Справа № 567/567/23
02.05.2023 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за №12023181170000033 від 31.01.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Українка Острозького району Рівненської області, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, -
встановив:
30 січня 2023 року в період з 22 год. 08 хв. до 22 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вулиці Будьонного в с.Українка Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області, під час складання щодо нього працівниками відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області протоколу про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП та постанови про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП, з метою уникнення відповідальності за вчинення названого правопорушення, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підкуп працівників правоохоронного органу, шляхом висловлювання пропозиції надання неправомірної вигоди, усвідомлюючи те, що відносно нього проводяться процесуальні дії працівниками поліції, усно неодноразово висловив пропозицію надання неправомірної вигоди з 1000 грн. до 3000 грн., з метою уникнення відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проходять службу на посаді поліцейських сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, котрі склали Присягу поліцейського і яким присвоєне спеціальне звання поліції, тим самим запропонувавши вказаним працівникам поліції зазначені суми в якості неправомірної вигоди, у власних інтересах, для сприяння невчинення останніми будь-яких дій, з використанням наданих їм службового становища, пов'язаного із складанням протоколу про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, та постанови про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП.
Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
06.04.2023 р. між начальником Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , якій на підставі ст.ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023181170000033 від 31.01.2023 року, та ОСОБА_4 у статусі підозрюваного у цьому провадженні, за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у статусі підозрюваного, за участю адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.369 КК України відносно обставин, викладених у повідомленні про підозру від 05.04.2023 року, які є аналогічними до обставин, викладених в обвинувальному акті від 06.04.2023 року, ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину, та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, вчиненого при обставинах, зазначених у обвинувальному акті від 06.04.2023 р., дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду.
Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснив, що його підзахисний свою провину у вчинені кримінального правопорушення як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає, а тому не вбачає перешкод для затвердження такої угоди.
Вирішуючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.369 КК України та загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Судом встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України та закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.
Також судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості судом не встановлено.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи наведені доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, вважає доведеним у підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_4 здійснив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.369 КК України, за якими належить призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке кваліфікується як нетяжкий злочин.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він за віком та станом здоров'я є працездатним, тимчасово непрацюючий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, водночас обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 124, 314, 374, 475 КПК України, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 06 квітня 2023 року між начальником Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази у справі :
- оптичний диск для лазерних систем зчитування, який містить копії записів нагрудних відеокамер спостереження чергового наряду СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП за 30.01.2023 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1