04 травня 2023 р. Справа № 160/4070/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро питання щодо закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
02.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги. 26) у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ) недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1959-32327/С-01/8-0400/23 від 19.01.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094. м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) здійснити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ) виплату недоодержаної за життя пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги. 26) у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ) недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1959-32327/С-01/8-0400/23 від 19.01.2023 року.
02.05.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідачем зазначено наступне. Відповідно до звернення від 23.12.2022 року № 32327/С-0400-22 ОСОБА_1 , щодо виплати доплати пенсії за рішенням суду від 18.03.2022 по справі № 160/2106/22 винесеного на користь ОСОБА_2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рекомендовано звернутись з відповідною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про заміну сторони по справі. Померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). З 01.12.2019 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 року у справі № 160/2106/22 померлому ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії в розмірі 70% від грошового забезпечення 14298,40 грн, яке зазначено у довідці від 29.06.2021 за № 33/24-/С-1956, яка надана Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області”. Позивачу необхідно звернутись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про заміну сторони у справі № 160/2106/22, тому що борг, який виник в результаті виконання рішення від 18.03.2022 року № 160/2106/22 про перерахунок пенсії за новою довідкою, а не в результаті не отримання померлим чоловіком пенсії з будь-яких підстав. Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1959-32327/С-01/8-0400/23 від 19.01.2023 року, щодо виплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 має рекомендаційний характер та по суті не є відмовою та не може бути оскарженим.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 року зазначена вище справа розподілена та 03.03.2023 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є чоловіком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , яке видане 10.11.2022 року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Родинні відносини позивача ОСОБА_1 з померлим підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 , видане 27.12.1975 року Самарською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області.
За життя ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, та, як пенсіонер, перебував на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Так, за реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 року у справі № 160/2106/22 позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/24/С-1956 від 29.06.2021 року виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_2 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області” від 29.06.2021 року №33/24/С-1956, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 992, 40 грн.
Означене судове рішення набрало законної сили 19.04.2022 року.
На виконання зазначеного рішення суду, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року відповідно до грошового забезпечення, зазначеного в довідці від 29.06.2021 року № 33/24/С-1956, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
З заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення до відповідного органу державної виконавчої служби ОСОБА_2 за своє життя не звертався, оскільки відповідачем був повідомлений, що перерахунок його пенсії здійснено, сума перерахунку становить 179 423,27 грн., яка буде йому виплачена відповідачем.
Так, про здійснення перерахунку пенсії на підставі рішення суду ОСОБА_2 був повідомлений ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 31.05.2022 року за № 15883-11951/С-01/8-0400/22 в якому відповідач, в тому числі зазначив, що перерахований розмір пенсії на виконання рішення суду, з урахуванням індексації відповідно до постанови КМУ № 118, становить 11410,12 грн. Доплата пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року на виконання рішення суду складає 179 423,27 грн. Нараховані на виконання рішення суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік на сьогодні не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік після його затвердження. Отже, доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь позивача буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку позивачу пенсії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладені на управління Пенсійного фонду України.
Як зазначила позивач у поданій до суду позовній заяві, ОСОБА_2 , за його життя, не була виплачена нарахована відповідачем доплата пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року на виконання рішення суду в сумі 179 423,27 грн., яка є сумою пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаною пенсією у зв'язку з його смертю, у розумінні ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ. Статтею 61 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, виплачуються членам його сім'ї, в тому числі дружині (чоловіку).
23.12.2022 року ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про виплату їй, нарахованої та недоодержаної за життя пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , в розмірі 179 423,27 грн., надавши відповідні документи, які підтверджують мою особу, її родинні зв'язки з померлим, місце проживання.
Листом «Про розгляд звернення» № 1959-32327/С-01/8-0400/23 від 19.01.2023 року відповідачем позивачу було відмовлено у виплаті вказаної суми з посиланням на те, що для виплати доплати пенсії за рішенням суду, винесеного на користь ОСОБА_2 , останній слід звернутись з відповідною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про зміну сторони.
Позивач вважає, що надана останній відповідачем у зазначеному листі від 19.01.2023 року відмова у виплаті нарахованої та недоотриманої за життя пенсії померлого її чоловіка, не містить належного обґрунтування прийнятого рішення. Тож, відмова відповідача у виплаті позивачу суми пенсії, що підлягала виплаті її померлому чоловікові, яка оформлена листом від 19.01.2023 № 1959-32327/С- 01/8-0400/23, є протиправною та такою, що порушує її права, а тому звертаюсь до суду з даним позовом, користуючись наданим позивачу законом правом звернутися до адміністративного суду, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені мої права, свободи або законні інтереси.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.
При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить з такого.
Правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Підпункт 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини): отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Як вже зазначалось вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є чоловіком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , яке видане 10.11.2022 року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Родинні відносини позивача ОСОБА_1 з померлим підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 , видане 27.12.1975 року Самарською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області.
За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2022 року у справі № 160/2106/22 позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/24/С-1956 від 29.06.2021 року виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_2 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області” від 29.06.2021 року №33/24/С-1956, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 992, 40 грн.
Означене судове рішення набрало законної сили 19.04.2022 року.
На виконання зазначеного рішення суду, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року відповідно до грошового забезпечення, зазначеного в довідці від 29.06.2021 року № 33/24/С-1956, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
З заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення до відповідного органу державної виконавчої служби ОСОБА_2 за своє життя не звертався, оскільки відповідачем був повідомлений, що перерахунок його пенсії здійснено, сума перерахунку становить 179 423,27 грн., яка буде йому виплачена відповідачем.
Так, про здійснення перерахунку пенсії на підставі рішення суду ОСОБА_2 був повідомлений ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 31.05.2022 року за № 15883-11951/С-01/8-0400/22 в якому відповідач, в тому числі зазначив, що перерахований розмір пенсії на виконання рішення суду, з урахуванням індексації відповідно до постанови КМУ № 118, становить 11410,12 грн. Доплата пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.05.2022 року на виконання рішення суду складає 179 423,27 грн. Нараховані на виконання рішення суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік на сьогодні не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік після його затвердження. Отже, доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь позивача буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку позивачу пенсії виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладені на управління Пенсійного фонду України.
23.12.2022 року ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про виплату їй, нарахованої та недоодержаної за життя пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , в розмірі 179 423,27 грн., надавши відповідні документи, які підтверджують мою особу, її родинні зв'язки з померлим, місце проживання.
Листом «Про розгляд звернення» № 1959-32327/С-01/8-0400/23 від 19.01.2023 року відповідачем позивачу було відмовлено у виплаті вказаної суми з посиланням на те, що для виплати доплати пенсії за рішенням суду, винесеного на користь ОСОБА_2 , останній слід звернутись з відповідною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про зміну сторони.
Аналіз встановлених судом під час розгляду даної справи обставин, доводів та заперечень сторін дозволяє дійти висновку, що предметом спору є майновий інтерес можливого спадкоємця у формуванні спадкової маси з включенням до неї недоотриманої пенсії особи, що померла.
За положеннями статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Отже недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №673/393/19.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Нормами статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
При цьому отримання коштів як спадщини із встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, відбувається за правилами цивільного права.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити, насамперед, із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб'єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав, до яких належить також право власності на майно, у тому числі грошові кошти (пенсія). Сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
В даному випадку недоотримана спадкодавцем пенсія має бути, за твердженням позивача, складовою спадкового майна, отже предметом оспорювання у даному випадку є відносини, що пов'язані з набуттям та реалізацією позивачем майнових прав, відтак існує спір про право.
У спірних правовідносинах, пов'язаних із реалізацією права на спадщину, реалізується не публічний, а приватний інтерес, таким чином спір має приватноправовий характер, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, між сторонами у даному випадку виник спір про цивільне право, предметом якого майновий інтерес позивача як можливого спадкоємця щодо включення до спадкової маси за рахунок пенсії, що належала спадкодавцеві, однак не була ним одержана за життя. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19) та від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 (провадження № 11-1499апп18), постанові Верховного суду від 11.06.2019 у справі №180/754/17 (провадження К/9901/43413/18).
Суд наголошує, що 07.04.2021 Верховний Суд виніс постанову у справі № 0540/5860/18-а, відповідно до якої зазначив, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
В справі, яка переглядалась касаційним судом, було визначено, що предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Судом було визначено, що спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція також була висловлена у постановах Верховного Суду від 11.10.2021 року у справі №200/126/21-а, від 19.04.2022 року у справі № 580/4214/21, від 11.07.2022 року у справі № 360/3210/18 та від 03.08.2022 року у справі № 580/4047/21
При цьому, суд наголошує, що адміністративні справи №160/9597/21 та № 0540/5860/18-а є подібними. Суд наголошує, що як в даній справі, так і в справі, що переглядалась Верховним Судом, суми пенсії не були нараховані.
Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
Частиною 4 статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Згідно з положеннями частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Верховний Суд наділений повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції. Таким чином, виникає певна суперечність між принципом правової визначеності та концепцією живого права (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові № 755/10947/17 від 30.01.2019, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність врахування під час розгляду цієї справи саме останньої правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 07.04.2021 у справі №0540/5860/18-а.
Крім того, суд зазначає, що правильне визначення юрисдикції є першочерговим при реалізації права на доступ до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
За приписами частини 1 статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у цій справі та роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідного клопотання до суду не надходило.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 180-189, 238, 241-243, 248, 256,295 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі №160/4070/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
При цьому, також роз'яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник