04 травня 2023 року Справа № 160/3817/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.02.2023 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) (відповідач-2), в якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року - протиправною;
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року - протиправною;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії за віком, про яке повідомлено в рішенні № 047150018182 від 22.07.2022 року;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням стажу роботи, зазначеного у трудовій книжці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.07.2022 року та призначити пенсію за віком з дати виникнення права, тобто з 14.08.2022 року, та зарахувати період роботи в Середньоазіатському монтажно-технологічному управлінні «Граніт» з 03.08.1985 року по 15.02.1993 року, та виплатити належні пенсійні виплати за весь час з моменту звернення за призначенням пенсії вперше.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки протизаконно не враховано до страхового стажу період роботи в Середньоазіатському монтажно-технологічному управлінні «Граніт» з 03.08.1985 року по 15.02.1993 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року відкрито провадження у справі № 160/3817/23 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
20.03.2023 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що за результатом розгляду доданих до заяви документів, до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 03.08.1985 року по 15.02.1993 року, оскільки в трудовій книжці слабий відбиток печатки, що засвідчує його звільнення. З аналізу наданих до заяви про призначення пенсії за віком документів та відомостей персоніфікованого обліку вбачається, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 24 роки 09 місяців 25 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. На підставі чого, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято вмотивоване рішення № 04750018182 від 22.07.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
11.04.2023 року відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Свої доводи аргументував тим, що 16.07.2022 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши відповідний пакет документів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.07.2022 за № 047150018182 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю на дату звернення необхідного страхового стажу. Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років. Надаючи попередню правову оцінку пред'явленим позивачем документам, було встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, зокрема: період роботи з 03.08.1985 по 15.02.1993 не можна зарахувати до загального страхового стажу, оскільки неможливо ідентифікувати печатку підприємства. Довідок чи інших документів, що підтвердили б факт роботи із посиланням на дату та номери наказів про прийняття і звільнення, Головному управлінню надано не було. За наданими документами стаж обчислений відповідно до вимог чинного законодавства, і становить - 24 роки 09 місяців 25 днів. Враховуючи викладене та згідно наданих документів, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу (29 років), права на призначення пенсії відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач не має. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 31.01.1996 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 047150018182 від 22.07.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначено наступне:
«Статтею 26 Закону 1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_4 ), звернувся із заявою від 16.07.2022 р. про призначення пенсії за віком.
За наданими документами страховий стаж, обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства, становить 24 роки 09 місяців 25 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Не зараховано період роботи з 03.08.1985 року по 15.02.1993 року, оскільки слабий відбиток печатки, що засвідчує запис про звільнення.
Враховуючи вищезазначене прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.»
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 047150018182 від 22.07.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Таким чином, для призначення пенсії за вказаною нормою, особа має досягнути 60 років та мати необхідний страховий стаж не менше 29 років.
Так, позивач на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії досягнув необхідного віку, проте, на переконання відповідачів, не має необхідного страхового стажу для призначення дострокової пенсії.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Так, трудова книжка ОСОБА_1 містить запис про те, що він працював на посаді інженера в Середньоазіатському монтажно-технологічному управлінні «Граніт» у період з 03.08.1985 року по 15.02.1993 року.
При цьому, посилання відповідачів на слабкий відбиток печатки, що засвідчує запис про звільнення, як на підставу для неврахування вказаного періоду роботи до його страхового стажу для призначення пенсії, суд оцінює критично з огляду на наступне.
Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (надалі - Інструкція № 58), встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції № 58).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).
Пунктом 2.14 Інструкція № 58 встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Судом встановлено, що записи про спірний період роботи в Середньоазіатському монтажно-технологічному управлінні «Граніт» внесено до трудової книжки позивача, в якій містяться, зокрема, наступні записи: № 6 - з 03.08.1985 року зарахований на посаду інженера (наказ № 153 ок від 08.08.85); № 7 - 01.12.1988 року переведений на посаду інженера ІІ категорії (наказ № 209-ок від 10.12.88), № 8 - 02.01.1992 року переведений інженером І категорії (наказ № 45 від 12.02.1992); № 9 - 15.02.1993 звільнений за ст.38 КЗпП за власним бажанням (наказ № 40ок від15.02.93), та міститься слабий відбиток печатки.
Суд звертає увагу, що на час внесення записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державного комітету СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців»).
Пунктом 13 вказаної постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, згідно пункту 18 вказаної Постанови несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, відповідно до пункту 1 якого, як вже зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п.18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).
Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Крім того, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, відповідач-1 протиправно не зарахував період роботи позивача з 03.08.1985 року по 15.02.1993 року на посаді інженера в Середньоазіатському монтажно-технологічному управлінні «Граніт» до його страхового стажу.
За викладених обставин, позовні вимоги про зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в Середньоазіатському монтажно-технологічному управлінні «Граніт» з 03.08.1985 року по 15.02.1993 року до його страхового стажу, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на те, що саме незарахування вказаного періоду слугувало підставою для прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачеві, суд вважає за необхідне, з урахуванням ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача у межах спірних правовідносин, та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії за віком № 047150018182 від 22.07.2022 року.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов?язання призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Положеннями частини 2 статті 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що належним способом порушених прав позивача є зобов'язання Пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком від 14.07.2022 року з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання виплатити належні пенсійні виплати за весь час з моменту звернення за призначенням пенсії вперше, то суд зазначає, що права позивача в цій частині вимог на час звернення до суду не порушені. Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управління ПФУ в Дніпропетровській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 16.07.2022 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як визначений суб'єкт призначення.
Отже, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.
Стосовно посилання відповідача-1 на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, то суд зазначає, що питання дотримання строків звернення з позовною заявою вирішувалось судом під час відкриття провадження у справі та порушень строків передбачених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності не зарахування позивачу періодів його роботи згідно трудової книжки до стажу, та відмовили у призначенні пенсії за віком, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 02.02.2023 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 536,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 047150018182 від 22.07.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період його роботи в Середньоазіатському монтажно-технологічному управлінні «Граніт» з 03.08.1985 року по 15.02.1993 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 14.07.2022 року з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 536 грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна