Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 травня 2023 року Справа№200/1281/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком,
До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - УПФ) про визнання протиправним щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у відповідача, проте, відповідач відмовляється виплатити пенсію позивачу на рахунок, який відкритий в АТ «СЕНС БАНК».
Позивач вважає такі дії УПФ протиправними та просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не виплати позивачу заборгованості та щомісячної пенсії за віком відповідного до заяви ОСОБА_1 з фінансової установи про виплату пенсії або грошової допомоги на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ВТ «СЕНС БАНК» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату належної пенсії за віком ОСОБА_1 на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ «СЕНС БАНК».
30 березня 2023 року відкрито провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головним управлінням ПФУ в Донецькій області в межах компетенції відповідно до покладених судом зобов'язань виконано рішення суду від 30.11.2021 року по справі № 200/12604/21 та з 01.04.2017 року, поновлено нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 на загальних підставах. Доплата за період з 01.04.2017 року по 30.04.2023 року складає 233889,53 грн.
Представник відповідача зазначив, що з травня 2023 року виплата пенсії ОСОБА_1 буде проводитись у місячному розмірі, а виплата доплати буде проведено відповідно до вимог ст. 46 Закону України № 1058, починаючи з травня 2023 року, шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсії з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в АТ «СЕНС БАНК».
Отже, представник відповідача вважає, що з огляду на те, що Головним управлінням ПФУ в Донецькій області виконано рішення суду від 30.11.2021 року по справі № 200/12604/21 та з 01.04.2017 року поновлено нарахування і виплату пенсії на загальних підставах, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку 17.06.2008 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса - 84122, Донецька область, місто Словянськ, пл. Соборна, 3 та є суб'єктом владних повноважень.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком. Вищевказані обставини не є спірними та визнаються сторонами.
Згідно із паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьку 17.06.2008 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 з 27.04.2021 року.
Однак, з квітня 2017 року нарахування та виплату пенсії було припинено.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 200/12604/21, було визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області, щодо невиплати заборгованості по пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за весь період починаючи з 01 квітня 2017 року на загальних підставах, а саме без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
21 вересня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу було направлено лист, з якого вбачалось, що позиву необхідно надати до Пенсійного фонду реквізити відкритого рахунку в установі уповноваженого банку АТ «Ощадбанк».
02 грудня 2022 року, позивач направив лист до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із роз'ясненнями про те, що Пенсійний фонд має реквізити відритого рахунку ОСОБА_1 в АТ «СЕНС БАНК» (АТ «Альфа Банк»), а робітниками банку були передані всі заяви та відомості до ПФУ про відкриття рахунку.
Проте, до наступного часу, відповідачем не було виплачено пенсію ОСОБА_1 на його рахунок, який відкритий в АТ «СЕНС БАНК».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Як встановлено судом, з 01 квітня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено, що було вже визначено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 200/12604/21.
Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України «Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» від 01.10.2014 року № 509 є підзаконним нормативно-правовим актом і за правилами статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може визначати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи№ 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Як вже зазначалось судом вище, рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з цим, Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно п. 1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок № 1596), цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Водночас, судом встановлено, що позивач не є внутрішньо переміщеною особою.
За наведеного правового регулювання, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату пенсії на банківський рахунок відкритий в АТ «СЕНС БАНК».
Суд звертає увагу, що у справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії; що підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною); що існують положення закону, які зобов'язують позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена на підставі, що була визнана судом протиправною.
Враховуючи те, що нарахування пенсії покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права на отримання пенсійних виплат.
Отже, за наведених обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження її виплати жодними строками.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював зокрема, у постанові від 18 жовтня 2022 року по справі № 380/7800/20.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (квитанція № 0.0.2898735482.1 від 13 березня 2023 року).
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним щодо невиплати заборгованості та щомісячної пенсії за віком - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), щодо не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості та щомісячної пенсії за віком відповідного до його заяви з фінансової установи про виплату пенсії або грошової допомоги на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 відкритий в ВТ «СЕНС БАНК».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) поновити нарахування та виплату належної пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ «СЕНС БАНК».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),судові витрати (сплата судового збору) у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко