Справа № 638/16171/21
Провадження № 2/638/1068/23
Іменем України
14 березня 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В.В.,
при секретарі - Рєзнік І.П.,
за учстю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суд м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 5 377,02 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн.; стягнути з ТДВ «МСК» страхове відшкодування у розмірі 15 907,70 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 1 076,01 грн. інфляційні збитки у розмірі 222,70 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТДВ «МСК» суму судового збору у розмірі 908,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.01.2021 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Дерев'янка у напрямку вул. Сумська у м. Харкові, близько 16 год. 55 хв., біля перехрестя з вул. Білої акації, внаслідок порушення ПДР водієм транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , сталося дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.04.2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 укладено договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів з ТДВ «МСК». Позивачем за власні кошти було здійснено ремонт транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість якого склала 21 284,72 грн.. ТДВ «МСК» після звернення позивача нараховано суму страхового відшкодування у розмірі 15 907,70 грн., але на час звернення до суду з позовною заявою вказана сума не виплачена позивачу, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 1 076,01 грн. та інфляційні витрати у розмірі 222,70 грн.. Крім того, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця суми матеріальної шкоди та страхового відшкодування, а саме: 21 284,72 грн. - 15 907,70 грн. = 5 377,02 грн.. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що автомобіль використовувався не лише для задоволення власних потреб позивача, але й для перевезення матеріалів і інструментів, пов'язаних із роботою позивача. Внаслідок позбавлення можливості вільно користуватись своїм транспортним засобом у позивача змінився усталений спосіб і режим життя. Позивач оцінює моральну шкоду, яка йому була завдана, у розмірі 2 500,00 грн. та просить суд стягнути її на свою користь.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова постановлено відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якій представник зазначає, що відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, оскільки не є в даному випадку належним відповідачем. Також зазначає, що згідно з договором про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності, укладеним між ОСОБА_2 та ТДВ "МСК", ліміт страхової суми складає 130 000,00 грн., що значно вище нарахованої позивачем суми збитків у розмірі 21 284,72 грн. Натомість, ТДВ «МСК», підраховуючи збитки від ДТП, нарахувала 15 907,70 грн., що також не перевищує ліміт страхової суми.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернишука О. В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що доводи відповідача 1 не спростовують аргументи, викладені в позовній заяві, щодо належного відповідача. Також, представник відповідача зазначає, що якщо потерпілий звернувся до страховика и одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини Відповідача-, перевищує розмір страхового відшкодування, то із останнього, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та страховим відшкодуванням.
27.10.2022 року ухвало Дзержинського районного суду м. Харкова постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв про поважність своєї неявки чи про відкладення розгляду справи до суду не надав.
В судове засідання відповідач 2, ТДВ «Міжнародна страхова компанія» не направив свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заяв про причини ненаправлення свого представника в судове засідання чи про відкладення розгляду справи до суду не надіслав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи учасників позовного провадження та оцінивши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Як встановлено під час судового розгляду, 13 січня 2021 року о 16 год 55 хв водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Дерев'янка, біля перехрестя з вулицею Білої Акації в м. Харкові, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, виїжджаючи на дорогу з прилеглої території не надав дорогу транспортному засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 , та здійснив з ним зіткнення, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_3 , з транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.04.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. (справа №638/1254/21, суддя Поволяєва О. В.).
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Факт дорожньо-транспортної пригоди і притягнення у зв'язку з цим до адміністративної відповідальності відповідача не оспорюється сторонами. Отже, з огляду на викладене та відповідно до положення статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.04.2021 року, та вважає встановленими та доведеними ті обставини, що саме винними діями відповідача ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , заподіяно шкоди транспортному засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 , та існує прямий причинно-наслідковий зв'язок і така шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Так, належними та допустимими доказами підтверджено здійснення позивачем фактичних витрат, які він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля. Згідно з копією чеку № НОМЕР_4 від 26.01.2021 року сума фактичних збитків у розмірі вартості ремонту транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 21 284,72 грн., яка була сплачена позивачем ОСОБА_1 в повному обсязі. Після завершення ремонтних робіт між позивачем та ФОП ОСОБА_4 підписано акт виконаних робіт №1-ХВ072109 від 26.01.2021 на суму 21 284,72 грн.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався з заявою про погодження розміру страхового відшкодування до відповідача 2, ТДВ «МСК». У відповідь на звернення позивач отримав листа, відповідно до якого відповідачем 2 нараховано суму страхового відшкодування у розмірі 15 907,70 грн.. Також, згідно з розрахунком відповідача 2 вартість відновленого ремонту транспортного засобу складає 28 471,93 грн., що підтверджується копією відповіді №2249 від 14.04.2021 року.
Також, позивач звертався до ТДВ «МСК» з заявою про виплату страхового відшкодування, натомість, отримав відповідь про те, що засновниками відповідача 2 прийнято рішення щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, вимога про виплату страхового відшкодування буде розглянута згідно з вимогами законодавства. Данна обставина підтверджується копією відповіді ТДВ «МСК» №2669 від 25.05.2021 року.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем 2 визнана подія, яка сталася внаслідок ДТП, страховим випадком та сума страхового відшкодування залишилась невиплаченою потерпілому ОСОБА_1 ..
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Аналогічна норма зазначена у п. 3 ч. 1 ст. 998 ЦК України.
Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року справа N 465/4287/15/, потерпілий в межах строків, передбачених п. 37.1.4 ст. 37 Закону має здійснити своє волевиявлення про захист свого порушеного права шляхом подання заяви про страхове відшкодування до страховика або шляхом звернення із позовною заявою до суду.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом строк звернувся до страховика особи, винної у ДТП ( ОСОБА_2 ), та у ТДВ «МСК» виникло зобов'язання виплатити позивачу узгоджену суму страхового відшкодування у розмірі 15 907,70 грн.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Судом встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтверджений матеріалами справи та становить 21 284,72 грн.. У ТДВ «МСК» виникло зобов'язання виплатити позивачу 15 907,70 грн.. Стягненню з відповідача ОСОБА_2 підлягає сума у розмірі 5 377,02 грн.. (21 284,72 грн - 15 907,70 = 5 377,02 грн.)
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Під реальними збитками у визначенні ст. 22 ЦК України розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Цією ж статтею також унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Таким чином, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка одержана останнім від страховика.
Зважаючи на викладене, з урахуванням доведеності вини відповідача 1, розміру спричинених збитків та підтвердження здійснення позивачем фактичних витрат, необхідних для відновлення пошкодженого автомобілю та захисту свого порушеного права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 у розмірі 5 377,02 грн. та відповідача 2 у розмірі 15 907,70 грн. необхідно задовольнити.
Щодо стягнення з відповідача 2 сум нарахованої пені та інфляційних збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, яке виразилося в несвоєчасній оплаті страхового відшкодування, позивачем нараховано 222,70 грн. - інфляційних витрат та 1 076,01 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу. Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат судом перевірено, він є арифметично вірним.
На підставі викладеного позовні вимоги в частині стягнення з ТДВ «МСК» 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з відповідача 1 суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістомст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
З матеріалів справи вбачається, що в результаті ДТП транспортний засіб ОСОБА_1 отримав механічні ушкодження, в результаті чого позивачу була завдана майнова шкода. Тому суд вважає, що сам факт пошкодження майна позивача свідчить про наявність у останнього стресу з приводу необхідності його відновлення, незручності щодо пересування, що свідчить про понесені ним моральні страждання.
Виходячи з загальних засад справедливості, добросовісності та розумності суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1, ОСОБА_2 , на користь позивача на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2 500 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТДВ «МСК» судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи у розмірі 5000, 00 грн.
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не надано доказів, які підтверджують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, тому суд доходить висновку про те, що в частині відшкодування відповідних витрат необхідно відмовити.
Керуючись вимогами ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені і документально підтверджені останнім судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 11-13, 43, 76-77, 81, 83, 141, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 5 377 (п'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 02 коп. та моральну шкоду у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ: 31236795, адреса: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 41/2, корпус 8, 1-2 оф.) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) страхове відшкодування у розмірі 15 907 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 70 коп., пеню за несвоєчасне виконання забов'язання у розмірі 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 01 коп. та інфляційні збитки у розмірі 222 (двісті двадцять дві) грн. 70 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) та Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ: 31236795, адреса: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 41/2, корпус 8, 1-2 оф.) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 23.03.2023 року.
Суддя В.В. Щепіхіна