27 квітня 2023 р. Справа № 160/3515/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро питання щодо закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв'язку таку подано 21.02.2023 року) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код 21910427, щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як внутрішньо переміщеної особи, в сумі 314 930 (триста чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 65 коп.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Д ніпропетровській області, код 21910427, виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як внутрішньо переміщеної особи, в розмірі 314 930 (триста чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 65 коп.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як внутрішньо переміщеної особи, в сумі 314 930 (триста чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 65 коп.
03.04.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідачем зазначено наступне. Позивач не звертався до відповідача для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_2 , відповідних документів (свідоцтва про смерть, документів, які підтверджують родинні стосунки, документу, що посвідчує особу заявника) протягом шести місяців після відкриття спадщини не надавав. Отже, у зв'язку із тим, що позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за виплатою суми недоотриманої пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, то у такому випадку, відповідно встановленого порядку, для отримання недоотриманої суми пенсії, надаються документи за наступним переліком: документ що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть та свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_1 , отримавши свідоцтво про смерть, 11.06.2021 звернувся до відділу обслуговування громадян № 1 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відповідною заявою, до якої надав пакет документів для оформлення недоотриманої пенсії ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Відділ опрацювання пенсійної документації № 1 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, керуючись нормами статті 46 Закону №1058-ГУ та вимогами пункту 1.8 Розділу І Порядку, нарахував розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 10.06.2018 року по 30.11.2020 року в розмірі 304 701,99 грн. На звернення ОСОБА_1 від 18.01.2022 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 15.02.2022 року № 5525-1765/М-01/8-0400/22 повідомило про те, що виплата недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 буде проведена згідно з Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165. Відповідно до пункту 1 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Пунктом 2 Постанови 1165 передбачено, що облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсії, та у сформованому на їх підставах переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - Перелік). Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, на звернення ОСОБА_1 від 30.11.2022 року, листом від 28.12.2022 року № 2800-030202-8/56463 надав роз'яснення з питань виплати недоотриманої пенсії.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 року зазначена вище справа розподілена та 23.02.2023 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією витягу про смерть №2020-0043.5445-90, країна Бельгія, відділ реєстрації актів цивільного стану міста Брюгге.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої ним пенсії, як внутрішньо переміщеної особи, яка зберігається у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в сумі 315 462,83 грн., що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий №4-339 від 11.06.2021 року, спадкоємець - ОСОБА_1 , копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 11.06.2021 року, копією відповіді Шостою дніпровської державної нотаріальної контори від 18.11.2022 року № 2914/02-14, копією відповідей відповідача від 15.02.2022 року № 5525-1765/М-01/8-0400/22, від 28.12.2022 року № 2800-030202-8/56463.
Як зазначив позивач у подані до суду позовній заяві, останнім своєчасно та у повному обсязі було подано відповідачу пакет документів про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька, в тому числі копію свідоцтва на спадщину, виданого державним нотаріусом Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори від 11.06.2021 року, що відповідачем не оспорюється та визнається у наданих позивачу відповідях.
Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 11.06.2021 року, відповіді Шостою дніпровської державної нотаріальної контори від 18.11.2022 року № 2914/02-14 розмір недоотриманої пенсії позивача за померлого ОСОБА_2 становить 315 462,83 грн.
Позивач у позові також зазначаєм, що протягом більше ніж рік зазначену суму позивач не отримав. Звернення на «гарячу лінію» відповідача результату не дали.
З матеріалів справи убачається, що листом від 15.02.2022 року №5525-1765/М-01/8-0400/22 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за результатами електронного звернення ОСОБА_1 з питання виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеної особи, повідомило позивачу наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, яким визначено механізм виплати недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Виплата недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 буде проведена згідно вищезазначеного Порядку після надходження відповідного фінансування.
Розглянувши звернення від 30.11.2022 року щодо виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 (вх. № 34756/М-2800-22 від 30.11.2022 року), Пенсійний фонд України листом від 28.12.2022 року №2800-030202-8/56463 повідомив ОСОБА_1 наступне. ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як внутрішньо переміщена особа. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового у гримання), не виплачених за період до місяця відновлення ЇХ виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території”. Порядком № 1165 визначено механізм виплати, у тому числі недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та механізм виплати не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам. Розмір пенсійної виплати за минулий період згідно із Порядком №1165 визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 року № 1167 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік. На фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку № 1165, передбачено 150 млн грн. Сума нарахованої недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , обчислена на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.06.2021 року, обліковується в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі), частину з якої виплачено у листопаді та грудні поточного року відповідно до Порядку № 1165 за рахунок коштів Державного бюджету України за окремою програмою, шляхом зарахування на поточний рахунок ОСОБА_1 у банку.
Тож, позивач у позові стверджує, що станом на день подання цього позову позивачем отримана лише частину належної йому, виплати в загальному розмірі 532,18 грн., що підтверджується копіями виписок по картці/рахунку від 04.01.2023 року- № НОМЕР_1 (на суму 2,18 грн.), від 05.01.2023 року №5RV1JESARRJQUT6 (на суму 530,00 грн.). Відповідачем виплату у повному обсязі не здійснено, невиплачена сума становить 314 930,65 грн., у зв'язку а чим позивач змушений звернутися з позовом до суду.
Відповідно до довідки про стан заборгованості по недоотриманій пенсії померлого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), сума заборгованості по недоотриманій пенсії, зазначена в свідоцтві про право на спадщину становить 315 462,83 грн.; сума боргу занесена до особового рахунку померлого пенсіонера, відповідно постанови КМУ від 10.11.2021 року №1165 та з урахуванням вимог ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, щодо пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії становить 304 701,99 грн.; виплачено частину боргу, згідно постанови КМУ від 10.11.2021 року №1165 532,18 грн.; залишок заборгованості щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 станом на 03.04.2023 року складає 304 169,81 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.
При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить з такого.
Правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Підпункт 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини): отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Як вже зазначалось вище, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією витягу про смерть №2020-0043.5445-90, країна Бельгія, відділ реєстрації актів цивільного стану міста Брюгге.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої ним пенсії, як внутрішньо переміщеної особи, яка зберігається у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в сумі 315 462,83 грн., що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий №4-339 від 11.06.2021 року, спадкоємець - ОСОБА_1 , копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 11.06.2021 року, копією відповіді Шостою дніпровської державної нотаріальної контори від 18.11.2022 року № 2914/02-14, копією відповідей відповідача від 15.02.2022 року №5525-1765/М-01/8-0400/22, від 28.12.2022 року № 2800-030202-8/56463.
Як зазначив позивач у подані до суду позовній заяві, останнім своєчасно та у повному обсязі було подано відповідачу пакет документів про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю батька, в тому числі копію свідоцтва на спадщину, виданого державним нотаріусом Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори від 11.06.2021 року, що відповідачем не оспорюється та визнається у наданих позивачу відповідях.
Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 11.06.2021 року, відповіді Шостою дніпровської державної нотаріальної контори від 18.11.2022 року № 2914/02-14 розмір недоотриманої пенсії позивача за померлого ОСОБА_2 становить 315 462,83 грн.
Аналіз встановлених судом під час розгляду даної справи обставин, доводів та заперечень сторін дозволяє дійти висновку, що предметом спору є майновий інтерес можливого спадкоємця у формуванні спадкової маси з включенням до неї недоотриманої пенсії особи, що померла.
За положеннями статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Отже недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №673/393/19.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Нормами статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
При цьому отримання коштів як спадщини із встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, відбувається за правилами цивільного права.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити, насамперед, із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб'єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав, до яких належить також право власності на майно, у тому числі грошові кошти (пенсія). Сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
В даному випадку недоотримана спадкодавцем пенсія має бути, за твердженням позивача, складовою спадкового майна, отже предметом оспорювання у даному випадку є відносини, що пов'язані з набуттям та реалізацією позивачем майнових прав, відтак існує спір про право.
У спірних правовідносинах, пов'язаних із реалізацією права на спадщину, реалізується не публічний, а приватний інтерес, таким чином спір має приватноправовий характер, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, між сторонами у даному випадку виник спір про цивільне право, предметом якого майновий інтерес позивача як можливого спадкоємця щодо включення до спадкової маси за рахунок пенсії, що належала спадкодавцеві, однак не була ним одержана за життя. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19) та від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 (провадження № 11-1499апп18), постанові Верховного суду від 11.06.2019 у справі №180/754/17 (провадження К/9901/43413/18).
Суд наголошує, що 07.04.2021 Верховний Суд виніс постанову у справі № 0540/5860/18-а, відповідно до якої зазначив, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
В справі, яка переглядалась касаційним судом, було визначено, що предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Судом було визначено, що спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція також була висловлена у постановах Верховного Суду від 11.10.2021 року у справі №200/126/21-а, від 19.04.2022 року у справі № 580/4214/21, від 11.07.2022 року у справі № 360/3210/18 та від 03.08.2022 року у справі № 580/4047/21
При цьому, суд наголошує, що адміністративні справи №160/9597/21 та № 0540/5860/18-а є подібними. Суд наголошує, що як в даній справі, так і в справі, що переглядалась Верховним Судом, суми пенсії не були нараховані.
Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
Частиною 4 статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Згідно з положеннями частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Верховний Суд наділений повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції. Таким чином, виникає певна суперечність між принципом правової визначеності та концепцією живого права (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові № 755/10947/17 від 30.01.2019, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність врахування під час розгляду цієї справи саме останньої правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 07.04.2021 у справі №0540/5860/18-а.
Крім того, суд зазначає, що правильне визначення юрисдикції є першочерговим при реалізації права на доступ до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
За приписами частини 1 статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у цій справі та роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідного клопотання до суду не надходило.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 180-189, 238, 241-243, 248, 256,295 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі №160/3515/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
При цьому, також роз'яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник