Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2023 року Справа№200/448/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надісланий на адресу суду через підсистему ЄСІТС “Електронний суд”, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та скасувати рішення про відмову призначенні пенсії ОСОБА_1 від 11 січня 2023 року № 057250004869;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 04 січня 2023 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи, відповідно до записів трудових книжок з 01 вересня 1980 року по 22 липня 1981 року, з 29 липня 1981 року по 12 січня 1982 року, з 01 квітня 1982 року по 03 липня 1986 року, з 04 липня 1986 року по 07 липня 1986 року, з 08 липня 1986 року по 09 листопада 1989 року, з 14 листопада 1989 року по 29 вересня 2001 року, з 16 жовтня 2001 року по 10 жовтня 2002, з 01 лютого 2005 року по 12 лютого 2008 року, з 14 лютого 2008 року по 30 червня 2008 року, з 01 липня 2008 року по 13 листопада 2008 року, з 03 травня 2010 року по 31 березня 2013 року, з 22 березня 2013 року по 09 жовтня 2013 року, з 06 липня 2017 року по 22 серпня 2017 року, з 27 червня 2018 року по 16 липня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 4 січня 2023 року ОСОБА_1 , звернулась до Пенсійного фонду України, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням про відмову у призначенні пенсії відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11 січня 2023 року № 057250004869 відмовив в призначенні пенсії ОСОБА_1 , через відсутність необхідного страхового стажу роботи згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, а саме 29 років.
За розрахунком відповідача страховий стаж роботи ОСОБА_1 , складає 28 років 09 місяців 16 днів.
Вважає такий розрахунок стажу невірним, а дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії протиправними, що стало підставою для звернення до суду.
Зазначає, що суд з врахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу повинен під час розгляду справи перевірити наявний стаж роботи який дає право позивачу на призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевірити наявну кількість такого стажу роботи та зобов'язати відповідача врахувати такий стаж роботи.
Просить суд задовольнити позов.
У строк, встановлений судом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що після реєстрації звернення (заяви) ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії, це звернення розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11 січня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком та вказане рішення додане до електронної пенсійної справи.
За доданими документами до загального страхового стажу заявниці зараховані всі періоди. Страховий стаж позивача склав 28 років 09 місяців 16 днів, що є не достатнім для призначення пенсії за віком, тому головне управління не має правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.
Відповідно до п. 4.10 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відзив, в обґрунтування якого зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звертає увагу суду, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є: рішення №057250004869 від 11 січня 2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає, що відсутні правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити певні дії, оскільки заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача.
Проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення яким саме органом було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 8 лютого 2023 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №200/448/22.
17 лютого 2023 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з додатками.
1 березня 2023 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з додатками.
Правом надання до суду відповіді на відзив відповідно до ст.163 КАС України позивач та його представник не скористались.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Селидовським МВ УМВС України у Донецькій області 19 вересня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилося 60 років.
4 січня 2023 року позивач звернулася із заявою через веб-портал Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
11 січня 2023 року за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №057250004869, яким вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У вказаному рішенні зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 становить 28 років 09 місяців 16 днів, а за результатами розгляду документів доданих до заяви до загального страхового стажу зараховано всі періоди.
Підставою для відмови у призначенні пенсії у цьому рішенні зазначено, відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач не погоджуючись із діями та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Оскільки ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 4 січня 2023 року, після досягнення віку 60 років, вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається із записів трудових книжок ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , вони в повній мірі відображають характер виконуваної роботи, усі записи є належними та будь яких виправлень чи неточностей не мають.
Так, трудова книжка серії НОМЕР_3 містить наступні записи:
з 1 вересня 1980 року по 22 липня 1981 року навчання в Слов'янському ПТУ №76 ( страховий стаж становить10 місяців 22 дні);
з 29 липня 1981року по 12 січня 1982 року робота на посаді живописця 3 розряду в Будянському фаянсовому заводі (страховий стаж складає 5 місяців 14 днів);
з 1 квітня 1982 року по 3 липня 1986 року робота на посаді художника 1 розряду (23 липня 1984 року присвоєна кваліфікація художника 2 розряду) у Виробничому об'єднанні «Селидіввугілля» (страховий стаж складає 4 роки 3 місяці 3 дні);
з 14 листопада 1989 по 29 вересня 2001 робота на дільниці №3 малярної станції (страховий стаж роботи складає 11 років 10 місяців 16 днів);
з 16 жовтня 2001 року по 10 жовтня 2002 перебувала на обліку в Селидівському міському центрі зайнятості в якості безробітної та отримувала допомогу по безробіттю (страховий стаж складає 11 місяців 25 днів);
з 1 лютого 2005 року по 12 лютого 2008 року робота сторожем в ТОВ «Джерело» (страховий стаж складає 3 роки 12 днів);
з 14 лютого 2008 року по 30 червня 2008 року робітниця виробничих бань (страховий стаж складає 4 місяці 13 днів);
з 01 липня 2008 року по 13 листопада 2008 року робота машиністом конвеєра (страховий стаж роботи складає 4 місяці 13 днів);
з 3 травня 2010 року по 21 березня 2013 року робота сторожем в ТОВ «Джерело» (страховий стаж складає 2 роки 11 місяців 00 днів);
з 22 березня 2013 року по 9 жовтня 2013 року робота сторожем господарської служби Селидівської міської ради (страховий стаж складає 8 місяців 00 днів.).
Трудова книжка серії НОМЕР_4 містить наступні записи:
з 8 липня 1986 року по 9 листопада1989 року член колгоспу «Радянська Україна» Красноармійського району Донецької області (страховий стаж складає 3 роки 4 місяці 2 дні).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області при розгляді поданих позивачем документів зауважень до записів трудової книжки позивача не висувалось, з чого можна зробити висновок, що вказані записи у трудовій книжці оформлені належним чином та мають необхідні реквізити. Тобто, вказані записи у повному обсязі підтверджують факт роботи позивача у вказані періоди.
Відповідно до розрахунку страхового стажу за формою РС-право період з 4 липня 1986 року по 7 липня 1986 року по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років зараховано до страхового стажу позивачки (страховий стаж 4 дні).
Атестатом №7048 від 22 липня 1981 року на ім'я ОСОБА_2 , виданим міським професійно-технічним училищем №76 м. Слов'янська, підтверджується навчання позивачки на денному відділені за фахом «живописець».
Трудова книжка позивача НОМЕР_3 містить запис, зокрема, з 1 вересня 1980 року по 22 липня 1981 року навчання в Слов'янському ПТУ №76.
Відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учнів, слухачів, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Тобто, навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується в стаж роботи за спеціальністю, що надає право на пільги, у разі зарахування на роботу за набутою професією.
Як свідчать матеріали справи, позивач після набуття спеціальності «живописець», протягом трьох місяців з дня закінчення ПТУ працевлаштувалася за спеціальністю «живописець» на Будянський фаянсовий завод, тобто за набутою професією.
Відтак є всі підстави для зарахування періоду навчання позивачки до страхового стажу.
Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачка у період з 6 липня 2017 року по 22 серпня 2017 року робола в ТОВ "Джерело" (страховий стаж складає 1 місяць 17 днів), з 27 червня 2018 року по 16 липня 2018 року робота в ТОВ «Джерело» (страховий стаж складає 20 днів).
Таким чином, страховий стаж роботи ОСОБА_1 , згідно наявних документів трудової книжки серії НОМЕР_3 , трудової книжки серії НОМЕР_4 , виписки з електронної системи ПФУ (форма РС-право), витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування складає 29 років 3 місяці 1 день.
Проте, як в оскаржуваному рішенні відповідачем 2 визначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 09 місяців 16 днів.
Також в оскаржуваному рішенні не зазначено, які періоди не було зараховано та підстави для такого незарахування.
Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу на те, що відповідач 2 не дотримав державні гарантії реалізації позивачем як застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
За вищевикладених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11 січня 2023 року № 057250004869 про відмову призначенні пенсії ОСОБА_1 належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.
Як встановлено судом під час судового розгляду, період навчання позивача з 01 вересня 1980 року по 22 липня 1981 року, період отримання виплати по безробіттю з 16 жовтня 2001 року по 10 жовтня 2002 року, періоди роботи з 29 липня 1981 року по 12 січня 1982 року, з 04 липня 1986 року по 07 липня 1986 року, з 14 листопада 1989 року по 29 вересня 2001 року, з 16 жовтня 2001 року по 10 жовтня 2002 року, з 14 лютого 2008 року по 30 червня 2008 року, з 01 липня 2008 року по 13 листопада 2008 року, з 03 травня 2010 року по 31 березня 2013 року, з 22 березня 2013 року по 09 жовтня 2013 року, з 06 липня 2017 року по 22 серпня 2017 року, з 27 червня 2018 року по 16 липня 2018 року зараховані відповідачем 1 під час прийняття оскаржуваного рішення. З огляду на що у суду відсутні підстави для зарахування цих періодів, оскільки вони самостійно зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 органом ПФУ. Що також підтверджується випискою з електронної системи ПФУ (форма РС-право).
Що стосується зрархування до страхового стажу періодів роботи з 01 квітня 1982 року по 03 липня 1986 року, з 08 липня 1986 року по 09 листопада 1989 року, з 01 лютого 2005 року по 12 лютого 2008 року суд зазначає наступне.
З виписки з електронної системи ПФУ (форма РС-право) вбачається, що позивачу зараховано до страхового стажу період роботи:
з 01 квітня 1982 року по 23 серпня 1984 року (2роки 4 місяці 23 дні), тоді як ОСОБА_1 згідно даних трудових книжок НОМЕР_3 та НОМЕР_4 з 1 квітня 1982 року по 3 липня 1986 року працювала на посаді художника 1 розряду (23 липня 1984 року присвоєна кваліфікація художника 2 розряду) у Виробничому об'єднанні «Селидіввугілля» і страховий стаж складає 4 роки 3 місяці 3 дні;
з 8 липня 1986 року по 9 листопада1989 року ОСОБА_1 член колгоспу «Радянська Україна» Красноармійського району Донецької області страховий стаж складає 3 роки 4 місяці 2 дні, тоді як відповідачем обраховано страховий стаж позивачки як 3 роки 2 місяці 27 днів;
з 01 лютого 2005 року по 12 лютого 2008 року робота ОСОБА_1 сторожем в ТОВ «Джерело» (страховий стаж складає 3 роки 12 днів) тоді як відповідачем обраховано 2 роки 5 місяців 16 днів.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду у Харківській області протиправно не враховано в повному обсязі до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи в з 01 квітня 1982 року по 03 липня 1986 року, з 08 липня 1986 року по 09 листопада 1989 року, з 01 лютого 2005 року по 12 лютого 2008 року, що підтверджується матеріалами справи.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача. Отже, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, звернених до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
На підставі вказаних положень Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області була розглянута заява позивачки та прийнято спірне рішення.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З системного аналізу положень КАС України можна дійти висновку, що наслідком скасування індивідуального акту суб'єкта владних повноважень є зобов'язання саме цього суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В даній справі таким суб'єктом владних повноважень є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку.
Також, суд звертає увагу на те, що в позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує чому саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області має призначити пенсію ОСОБА_1 з 04 січня 2023 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи, відповідно до записів трудових книжок та не надав відповіді на відзив відповідача 1, в якому зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача.
З огляду на що позовні вимоги зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію ОСОБА_1 з 04 січня 2023 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрати інший спосіб захисту.
Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку, слід:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11 січня 2023 року № 057250004869 про відмову призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні;
у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком - відмовити;
у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 04 січня 2023 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи, відповідно до записів трудових книжок з 01 вересня 1980 року по 22 липня 1981 року, з 29 липня 1981 року по 12 січня 1982 року, з 01 квітня 1982 року по 03 липня 1986 року, з 04 липня 1986 року по 07 липня 1986 року, з 08 липня 1986 року по 09 листопада 1989 року, з 14 листопада 1989 року по 29 вересня 2001 року, з 16 жовтня 2001 року по 10 жовтня 2002, з 01 лютого 2005 року по 12 лютого 2008 року, з 14 лютого 2008 року по 30 червня 2008 року, з 01 липня 2008 року по 13 листопада 2008 року, з 03 травня 2010 року по 31 березня 2013 року, з 22 березня 2013 року по 09 жовтня 2013 року, з 06 липня 2017 року по 22 серпня 2017 року, з 27 червня 2018 року по 16 липня 2018 року - відмовити.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються:
1) дата і місце його ухвалення;
2) найменування суду;
3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;
4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;
5) номер справи;
6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи;
7) вимоги позивача;
8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються:
1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;
2) заяви, клопотання учасників справи;
3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;
4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;
7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються:
1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;
2) розподіл судових витрат;
3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, за подання цього позову позивачкою сплачено 1073,60грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задовольняється частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у розмірі 536грн. 80 коп
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 1386610, місцезнаходження: площа Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344, майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківська область, 61022) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11 січня 2023 року № 057250004869 про відмову призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком - відмовити.
У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 04 січня 2023 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи, відповідно до записів трудових книжок з 01 вересня 1980 року по 22 липня 1981 року, з 29 липня 1981 року по 12 січня 1982 року, з 01 квітня 1982 року по 03 липня 1986 року, з 04 липня 1986 року по 07 липня 1986 року, з 08 липня 1986 року по 09 листопада 1989 року, з 14 листопада 1989 року по 29 вересня 2001 року, з 16 жовтня 2001 року по 10 жовтня 2002, з 01 лютого 2005 року по 12 лютого 2008 року, з 14 лютого 2008 року по 30 червня 2008 року, з 01 липня 2008 року по 13 листопада 2008 року, з 03 травня 2010 року по 31 березня 2013 року, з 22 березня 2013 року по 09 жовтня 2013 року, з 06 липня 2017 року по 22 серпня 2017 року, з 27 червня 2018 року по 16 липня 2018 року - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344, майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківська область, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження 02 травня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов