17 квітня 2023 року Справа №160/7387/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.04.2023 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , поданий представником позивача - адвокатом Лимаревою Нелею Анатоліївною, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 регіональне управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », щодо зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 громадянина ОСОБА_1 , а також направлення Позивача, солдата ОСОБА_1 в зону бойових дій без проходження первинної бойової підготовки;
- визнати судом протиправним та скасувати наказ № 2 від 01.03.2022 року командира військової частини НОМЕР_1 , по стройовій частині в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати судом протиправним та скасувати бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 № 60_040622 від 04.06.2022 про направлення солдата ОСОБА_1 в зону бойових ді;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 регіональне управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: - Виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення протиправними.
Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Оскільки 15.04.2023-16.04.2023 були вихідними днями, суд вирішує питання про відкриття провадження в перший робочий день - 17.04.2023.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У пункті 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд звертає увагу, що в прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 регіональне управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », щодо зарахування до списків військової частини НОМЕР_1 громадянина ОСОБА_1 , а також направлення Позивача, солдата ОСОБА_1 в зону бойових дій без проходження первинної бойової підготовки.
Проте, всупереч наведених норм в позовних вимогах не зазначено дати коли саме, на думку позивача, відповідачем було вчинено таку протиправну бездіяльність.
Поряд із цим, позивач просить суд «зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 регіональне управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: - Виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення протиправними».
Однак, в порушення означених приписів КАС України позивач не вказує дати, з якої він вважає, що відповідач зобов'язаний виключити позивача із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Водночас, наведене формулювання вказаної вимоги із додаванням вкінці слова «протиправними», взагалі унеможливлює встановлення судом про що саме просить позивач, зокрема, чи заявляє вимогу про зобов'язання відповідача «виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення» як спосіб відновлення порушеного права або просить суд визнати виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, тощо «протиправними».
Крім того, суд враховує, що згідно із частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.
Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
При цьому, під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20 та від 29.12.2021 у справі №752/20709/21.
Водночас слід враховувати, що у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Наведеної правової позиції також дотримався Верховний Суд у постанові від 13.04.2022 у справі № 640/23353/21.
Суд звертає увагу, що в адміністративному позові об'єднано вимоги немайнового характеру без не наведення жодного обґрунтування доцільності об'єднання позовних вимог що унеможливлює встановлення судом взаємопов'язаності заявлених позовних вимог між собою.
При цьому, згідно з наведеним в прохальній частині формулюванням вимоги про визнання бездіяльності відповідача та вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії не виникли з однакових юридичних фактів, тобто не мають єдині підстави позову.
Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору, його юрисдикційну належність, характер вимог та їх взаємопов'язаність між собою, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами у відповідності до вимог КАС України та/або з поясненнями щодо підстав об'єднання в одне провадження заявлених позовних вимог, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини п'ятої статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.06.2022 у справі № 540/2001/21.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
Разом із адміністративним позовом до суду подана заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яке, зокрема, мотивоване тим, що « ОСОБА_1 , під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, вступив на військову службу та був зарахований в списки частини та призначений до НОМЕР_2 окремого батальону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » м. Дніпро, згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 за № 2 від 01.03.2022 року, який оскаржується. ОСОБА_1 з моменту зарахування до військової частини, весь час проживав на території військової частини, займався саморозвитком та чекав на якість дії від командира, в надії, що його все ж таки відправлять на навчання. ОСОБА_1 постійно задав питання командиру, чому не направили його на медичну комісію, на що відповіли, що: «ти здоровий»; на навчання, відповідь була: «чекати». В червні місяці йому було повідомлено, що його кудись відправляють. Жодного документу на руки військовослужбовцю не надавався, ані наказ про зарахування, ані бойове розпорядження, ані військовий квиток. Коли вже, військовослужбовець зрозумів, що їх везуть в зону бойових дій, в усній формі звертався до командира з питаннями, проте вже було пізно. З червня 2023 року по 04.11.2023 рр. ОСОБА_1 увесь цей час перебував в зоні бойових дій під Бахмутом…».
В той же час, згідно з наданою до матеріалів позову копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2022 №2 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано в списки частини та призначено командиром 3 відділення 3 взводу 2 роти НОМЕР_4 Окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вважати таким, що з 01.03.2022 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, встановлено посадовий оклад у розмірі 3170 грн. на місяць.
Разом з цим, суд наголошує, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Наведених правових висновків неодноразово дотримався Верховний Суд, зокрема, у постанові від 02.02.2023 у справі № 260/871/21, що в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають застосуванню судом до спірних правовідносин.
Тобто, наведене свідчить про те, що з 01.03.2023 ОСОБА_1 зараховано в списки частини та призначено командиром 3 відділення 3 взводу 2 роти НОМЕР_4 Окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вирішено вважати таким, що з 01.03.2022 справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, встановлено посадовий оклад у розмірі 3170 грн. на місяць.
Водночас, суд звертає увагу, що до матеріалів позову також надано копію довідки за формою ОК-5, з якої вбачається, що Військова частина НОМЕР_5 (не є заявленим учасником правідносин) як страхувальник сплачувала за ОСОБА_1 страхові внески з липня 2022 року по грудень 2022 року. Проте, суд наголошує, що несплата страхових внесків Військовою частиною НОМЕР_1 не є достатнім доказом неотримання доходу.
Проте, представником позивача самостійно зазначено у заяві, що ОСОБА_1 з моменту зарахування до військової частини, тобто, з 01.03.2022, весь час проживав на території військової частини, займався саморозвитком та чекав на якість дії від командира, в надії, що його все ж таки відправлять на навчання. Проте, доказів вчинення позивачем будь-яких дій щодо отримання інформації свого статусу як особи яка весь час проживає на території військової частини до суду не надано.
При цьому, суд наголошує позивачу, що «зайняття саморозвитком під час проживання на території військової частини» та «очікування на якість дії від командира» не свідчить про відсутність можливості у позивача вчиняти буд-які дії з метою захисту своїх прав, порушених, на його думку. Тобто, не є в розумінні чинного законодавства поважними причинами для пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Суд також наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (№ в ЄДРСР 110187784).
Крім того, суд звертає увагу, що до матеріалів справи надана довідка військової частини НОМЕР_6 від 09.08.2022 №254/1-768, яка підтверджує факт того, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях з 05.06.2022 по 30.06.2022, проте інших доказів перебування ОСОБА_1 в зоні бойових дій під Бахмутом з червня 2023 року по 04.11.2023 року до матеріалів справи не надано.
Таким чином, до матеріалів позову не було надано доказів на підтвердження вказаних заявником в якості поважності причин пропуску строку звернення до суду обставин з 01.03.2022 по 04.11.2022 (окрім періоду участі у бойових діях з 05.06.2022 по 30.06.2022), що унеможливлює встановлення судом, чи достатньо підстав для визнання причин його пропуску поважними.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Окрім цього, частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами у відповідності до вимог КАС України та/або з поясненнями щодо підстав об'єднання в одне провадження заявлених позовних вимог, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 120-122, 160, 161, 169, 172, 248, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Роз'яснити позивачу що, відповідно до абзацу 2 частини 3 Прикінцевих положень КАС України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно