24 квітня 2023 року Справа № 160/1540/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретарі судового засіданняПірієвої Л.А.
за участі:
представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 Семеняка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування податкового-повідомлення рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 82168,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та має не заявлений до суду податковий борг у сумі 82168,09 грн., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб №17996-0000 від 15.05.2017 року з терміном сплати - 29.08.2017 року.
Як вказує податковий орган, інформація щодо оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу відсутня.
Оскільки вищезазначена сума у визначений законодавством строк відповідачем не сплачена, у позивача виникає право, відповідно до Податкового кодексу України, на звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 82168,09 грн.
Ухвалою від 13.02.2023 року, після усунення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 надано через електронну систему «Електронний суд» письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування своєї позиції відповідач за первісним позовом зазначає, що нарахування йому грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб є безпідставним та таким, що здійснене з порушенням закону, а отже позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач за первісним позовом пояснює, що він був власником нежитлової будівлі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 1424,10 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка розташована на земельній ділянці площею 0,1533 га, кадастровий номер 1225455100:03:001:0466.
На підставі рішення Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області №1788/V від 15.02.2007 року відповідач отримав в оренду земельну ділянку площею 0,1533 га (з кадастровим номером 1225455100:03:001:0466) по АДРЕСА_1 для комерційного використання за рахунок земель загального користування, про що між Томаківською селищною радою Томаківського району Дніпропетровської області було укладено договір оренди землі від 28.01.2008 року.
Згідно з умовами договору земельна ділянка передана в оренду для обслуговування придбаних нежитлових приміщень - будівлі магазину.
Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що 29.09.2011 року між відповідачем (продавець) та Приватним підприємством «АВТО-ОСКАР» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю нежитлову будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1424,20 м2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В. та зареєстровано за №1564.
Як стверджує відповідач за первісним позовом, починаючи з 29.09.2011 року ОСОБА_2 втратив право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці площею 0,1533 га (кадастровий номер 1225455100:03:001:0466) по АДРЕСА_1 , а отже і право користування такою земельною ділянкою.
Однак, як вказує відповідач, ані новим власником об'єкту нерухомості, ані орендодавцем земельної ділянки не було вчинено дій, спрямованих на внесення змін до договору оренди від 28.01.2008 року в частині зміни орендодавця.
Крім того, 02.06.2017 року рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області у справі №195/738/17 (набрало законної сили 28.08.2017 року) за позовом Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Томаківської селищної ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , договір від 28.01.2008 року було розірвано.
Однак, незважаючи на те, що відповідач за первісним позовом втратив право користування орендованою земельною ділянкою та фактично припинив таке користування, позивач за первісним позовом протягом 2011-2017 років продовжував нарахування податкового зобов'язання з права на землю, мотивуючи це тим, що дію договору земельної ділянки від 28.01.2008 року не було припинено.
Відповідач за первісним позовом вважає, що відповідно до чинного законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.
Отже, на думку відповідача, з 29.09.2011 року право оренди земельною ділянкою площею 0,1533 га (кадастровий номер 1225455100:03:001:0466) по АДРЕСА_1 перейшло від відповідача до ТОВ «АВТО-ОСКАР», при цьому останній набув також обов'язки щодо сплати за землю.
У зв'язку з цим, відповідач за первісним позовом просить в задоволені позовних вимог відмовити.
27.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через "Електронний суд" надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №17996-0000 від 15.05.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач (відповідач за первинним позовом) виклав аналогічні мотивування та обставини, які були зазначенні ним у відзиві на первісну позовну заяву.
Ухвалою суду від 02.03.2023 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 у справі № 160/1540/23, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2023 року о 11:00 год.
15.03.2023 року, відповідач за зустрічним позовом заперечуючи проти зустрічної позовної заяви, надав відзив проти зустрічної позовної заяви, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування своєї позиції відповідач за зустрічним позовом зазначає, що між Томаківською селищною радою та фізичною особою - громадянином ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1533 га (кадастровий номер 1225455100:03:001:0466), цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі. Зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту інфляції) становить 684 734,04 грн., розмір ставки орендної плати - 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а сума орендної плати склала 82168,09 грн. за рік.
Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що з урахуванням вищезазначеної інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення про сплату орендної плати з фізичних осіб №17996-0000 від 15.05.2018 року на суму 82168,09 грн.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що законодавством чітко регламентовано порядок набуття права користування на земельну ділянку та момент, з якого виникає право користування даною земельною ділянкою.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 01.03.2018 року №115756849 право користування земельною ділянкою площею 0,1533 га, кадастровий номер 1225455100:03:001:0466 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 припинено 23.02.2018 року - з моменту внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_4 як орендар земельної ділянки за діючим (на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) та зареєстрованим у встановленому законом порядку договором оренди №040813403213 від 29.12.2008 року, є платником орендної плати за земельну ділянку площею 0,1533 га, кадастровий номер 1225455100:03:001:0466, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за податковий період 2017 рік, згідно податкового повідомлення-рішення №17996-0000 від 15.05.2017 року.
Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить у задоволені зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.
21.03.2023 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_2 надано до суду відповідь на відзив Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування своєї позиції позивач за зустрічним позовом зазначає, що не погоджується з правової позицією, викладеною у відзиві на зустрічну позовну заяву, оскільки усі зазначені відповідачем за зустрічним позовом норми права наведені у редакції, дійсної на теперішній час, а не на момент існування спірних правовідносин (вересень 2011 року).
Позивач вказує, що на момент існування спірних правовідносин норма п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України існувала в редакції: «При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, на думку позивача, на момент відчуження нежитлової будівлі, а саме, 29.09.2011 року діюче на той момент податкове законодавство пов'язувало момент набуття покупцем нерухомого майна статусу платника плати за землю з дати державної реєстрації права власності саме на таке нерухоме майно, а не з державної реєстрації прав на земельну ділянку.
На думку позивача за зустрічним позовом нарахування останньому податкового зобов'язання з орендної плати за 2017 рік не відповідає вимогам законодавства.
Ухвалою суду від 24 березня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу та зустрічню позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Допущено участь представника ОСОБА_2 в судовому засіданні у справі №160/1540/23, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконферензв'язку EASYCON відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №196 від 23.04.2020 року.
Під час розгляду справи, представник позивача за первісним позовом просила позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, а в задоволені зустрічного позову - відмовити.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги зустрічного позову, просив їх задовольнити, а позовні вимоги за первісним позовом залишити без задоволення.
Суд, заслухавши думки представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був власником нежитлової будівлі, загальною площею 1424,10 м2, яка розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 1225455100:03:001:0466) за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, з обставин викладених у матеріалах справи та які не заперечуються сторонами, судом встановлено, що рішенням Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області №1788/V від 15.02.2007 року ОСОБА_2 отримав в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 1225455100:03:001:0466 за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вищезазначеного рішення 28.01.2008 року між ОСОБА_2 та Томаківською селищною радою Томаківського району Дніпропетровської області було укладено договір оренди землі загальною площею 0,1533 га.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 (продавець) та Приватним підприємством «АВТО-ОСКАР» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.09.2011 року, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю нежитлову будівлю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1424,20 м2.
Договір підсвічено приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В. та зареєстровано за №1564.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 року у справі №195/738/17 за позовом Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Томаківської селищної ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, позовні вимоги Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Томаківської селищної ради Дніпропетровської області задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 28.01.2008 року, площею 0,1533 га (кадастровий номер 1225455100:03:001:0466), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , укладений між Томаківською селищною радою та ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,1533 га (кадастровий номер 1225455100:03:001:0466) Томаківській селищній раді (ЄДРПОУ 4339675) у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду, за актом приймання-передачі.
Вищевказане рішення суду набрало законної сили 28.08.2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 15.05.2017 року було винесено на ім'я ОСОБА_2 податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №17996-0000 з орендної плати фізичних осіб на загальну суму 82168,09 грн.
У зв'язку з несплатою податкового боргу з орендної плати фізичних осіб на загальну суму 82168,09 грн., Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з первісним позовом щодо стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 до бюджету у сумі 82168,09 грн.
ОСОБА_2 , не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №17996-0000 від 15.07.2017 року, вважаючи його протиправними та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із зустрічним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Земельні податки в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок (тут та далі в редакції, спірній на момент виникнення спірних правовідносин) - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до п.п. 16.1.4.п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.
У відповідності до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Отже, виходячи з наведеного, особа, яка придбала (отримала як подарунок) будівлю має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
У розумінні положень підпункту 14.1.72., підпункту 14.1.73. пункту 14.1 статті 14, пунктів 269.1-269.2 статті 269, пунктів 270.1.1.-270.1.2. пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.
Також, за частиною третьою статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до вимог ПК України, земельна ділянка під об'єктами нерухомості (будівлями та спорудами), яка є в користуванні позивача, є об'єктом оподаткування, а позивач, як користувач земельної ділянки, є платником земельного податку.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, що з 29.09.2011 року право оренди земельної ділянки площею 0,1533 га (кадастровий номер 1225455100:03:001:0466) по АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_2 до ТОВ «АВТО-ОСКАР», при цьому останній також набув обов'язки щодо сплати за землю.
Отже, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 17996-0000 від 15.05.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 82168,09 грн., не підлягають задоволенню.
Разом з тим, зустрічний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 858,88 грн., що документально підтверджується квитанцією №11857 від 01.03.2023 року.
Враховуючи, що зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 858,88 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 17996-0000 від 15.05.2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 858,88 грн.(вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 коп.)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 04.05.2023 року .
Суддя І.О. Лозицька