5113-0625 від 20.05.2019р., яке було надіслано на адресу: АДРЕСА_1 відповідачеві не вручено.
У позовній заяві визначено адресу відповідача як: АДРЕСА_2 .
Наслідком того, що направлення позивачем податкового повідомлення-рішення №0184354-5113-0625 від 20.05.2019 було здійснено не за місцем реєстрації проживання відповідача, не за місцем її фактичного проживання, і не за місцем останнього відомого місцезнаходження фізичної особи ( АДРЕСА_2 ) стало повернення відділенням поштового зв'язку зазначеного вище ППР позивачеві.
Отже, дії позивача по здійсненню такого листування не відповідають вимогам закону. Крім того, такі дії є нелогічними, оскільки як до направлення повідомлення-рішення №0184354-5113-0625 від 20.05.2019, так і після цього, переписка між сторонами велась на адресу реєстрації її проживання. Підстав вважати, що адреса місця реєстрації проживання позивача змінилась не було.
Крім того, як видно з відмітки паспорту відповідача про адресу реєстрації місця проживання, місце реєстрації проживання - АДРЕСА_2 не змінювалось з 15.04.2003 року, а відповідач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 лише до 05.03.2003 року, однак з того часу знята за тією адресою з реєстрації.
Отже, підстав направляти ППР на адресу - АДРЕСА_1 підстав не було.
Крім того, до позовної заяви долучено роздруківку реєстраційних даних ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця, згідно АІС “Податковий блок”. Відповідно до даного додатку до позовної заяви встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 .
Графа щодо даних ДРФО, у якій відображена адреса: АДРЕСА_3 не відповідає дійсності, є застарілою на двадцять років, що встановлено з копії паспорту відповідача.
Крім того, з відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що місцезнаходженням відповідача є також адреса: АДРЕСА_4 .
Як встановлено з наведених вище норм законодавства, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. А у разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Згідно з приписами п. 14.1.39. ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У зв'язку з тим, що відповідач не отримувала податкове повідомлення-рішення №0184354-5113-0625 від 20.05.2019 на суму 181 183,52 грн. у встановленому законом порядку, слід зазначити, що у відповідача відсутнє узгоджене податкове зобов'язання з зазначених в позові підстав на суму 181 183,52 грн.
Однак, щодо податкового повідомлення-рішення №0180163-5133-0625 від 29.04.2020 на суму 101 541,61 грн. варто зазначити наступне.
Як встановлено із матеріалів справи та підтверджено відповідачем, податкове повідомлення-рішення №0180163-5133-0625 від 29.04.2020 на суму 101 541,61 грн. було направлено на адресу відповідача: АДРЕСА_2 та отримано ним 07.07.2020 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Крім того, згідно зведеного рахунку сум податкового боргу, відповідачу нараховано 3 431,48 грн. - пені відповідно до вищевказаного податкового повідомлення-рішення.
Докази оскарження у адміністративному або судовому порядку вищезазначених податкових повідомлень-рішень у матеріалах справи відсутні.
Оскільки відповідач у визначений законом строк самостійно суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не сплатив, грошове зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням №0180163-5133-0625 від 29.04.2020 на суму 101 541,61 грн., набуло статусу узгодженого.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем надано копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0514710003 від 20.02.2023 на суму 20 000,00 грн. та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №0514710003 від 03.04.2023 на суму 15 500,60 грн. про сплату податкової заборгованості.
Таким чином, відповідачем сплачено у добровільному порядку податковий борг в сумі 35 550,60 грн. (20 000,00 грн. + 15 550,60 грн).
Аналізуючи у сукупності вищевикладене суд дійшов висновку, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який становить 69 422,85 грн. (101 541, 61 грн. податковий борг + 3 431,48 пеня - 35 550,60 грн.), а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача вказаного податкового боргу.
У зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст.19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) податковий борг з сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 69 422 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 85 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
03 травня 2023 р.