04 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/273/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Репех О. В.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Логистикєвроплюс»,
код ЄДРПОУ 43323922, вул. Соловцова Миколи, 2, оф. 38, м. Київ, 01014
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотранс 2016»,
код ЄДРПОУ 40694053, вул. Квітнева, 23, корпус Д, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501
Предмет спору: про стягнення 750 040,08 грн,
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Логистикєвроплюс» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс 2016» про стягнення 750040,08 грн збитків за втрачений товар.
Ухвалою суду від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.03.2023 об 11:00.
Рішенням господарського суду від 26.04.2023 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Зернотранс 2016» на користь ТОВ «Логистикєвроплюс» збитки у розмірі 311 525,58 грн та 4 672,89 грн витрат зі сплати судового збору.
Також, зважаючи на заяву позивача про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі, судом було призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл цих судових витрат на 04.05.2023 о 12:00.
Копія вступної та резолютивної частини рішення суду від 26.04.2023 була направлена на електронну адресу представника відповідача, зазначену ним у поданих заявах по суті.
27.04.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн, до якої доданий акт надання послуг №72 від 25.04.2023.
01.05.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами до 20 000,00 грн.
Сторони у судове засідання 04.05.2023 не з'явились.
Відповідач у поданому клопотанні про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу просив розглянути заяву позивача без його участі; позивач про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що за приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, судове засідання 04.05.2023 проводилось за їх відсутності.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач до позовної заяви додав: копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №14/02/23 від 14.02.2023, укладений з Адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп» (далі - Договір від 14.02.2023); копію платіжної інструкції №18 від 14.02.2023 про сплату коштів у розмірі 35 000,00 грн; копію акта надання послуг №72 від 25.04.2023; копію ордеру на надання правової допомоги СВ №104630 від 16.02.2023, виданого об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп» (адвокат, який надає правничу допомогу - Матвійчук А. С.) на вчинення дій у Господарському суді Чернігівської області в інтересах позивача.
Відповідно до п. 1.1 Договору від 14.02.2023, укладеного між ТОВ «Логистикєвроплюс» (далі - Замовник) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп» (далі - Адвокатське об'єднання), Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Замовнику послуги (правову допомогу), зокрема: надання усних юридичних консультацій, збирання доказів, складання та подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з ТОВ «Зернотранс 2016» збитків у сумі 750 040,08 грн, участь у судових засіданнях (у т. ч. у режимі відеоконференції) без обмеження по їх кількості та часу, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги.
Вартість послуг за цим Договором складає 35 000,00 грн (п. 3.1 Договору від 14.02.2023).
Отже, ціну (вартість) правничої допомоги у Договорі від 14.02.2023 визначено у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги, та від кількості наданих послуг).
Згідно з п. 4.1 Договору від 14.02.2023 здача-приймання наданих юридичних послуг за цим Договором оформлюється актами здачі-прийняття наданих послуг.
14.02.2023 відповідно до платіжної інструкції №18 позивач перерахував Адвокатському об'єднанню кошти у розмірі 35 000,00 грн за надання правової допомоги.
25.04.2023 позивач та Адвокатське об'єднання підписали акт надання послуг №72, відповідно до якого ТОВ «Логистикєвроплюс» були надані послуги правової (професійної правничої) допомоги на суму 35 000,00 грн.
Відповідач у поданому клопотанні про зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вважає, що розмір таких витрат є завищеним, неспівмірним та необґрунтованим, оскільки позивач брав участь лише у двох засіданнях, підготував позовну заяву та відповідь на відзив, а сама справа не становила значної складності та не містить значний обсяг матеріалів, у зв'язку з чим просить зменшити розмір витрат позивача до 20 000,00 грн. Крім того, на думку відповідача, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановлення фіксованого розміру обчислення гонорару обов'язковим є подання детального опису робіт (наданих послуг), проте акт №72 від 25.04.2023 його не містить.
Розглянувши подану позивачем заяву та надані докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат суд встановив наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Такі висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються саме змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, у якій Касаційний цивільний суд дійшов висновку про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Натомість у постанові від 16.11.2022 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У п. 1.1 Договору від 14.02.2023 містить перелік послуг, які Адвокатське об'єднання зобов'язалось надати позивачу, а в акті надання послуг №72 від 25.04.2023 вказано про надання послуг правової (професійної правничої) допомоги за Договором від 14.02.2023.
Незазначення у вказаному акті детального опису кожної з наданих послуг є виключною прерогативою представника позивача, а розмір його гонорару не залежить від кількості таких послуг та витраченого на них часу.
Перелік, вказаних у п. 1.1 Договору від 14.02.2023 послуг, фактично відповідає наданим Адвокатським об'єднанням послугам, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши подані представником позивача докази, кількість та тривалість судових засідань, зміст позовної заяви та відповіді на відзив, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих адвокатом до суду доказів, їх значення для спору, суд доходить висновку, що визначений у Договорі від 14.02.2023 є співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, а тому не вбачає підстав для його зменшення.
Відтак клопотання відповідача про зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 35 000,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 537,08 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс 2016» (код ЄДРПОУ 40694053, вул. Квітнева, 23, корпус Д, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистикєвроплюс» (код ЄДРПОУ 43323922, вул. Соловцова Миколи, 2, оф. 38, м. Київ, 01014) 14 537,08 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун