04 травня 2023 року Справа № 160/8733/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Павлоградської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
26.04.2023 року Павлоградська міська рада (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Куліковської Альони Олександрівни - ВП № 67076950 від 03.02.2023 р. про накладення штрафу на Павлоградську міську раду в розмірі 5 100,00 грн.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 160/12374/20 зобов'язано Павлоградську міську раду надати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,005 га для підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем повідомлено відповідача про фактичне добровільне виконання рішення суду, а саме, питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою неодноразово виносилося для голосування на сесії міської ради. Вказане підтверджується протоколами сесій. При цьому, рішення про надання дозволу не прийняте, оскільки не набрало достатньої кількості голосів депутатів. Не враховуючи отриману інформацію про виконання рішення суду державним виконавцем 03.02.2023 року винесена постанова про накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення суду. Таким чином, накладення штрафу є неправомірним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, з огляду на що, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 р. надіслано відповідачу.
На момент розгляду справи відзиву на позов не надано.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року № 160/12374/20:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Павлоградської міської ради (вул.Соборна, 95, м.Павлоград, 51400, код ЄДРПОУ 33892721) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Павлоградської міської ради від 18.08.2020 року №2250-71-VII «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».
Зобов'язано Павлоградську міську раду надати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,005 га для підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (р-н кафе Вечірнє).
12.10.2021 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 67076950 на підставі виконавчого листа від 08.09.2021 року № 160/12374/20.
В постанові про відкриття виконавчого провадження № 67076950 від 12.10.2021 р. боржнику встановлено строк тривалістю 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Куліковською Альоною Олександрівною винесено постанову про накладення штрафу ВП № 67076950 від 03.02.2023 р., якою за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на Павлоградську міську раду штраф у розмірі 5100 грн.
Підставою для прийняття вказаної постанови було не виконання боржником - Павлоградською міською радою, рішення суду, при цьому, відомості про поважність причин не виконання рішення суду не повідомлялись.
Досліджуючи правомірність вказаної постанови та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із того, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З приведених норм чинного законодавства вбачається, що державний виконавець за невиконання (повторне невиконання) рішення, має право винести постанову про накладення штрафу на боржника лише при умові невиконання ним рішення без поважних причин.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 160/12374/20 зобов'язано Павлоградську міську раду надати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,005 га для підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (р-н кафе Вечірнє).
В постанові про відкриття виконавчого провадження № 67076950 від 12.10.2021 р. боржнику встановлено строк тривалістю 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Доказів виконання рішення суду від 03.02.2021 року у справі № 160/12374/20 позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 160/12374/20, яке набрало законної сили, зобов'язано Павлоградську міську раду надати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,005 га для підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , в районі перетину з АДРЕСА_1 .
Доказів надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою Павлоградською міською радою не надано.
Таким чином, рішення суду на момент розгляду справи не виконано позивачем.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі Soering vs UK Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р. вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Крім того, у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
За таких обставин, суд вважає, що постанова про накладення штрафу від 03.02.2023 року ВП №67076950 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто, відповідає критеріям, визначеним у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Павлоградської міської ради є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Павлоградської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук