Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 травня 2023 року Справа№200/1250/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №057150011873 від 10.02.2023 р. «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ОСОБА_1 , зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 09.07.1996 р. по 31.12.1996 р., з 16.07.1997 р. по 28.02.2022 р. до стажу роботи, який надає право на призначення пенсії незалежно від віку, як особі, що відпрацювала на провідних посадах в металургії не менше 25 років відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про: визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №057150011873 від 10.02.2023 р. «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ОСОБА_1 , зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 09.07.1996 р. по 31.12.1996 р., з 16.07.1997 р. по 28.02.2022 р. до стажу роботи, який надає право на призначення пенсії незалежно від віку, як особі, що відпрацювала на провідних посадах в металургії не менше 25 років відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 05.02.2023 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мав необхідний пільговий стаж визначений чинним законодавством, а саме 25 років 01 місяць 09 днів, однак Головне управління Пенсійного фонду України в України в Вінницькій області прийняло рішення № 057150011873 від 10.02.2023 р. про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з ст.14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного у нього необхідного пільгового стажу.
Позивач вважає вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області протиправним, та наголошує, що записами трудовій книжці підтверджується, що він виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того зазначає, що довідка форми ОК-5, яка сформована УПФУ 04.02.2023 р. та «Дані про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні», які було сформовано засобами автоматичних систем Пенсійного фонду, період роботи позивача з січня 1999 р. по лютий 2022 р.(включно) зашифрований кодом ЗПЗ013А1, що підтверджує пільговий стаж за списком №1. Також позивач вказує, що ним були надані разом із заявою про призначення пенсії витяги про атестацію робочого міста, довідка про стаж від 19.12.2022 р. №_03.03.01-2668/к, довідка форми №1 від 30.12.1996 р. за №021/к, що підтверджують роботу позивача з 09.07.1996 р. По 31.12.1996 р., з 16.07.1997 р. по 28.02.2022 р., за списком №1. Таким чином позивач вважає, що він як особа, яка безпосередньо була зайнята повний робочий день в металургії, має право на пенсію незалежно від віку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 1 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
05.02.2023 року ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернувся з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058. Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. 10.02.2023 року за результатами розгляду заяви позивача відповідач 2 прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії № 057150011873 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
З огляду на зазначені обставини, а також відповідно до приписів п.п.4.2., 4.10. Порядку № 22-1 відповідач зазначає, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та приймав рішення про відмову в її призначенні.
Відповідач 1 наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало оскаржуване рішення, а отже, жодним чином не порушило права та законні інтереси ОСОБА_1 у сфері пенсійного забезпечення. Отже вважає, що правові та фактичні обставини для покладання на відповідача 1 обов'язку вчинити певні дії у відношенні позивача відсутні.
На підставі викладених обставин просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 не погодившись з доводами позивача викладеним у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
05.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно Закону №1058. За принципом екстериторіальності на підставі розгляду поданих документів до заяви Головним управлінням було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №057150011873 від 10.02.2023 року. За результатами розгляду наданих документів страховий стаж Позивача склав 28 років 06 місяців 11 днів. До пільгового стажу зараховано періоди роботи, які зазначені в довідці №03.03.01-2605 від 02.12.2022 р. виданої ПРАТ «МК Азовсталь» пільговий стаж роботи склав 24 роки 03 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку.
З огляду на зазначені обставини відповідач 2 вважає, що управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно Закону №1058-IV, у зв'язку з чим наголошував на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, постановлено часткову зміну ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, відповідно до Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 12.08.2022 № 573/2022 ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, та відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб
З огляду на збройну агресію Російської Федерації, дана справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін 04 травня 2023 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що 05.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії від 05.02.2023 року була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області було прийнято рішення № 057150011873 від 10.02.2023 року.
Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057150011873 від 10.02.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено в призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 через відсутність необхідного пільгового стажу.
Також у рішенні зазначено, що вік заявника становить 44 роки, страховий стаж особи складає 28 років 6 місяців 11 днів, в тому числі пільговий стаж - 24 роки 03 місяці 11 днів.
Крім того Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у спірному рішенні зазначало, що згідно наданої заявником довідки № 03.03.01-2605 від 02.12.2022 року, виданої ПРАТ «МК «Азовсталь» пільговий стаж складає 24 роки 03 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку.
Позивач не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Так, згідно трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено, що він у період з 01.09.1993 року по 25.06.1997 року проходив навчання в Маріупольському механічно - металургійному технікумі, 16.07.1997 року прийнятий у Відкрите акціонерне товариство «МК «Азовсталь» в товстолистовий цех різальником гарячого метала 2 розряду; 01.06.1998 року переведений в товстолистовий цех різальником гарячого метала ПН 2, 5, 6 СКОН 3, 4 відділення лінії різки 4 розряду; 24.03.2008 року переведений в товстолистовий цех різником гарячого металу ПН 2, 5, 6 СКОН 3, 4 5 розряду дільниці лінії різки; з 29.04.2011 року ВАТ «МК «Азовсталь» змінено на ПАТ «МК «Азовсталь» на підставі протоколу № 1 чергових загальних зборів акціонерів від 22.04.2011 року; 26.04.2016 року ПАТ «МК «Азовсталь» змінено на ПРАТ «МК «Азовсталь» на підставі протоколу № 1 чергових загальних зборів від 26.04.2016 року № 1; 28.11.2018 року переведений в товстолистовий цех різальником гарячого метала 5 розряду дільниці лінії різки.
Як же зазначалось, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Таким чином трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж позивача, при цьому довідка про підтвердження пільгового стажу надається у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
З аналізу трудової книжки вбачається, що позивач у спірні періоди працював повний робочий день в металургії на посаді «різальника гарячого металу в товстолистовому цеху».
Суд зазначає, що вищезазначена професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів N 162 від 11 березня 1994 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року, а також передбачена Постановою Кабінету міністрів України № 202 від від.03.1994 року, якою затверджені Списки робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача засвідчують, що позивач у період з 16.07.1997 року по час звернення до суду працював повний робочий день в металургії на посаді, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому, позивач при зверненні до ПФУ із заявою про призначення пенсії надав довідку про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02.12.2022 року № 33.03.01-2605, видану ПРАТ «МК «Азовсталь», відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в ПРАТ «МК «Азовсталь» у період з 16.07.1997 року по теперішній час (весь період), та виконував роботи у цеху товстолистовому за професією різальника гарячого металу, що передбачена ст. 114 пункту 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі постанови КМУ № 202 від 31.03.1994 року. Відволікання від основної роботи не має. За період з 16.07.1997 року по 30.12.2018 року (21 рік 05 місяців 16 днів), з 01.01.2019 року по теперішній час (02 роки 09 місяців 25 днів).
Як вбачається зі спірного рішення про відмову в призначенні пенсії відповідач зарахував до пільгового стажу період роботи позивача ПРАТ «МК «Азовсталь» на підставі довідку про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02.12.2022 року № 33.03.01-2605, видану ПРАТ «МК «Азовсталь», та визначив його пільговий стаж як 24 роки 3 місяці 11 днів.
Згідно розрахунку трудового стажу долученого до матеріалів справи вбачається, що до пільгового стажу позивача зараховано період роботи з 16.07.1997 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 31.12.2018 року, з 01.01.2019 року по 25.10.2021 року.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву зазначав, що періоди роботи позивача були зараховані до пільгового стажу саме на підставі довідки від 02.12.2022 року № 33.03.01-2605, яка визначала, що пільговий стаж роботи складає з 16.07.1997 року по 30.12.2018 року 21 рік 05 місяців 16 днів, з 01.01.2019 року по теперішній час 02 роки 09 місяців 25 днів, загальний 24 роки 3 місяці 11 днів.
Однак, суд вважає, що відповідач 2 при обчисленні стажу протиправно не врахував трудову книжку позивача та інші додані до заяви про призначення пенсії документи, оскільки приймаючи рішення останній повинен дослідити усі надані документи. Крім того, суд наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача є саме трудова книжка.
Суд вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, суд при цьому зазначає, що до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу підприємства, організацію вносять відомості про спеціальний стаж осіб.
Отже, відповідач 2 при вирішенні питання про зарахування періодів роботи до пільгового стажу мають право керуватися відомостями про спеціальний стаж визначений у зазначених вище реєстрах.
Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу підприємства, організацію (довідки форми ОК - 5) наявної в пенсійній справі позивача встановлено, що позивачу визначений спец стаж з 1999 року по лютий 2022 року.
Крім того, згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу Дані про особливі умови праці також вбачається, що Позивачу з 1999 року по лютий 2022 року визначений спец стаж.
При цьому суд вважає за необхідне, що відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
З аналізу вищезазначених положень, суд приходить до висновку про те, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.
Суд звертає увагу, що відповідачем 2 не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що останній вчиняв будь-які дії щодо отримання від підприємств, організацій уточнюючих довідок про підтвердження пільгового стажу роботи позивача у спірні періоди.
Крім того суд звертає увагу на те, що п. 1.8 Порядку № 22-1 (в редакції чинній на момент звернення із заявою про призначення пенсії) визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Проте, матеріалами справи не підтверджено, що позивача було повідомлено про необхідність надання довідок про пільговий стажу протягом трьох місяців.
З огляду на зазначені обставини, суд приходить висновку, що періоди роботи позивача з 26.10.2021 року по 28.02.2022 року також повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача, оскільки у вказані періоди він виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи те, що періоди роботи позивача в ПРАТ «МК «Азовсталь» з 16.07.1997 року по 25.10.2021 року зараховані до пільгового стажу, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині зарахування періодів роботи до пільгового стажу з 16.07.1997 року по 28.02.2022 року задовольнити частково, а саме зобов'язати зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 26.10.2021 року по 28.02.2022 року.
Також з матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 09.07.1996 року по 31.12.1996 року проходив виробничу практику в Орендному підприємстві металургійний комбінат «Азовсталь», що підтверджується довідкою від 30.12.1996 року № 021/к, виданої Управлінням кадрів Орендного підприємства Металургійний комбінат «Азовсталь», яка була надана позивачем при призначенні пенсії.
Згідно довідки від 30.12.1996 року № 021/к, виданої Управлінням кадрів Орендного підприємства Металургійний комбінат «Азовсталь», ОСОБА_1 працював з 09.07.1996 року по 31.12.1996 року на посаді оператора поста керування товстолистового цеху.
Суд наголошує, що Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 202 від від.03.1994 року, передбачена посада «оператори поста керування стана гарячої прокатки труб».
З огляду на те, що професія за якою позивач працював у період з 09.07.1996 року по 31.12.1996 року передбачена Постановою Кабінету міністрів України № 202 від від.03.1994 року, суд вважає, що позивач мав право на зарахування зазначених періодів до пільгового стажу.
Крім того, суд наголошує, що у разі відсутності достатніх документів для зарахування періодів роботи відповідач 2 не був позбавлений можливості відповідно до вимог чинного законодавства звернутися до підприємства для отримання додаткових документів для встановлення усіх обставин справи, або повідомити позивача про необхідність надання таких доказів. Проте, відповідач 2 при розгляді заяви про призначення пенсії від 05.02.2023 року не вчинив будь - яких дій.
Також суд зазначає, що відповідач 2 взагалі не надав у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії оцінку довідки від 30.12.1996 року № 021/к, виданої Управлінням кадрів Орендного підприємства Металургійний комбінат «Азовсталь», не зазначив про зарахування та не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 09.07.1996 року по 31.12.1996 року, чим порушив вимоги законодавства, яке визначає, що рішення повинне бути мотивованим та містити доводи щодо підстав зарахування чи не зарахування тих чи інших періодів роботи позивача.
Отже позовні вимоги в частині зарахування до пільгового стажу періоди роботи позивача з 09.07.1996 року по 31.12.1996 року підлягають задоволенню.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснювати розгляд заяви позивача про призначення пенсії та зарахування спірних періодів роботи, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 05.02.23 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як визначений суб'єкт призначення.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України Вінницькій області необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 05.02.2023 року та зарахувати спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу.
Таким чином, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057150011873 від 10.02.2023 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії, у зв'язку з чим рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснювати розгляд заяви позивача про призначення пенсії та зарахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 05.02.2023 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, як визначений суб'єкт призначення.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 05.02.2023 року та зарахувати спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу.
Отже, у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід відмовити.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, а також положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057150011873 від 10.02.2023 р. «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2023 про призначення пенсії із зарахуванням ОСОБА_1 періоди роботи з 09.07.1996 р. по 31.12.1996 р., з 26.10.2021 р. по 28.02.2022 р. до стажу роботи, який надає право на призначення пенсії незалежно від віку, як особі, що відпрацювала на провідних посадах в металургії не менше 25 років відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Оскільки, позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справа, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №057150011873 від 10.02.2023 р. «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ОСОБА_1 , зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 09.07.1996 р. по 31.12.1996 р., з 16.07.1997 р. по 28.02.2022 р. до стажу роботи, який надає право на призначення пенсії незалежно від віку, як особі, що відпрацювала на провідних посадах в металургії не менше 25 років відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057150011873 від 10.02.2023 р. «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Донецька область, 21100) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 05.03.2023 про призначення пенсії із зарахуванням ОСОБА_1 періоди роботи з 09.07.1996 р. по 31.12.1996 р., з 26.10.2021 р. по 28.02.2022 р. до стажу роботи, який надає право на призначення пенсії незалежно від віку, як особі, що відпрацювала на провідних посадах в металургії не менше 25 років відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В частині позовних вимог про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періодів роботи з 16.07.1997 року по 25.10.2021 року, та позовних вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Донецька область, 21100) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 04 травня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська