04 травня 2023 року Справа № 160/6800/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., розглянувши перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання неправомірним і скасування наказу та визнання неправомірними дій, -
04.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить:
- визнати неправомірним Наказ № 109 від 05.06.2022року ТВО командира в/ч НОМЕР_1 стройовій частині - з дня його підписання та скасувати.
- визнати неправомірними діями створення витягу з Наказу № 109 від 05.06.2022 ТВО командира в/ч НОМЕР_1 по стройовій частині з реквізитами «ТВО командир в/ч НОМЕР_1 капітан ОСОБА_2 », «Начальник штабу - перший заступних командира військової частини НОМЕР_1 » 3 проставленням у ньому напису «ЗГІДНО 3 ОРИГІНАЛОМ» підписом «Сергій Чуб» та відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” про визнання неправомірним і скасування наказу та визнання неправомірними дій - залишено без руху.
Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання до суду:
1) обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску строку, а також доказів на підтвердження такої інформації, в примірниках відповідно до кількості учасників справи;
2) позовної заяви в примірниках відповідно до кількості учасників справи:
- з уточненням позовних вимог із зазначенням змісту позовних вимог до відповідача, що стосуються порушеного права позивача, та визначенням способу захисту порушеного права, у відповідності до вимог, передбачених ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
- із зазначенням підстав звільнення від сплати судового збору або пільг щодо його сплати, наданням відповідних документів, які їх підтверджують.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків викладених в ухвалі суду 11.04.2023 в частині надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням інших причин пропуску строку, а також надання доказів на підтвердження такої інформації, та приведення адміністративного позову у відповідність до приписів п.п. 4, 5 ст. 160 КАС України, з урахуванням висновків мотивувальної частини цієї ухвали, в примірниках відповідно до кількості учасників справи. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням інших причин пропуску строку, а також надання доказів на підтвердження такої інформації, та приведення адміністративного позову у відповідність до приписів п.п. 4, 5 ст. 160 КАС України, з урахуванням висновків мотивувальної частини цієї ухвали, в примірниках відповідно до кількості учасників справи.
02.05.2023 року на виконання ухвали суду від 25.04.2023 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява щодо надання додаткового доказу та відсутності недоліків позовної заяви.
У заяві позивач посилається на те, що щодо оскаржуваного наказу № 109 від 05.06.2022 року, який на думку суду стосується також інших осіб, а тому позивачу слід змінити або уточнити свої позовні вимоги, зазначає, що сприйняв би довід слушним та безумовно виконав вимогу у разі, якщо б предметом позову був розпорядчий акт, виданий дійсно уповноваженою на те особою - командиром військової частини НОМЕР_1 . Натомість підставою для визнання вищевказаного «документу» не чинним з моменту його підписання позивач прямо зазначив відсутність у к-на ОСОБА_3 повноважень ТВО командира в/ч НОМЕР_1 на день його винесення 05.06.2022 року та надав докази тому, що єдиною особою, яка мала повноваження видавати накази по особовому складу був командир в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 після свого призначення на цю посаду 01.06.2022 року на підставі Головнокомандувача ЗСУ №666 від 29.05.2022 року. Також вказує, що спірний «документ» за підписом к-на ОСОБА_3 виданий шляхом привласнення ним собі посадових повноважень «ТВО командира в/ч НОМЕР_1 », винність вказаної особи вказаної особи у цьому презюмується в силу прямих вказівок ст.ст. 28-36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Зазначає, що на підтвердження тих обставин, що станом на 05.06.2022 року повноваженнями командира в/ч НОМЕР_1 на винесення наказів була наділена виключно одна особа майор ОСОБА_4 позивач просить долучити до матеріалів справи копію наказу «Про призначення службового розслідування» від 05.06.2022 року № 238/1 за підписом останнього. Також позивач просить взяти до уваги, що у нього були всі підстави вважати, що грошові виплати за червень місяць 2022 року йому не виплачувались саме на підставі цього наказу, а не оспорюваного в цій справі наказу №109, який з ним не узгоджується.
Перевіривши доводи заяви від 02.05.2023 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 на виконання ухвали від 25.04.2023 року зазначено лише про те, що грошові виплати за червень місяць 2022 року йому не виплачувались саме на підставі наказу № 05.06.2022 року №238/1, а не оспорюваного в цій справі наказу від 05.06.2022 року №109.
При цьому, що стосується іншого змісту його заяви, поданою на виконання вимог ухвали від 25.04.2023 року, то всі інші обгрунтування стосуються суті позовних вимог, тобто підстав з яких він вважає оскаржуваний наказ протиправним, що не було встановлено судом як недолік, який необхідно усунути.
Крім того, на вимогу суду щодо зазначення яким чином дія оскаржуваного наказу порушує права ОСОБА_1 не в частині, а в повному обсязі, надання обгрунтувань з цього приводу, суду надано також не було.
Суд наголошує, що оскаржуваний наказ стосується не лише позивача, а і певного кола осіб ( ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 )
Також, позивачем так і не було усунено недоліки позовної заяви в частині надання обгрунтованного клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду та зазначенням інших поважних причин пропуску строку, а також надання доказів на підтвердження такої інформації.
Так, ОСОБА_1 у позові посилався на те, що про своє порушене право дізнався 30.03.2023 року коли приймав участь у судовому засіданні в ході судового розгляду у Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №160/18134/22, проте жодного доказу суду не надав, ухвалу про продовження строку на усунення недоліків де вказувалось про надання відповідного доказу - не виконав.
Таким чином, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо пропуску строку звернення з позовом до суду та як наслідок, надання оцінки поважності причин пропуску такого строку.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.04.2021 року у справі №520/15510/19.
Також варто зазначити, що у постанові від 25.03.2020 у справі №9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі “Мушта проти України”, нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №800/474/17 (провадження №11-337заі18).
Наведене вище засвідчує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що визначальним є те, що позивач не надав доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в обґрунтування неможливості своєчасного звернення до суду.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причин його пропуску з наданням відповідних доказів або доказів не пропущення цього строку суду так і не надав.
Будь-яких інших поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не вказано.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконав вимог встановлених ухвалою суду від 25.04.2023 про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви після залишення її без руху ухвалою від 11.04.2023.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони «СХІД» про визнання неправомірним і скасування наказу та визнання неправомірними дій - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна