Справа № 953/14820/20
Провадження № 1-в/953/129/23
01 травня 2023 року м. Харків Київський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Печеніги Печенізького району Харківської області, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 засуджена 21 вересня 2020 року вироком Київського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень.
Начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 звернувся до суду із поданням про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно засудженої ОСОБА_4 . В обґрунтування подання посилався на те, що 09 грудня 2020 року на виконання до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області надійшов вказаний вирок суду. У зв'язку з тим, що засуджена ОСОБА_4 не надала уповноваженому органу з питань пробації квитанцію про сплату штрафу у визначені законодавством строки, 10 грудня 2020 року до Київського районного суду міста Харкова було направлене подання про заміну несплаченої суми штрафу іншим видом покарання у виді громадських робіт, яке ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2020 року було повернуто для усунення недоліків. 02 лютого 2020 року ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку було повторно направлено рекомендованого листа щодо необхідності сплатити штраф, однак засуджена до органу пробації не з'явилась, документ про сплату штрафу не надала. З метою встановлення місця знаходження ОСОБА_4 та причин несплати останньою суми штрафу, органом пробації були проведені першочергові розшукові дії, однак встановити місцезнаходження засудженої не вдалось можливим. 15 березня 2021 року, 04 жовтня 2021 року та 03 жовтня 2022 року до Київського районного суду міста Харкова було направлене подання про заміну несплаченої суми штрафу іншим видом покарання у виді громадських робіт, ухвалами Київського районного суду міста Харкова від 13 червня 2021 року, від 21 вересня 2022 року та від 22 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні вказаних подань. Станом на 13 лютого 2023 року квитанція про сплату штрафу від ОСОБА_4 до уповноваженого органу з питань пробації не надійшла, встановити причини несплати штрафу останньою та її місцезнаходження не вдалось можливим. Отже, Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області виконав усі дії в межах повноважень для виконання вироку Київського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2020 року. За період перебування на обліку в уповноваженому органі з питань пробації засуджена нових злочинів не вчинила, перебіг давності виконання вироку відносно ОСОБА_4 не переривався і не зупинявся, підстав вважати, що засуджена ухиляється від відбування покарання немає, остання не знаходиться у розшуку, а тому начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 просить звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбування покарання у виді штрафу за вироком Київського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2020 року у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.
Представник установи виконання покарань ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд подання за її відсутності, в якому клопотання підтримала.
Засуджена в судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Прокурор надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив подання органу пробації задовольнити.
Відповідно до частини п'ятої статті 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Згідно з вимогами частини четвертої статі 107 КПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому розгляді фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали, додані до подання та матеріали особової справи на засуджену ОСОБА_4 №25/20120, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджена 21 вересня 2020 року вироком Київського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень. Вирок набрав законної сили 26 жовтня 2020 року та 09 грудня 2020 року був прийнятий до виконання Київським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.
З матеріалів особової справи на засуджену ОСОБА_4 вбачається, що штраф за вироком суду засудженою сплачено не було.
З метою виконання вироку суду органом з питань пробації було вжито заходів, а саме неодноразове інформування засудженої про необхідність сплатити штраф, направлення до суду подання про заміну покарання у зв'язку з невиконанням вироку суду.
Згідно довідки Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Харківкській області №22353452110590786723 від 09 січня 2023 року, ОСОБА_4 станом на 09 січня 2023 року до кримінальної відповідальності не притягувалась, нових злочинів не вчинила.
Згідно вимог ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1)два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Штраф, відповідно до вимог ст. 53 КК України, є менш суворим видом покарання ніж обмеження волі.
Згідно ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються..
Відповідно до ч. 4 ст. 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
В матеріалах особової справи на засуджену ОСОБА_4 відсутні відомості щодо ухилення засудженої від відбування покарання, зокрема притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України, та оголошення її у розшук, а отже відсутні підстави вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався відповідно до вимог ч. 3 ст. 80 КК України.
Судом встановлено, що протягом строку, передбаченого ст. 80 КК України засуджена нових злочинів не вчинила.
Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів:
1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;
2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;
3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Київського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2020 року, факт ухилення від відбування покарання не встановлений, засуджена не вчинила новий злочин, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 80 КК України, ст.537,539 КПК України, ст. 152 КВК України, суд,-
ОСОБА_4 , засуджену вироком Київського районного суду міста Харкова від 21 вересня 2020 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень - звільнити від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1