Провадження № 2/537/418/2023
Справа № 537/541/23
03.05.2023 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Маханькова О.В.
за участю секретаря судового засідання Поколоти О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистим приватним майном,
встановив:
В лютому 2023 року позивач звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.03.2008 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.06.2022. В період шлюбу у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу сторони за спільні кошти побудували новий будинок на земельній ділянці відповідача та придбано автомобіль KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований на ім'я відповідача. У зв'язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна позивачка, просить визнати житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 та автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 спільним майном подружжя. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 205 296,47 грн., як ринкову вартість 1/2 частки автомобілю KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, залишивши автомобіль у власності відповідача.
Ухвалою суду від 15.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
02 березня 2023 року від представника відповідача, адвоката Цвик М.В. надійшла зустрічна позовна заява в якій просить визнати за відповідачем його особистим приватним майном будинок розташований по АДРЕСА_1 та автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вказувала що дійсно між позивачем та відповідачем 01.03.2008 було зареєстровано шлюб, який в подальшому було розірвано рішенням Крюківського районного суд м Кременчука Полтавської області від 13.06.2022. Зазначила, що під час судового розгляду про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинено з лютого 2018 року. Вказала, що ОСОБА_4 прийняв у дар земельну ділянку площею 0, 1190 га та житловий будинок літ. А,а,аг з господарськими будівлями АДРЕСА_1 від ОСОБА_6 згідно договору дарування від 27.12.2008, тобто вказане майно вважає його особистою власністю. Для будівництва нового будинку ОСОБА_4 поїхав на заробітки до Республіки Польща. Частину коштів, а саме 8 000 (вісім тисяч доларів США) він отримав у борг від ОСОБА_7 , згідно боргової розписки. В період окремого проживання 16.01.2021 за власні кошти відповідач придбав автомобіль KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 02.03.2023 прийнято зустрічний позов представника відповідача - адвоката Цвик М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_4 про визнання майна особистим приватним майном. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
13.03.2023 від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічний позов в якому вона просить залишити без задоволення зустрічний позов.
24.03.2023 від представника відповідача - адвоката Цвик М.В. надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву в якому посилається на підстави викладені в зустрічній позовній заяві, просить в задоволенні первісних позовних вимог відмовити та визнати будинок по АДРЕСА_1 та автомобіль KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 особистим майном ОСОБА_4
27.03.2023 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме квитанції та скріншоти про оплату комунальних послуг за період з квітня 2018 по грудень 2021 за адресою АДРЕСА_1 .
25.04.2023 від представника відповідача - адвоката Цвик М.В. надійшла заява про виклик свідків.
В якості свідків допитані.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що невістка ОСОБА_1 гулала, сина звільнили з роботи за скороченням штату у зв'язку з чим вимушений був їхати на заробітки до Республіки Польща. Зазначила, що дала сину 8000 доларів США. Будівництво нового будинку було розпочато з 2018 року. На купівлю автомобілю кошти дала старша невістка.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є тіткою ОСОБА_4 та підтверджує той факт, що сестра давала кошти відповідачу на будівництво будинку. Автомобіль KIA K5 СЕДАН-В відповідач позичив у друга, коли почалося будівництво нового будинку не пам'ятає. Оскільки грошей у ОСОБА_4 не було він вимушений був їхати на заробітки до Республіки Польща.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засідання, повідомила що дружили сім'ями з позивачкою. Підтвердила той факт, що позивачка проживала разом з відповідачем, який їздив з 2015 року на заробітки до Республіки Польща. Додатково повідомила, що новий будинок сторони побудували у 2018 році але їй невідомо за чиї кошти. ОСОБА_1 не проживає у новому будинку біля року.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що виконував будівельні роботи по будівництву нового будинку. Позивачка ОСОБА_11 розраховувалася з ним коштами відповідача ОСОБА_12 . ОСОБА_4 їздив на заробітки до Республіки Польща з 2015 року та передавав гроші позивачці для замовлення та купівлі матеріалів для будівництва. Вказував, що шлюбні відносини між сторонами були до 2018 року.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомив, що проживає разом з матір'ю позивача у цивільному шлюбі 13 років. Підтверджує, що у 2014-2015 роках почалося будівництво домоволодіння. ОСОБА_4 працював у Республіці Польща. У 2018 році в будинку проводилися оздоблювальні роботи, клеїли шпалери, клали плитку та інші роботи. У сторін був автомобіль Шевроле, який згодом продали та у 2021 році купили KIA.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що почав будівництво будинку по АДРЕСА_1 в 2018 році навесні. Робив стіни, дах, опалення. Потім робили фасад. Даний будинок належав ОСОБА_4 . Відповідач звернувся до нього та запропонував побудувати домоволодіння, я погодився. Будівництво здійснювалося за кошти ОСОБА_12 . Він особисто розраховувався зі мною або гроші надавала його дружина ОСОБА_11 . В той час ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не проживали разом. В 2021 році вони придбали автомобіль КІА, дійсно ОСОБА_1 проживала в цьому будинку.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, свідків, дослідивши надані докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, встановив наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2008 року який було зареєстровано Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 38, в подальшому шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.06.2022 року по справі № 537/940/22.
Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 виданого Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 19 березня 2010 року.
Згідно наявних в матеріалах справи копій паспорту та довідки про реєстрацію місця проживання особи виданої Крюківською районною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 02.05.2022 № 4826 позивачка ОСОБА_1 з 02.06.2009 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Також, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи виданою Крюківською районною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 05.05.2022 № 4934, дочка ОСОБА_5 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
На підставі договору дарування від 27 грудня 2008 року бабця відповідача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 подарувала, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,1190 га та житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , що в цілому складається з житлового будинку літ. А,а,аг, житловою площею 28,5 кв.м., загальною площею 41,1 кв.м., сараю літ. Б,Бп, вбиральні літ. Г, гаража літ. Е, огорожі № 1 розташованих на земельній ділянці приватної власності розміром - 1190 кв.м.
Згідно даних Комунального підприємства “Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації” право власності на нерухоме майно, а саме будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано 22.04.2009.
У подальшому після народження дочки та у зв'язку з постійними її захворюваннями сторони прийшли до висновку побудувати новий будинок.
Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має особливості організму та через підвищену чутливість до вологості повітря у старому будинку часто хворіла. В матеріалах справи наявні копії виписок з історії хвороби та консультативний висновок спеціалістів.
У зв'язку з постійними захворюваннями дочки, відвідуванням спеціалізованого дитячого садочка, позивачка ОСОБА_1 займалась домогосподарством, а саме доглядала за дитиною, обробляла присадибну ділянку та супроводжувала процес будівництва нового будинку, а відповідач був на заробітках у Республіці Польща.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до копії розписки від 03.03.2018 ОСОБА_4 взяв у борг у ОСОБА_7 вісім тисяч доларів США на будівництво будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Тож, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Однак, судом встановлено, що зміст розписки не містить відомостей про передачу ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_4 коштів та отримання їх відповідачем.
На підтвердження того, що відповідач ОСОБА_4 працював за кордоном у Республіці Польща його представником надано копії відповідних документів на польській мові.
Згідно з ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Частиною першою статті 9 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою у порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".
Відповідно до ст. 79 ЗУ “Про нотаріат” нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Аналогічні положення викладені у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.
Оскільки до зустрічного позову не додано належного перекладу документів з польської мови на державну мову, вони не приймаються судом як належний доказ.
Державна реєстрація права власності на новозбудований житловий будинок з господарськими будівлями Є,єг,єт за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 102,9 кв.м., житловою площею 58,8 кв.м., згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 314592398 від 09.11.2022 здійснена 08.10.2020 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ПТ101200721721, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про незалежну оцінку майна виконану ФОП ОСОБА_15 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності виданий ФДМУ № 81/21 від 08.02.2021, дійсний до 08.02.2024) оціночна вартість об'єкту оцінки: житловий будинок літ. Е, загальною площею 102,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 становить 106 000 (сто шість тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ. Що не заперечується відповідачем.
Сторони по справі в період шлюбу, а саме 16 січня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7866/21/000091 придбали транспортний засіб KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований на відповідача ОСОБА_4 .
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1 та 2 ст. 71 СК України).
Згідно ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Частинами 1 та 2 статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Враховуючи, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_4 , а позивачка згодна одержати від відповідача матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, суд приходить до висновку, що вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами у справі шляхом виділення відповідачу спірного транспортного засобу з визнанням за ним права власності на цей автомобіль, із стягненням з відповідача на користь позивачки 1/2 частини його вартості.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16.
Згідно наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу від 16.01.2021, автомобіль KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був проданий ОСОБА_4 за ціною 239 600 (двісті тридцять дев'ять тисяч шістсот грн. 00 коп.).
Разом з тим, згідно висновку судового експерта Корягіна В.В. (свідоцтво № 369 від 10.01.2001 видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) № 28-22 від 29.09.2022 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля KIA K5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_3 , середня ринкова вартість автомобіля станом на 29.09.2022 складає 410 592 (чотириста десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві грн. 95 коп.). Вартість відповідачем не спростована.
Відповідно до пункту 16 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачу, не є обов'язковою. Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той з подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Аналогічний припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України.
Аналогічна правова позиція вказана, також, в Постанові Верховного суду від 08 лютого 2022 року по справі № 209/3085/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно положень ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, та на підставі ст. 69 ч. 1 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно із вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Статтею 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю чоловіка, дружини є: майно, набуте кожним з них до шлюбу; майно, набуте ним, нею за час шлюбу але на підставі договору дарування або спадкування; майно, набуте ним, нею за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто; премії, винагороди, які він, вона одержав за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала чоловікові, дружині, а також як відшкодування, завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Оскільки, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, тобто, якщо майно було набуте за час шлюбу, передбачається (презумується), що воно є спільним. Протилежне, тобто належність майна до роздільного майна подружжя, потребує доведення. Якщо при поділі майна один з подружжя стверджує, що певна річ була набута за час шлюбу на власні кошти цієї особи, то такі факти потребують доведення в суді.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Судом встановлено, що житловий будинок літ. Е, загальною площею 102,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та автомобіль KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належать ОСОБА_4 , були придбані під час шлюбу та є спільним майном подружжя.
Твердження ОСОБА_4 та його представника - адвоката Цвик М.В. про те, що зазначене майно було набуте за час шлюбу однак ним на власні кошти та є його особистою власністю, не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.
Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21 грудня 2007 року № 11, було роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У відповідності до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, та у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, і в такому разі право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга ст. 364 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно норми ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна об'єктом спільною сумісною власністю подружжя та про поділ спільного майна подружжя.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю відмовити.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в сумі 4200 грн. 16 коп.
За проведення автотоварознавчого дослідження позивачем, згідно квитанції 3 28 від 26.03.2022 сплачено 1 500 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано витяг з угоди на представництво інтересів у цивільній справі № 8323 від 07.02.2023 року, квитанцію № 8323 від 14.02.2023 року про сплату витрат за надання правової допомоги в розмірі 3500,00 грн., розрахунок від 14.02.2023 суми витрат за надання правничої допомоги згідно угоди № 8323 від 07.02.2022.
Враховуючи, що заявлені відповідачем витрати у сумі 3500,00 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь відповідача 3500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 203, 215, 229, 626, 655 ЦК України,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 :
житловий будинок з господарськими будівлями Є,єг,єт загальною площею 102,9 кв.м., житловою площею 58,8 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 ;
автомобіль марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями Є,єг,єт загальною площею 102,9 кв.м., житловою площею 58,8 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 205 296 (двісті п'ять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 47 коп., що становить 1/2 частку вартості автомобіля марки KIA K5 СЕДАН-В, категорії В, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 4 200 грн. 16 коп. судового збору та 1500,00 грн. витрат за проведення експертизи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3500 грн. 00 коп. Витрат за надання правничої допомоги.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 травня 2023 року.
Суддя Маханьков О.В.