Справа № 953/21788/21
н/п 2/953/1041/23
27 квітня 2023 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Губської Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Мордухович К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) в особі представника позивача ОСОБА_2 (м.Харків а/с 1087) до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795, м. Харків, пр-т Гагаріна б.41/2 корп. 8 оф.1-12), третя особа- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-
встановив:
18.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», в якому просить: стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» матеріальну шкоду в розмірі 29157,61 грн.; а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 20.06.2021 о 09-20 год. в м.Харкові вул. Шевченко поблизу буд. 142 а, сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Ford Galaxy реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м.Харкова від 10.09.2021 у справі №953/12556/21 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Також постановою Київського районного суду м.Харкова від 10.09.2021 у справі №953/12556/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Вказав, що автомобіль Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 належить позивачу на праві приватної власності. Цивільно -правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована у ТДВ «Міжнародна страхова компанія». 23.06.2021 представник позивача, діючи від імені ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повідомленням про ДТП. Станом на день звернення до суду з позовом, автомобіль позивача не було оглянуто відповідачем для визначення розміру шкоди. 07.07.2021 було проведено огляд автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 експертом авто товарознавцем Шаповаловим В.І., в ході проведення якого було зафіксовано пошкодження автомобіля. Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження №94 В від 19.07.2021 величина матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу деталей), спричиненого власнику автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП складає 58 315,22 грн. Вказав, що в даному випадку ДТП сталася з вини обох водіїв, обидва водії порушили ПДР, а тому позивач вважає, що у обох водіїв солідарна вина, а відтак підлягає відшкодуванню 50% завданої шкоди, а саме 29157,61 грн. Також просив стягнути з відповідача 908 грн. сплаченого судового збору та 3300 грн. витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.12.2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сагайдак Е.С. в судове засідання не з'явились, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином. Представник позивача надав заяву про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача ТДВ «Міжнародна страхова компанія» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Відзиву, заяв та клопотань подано не було.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.5).
20.06.2021 р. приблизно о 09.20 год. в м. Харків, на вул. Шевченко, в районі будинку №142А, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал та допустив зіткнення з автомобілем Ford Galaxy, н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Також, 20.06.2021 р. приблизно о 09.20 год. в м. Харків, на вул. Шевченко, в районі будинку № 142А, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Ford Galaxy, н.з. НОМЕР_3 , при проїзді перехрестя не дотримався безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з автомобілем Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2021 р., що набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.(а.с.11).
Крім того, Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2021 р., що набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.(а.с.11).
У відповідності до ч. 4ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (чи бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
На момент ДТП цивільно -правова відповідальність автомобіля ОСОБА_3 була застрахована ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія» за полісом обов'язкового страхування №АР/4757831 забезпечений транспортний засіб Ford Galaxy, н.з. НОМЕР_3 . Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, складає 130000 грн.
23 червня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Сагайдак Е.С. звернувся до ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія» з повідомленням про ДТП.
Також, 07.07.2021 було проведено огляд автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 експертом авто товарознавцем Шаповаловим В.І., в ході проведення якого було зафіксовано пошкодження автомобіля.
Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження №94 В від 19.07.2021 сума матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу деталей), спричиненого власнику автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП, яка сталась 20.06.2021 складає 58 315,22 грн.
Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень чч.1 та 2 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов'язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди. Цією особою в даній справі є відповідач.
Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Стаття 1 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон № 1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).
Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За змістом Закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено ст.1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок вчинення ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок щодо страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено: у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Зі змісту правової позиції Великої палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18 від 04 липня 2018 року вбачається, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. (див. пункт 35 цієї постанови). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 19 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування»у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що на момент ДТП між ОСОБА_3 та ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що видано Поліс №АР/4757831, страхова сума за заподіяну шкоду майну -130 000 грн.
ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія» з повідомленням про подію, відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Проте, страховиком - ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія» не було здійснено виплати страхового відшкодування.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Виходячи із викладеного, суд прийшов до висновку, що обов'язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди покладається на страховика, розмір страхового відшкодування належний до виплати в розмірі 29157,61 грн. обмежується страховою сумою за шкоду, заподіяну майну і складає 130 000 грн. Суд погоджується з доводами позивача щодо визначення розміру заподіяного матеріального збитку. Так, згідно з висновком авто товарознавчого дослідження №94В від 19.07.2021 сума матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП, яка сталась 20.06.2021 складає 58 315,22 грн. У зв'язку з тим, що постановою Київського районного суду м.Харкова від 10.09.2021, яка набрала законної сили встановлена вина обох водіїв у скоєнні ДТП, суд вважає, що вина водіїв солідарна та підлягає відшкодуванню 50% завданої шкоди, а саме 29 157,61 грн.
При цьому суд наголошує, що відповідачем не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин справи та суми страхової виплати, а у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн. за подання позовної заяви про відшкодування шкоди.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Враховуючи викладене, з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. Також, з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» підлягає стягненню сума вартості проведення експертного дослідження в розмірі 3300 грн.
Керуючись ст. ст. 4,10-13,76-81,263-265,268,273, 280-282 ЦПК України, суд-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) в особі представника позивача ОСОБА_2 (м.Харків а/с 1087) до Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795, м. Харків, пр-т Гагаріна б.41/2 корп. 8 оф.1-12), третя особа- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки- задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795, м. Харків, пр-т Гагаріна б.41/2 корп. 8 оф.1-12) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 29 157 (двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 61 коп.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795, м. Харків, пр-т Гагаріна б.41/2 корп. 8 оф.1-12) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) суму стлаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. та суму вартості проведення експертного дослідження в розмірі 3300 грн.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: