Справа № 212/5062/22
Провадження № 2/201/507/23
04 травня 2023 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні ,-
30 листопада 2022 року з Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні, в якій позивач просить суд:
?Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона є матір'ю ОСОБА_2 . В травні 2012 року вона у віці 74 років переїхала мешкати до сина, оскільки хворіла на катаракту, потребувала операції на очах, післяопераційного догляду та допомоги. Після смерті сина вона звернулася до сервісного центру обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо призначення їй пенсії по втраті годувальника, однак спеціаліст пояснила, що їй потрібно встановити факт сумісного проживання та перебування на утримання сина. (а.с.1-3).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2022 року справа за указаної заявою передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 50-51).
Ухвалою судді від 02 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні (а.с.32-33).
У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Фактичні обставини встановленні судом
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.6 зворот).
Відповідно до довідки виданої головою правлінням ОСББ «Кропивницького 19» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрованим та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , з 27 вересня 1999 року по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Згідно акта про проживання від 30 травня 2020 року складеного головою правління ОСББ «Кропивницького 19» в присутності сусідів, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 , з травня 2012 року по теперішній час (а.с. 9 зворот).
ОСОБА_1 хворіє на катаракту, що підтверджується виписними епікризами № 3901 від 25 травня 2012 року, № 350 від 25 січня 2023 року. Окрім того позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні міської лікарні з діагнозом «дисциркулятрона енцефалопатія» , що підтверджується виписними епікрізами № 161051 від 17 лютого 2016 року, № 160241 від 19 січня 2019 року, № 620 від 17 лютого 2021 року (а.с. 10-14).
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській і отримує пенсію за віком. Загальний розмір пенсії за період з січня 2020 року по серпень 2021 рік складає 100 632,92 ( а.с. 6).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, Свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
На теперішній час, позивач має намір отримати пенсію по втраті годувальника після смерті сина, для чого їй необхідно надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відомості про підтвердження факту сумісного проживання із ним, тобто, необхідно встановити факт сумісного проживання з сином на момент його смерті.
Так, суд погоджується з посиланням заявниці, що одержання нею пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Однак, як вбачається з п. 8Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Цей висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд зазначає, що відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджені в ході судового розгляду в силу положень ст. 81 ЦПК України письмові докази, не містять внутрішніх протиріч, та узгоджуються між собою. Їх взаємозв'язок та належна оцінка дає підстави суду дійти до висновку про можливість задоволення вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту сумісного проживання з сином на момент його смерті.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Така ж позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
На підставі всього вищевикладеного, беручи до уваги встановлені обставини по справі та досліджені на їх підтвердження докази, звертаючи увагу на мету звернення ОСОБА_1 до суду із вказаною заявою, а саме перехід на пенсію після втрати годувальника, встановивши, що допомога, яка надавалась заявниці її померлим сином, була для неї хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заявлених у заяві вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з травня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.О. Демидова