24 березня 2023 року Справа 160/16864/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
за участі секретаря судового засідання Зонової Л.В.
за участі:
представника позивача Довгаля С.М.
представника відповідача Драганчук Я.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати грошової компенсації за невикористане речове майно за період з 12.11.2004 року по день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 02.08.2022 року за винятком періоду з 6 місяця 2017 року по 6-й місяць 2020 року включно та у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка має бути здійснена у разі звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України вчинити певні дії - виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористане речове майно за період з 12.11.2004 року по день звільнення з військової служби 02.08.2022 року за винятком періоду з 6 місяця 2017 року по 6-й місяць 2020 року включно та одноразову грошову допомогу, яка має бути здійснена у разі звільнення з військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2022р. прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно з ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2023р. клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження - задоволено та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання.
Представник Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначає, що станом на момент прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.08.2022 №178 та довідки №1281 від 06.08.2022 позивач погодив проведення з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення та/або наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, розрахунок грошового забезпечення при звільненні позивача, також не оскаржував суму, яка підлягає йому до виплати за компенсацію неотриманого речового майна. Зазначає, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України. Позивач про можливе порушення своїх прав дізнався під час звільнення із частини - 02.08.2022р. (06.08.2022р.), а з даним позовом до суду звернувся 25.10.2022р., тобто з пропуском місячного строку звернення, при цьому, доказів, які б підтверджували поважність причин порушення строків позивачем надано не було та матеріали справи не містять. Вказана позиція підтверджується викладеною позицією у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року справа №160/8136/21.
Представник відповідача у судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив задовольнити його.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви заперечував, у задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що строк звернення із даним позовом ним не пропущено.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати грошової компенсації за невикористане речове майно за період з 12.11.2004 року по день звільнення позивача з військової служби 02.08.2022 року за винятком періоду з 6 місяця 2017 року по 6-й місяць 2020 року включно та у виплаті йому одноразової грошової допомоги, яка має бути здійснена у разі звільнення з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02.08.2022 року № 178 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, майора ОСОБА_1 (Г-004668), який здав справи і обов'язки за посадою начальника автомобільної служби технічної частини та звільнено відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої, статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 05 липня 2022 року № 122 о/с, один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, 02 серпня 2022 року.
14.06.2022р. позивач звернувся до відповідача з рапортом, копія якого наявна в матеріалах справи, в якому просив на день звільнення виплатити належні грошові кошти, зокрема, - грошову компенсацію за неотримане речове майно, передбачену постановою Кабінету міністрів України № 178 від 16.03.2016 року; - грошове забезпечення включно до дня звільнення.
Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України видано Довідку № 1281 від 06.08.2022 року про вартість речового майна, що належить до виплати майору ОСОБА_1 за період з червня 2017 року по червень 2020 року включно, на загальну суму (без ПДФО) - 21952,63грн.
У позовній заяві позивач зазначає, що на підставі Довідки № 1281 від 06.08.2022 року на день звернення до суду виплати не здійснено, спору з цієї підстави не виникло, оскільки відповідач у такій виплаті не відмовляє і обіцяє її здійснити за наявності необхідних для цього коштів.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з виплатою позивачу індексації грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж вважає позивач, через застосування при розрахунку індексації неправильного базового місяця.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
При цьому, строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач звільнений з військової (публічної) служби та виключений з усіх видів забезпечення 02.08.2022р., що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02.08.2022 року № 178.
Щодо строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог відносно виплати позивачу одноразової грошової допомоги, яка має бути здійснена у разі звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідач кваліфікує правовідносини щодо стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні як правовідносини що пов'язані зі звільненням з публічної служби), отже має бути застосовано строк, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Суд вважає такі доводи помилковими, з огляду на таке.
Як було зазначено вище, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 2, 4 ст. 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними. (зокрема постанова від 28.07.2022 справа № 300/6805/21)
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
До «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і одноразова грошова допомога при звільненні.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 року внесено зміни до ст. 233 КЗпП України, а отже змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, у редакції від 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення суми одноразової грошової допомоги при звільненні, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як складової належної йому заробітної плати.
Щодо строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог відносно не виплати позивачу грошової компенсації за невикористане речове майно за період з 12.11.2004 року по день звільнення з військової служби 02.08.2022 року за винятком періоду з 6 місяця 2017 року по 6-й місяць 2020 року включно, суд зазначає наступне.
Грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби та на підставі заяви, а отже речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю.
Такі гарантії щодо забезпечення доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування) та інвентарним майном, яке є власністю установ та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням).
Подібний висновок міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 КЗпП України у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Враховуючи визначену правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23 червня 2022 року у справі № 540/2001/21, 27 лютого 2023 року у справі №560/8394/21.
Пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 р. № 475, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 р. за № 797/30665, визначено, що військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Таким чином, підставою для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно є рапорт військовослужбовця та відповідний наказ командира військової частини.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення), пунктом третім якого дія Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене цим Указом, та статті 2 цього Указу поширена на військовослужбовців Національної гвардії України.
За змістом абзаців 1 та 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Судом встановлено, що позивач звільнений з військової (публічної) служби та виключений з усіх видів забезпечення 02.08.2022 р., що підтверджується .
Не є спірним питання ознайомлення позивача із вказаним наказом по стройовій частині саме 02.08.2022 р., який містить відомості про здійснені розрахунки з позивачем.
В позовній заяві позивач підтверджує, що про порушення свої прав в межах спірних правовідносин він дізнався із вказаного Наказу від 02.08.2022р. та Довідки №43 від 12.08.2022р.
Таким чином, дізнавшись про ймовірне порушення своїх прав щодо невиплати в повному обсязі спірної виплати (компенсація за неотримане речове майно), позивач, з огляду на приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, мав звернутися до адміністративного суду за захистом свого права протягом місяця, проте позивач звернувся до суду із даним позовом 25.10.2022р., тобто з пропуском місячного строку звернення.
Вказані висновки суду відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2021 р. справі № 240/532/20.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеєр проти Бельгії).
Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України") також вказав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Додатково суд звертає увагу, що у Довідці Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №6/36/11-428 від 25.02.2023р. зазначено, що відповідно до довідки-розрахунку №1281 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №298 від 21.11.2022 року, на розрахунковий рахунок відкритий в AT КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 , за період з червня 2017 року по день звільнення 02.08.2022 року, проведено 30.11.2022 року виплату компенсації вартості речового майна в сумі 21623,34 грн. (за вирахуванням військового збору 1,5%) за платіжним дорученням від 28.11.2022 року №2792, копія якого наявна в матеріалах справи.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду врегульовано статтею 123 КАС України.
Відповідно до приписів ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористане речове майно, і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви у вказаній частині позовних вимог без розгляду у відповідності до вимог статей 240, 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд,-
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати грошової компенсації за невикористане речове майно та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно, - залишити без розгляду.
В задоволенні іншої частини клопотання, - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позовні вимоги в частині було залишено без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова