04 травня 2023 рокуСправа № 160/6520/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ПРОЦЕДУРА
1. 03.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла, сформована у системі «Електронний суд» представником позивача адвокатом Романюком Іваном Миколайовичем, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про:
- визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу видати позивачу паспорт у формі книжечки, яка була надана листом від 18.02.2023;
- зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Слобожанського відділу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2023 з урахуванням висновків суду.
2. Ухвалою суду від 05.04.2023 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі у якості відповідача Слобожанський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, витребувано докази у відповідачів, встановлені строки для подання заяв по суті спору.
3. 13.04.2023 на електронну адресу та 18.04.2023 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позов.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
4. Позивач зазначила, що у зв'язку із пошкодженням паспорту громадянина України звернулась Слобожанського відділу з приводу видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, від оформлення паспорта громадянина України у вигляді картки відмовилась у зв'язку із релігійними переконаннями.
5. Слобожанським відділом листом від 18.02.2023 відмовлено у видачі такого паспорта з огляду на відсутність для цього законодавчих підстав, претензій щодо надання всіх необхідних для цього документів відповідачем не зазначено.
6. Позивач таку відмову вважає протиправною, у зв'язку із чим звернувся із цим позовом до суду.
7. Щодо судових витрат у позовній заяві зазначено, що позивачу було надано професійної правничої допомоги на суму у розмірі 4000 грн, остаточний розмір та додатковий опис понесених витрат на професійну правничу допомогу буде наданий за результатами надання правничої допомоги в ході судового розгляду. Оскільки правовий супровід справи ще не завершено, докази понесення судових витрат на надання професійної правничої допомоги будуть подані не пізніше п'яти днів після ухвалення судового рішення.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
8. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що частиною четвертою статті 21 Закону № 5492-VI передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
9. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
10. Фактично, наданим територіальним підрозділом листом позивачу роз'яснений загальний порядок оформлення паспорта громадянина України відповідно до норм чинного законодавства.
11. Реалізація волевиявлення громадянина на отримання (обмін) паспорта, незалежно від форми такого, здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема, щодо дотримання форми заяви та подання визначеного переліку документів, є обов'язковим.
12. Розгляд заяви позивача з роз'ясненням порядку оформлення паспорта громадянина України, відповідно до норм чинного законодавства, не є порушенням прав особи з боку відповідача.
13. Належність позивача до певної суспільної групи, і багатьох інших громадян, які поділяють такі ж погляди й переконання, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати / не виконувати вимоги Закону та / чи робити з нього винятки.
14. Постанова Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 є індивідуальним актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи. По цій справі прийнято окрему думку, згідно якої апеляційні скарги задоволенню не підлягали, а рішення підлягало залишенню без змін.
15. Відповідач також заперечив проти розподілу судових витрат та стягнення з нього витрат на правничу допомогу.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Слобожанського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою, у якій просила оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, зазначила, що попередній паспорт пошкоджено внаслідок пожежі в автомобілі, та від паспорту у вигляді картки відмовляється через релігійні переконання.
17. Слобожанським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на заяву ОСОБА_1 від 18.02.2023 за вх. № К-4/6/1266-23 надано лист-відповідь від 18.02.2023, яким роз'яснено порядок видачі паспорта із переліком необхідних документів та повідомлено про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки економічного добробуту та прав людини.
20. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (частина перша, друга статті 24 Конституції України).
21. Частиною першою статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
22. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
23. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
24. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
25. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
26. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
27. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
28. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
29. Частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
30. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
31. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.
32. Згідно із частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
33. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
34. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
35. Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб'єктом.
36. Підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.
37. Відповідно до статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
38. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
39. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
40. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
41. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
42. Статтею 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).
43. Інформація, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
44. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя.
45. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінетом Міністрів України 25.03.2015 прийнято Постанову № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
46. Згідно із пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
47. Пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що:
- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється;
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
48. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 398 від 04.03.2019 пункт 3 Постанови № 302 було доповнено абзацом, згідно із яким Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
49. Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.
50. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних.
51. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
52. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII (далі - Закон № 1474-VIII) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
53. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язано у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
54. У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку Уряд прийняв постанову від 26.10.2016 № 745, якою внесено зміни до Постанови № 302. Постанова № 745 набрала чинності з 01.11.2016, якою встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.
55. «Положення про паспорт громадянина України», затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, прийнятою на виконання вимог статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 08.10.1991 № 1636-ХІІ (втратив чинність з 01.03.2001 згідно із Законом України від 18.01.2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України»).
56. Відповідно до пунктів 12, 13 Положення № 2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін. Для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
57. Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що заявлений у цій справі спір відповідає ознакам зразкової справи, правовий висновок в якій викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
58. Відповідно до постанови Великої Палати ознаками цієї типової справи є:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
59. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
60. У розглянутому спорі відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
61. Особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
62. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
63. Згідно із частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
64. Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
65. Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
66. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
67. Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
68. Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякісність закону та порушення конституційних прав такої особи.
69. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
70. Норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
71. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
72. Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
73. У рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» Європейський суд сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
74. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
75. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова в оформленні паспорту у формі паспортної книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ є протиправною, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
76. При розгляді зразкової справи Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
77. Для належного захисту порушених прав позивача суд зобов'язує Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
78. Надаючи оцінку доводам відповідача щодо неподання заявником заяви за встановленою формою, як підставу для відмови у задоволенні позову, суд зазначає, що, за категоричної правової позиції відповідача у цій справі, яка не відповідає вимогам частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», врахування таких доводів призведе до повторного порушення прав заявника, надмірного формалізму при реалізації прав та обов'язків громадянина України, та в результаті не забезпечить ефективний судовий захист порушеного права.
79. Доводи відповідача про персональний характер судового рішення у зразковій справі, як підстави для відмови у задоволенні позову, суперечать статті 291 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
80. Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
81. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
82. Згідно із пунктом 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 № 361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.
83. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
84. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
85. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
86. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
87. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
88. Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
89. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
90. Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
91. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
92. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
93. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
94. Відповідно до статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
95. Застосування наведених норм права відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 10.12.2020 у справі № 240/575/20.
96. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, поряд з цим, суд вважає за необхідне у розглянутому випадку з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина у формі книжечки. У зв'язку із цим суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву.
щодо розподілу судового збору
97. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області судові витрати на сплату судового збору як за звернення до суду із позовом немайнового характеру у розмірі 858,88 грн.
98. За подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1074 грн. Розмір судового збору за звернення до адміністративного суду немайнового характеру у 2023 році складає 1073,60 грн.
99. Оскільки позов подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», розмір судового збору розраховується із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, що передбачено частиною третьою статті 4 Законі України «Про судовий збір».
100. Таким чином, судовий збір, за подання цього позову складає 858,88 грн (1073,60 грн х 0,8). Інша частина сплаченого судового збору у розмірі 215,12 грн (1074 грн - 858,88 грн) є надмірно сплаченою та може бути повернута ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача, яке на час розгляду питання розподілу судового збору позивачем не заявлено.
101. Застосування наведених норм права щодо обчислення розміру судового збору відповідає правовим висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, від 01.06.2022 у справі № 540/5134/21.
102. Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд, -
103. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243; вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000), Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. Василя Сухомлинського, 38, смт Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
104. Визнати протиправною відмову Слобожанського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, оформлену листом від 18.02.2023.
105. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
106. В іншій частині позовних вимог відмовити.
107. Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 858,88 грн.
108. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя І.О. Верба