04 травня 2023 року Справа № 160/1586/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, ПЛОЩА СОБОРНА, будинок 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 30.01.2023 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050018679 від 29.07.2022р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років періодів роботи з 27.11.1985р. по 17.12.1985р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986р. по 31.03.1987р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987р. по 13.06.1989р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, який дає право на призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначивши ОСОБА_1 пенсію за вислугу років починаючи з 22.07.2022 року з дня подачі заяви про призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років. Дане рішення позивач вважає протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 03.02.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
03.03.2023 року за допомогою системи "Електронний суд" від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу та недотримання умова щодо звільнення з посади, яке дає право на призначення пенсії за вислугою років, на момент звернення із заявою про призначення пенсії. Щодо спірних періодів, то вони зараховані в стаж робот за Списком №2. Стаж роботи за Списком №2 не включається до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років. Відповідно до ст.7 Закону №1788 від 05.11.1991 пенсія за вислугу років працівникові призначається за умови, якщо він залишає роботу, яка дає право на цю пенсію. Оскільки на момент звернення за пенсією позивач продовжував працювати, це не дає право на призначення пенсії за вислугу років.
03.03.2023 року від Головного управління ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне. Так, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років (заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності). Спірні періоди роботи позивача відповідно до позовних вимог: з 27.11.1985 по 17.12.1985, з 23.06.1987 по 13.06.1989, з 12.08.1986 по 31.03.1987, з 14.06.1989 по 01.11.1990 зараховано ГУ ПФУ в Донецькій області до пільгового стажу роботи за Списком №2 відповідно до довідки №83 від 08.07.2022 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Спірний період роботи з 01.11.1994 по 21.03.1995 зараховано до загального страхового стажу, оскільки відповідно до довідки №34 від 08.07.2022 підтверджує лише наявний трудовий стаж позивача. Стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017 складає 11 років 7 місяців 16 днів. Взаємне зарахування періодів стажу пільгової роботи за списками та стажу роботи за вислугу років діючим законодавством не передбачено. Оскільки на дату звернення за призначенням пенсії позивач не має стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017, ГУ ПФУ в Донецькій області правомірно винесено рішення про відмову в призначенні пенсії. Крім цього, зазначено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працює по теперішній час на посаді машиніста тепловозу.
Станом на 04.05.2023 року відповідь на відзиви від позивача на адресу суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
22.07.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію головне управління Пенсійного фонду - України в Донецькій області, який був уповноважений розглянути подану позивачем заяву.
Рішенням від 29.07.2022 року №047050018679 ГУ ПФУ в Донецькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.
В рішенні від 29.07.2022 року №047050018679 зазначено зокрема наступне.
Пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено, що особам, які на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п.а ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники локомотивних бригад і деякі категорії працівників, які безпосередньої займаються організацією перевезень і забезпечують безпеку руку на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, затвердженими постановою КМУ від 12.10.1992 №583, зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і за наявності станом на 11.10.2017 року страхового стажу роботи - не менш 26 років 6 місяців, з них - не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до норм статті 7 Закону №1788, пенсія за вислугу років працівникові призначається за умови, якщо він залишає роботу, яка дає право на цю пенсію. Згідно наданої трудової книжки № НОМЕР_3 , заявник працює на посаді машиніста тепловозу.
Страховий стаж за наданими документами складає 33 роки 9 місяців 21 день, стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017 становить 11 років 7 місяців 16 днів.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України №1058.
12.01.2023 року адвокатом позивача направлено адвокатський запит до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив надати інформацію, яка періоди (роки) ОСОБА_1 не було зараховано до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017, та з яких підстав.
Листом від 19.01.2023 року №0400-010304-8/8715 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянуло запит адвоката позивача від 12.01.2023 року та повідомило зокрема наступне.
За наданими документами страховий стаж склав 33 роки 9 місяців 21 день (зарахований по 31.03.2022), стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017, становить 11 років 7 місяців 16 днів.
Пільговий стаж роботи на відповідних посадах підтверджено довідками від 01.06.2022 за №2/17-ОК, яку видано ПрАТ "Дніпровагонмаш" та від 18.07.2022 за №143-712, яку видано ПрАТ "КАМЕТ-СТАЛЬ".
До пільгового стажу враховані всі періоди, згідно вищевказаних довідок, а саме з 27.10.2004 та 13.05.2009, з 02.11.2009 по 02.07.2014, з 13.05.2015 по 10.10.2017.
Оскільки на момент звернення за пенсією не має стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 29.07.2022 року №047050018679.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).
Згідно пункту "а" статті 55 Закону № 1788 (із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ), право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначався Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній робот.
Згідно Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, машиністи і помічники машиністів електровозів.
В даній справі позивачем оскаржується незарахування до стажу роботи за вислугу років періодів роботи з 27.11.1985р. по 17.12.1985р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986р. по 31.03.1987р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987р. по 13.06.1989р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції.
Стосовно вказаних періодів суд зазначає наступне.
Так, згідно роздруківки Форма РС-право, позивачу періоди роботи з 12.08.1986р. по 31.03.1987р., з 23.06.1987р. по 13.06.1989р., з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. зараховано до пільгового стажу за Списком №2.
Згідно статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Пунктом 2 частини 1 статті 52 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Згідно пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 114 Закону № 1058-IV визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.
Приписами статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону №1788 передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Згідно Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, використання норм Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Також, суд звертає увагу на те, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, копія трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.07.1986, ОСОБА_1 , містить наступні записи, зокрема:
- запис 4 - 27.11.1985 - переведено помічником машиніста електровоза (наказ №1735/ок від 27.11.1985);
- запис 5 - 17.12.1985 - звільнено у зв'язку з закінченням строку виробничої практики (наказ №1826/ок від 19.12.1985);
- запис 6 - 12.08.1986 - прийнято помічником машиніста електровоза (наказ №1041/ок від 11.08.1986);
- запис 7 - 01.04.1987 - направлено в Дніпропетровській технікум машиністів локомотивів для проходження курсу навчання на машиніста електровозу (наказ №324/ок від 01.04.1987);
- запис 10 - 23.06.1987 - встав до роботи помічником машиніста електровозу (наказ 696/ок від 23.06.1987);
- запис 11 14.06.1989 - переведено машиністом електровозу (наказ 706/ок від 14.06.1989);
- запис 12 - 01.11.1990 - звільнено по переводу в локомотивне депо (наказ 1499/ок від 01.11.1990);
- запис 24 - 01.11.1994 - прийнято помічником машиніста моторвагонної електросекції (наказ 1197 від 31.10.1994)4
- запис 25 - 21.03.1995 - звільнено за власним бажанням (наказ 292 від 20.03.1995).
Крім того, позивачем надана довідка про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.07.2022 року №83, видана структурним підрозділом «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» РФ "Придніпровська залізниця АТ "Укрзалізниця", в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в локомотивному депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці та безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті у період з 27.11.1985 по 17.12.1985 - помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986 по 31.03.1987 - помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987 по 13.06.1989 - помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989 по 01.11.1990 - машиніст електровоза, що передбачено Списком №2, розділ ХХХ "Транспорт" підрозділ 1 "Залізничний Транспорт та метрополітен" згідно постанови РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, ст.100 ЗУ "Про пенсійне забезпечення. Пільговий стаж 4 роки 0 місяців 16 днів.
При цьому, за період пільгової роботи до 01.01.1992 року були чинні Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.
У пункті 1 розділу ХХХ Транспорт Списку №2 «Залізничний транспорт та метрополітен» вказані машиністи, їх помічники та старші машиністи: паровозів, тепловозів, електровозів, дизель-поїздів, моторвагонних (електро) секції, локомотивів.
Згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.07.2022 року №34, виданої структурним підрозділом «Придніпровська залізниця» РФ АТ "Укрзалізниця", в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в структурному підрозділі «Дніпровське локомотивне депо» Придніпровської залізниці та безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті за професією помічник машиніста моторвагонної електросекції за період з 01.11.1994 по 21.03.1995.
За період пільгової роботи після 01.01.1992 року для визначення права на пільгову пенсії застосовуються Списки №1 та 2, затверджені постановами КМ СРСР №10 від 26.01.1991 року, КМУ №162 від 11.03.1994 року, №36 від 16.01.2003 року.
В зазначених вище нормативних актах у Списку №2 посади машиніста, їх помічники та старші машиністи: паровозів, тепловозів, електровозів, дизель-поїздів, моторвагонних (електро) секції, локомотивів не передбачені.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» від 12.10.1992 року № 583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.
При цьому, цим Списком передбачено, що право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посаді машиністів і помічники машиністів електровозів.
Однак, посади помічника машиніста моторвагонної електросекції відсутня в даному Списку.
Водночас, згідно класифікатора професій ДК 003-95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.1995 року № 257, професію машиніста та помічника машиніста моторвагонної електросекції визначено, як машиніст та помічник машиніста електропоїзда.
Крім того, згідно роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 року №25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років, відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
Тобто, професія «помічника машиніста моторвагонної електросекції та машиніста моторвагонної електросекції» відноситься до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, за якими в тому числі працював ОСОБА_1 , а тому спірні періоди роботи, а саме, з 27.11.1985р. по 17.12.1985р., з 12.08.1986р. по 31.03.1987р., з 23.06.1987р. по 13.06.1989р., з 14.06.1989р. по 01.11.1990р., з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. мають бути включені до його стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, передбаченої статтею 55 Закону №1788-XII.
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що спірні періоди роботи позивача з 27.11.1985р. по 17.12.1985р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986р. по 31.03.1987р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987р. по 13.06.1989р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, підтверджений записами як у трудовій книжці, так і довідками від 08.07.2022 року №83 та №34 та підлягає зарахуванню до спеціального стажу ОСОБА_1 .
Так, з матеріалів справи слідує, що винесення спірного рішення від 29.07.2022 року №047050018679 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було призначено за принципом екстериторіальності.
Проте, з огляду на неналежне виконання саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 зарахувати спірний період роботи до спеціального стажу.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.07.2022 року №047050018679 «Про відмову в призначенні пенсії», яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", прийнято не на підставі Конституції та законів України, а тому, підлягають скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років періодів роботи з 27.11.1985р. по 17.12.1985р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986р. по 31.03.1987р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987р. по 13.06.1989р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції, який дає право на призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначивши ОСОБА_1 пенсію за вислугу років починаючи з 22.07.2022 року з дня подачі заяви про призначення пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54 ) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Водночас суд не може перебирати на себе дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень, в даному випадку - пенсійного органу - щодо призначення пенсії, однак відповідач-2 зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з врахуванням даного рішення суду.
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді розтлумачили, що "дискреційні повноваження" означають повноваження, що залишає адміністративному органу деяку міру свободи що стосується рішення, яке буде прийнято, що дозволяє йому вибрати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке знаходить найбільш підходящим.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Отже, відповідно до положень ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, ПЛОЩА СОБОРНА, будинок 3) від 29.07.2022 року №047050018679 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, ПЛОЩА СОБОРНА, будинок 3) зарахувати до стажу за вислугу років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 27.11.1985р. по 17.12.1985р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 12.08.1986р. по 31.03.1987р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 23.06.1987р. по 13.06.1989р. на посаді помічник машиніста електровоза, з 14.06.1989р. по 01.11.1990р. на посаді машиніст електровоза, з 01.11.1994р. по 21.03.1995р. на посаді помічник машиніста моторвагонної електросекції.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, ПЛОЩА СОБОРНА, будинок 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 22.07.2022 року про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, ПЛОЩА СОБОРНА, будинок 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко