Рішення від 26.04.2023 по справі 927/273/23

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/273/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Котової А. І.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Логистикєвроплюс»,

код ЄДРПОУ 43323922, вул. Соловцова Миколи, 2, оф. 38, м. Київ, 01014

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернотранс 2016»,

код ЄДРПОУ 40694053, вул. Квітнева, 23, корпус Д, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501

Предмет спору: про стягнення 750 040,08 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Матвійчук А. С., адвокат;

від відповідача: Чуйко В. В., адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логистикєвроплюс» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс 2016» про стягнення 750040,08 грн збитків за втрачений товар. У позовній заяві позивач просив залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ «Абінбев Ефес Україна» та ТОВ «Сівер Авто Трейд».

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 14.03.2023 об 11:00 та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

У встановлений строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

У підготовчому засіданні 14.03.2023 суд долучив до матеріалів справи відзив відповідача з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Щодо клопотання позивача про залучення третіх осіб.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ «Абінбев Ефес Україна» є вантажовідправником, а ТОВ «Сівер Авто Трейд» - експедитором у спірних правовідносинах, а тому рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки.

У підготовчому засіданні представник позивача повідомила, що вказані особи можуть надати пояснення щодо спірного перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, необхідною умовою для залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є вплив рішення у справі на її права або обов'язки.

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає, що надання пояснень та участь у судовому процесі не є підставами для залучення третіх осіб. Інших підстав, тобто того, що рішення суду у цій справі будь-яким чином вплине на права та обов'язки цих товариств, позивач не обґрунтував, а відтак підстави для залучення їх для участі у цій справі як третіх осіб та задоволення клопотання позивача відсутні.

У підготовчому засіданні 14.03.2023 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті, а саме: позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив; відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень.

Суд у підготовчому засіданні 14.03.2023 постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 06.04.2023 на 10:30.

Ухвалою суду від 14.03.2023 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 06.04.2023.

У зв'язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці судове засідання, призначене на 06.04.2023 о 10:30, не відбулось.

Ухвалою суду від 14.04.2023 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.04.2023 на 12:00.

У встановлений строк від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з доданими до неї документами, а від відповідача - заперечення.

У судовому засіданні 25.04.2023 суд долучив до матеріалів справи заяви сторін по суті (відповідь позивача на відзив та заперечення відповідача), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

До початку судового засідання через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, у якому він просить визнати поважними причини неподання у встановлений строк доказів, а саме: копій листа ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» від 04.04.2023 №2731 та адвокатського запиту №16-03/23 від 16.03.2023 та встановити додатковий строк для їх подання; долучити вказані докази до матеріалів справи.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що необхідність подання адвокатського запиту виникла після ознайомлення позивача з позицією відповідача, викладеною у відзиві. Відповідь на адвокатський запит отримана 04.04.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

За приписами ч. 2, 4, 8, 9 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400056982665, тобто клопотання позивача з доданими до нього документами, направлених на адресу відповідача, з якого вбачається, що зазначені документи не були вручені відповідачу та 22.04.2023 повернуті позивачу з причини «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Як встановив суд, при направленні копії вказаного клопотання разом з доданими до нього доказами відповідачу у поштовій накладній було вказано номер мобільного телефону адресата (відповідача) - НОМЕР_1 , який ідентичний номеру мобільного телефону контактної особи відправника (позивача).

Відповідно до п. 42, 91 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається, у тому числі, за наявності номер мобільного телефону адресата (для реєстрованих поштових відправлень).

Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Отже, неправильне зазначення відправником номеру мобільного телефону адресата стало підставою для неотримання відповідачем смс-повідомлення про надходження поштового відправлення та, як наслідок, надісланого позивачем клопотання разом з доказами.

Тобто позивач належним чином не дотримав порядку надіслання вказаного клопотання з доданими до нього документами відповідачу, встановленого п. 9 ч. 80 ГПК України, п. 42, 91 Правил надання поштового зв'язку.

Крім того, у відповіді на відзив у порушення вимог ч. 4 ст. 80 ГПК України позивач не зазначив про надіслання адвокатського запиту та неотримання відповіді на нього станом на дату подання цієї заяви по суті, а відтак і про неможливість подання доказів у встановлений строк.

За наведених обставин, суд у судовому засіданні 25.04.2023 відмовив у задоволенні клопотання про визнання поважними причини неподання доказів у встановлений строк та не бере їх до уваги.

У зв'язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання для проголошення рішення, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом 26.04.2023 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» (Замовник) та ТОВ «Сівер Авто Трейд» (Виконавець) укладено договір перевезення і надання експедиційних послуг від 15.05.2021 №31480, за умовами якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги з перевезення вантажу. У подальшому відповідно до наявних договірних відносин ТОВ «Сівер Авто Трейд» передоручило виконати такі послуги ТОВ «Логистикєвроплюс», а останнє - ТОВ «Зернотранс 2016». Згідно з умовами замовлення відповідач повинен був здійснити перевезення вантажу (пива) за маршрутом Харків-Копилів-Чернігів, дата звантаження товару - 23.02.2022; дата розвантаження - 24.02.2022. 23.02.2022 водій відповідача у місце завантаження товару, де цей товар загальною вартістю 750 040,08 грн був завантажений, проте до місця розвантаження у м. Чернігові цей товар так і не прибув. ТОВ «Сівер Авто Трейд» відшкодувало Замовнику матеріальну шкоду, завдану втратою вантажу, у розмірі 750 040,08 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а ТОВ «Логистикєвроплюс» відшкодувало завдану шкоду у вказаному розмірі ТОВ «Сівер Авто Трейд».

Оскільки саме відповідач фактично здійснював перевезення вантажу, який був втрачений, позивач вважає, що ТОВ «Зернотранс 2016» як перевізник має відшкодувати йому понесені збитки у розмірі 750 040,08 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки вважає, що втрата вантажу сталась не з його вини, враховуючи наступне:

- 24.02.2022 працівник ТОВ «Сівер Авто Трейд» у телефонному режимі повідомив водія відповідача, що у зв'язку з початком військових дій останній 24.02.2022 не зможе розвантажитись ані в с. Копилів Київської області, ані за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20, а повинен залишити вантаж за місцем юридичної адреси ТОВ «Зернотранс 2016» до отримання подальших вказівок. При цьому ТОВ «Логистикєвроплюс» фактично самоусунулось від виконання своїх обов'язків і з 24.02.2022 протягом двох тижнів взагалі не виходило на телефонний зв'язок, про що свідчать показання свідка ОСОБА_1 ;

- з 24.02.2022 наказом директора ТОВ «Зернотранс 2016» у зв'язку з введення воєнного стану діяльність товариства була тимчасово припинена. Після деокупації м. Чернігова та Чернігівського району, 27.04.2022 працівниками відповідача виявлено низку руйнувань та пошкоджень адміністративної будівлі та складських приміщень, а також злом транспортного засобу E-DAF, державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом, держаний номер НОМЕР_3 , та викрадення вантажу відповідно до товарно-транспортних накладних №1023623120, №1023623121, №1303412303 від 23.02.2022, документів на перевезення та особистих речей, які знаходились в автомобілі. З цього приводу директор відповідача ОСОБА_1 звернувся до поліції та був визнаний потерпілим в рамках кримінального провадження №22022270000000010 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 438 КК України.

Крім того, відповідач зазначає, що втрата вантажу сталась внаслідок форс-мажорних обставин, які засвідчені сертифікатом Івано-Франківською торгово-промислової палати №2600-23-1180 від 10.03.2023, і перевізник не міг запобігти таким обставинам або їх усунути.

Також відповідач посилається на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.07.2022 №0407-ЛЄП-1, відповідно до якої ТОВ «Логистикєвроплюс» зобов'язання ТОВ «Зернотранс 2016» щодо сплати збитків на суму 750 040,08 грн частково припинила на суму 438 514,50 грн, а отже ціна даного позову мала б складати 311 525,28 грн.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає:

- незабезпечення перевізником збереження вантажу під час його перевезення означає про неналежне виконання ним своїх зобов'язання за договором перевезення вантажу і є підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування Позивачу заподіяної шкоди за втрачений вантаж;

- форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов'язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов'язань. Відповідно до сертифікату Івано-Франківської регіональної Торгово-промислової палати від 10.03.2023 період дії форс-мажорних обставин ТОВ «Зернотранс 2016» становить з 24 лютого 2022 року по 26 квітня 2022 року, а отже починаючи з 27.04.2022 відповідач не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо збереження та доставки товару до місць розвантаження;

- факт звернення до правоохоронних органів з заявою про злочин щодо заволодіння належним третій особі майном не доводить факту відсутності вини відповідача, у зв'язку з втратою вантажу, на яку безпідставно посилається ТОВ «Зернотранс 2016»;

- щодо заяви про зарахування зустрічних вимог позивач зазначає, що це була пропозиція позивача, відповідь на яку ТОВ «Логистикєвроплюс» від ТОВ «Зернотранс 2016» не отримувало, до того ж між сторонами не було укладено угоди про зарахування зустрічних вимог.

У наданих запереченнях відповідач зазначає:

- відповідач не міг виконати зобов'язання щодо збереження та доставки товару до місця розвантаження не лише у період, зазначений в сертифікаті Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-23-1180 від 10.03.2023, а і в період з 27.04.2022 по теперішній час;

- позивач надав претензію від 04.07.2022, адресовану відповідача, з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 750 040,08 грн, проте позивач перерахував ТОВ «Сівер Авто Трейд» вказану суму збитків лише 13.02.2023, що вказує на безпідставність претензії від 04.07.2022. Позивач подав позовну заяву до суду 17.02.2023, не розглядаючи можливості досудового врегулювання спору;

- зарахування зустрічних позовних вимог є одностороннім правочином, для якого достатньо заяви однієї сторони; не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки (постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/17770/17, від 18.06.2019 у справі №914/8912/16).

Як відповідач, так і позивач у своїх заявах по суті виклали заперечення щодо заявлених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, організація та безпосередньо спірне перевезення товару здійснювалось по ланцюгу задіяних контрагентів на підставі існуючих між ними правочинів, а саме: ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» (замовник і вантажовідправник спірного товару) - ТОВ «Сівер Авто Трейд» (як експедитор) - ТОВ «Логистикєвроплюс» (як експедитор) - ТОВ «Зернотранс 2016» (як перевізник).

15.05.2021 між ТОВ «Сівер Авто Трейд» (Виконавцем) та Приватним акціонерним товариством «Абінбев Ефес Україна» (Замовником) було укладено договір перевезення і надання експедиційних послуг №31480 (далі - Договір №31480), відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати своїми силами або з залученням третіх сторін послуги з перевезення та транспортування вантажу Замовника типом напівпричепа/типом транспортного засобу, зазначеним у відповідному Додатку №3 до цього Договору, і експедирувати ввірений йому вантаж Замовника з пункту відправлення до пункту призначення, зазначені Замовником, на умовах, викладених в цьому Договорі та Додатках до нього, які є невід'ємною частиною даного Договору (а.с. 16-41).

У якості продукції, товару або вантажу може виступати готова продукція, вироблена Замовником, а також тара, упаковка, піддони/палети, пластикові проложки, некондинційний товар, бій, сировину, посуд, рекламна та інформаційна продукція, будь-яке інше майно, передане Замовником Виконавцю для транспортування/експедирування, відповідно до Додатку 3 цього Договору (п. 1.2 Договору №31480).

Згідно з п. 1.4 Договору №31480 конкретні терміни надання послуг, вимоги до організації перевезення тим чи іншим видом транспорту і витікаючі права і обов'язки Сторін встановлюються у відповідних Додатках, Додаткових угодах і/чи в заявках до цього Договору.

У випадках, встановлених в Додатках до цього Договору, Виконавець зобов'язаний відшкодовувати Замовнику збитки, в тому числі викликані втратою вантажу з вини Виконавця (п. 3.1.5 Договору №31480).

За умовами п. 3.1.9 Договору №31480 Виконавець має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб (транспортно-експедиційні організації, автотранспортні організації. Покладення виконання зобов'язань на третю особу не звільняє Виконавця від відповідальності перед Замовником за виконання Договору.

Виконавець несе матеріальну відповідальність перед вантажовідправником - Замовником - за втрату вантажу - в розмірі фактичної шкоди (в разі якщо постачання між Замовником та вантажоодержувачем здійснюється на базисі DDP), включаючи розмір нарахованих податків і зборів Розмір фактичної шкоди відповідає вартості вантажу без врахування знижок вартості вантажу, вказаних в рахунку-фактурі, що додається до товарно-транспортної накладної, за якою здійснювалось перевезення такого вантажу, включаючи розмір нарахованих податків і зборів (п. 5.2 Договору №31480).

Відповідно до п. 1.16, 1.17 Додатку №3 від 15.05.2021 до Договору №31480 (далі - Додаток №3) щоденна стандартна заявка - запит на надання автотранспорту на відвантаження, заплановані до здійснення на наступну або на другу календарну добу, наступну за днем відправки Заявки, шляхом відправки на електронну адресу Виконавця exel-файлу. Запит на надання автотранспорту містить дату і час прибуття на завантаження/розвантаження, місце навантаження/розвантаження, необхідний тип н/п (напівпричепа), а також зазначення напрямків та кількості рейсів по ним.

Щоденна термінова заявка - запит на надання автотранспорту на відвантаження, заплановані до здійснення на день відправки Заявки, шляхом відправки на електронну адресу Виконавця exel-файлу. Запит на надання автотранспорту містить дату і час прибуття на завантаження/розвантаження, місце навантаження/розвантаження, необхідний тип н/п (напівпричепа), а також зазначення напрямків та кількості рейсів по ним.

14.11.2019 між ТОВ «Сівер Авто Трейд» (Замовником) та ТОВ «Логистикєвроплюс» (Виконавцем) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №1411/19 (далі - Договір №1411/19), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника та за його рахунок організувати та надати своїми силами або з залученням третіх сторін транспортно-експедиторські послуги (а саме: послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу відповідно до умов цього Договору), а Замовник зобов'язується оплачувати послуги Виконавця на умовах, що визначені даним Договором.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору №1411/19 Замовник пред'являє, а Виконавець приймає до перевезення автомобільним транспортом вантажі.

Термін подачі під завантаження автотранспортних засобів, строки доставки, адреси, а також обсяги і найменування вантажів, що підлягають перевезенню, встановлюються шляхом усного погодження.

У п. 2.4.12 Договору №1411/19 передбачено, що Виконавець зобов'язується відшкодувати збитки Замовнику, що викликані втратою вантажу з вини Виконавця. Покладення зобов'язань на третю особу не звільняє Виконавця від відповідальності перед Замовником за виконання умов договору.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 Договору №1411/19 цей договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2019. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору, жодна із сторін не виявила бажання припинити його дію, дія цього Договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік і на таких самих умовах.

Відповідних заяв сторін про припинення Договору №1411/19 матеріали справи не містять, а відтак цей договір був продовжений на кожний наступний рік і діяв у спірний період.

02.09.2020 між ТОВ «Логистикєвроплюс» (Замовником) та ТОВ «Зернотранс 2016» (Виконавцем) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №0209/20 (далі - Договір №0209/20), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовником та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме: послуги пов'язані, з організацією та забезпеченням перевезень вантажу відповідно до цього Договору) (а.с. 70-73.

Згідно з п. 1.3 Договору №0209/20 підтвердження факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (ТТН) з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу, а також акт наданих послуг, який підписується двома Сторонами договору. ТТН передається Замовнику разом з актом наданих послуг.

Пунктом 2.4 Договору №0209/20 передбачені обов'язки Виконавця.

Так, зокрема, Виконавець зобов'язаний: відповідати за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному в товаро-транспортній накладній, ТТН (п. 2.4.6); негайно протягом однієї години інформувати Замовника про виникнення будь-яких інцидентів, що перешкоджають доставці та видачі вантажу. Якщо таке інформування неможливо зробити негайно, повідомлення має бути подано Замовнику в розумний максимально обмежений термін. Інформування може здійснюватися електронною поштою або будь-яким чином, який дозволяє підтвердити дати та факт надсилання та отримання відповідного повідомлення (п. 2.4.8); своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення (п. 2.4.11).

Відповідно до п. 4.2, 4.3 Договору №0209/20 Виконавець несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за прострочення доставки. Виконавець не може посилатися для складання з себе відповідальності ні на дефекти автомобіля, яким він користується для виконання перевезення, ні на провину особи, у якої був найнятий автомобіль, або агентів останнього.

У випадку втрати, пошкодження вантажу при перевезенні Виконавець відшкодовує Замовнику вартість втраченого або пошкодженого вантажу (в тому числі, втрату товарного вигляду). Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, а також інші витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, повністю у разі втрати усього вантажу і в пропорції, що відповідає розміру збитку при частковій втраті тощо.

Згідно з п. 5 Договору №0209/20 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у тому випадку, якщо це є наслідком непереборної сили (стихійне лихо, страйк, блокада), рішення органів влади та інших, незалежних від сторін обставин. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджує відповідний документ, виданий уповноваженим органом.

Відповідно до п. 7.1, 7.7 Договору №0209/20 цей договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У разі непопередження другої сторони про припинення дії Договору не менш ніж за 30 днів до дня припинення дії Договору, він вважається чинним та пролонгованим.

Відповідних заяв сторін про припинення дії Договору №0209/20 матеріали справи не містять, а відтак цей договір був продовжений на кожний наступний рік і діяв у спірний період.

ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» було надано ТОВ «Сівер Авто Трейд» заявку Рогань на надання автомобіля, згідно з якою водій ОСОБА_2 має подати на завантаження 23.02.2022 о 10 год 20 хв спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач E-DAF, державний номер НОМЕР_2 з спеціалізованим напівпричепом-рефрижератором, державний номер НОМЕР_3 (номери поставок 1023623120, 1023623121, 1303412303).

23.02.2022 між ТОВ «Логистикєвроплюс» (Замовником) та ТОВ «Зернотрас 2016» (Виконавцем) було підписано Замовлення №000004711 про надання транспортно-експедиційних послуг до договору транспортно-експедиційного обслуговування №0209/20 від 02.09.2020 (далі - Замовлення №000004711) (а.с. 74).

Відповідно до Замовлення маршрут перевезення: Харків-Копилів-Чернігів, вантаж - пиво, дата завантаження - 23.02.2022, дата розвантаження - 24.02.2022, марка та номер авто/причепа - DAF, державний номер авто НОМЕР_2 , державний номер причепа НОМЕР_3 ; водій - ОСОБА_2 .

До заявки замовлення були додані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та водійське посвідчення водія ОСОБА_3 , який, як зазначає позивач, перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Зернотранс 2016».

Відповідно до товарно-транспортної накладної №1023623120 від 23.02.2022 у пункті навантаження за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161, перевізнику - ТОВ «Сівер Авто Трейд» було здано до перевезення вантаж - пиво 2л Stella Artois світле набір 4*0,5 л ж/б - 378 шт., пиво 2л Bud світле набір 4*0,5 л ж/б - 1890 шт., пиво 0,5л Bud світле ж/б - 3024 пл загальною вартістю 236 688,48 грн. У вказаній ТТН зазначено пункт розвантаження - ТОВ «АТБ-Маркет», Київська область, Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, 6, та міститься підпис водія-експедитора Лескова про прийняття цього товару до перевезення (а.с. 80).

Згідно з товарно-транспортною накладною №1023623121 від 23.02.2022 у пункті навантаження за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161, перевізнику - ТОВ «Сівер Авто Трейд» було здано до перевезення вантаж - піддони євро - 8 шт загальною вартістю 640,00 грн. У вказаній ТТН зазначено пункт розвантаження - ТОВ «АТБ-Маркет», Київська область, Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, 6, підпис водія-експедитора Лескова про прийняття цього товару до перевезення відсутній (а.с. 81).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №1303412303 від 23.02.2022 у пункті навантаження за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161, перевізнику - ТОВ «Сівер Авто Трейд» було здано до перевезення вантаж - пиво СТЕЛ АРТ БА - 384 шт, пиво БАД БАН - 3402 шт. загальною вартістю 426 468,00 грн без ПДВ, що з ПДВ становить 511 761,60 грн, піддони євро - 19 шт загальною вартістю 950,00 грн. У вказаній ТТН зазначено вантажоодержувачем - ПрАТ «Абінбев Ефес Україна»; пункт розвантаження - м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20, підпис водія-експедитора Лескова про прийняття цього товару до перевезення відсутній (а.с. 82).

Усього вартість вантажу згідно з вказаними видатковими накладними становить 750 040,08 грн.

У листах ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» №2621 від 17.01.2023, №2640 від 27.01.2023 зазначено, що вказані ТТН безперервно зв'язані одна з одною та підтверджують завантаження одного і того самого автомобіля за транспортуванням №17345812. Водієм була підписана тільки «верхня» ТТН з пакету документів, при цьому номер транспортування, який вказаний в правому верхньому куті ТТН, підтверджує зв'язок між документами та віднесення їх до одного і того самого транспортування (а.с. 78, 79).

Позивач зазначає, що відповідач не доставив вантаж до місць призначення, внаслідок чого було завдано збитків через втрату вантажу на загальну суму 750 040,08 грн.

Зважаючи на втрату вантажу, замовник спірних перевезень - ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» надіслало ТОВ «Сівер Авто Трейд» претензію №2242-ТР від 16.06.2022, у якій вимагало відшкодувати збитки на загальну суму 750 040,08 грн внаслідок втрати вантажу (а.с. 83-85).

Відповідно до заяви ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» про зарахування зустрічних однорідних вимог №2242-ТР-3 від 16.06.2022 зобов'язання ТОВ «Сівер Авто Трейд» перед ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» про сплату 750 040,08 грн збитків припинено внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 86-87).

ТОВ «Сівер Авто Трейд» звернулося до ТОВ «Логистикєвроплюс» з претензією №27/06-1ЮР від 27.06.2022 щодо завдання збитків на суму 750 040,08 грн, відповідно до якої у зв'язку з недоставленням товару за місцем призначення вимагало у позивача протягом 20 календарних днів з моменту отримання цієї претензії відшкодувати завдані збитки на загальну суму 750 040,08 грн (а.с. 88-89).

Позивач зазначає, що 04.07.2022 він звернувся до відповідача з претензією щодо завдання збитків на суму 750 040,08 грн, в якій повідомляв ТОВ «Зернотранс 2016» про те, що вантаж за місцем призначення не був доставлений, внаслідок чого ТОВ «Логистикєвроплюс» було завдано збитки на загальну суму 750 040,08 грн та вимагав відшкодувати завдані збитки протягом 20-ти календарних днів з моменту отримання претензії (а.с. 90-91).

Доказів направлення цієї претензії відповідачу або її отримання ним позивач суду не надав.

Також позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.07.2022 (а.с. 134), у якій зазначив, що зобов'язання ТОВ «Зернотранс 2016» перед ТОВ «Логистикєвроплюс» щодо сплати збитків на суму 750 040,08 грн згідно з претензією №0407-01-ЛЄП від 04.07.2022 за порушення зобов'язань транспортно-експедиційних послуг за накладними №1023623120, №1023623121, №1303412303 внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог припиняються частково на суму 438 514,50 грн, тобто за зобов'язаннями ТОВ «Логистикєвроплюс» перед ТОВ «Зернотранс 2016» зі сплати за надані послуги згідно з актами №372 від 06.08.2021 на суму 26 935,50 грн; №657 від 29.12.2021 на суму 42 513,00 грн; №11 від 21.01.2022 на суму 5 920,00 грн; №13 від 26.01.2022 на суму 63 290,00 грн; №14 від 27.01.2022 на суму 48 960,00 грн; №15 від 31.01.2022 на суму 72 792,00 грн; №19 від 02.02.2022 на суму 25 900,00 грн; №20 від 03.02.2022 на суму 54 563,00 грн; №21 від 15.02.2022 на суму 8 970,00 грн; №22 від 18.02.2022 на суму 50 678,00 грн; №23 від 21.02.2022 на суму 37 993,00 грн. Вказана заява була отримана відповідачем.

13.02.2023 ТОВ «Логистикєвроплюс» було перераховано на поточний рахунок ТОВ «Сівер Авто Трейд» 750 040,08 грн оплати за втрату продукції згідно претензії №27/06-1ЮР, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №17 від 13.02.2023 (а.с. 92).

Отже, за твердженнями позивача, саме відповідач має відшкодувати йому понесені збитки у розмірі 750 040,08 грн, оскільки він як фактичний перевізник несе відповідальність за збереження та доставку товару до місць розвантаження.

Відповідач вважає, що в його діях, які призвели до втрати вантажу, відсутня вина, оскільки саме внаслідок дій (вказівок) з боку ТОВ «Сівер Авто Трейд» (працівник на ім'я ОСОБА_4 ), який в телефонному режимі повідомив водію ТОВ «Зернотранс 2016» ОСОБА_5 , про те, що у зв'язку з початком військових дій він не зможе 24.02.2022 розвантажитись ані в с. Копилів, ані за адресою: АДРЕСА_1 , а повинен залишити вантаж за місцем юридичної адреси відповідача до отримання подальших вказівок.

Відповідач надав нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_1 від 10.03.2023, у якій зазначено, що він працює директором ТОВ «Зернотранс 2016».

У заяві свідка ОСОБА_1 повідомив відомі йому обставини щодо здійснення спірного перевезення вантажу, а саме зазначив, що 23.02.2022 водій ОСОБА_6 прибув до пункту завантаження та прийняв товар на підставі товарно-транспортних накладних №1023623120, №1023623121, №1303412303 та близько 12 години дня виїхав з м. Харкова.

Як вказано у заяві свідка, вранці на під'їзді до м. Києва ОСОБА_1 зателефонував водію ОСОБА_7 та повідомив про початок військового вторгнення. Близько 8 години ранку працівник ТОВ «Сівер Авто Трейд» на ім'я ОСОБА_4 зателефонував водію та повідомив, що доїхати до с. Копилів він не зможе, оскільки вводилось обмеження на в'їзд до м. Києва, а на виїзд з м. Києва до Житомирської траси утворились багатокілометрові черги з автомобілів, у зв'язку з чим йому змінили маршрут і направили до м. Чернігова. Коли водій під'їхав до м. Чернігова він знову зателефонував представнику експедитора, який у розмові повідомив, що за іншою адресою доставки вантажу в м. Чернігові на вул. Інструментальна, 20, його також ніхто не зможе розвантажити, оскільки підприємство не працює, тому сказали залишити автомобіль на території ТОВ «Зернотранс 2016» до подальших вказівок. Після того, як автомобіль було залишено на території товариства, працівник ОСОБА_8 протягом двох тижнів безуспішно намагався зв'язатись з представниками ТОВ «Сівер Авто Трейд» та ТОВ «Логистикєвроплюс».

Також свідок ОСОБА_1 зазначив про тимчасове призупинення діяльності ТОВ «Зернотранс 2016» з 24.02.2022. Під час окупації м. Чернігова ОСОБА_1 не їздив на територію ТОВ «Зернотранс 2016» через ведення бойових дій. Після деокупації м. Чернігова була поновлена робота товариства і 27.04.2022 виявлено низку руйнувань та пошкоджень приміщень товариства, а також злом транспортного засобу, у якому знаходився спірний вантаж. ОСОБА_1 цього ж дня викликав наряд поліції та подав заву про вчинення кримінального правопорушення. Додатково свідок вказав і про пошкодження сусідніх підприємств.

Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що водій ОСОБА_6 наприкінці лютого 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України і на даний час перебуває в зоні бойових дій на Донбасі.

Свідок ОСОБА_1 попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, про що зазначено у заяві.

На підтвердження викладених у заяві свідка обставин відповідач надав:

- наказ директора ТОВ «Зернотранс 2016» №1-к від 24.02.2022 про тимчасове призупинення господарської діяльності товариства з 24.02.2022;

- наказ директора ТОВ «Зернотранс 2016» №2-к від 26.04.2022 про поновлення господарської діяльності товариства з 27.04.2022;

- заяву №2 від 27.04.2022 до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області про злом транспортного засобу та викрадення спірного вантажу;

- довідку, видану громадянину ОСОБА_1 - директору ТОВ «Зернотранс 2016» про те, що останній залучений як потерпілий у кримінальному провадженні №22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 438 КК України;

- акт від 18.05.2022 огляду знищеного, пошкодженого та вкраденого майна ПСК «Універбаза» ЧОССТ, яке знаходиться за адресою: с. Новий Білоус, вул. Квітнева, 17;

- довідку Новобілоуської сільської ради від 01.03.2023 №03-08/249, у якій зазначено, що робоча група в результаті візуального обстеження стану нерухомого майна ТОВ «Зернотранс 2016» за адресою: с. Новий Білоус, вул. Квітнева, 23, корпус Д, вивила низку руйнувань та пошкоджень в адміністративній будівлі, в будівлі цеху, холодильної камери, асфальтового покриття.

10.03.2023 Івано-Франківська торгово-промислова палата видала сертифікат №2600-23-1180 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким ТПП засвідчила форс-мажорні обставини - військові дії; оголошена та неоголошена війна; військова агресія російської федерації проти України; введення воєнного стану в Україні; ведення воєнних (бойових) дій, тимчасова окупація, оточення (блокування) частини Чернігівської оьласті, ведення бойових дій, постійні масові ворожі атаки; ТОВ «Зернотранс 2016» щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: відповідно до п. 1.1. Організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме: послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу відповідно до цього Договору), п. 2.4.6. Відповідати за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному в товаро-транспортній накладній, ТТН, п. 2.4.11. Своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення, у термін до 24.02.2022, за договором транспортно-експедиційного обслуговування №0209/20 від 02.09.2020, укладеним з ТОВ «Логистикєвроплюс», які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин - з 24.02.2022 по 26.04.2022 (а.с. 135-136).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановив суд, між сторонами виникли правовідносини з перевезення (транспортного експедирування) вантажу автомобільним транспортом.

За приписами частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу дії частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до частин 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Предметом позову у цій справі є стягнення з перевізника збитків, завданих втратою вантажу ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» під час перевезення автомобільним транспортом.

Як встановив суд, ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» доручило ТОВ «Сівер Авто Трейд» здійснити перевезення товару на підставі заявки на надання автомобілів на 23.02.2022.

Зі свого боку ТОВ «Сівер Авто Трейд» передоручило здійснення (організацію) цього перевезення ТОВ «Логистикєвроплюс», а останнє доручило його виконання ТОВ «Зернотранс 2016», яке і було безпосереднім виконавцем спірного перевезення.

Маршрут спірного перевезення - Харків-Копилів-Чернігів, дата розвантаження - 24.02.2022.

23.02.2022 відповідач завантажив в автомобіль спірний товар на загальну суму 750 040,08 грн (вартість товару - пива та тари - піддонів), проте до пунктів розвантаження у с. Копилів та у м. Чернігові вантаж ані 24.02.2022, ані в інший день не був доставлений.

У зв'язку з втратою вантажу ТОВ «Сівер Авто Трейд» відшкодувало замовнику - ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» завдані збитки у розмірі 750 040,08 грн шляхом здійснення останнім зарахування зустрічних однорідних вимог, а ТОВ «Логистикєвроплюс» сплатило ТОВ «Сівер Авто Трейд» вказану суму збитків, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №17 від 13.02.2023.

Позивач вважає, що саме відповідач як безпосередній перевізник допустив втрату вантажу, а тому повинен відшкодувати йому завдані внаслідок цього збитки.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №907/603/17 зазначав, що ст.924 ЦК передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Тобто відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом (постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №924/887/20, від 26.03.2018 у справі №910/5040/17).

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання потрібно тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам. Законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанова Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №903/846/19, від 21.02.2020 у справі №907/746/17).

В постанові від 11.06.2019 у справі №907/603/17 Верховний Суд також вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до ч.1 ст.924 ЦК не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

З аналізу глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України вбачається, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Укладений між сторонами договір транспортно-експедиційного обслуговування №0209/20 від 02.09.2020 у пунктах 4.2, 4.3 також передбачає, що відповідач несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за прострочення доставки. У випадку втрати, пошкодження вантажу при перевезенні відповідач відшкодовує позивачу вартість втраченого або пошкодженого вантажу (в тому числі, втрату товарного вигляду). Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, а також інші витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, повністю у разі втрати усього вантажу і в пропорції, що відповідає розміру збитку при частковій втраті тощо.

Разом з цим, пункти 2.4.6, 2.4.11 Договору №0209/20 передбачають обов'язок відповідача відповідати за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному в товаро-транспортній накладній, ТТН; своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення.

При цьому у разі виникнення будь-яких інцидентів, що перешкоджають доставці та видачі вантажу, відповідач зобов'язаний негайно (протягом однієї години) повідомити про це позивача, а у разі неможливості здійснення негайного інформування - в розумний максимально обмежений термін. Інформування може здійснюватися електронною поштою або будь-яким чином, який дозволяє підтвердити дати та факт надсилання та отримання відповідного повідомлення (п. 2.4.8 Договору №0209/20).

Згідно зі ст. 309 ГК України вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.

У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

Частинами 2, 4 ст. 310 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 73 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 №401, який є чинним на теперішній час, при неможливості здати вантаж вантажоодержувачу при міжміських перевезеннях з причин, не залежних від автотранспортного підприємства або організації, вантажовідправник зобов'язаний дати автотранспортному підприємству або організації вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами.

При неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство або організація, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику. Вантажі, що швидко псуються, в цих випадках можуть бути здані для реалізації іншій організації.

Відповідач підтверджує втрату спірного вантажу, проте стверджує про відсутність його вини у втраті вантажу з таких підстав: 1) саме на підставі вказівки представника ТОВ «Сівер Авто Трейд» через початок військового вторгнення рф 24.02.2022 водій відповідача не доставив вантаж до місць розвантаження у с. Копилів та у м. Чернігові та залишив його в автомобілі на території ТОВ «Зернотранс 2016»; 2) внаслідок призупинення діяльності товариства у період з 24.02.2022 по 26.04.2022, а також ведення постійних обстрілів в районі його знаходження, територія товариства фактично не охоронялась, а автомобіль, у якому знаходився спірний вантаж, був розкрадений, про що подано відповідну заяву до правоохоронних органів; 3) наявність форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання зобов'язань зі збереження вантажу.

Так, на підтвердження вказаних обставин відповідач надав, зокрема, заяву свідка директора ТОВ «Зернотранс 2016» ОСОБА_1 , довідку, видану громадянину ОСОБА_1 - директору ТОВ «Зернотранс 2016» про те, що останній залучений як потерпілий у кримінальному провадженні №22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 438 КК України; сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-23-1180 від 10.03.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Щодо поданих доказів суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Зі змісту заяви свідка ОСОБА_1 вбачається, що його показання в частині зазначення обставин стосовно вказівок представника ТОВ «Сівер Авто Трейд» водію відповідача ОСОБА_7 у телефонному режимі щодо неможливості здійснення розвантаження вантажу у с. Копилів та у м. Чернігові та необхідності залишення вантажу на території ТОВ «Зернотранс 2016» ґрунтуються на повідомленні іншої особи, а саме водія ОСОБА_9 , а тому не беруться судом до уваги.

При цьому ОСОБА_10 , який безпосередньо здійснював спірне перевезення, заява свідка до суду не подавалась. Відповідач не надав жодних доказів ані щодо перебування ОСОБА_9 у Збройних Силах України, ані щодо вжиття будь-яких заходів стосовно отримання відповідних свідчень від нього.

Жодних інших доказів, які підтверджують відмову вантажоодержувачів від отримання спірного товару, зміни маршруту перевезень, у тому числі щодо зазначених вказівок ТОВ «Сівер Авто Трейд», відповідач суду не надав та належним чином не обґрунтував навіть правові підстави і обов'язки його виконати такі вказівки юридичної особи, з якою не перебував в господарсько-управлінських правовідносинах.

Крім того, не надав відповідач і доказів повідомлення позивача про неможливість доставки вантажу 24.02.2022 до місць їх розвантаження у порядку, передбаченому п.п. 2.4.8 Договору №0209/20.

Загальновідомою обставиною є ускладнення 24.02.2022 руху автомобільними дорогами в західному напрямку від м. Харкова та інших напрямків вторгнення ворога, що унеможливлювало доставку товару в с. Копилів. Разом з тим, такою ж загальновідомою обставиною є реальна можливість пересування та доставки вантажів 24.02.2022 по м. Чернігову при в'їзді з Харківського напрямку, що фактично підтверджує і відповідач, прибувши в с. Новий Білоус, яке є околицею м. Чернігова.

Отже, відповідач мав реальну можливість доставити вантаж за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20.

Оскільки замовником спірних перевезень є ПрАТ «Абінбев Ефес Україна», а одним із пунктів доставки товару є м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20, де вантажоотримувачем є ця ж особа, що зобов'язана була отримати хоча б належну їй частину вантажу, обачливим, розумним і логічним було б спроба доставки усього вантажу (повернення) у розумінні ст. 309 ГК України, п. 73 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, натомість відповідач навіть і не намагався це зробити.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не довів належними доказами неможливості виконання 24.02.2022 свого зобов'язання з доставки товару.

Враховуючи те, що відповідач залишив спірний товар в автомобілі на території ТОВ «Зернотранс 2016», саме він повинен був забезпечити схоронність цього вантажу, зокрема, до моменту його передачі вантажоодержувачам.

Видана СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області довідка громадянину ОСОБА_1 - директору ТОВ «Зернотранс 2016» (крадіжка майна в період з 24.02.2022 по 27.04.2022) про те, що останній залучений як потерпілий у кримінальному провадженні №22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 438 КК України, свідчить лише про факт звернення відповідача до правоохоронних органів та не може бути підтвердженням факту відсутності вини відповідача у втраті вантажу.

Крім того, зі змісту вказаної довідки не можливо встановити, що вона взагалі стосується вчинення злочину щодо викрадення спірного майна, про що відповідачем було подано до правоохоронних органів відповідну заяву, оскільки кримінальне провадження відкрито за ознаками злочину, передбаченого ст. 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.

Щодо строку пред'явлення позивачем позову.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Позивач зазначає про те, що ним на адресу відповідача була направлена претензія від 04.07.2022 №0407-01-ЛЄП про відшкодування збитків у розмірі 750 040,08 грн.

Доказів направлення цієї претензії відповідача позивач суду не надав, однак представник позивача у судовому засіданні 25.04.2023 зазначила, що вона була направлена в одному конверті разом із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.07.2022 №0407-ЛЄП-1, яка отримана відповідачем.

Відповідач наголошує на відсутності доказів направлення претензії на його адресу та не підтвердив факт її отримання.

Разом з тим, як встановив суд, зазначені претензія та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка надана до суду безпосередньо відповідачем, тобто була отримана ним, датовані однієї датою та мають суміжний вихідний номер.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи надані сторонами докази, суд вважає, що найбільш вірогідним є направлення позивачем відповідачу претензії та заяви від 04.07.2022 одним поштовим відправленням, а відтак і отримання останнім претензії від 04.07.2022, зважаючи на отримання заяви від 04.07.2022 .

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду із цим позовом у строк, встановлений ст. 315 ГК України.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Отже, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

У сертифікаті Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-23-1180 від 10.03.2023 взагалі підтверджено неможливість відповідача виконати свої зобов'язання за Договором №0209/20 тільки у період з 24.02.2022 по 26.04.2022.

Крім того, цей сертифікат не має заздалегідь встановленої сили доказу для суду і оцінюється нарівні з іншими наданими доказами, а з огляду на різну оцінку судом та Івано-Франківською ТПП одних і тих же доказів - не може бути належним доказом, що підтверджує неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №0209/20.

Оцінивши наданий відповідачем сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-23-1180 від 10.03.2023 суд дійшов висновку про те, що наведені відповідачем і зазначені в сертифікаті форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з періодом дії з 24.02.2022 по 26.04.2022, пов'язані з військовими діями на території України, за встановлених судом обставин на підставі наданих сторонами доказів щодо можливості відповідачем 24.02.2022 здійснення доставки та розвантаження спірного товару не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за Договором №0209/20 у вигляді відшкодування збитків за втрату вантажу.

За наведених обставин, суд доходить висновку про наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення та підстав для застосування до нього такої міри відповідальності як відшкодування збитків за втрату вантажу.

Щодо розміру завданих збитків.

Як встановив суд, відповідач прийняв до перевезення вантаж загальною вартістю 750 040,08 грн.

Разом з тим, позивач надіслав відповідач заяву від 04.07.2022, у якій зазначив про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зобов'язань позивача перед відповідачем з оплати за надані послуги у розмірі 438 514,50 грн та зобов'язань відповідача перед позивачем щодо сплати збитків за втрату вантажу на цю ж суму.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтями 202, 203 ГК України встановлено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ч. 1 ст. 601 ЦК України.

Згідно зі ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених ст. 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язаннями не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості позивача перед відповідачем за надані послуги та разом з тим у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості позивача перед відповідачем на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою ніж та, яка зазначена у заяві від 04.07.2022.

Незгода відповідача із завданими ним позивачу збитками у розмірі 750 040,08 грн, зобов'язання з відшкодування яких частково припинились внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, та наявність судового спору з цього приводу не свідчать про спірність цієї заборгованості, з огляду на встановлений Договором №0209/20 та законом обов'язок відповідача відшкодувати позивачу збитки, завдані внаслідок втрати вантажу, та висновки суду щодо наявності підстав для застосування до нього такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, а виходячи з предмету та підстав позову та враховуючи фактичні обставини, встановлені судом, суд доходить висновку про те, що на підставі заяви позивача від 04.07.2022 внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання позивача зі сплати коштів відповідачу за надані послуги (за актами №372 від 06.08.2021 на суму 26 935,50 грн; №657 від 29.12.2021 на суму 42 513,00 грн; №11 від 21.01.2022 на суму 5 920,00 грн; №13 від 26.01.2022 на суму 63 290,00 грн; №14 від 27.01.2022 на суму 48 960,00 грн; №15 від 31.01.2022 на суму 72 792,00 грн; №19 від 02.02.2022 на суму 25 900,00 грн; №20 від 03.02.2022 на суму 54 563,00 грн; №21 від 15.02.2022 на суму 8 970,00 грн; №22 від 18.02.2022 на суму 50 678,00 грн; №23 від 21.02.2022 на суму 37 993,00 грн) припинились повністю на суму 438 514,50 грн, а зобов'язання відповідача з відшкодування позивачу збитків у розмірі 750 040,08 грн припинились частково на цю ж суму, а відтак їх розмір становить 311 525,58 грн.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що між сторонами не було укладено угоди про зарахування зустрічних вимог, оскільки заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином та не потребує згоди відповідача та укладання додаткових правочинів.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про передчасність подання цього позову та нездійснення досудового врегулювання спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії або позову.

Згідно зі ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За приписами ч. 1, 2 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Отже, Господарський кодекс України визначає звернення з письмовою претензією як захід досудового врегулювання спору виключно правом (а не обов'язком) учасника господарських відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6840/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача збитків у розмірі 311 525,58 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 4 672,89 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України у заявила про подання доказів витрат професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести, становить 20 000,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідач надав: копію договору про надання правової допомоги від 28.02.2023, укладеного з адвокатом Чуйком В. В. (далі - Договір від 28.02.2023); копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги відповідачу у Господарському суді Чернігівської області ЧН №082819 від 28.02.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.04.2014, виданого Чуйку В. В.; копію рахунку №1 від 28.02.2023 на оплату послуг у розмірі 20 000,00 грн; копію платіжної інструкції №51 від 28.02.2023 про сплату коштів у розмірі 20 000,00 грн; детальний розрахунок (опис) послуг, пов'язаних з наданням правничої допомоги; копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 25.04.2023.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 28.02.2023 адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів ТОВ «Зернотранс 2016» в судах з питання, що стосується позову ТОВ «Логистикєвроплюс» про відшкодування збитків в розмірі 750 040,08 грн, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

За умовами п. 1.2 Договору від 28.02.2023 правова допомога полягає в:

- зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи;

- наданні усних та письмових консультацій та роз'яснень щодо правових питань, що стосуються справи;

- складанні, підписанні та подачі (в тому числі від імені клієнта), необхідних для справи процесуальних документів, листів, заяв, клопотань, скарг, відзиву, заперечень, претензій та позовних заяв, заяв про залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження тощо;

- виконанні окремих доручень клієнта, що стосується справи, в тому числі сплати та отримання (повернення) судового збору;

- представництві клієнта (в тому числі участі в проведенні слідчих, процесуальних дій, що стосуються його працівників та службових осіб тощо), зокрема, в судах з питань, що стосуються справи, використовуючи права та повноваження, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.1 Договору від 28.02.2023 за надання правової допомоги та покриття фактичних витрат, пов'язаних з їх розглядом, клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 25 000,00 грн.

Отже, ціну (вартість) правничої допомоги у Договорі від 28.02.2023 визначено у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання правничої допомоги, та від кількості наданих послуг).

Разом з тим, у судовому засіданні 25.04.2023 представник відповідача подав суду детальний розрахунок (опис) послуг, пов'язаних з наданням правничої допомоги, у якому наведений перелік наданих послуг та вартість кожної з них.

Відповідно до поданого детального розрахунку адвокат надав відповідачу наступні послуги:

1. Консультація клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви, з урахуванням прецедентної практики та правових висновків Верховного Суду - 1000,00 грн;

2. Правовий аналіз документів ТОВ «Зернотранс 2016», консультація клієнта щодо підготовки та отримання процесуальних доказів - 2000,00 грн;

3. Підготовка та подання відзиву на позовну заяву (обґрунтування, визначення підстав і предмету для відмови в задоволенні позову, зазначення доказів) - 6000,00 грн;

4. Підготовка та подання заперечень на відповідь - 4 000,00 грн;

5. Підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів справи, підготовка пояснень та інших процесуальних документів, заяв, актів, розрахунків - 1000,00 грн;

6. Участь в судових засіданнях щодо розгляду господарської справи №927/273/23 - 6000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн.

25.04.2023 адвокат Чуйко В. В. та відповідач підписали акт приймання-передавання передачі виконаних робіт, згідно з яким їх загальна вартість становить 20 000,00 грн. Послуги адвоката з надання правничої допомоги були сплачені відповідачем 28.02.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 25.04.2023 усно надала свої заперечення щодо заявлених витрат та вважає, що послуга, зазначена у п. 2 детального розрахунку, є ідентичною вказаній у п. 1, а тому вартість цієї послуги не підлягає стягненню з позивача.

Щодо цих доводів представника позивача суд зазначає, що вказана у п. 1 консультація стосується роз'яснення питань щодо загального правового регулювання спірних правовідносин, а консультація, вказана у п. 2, - конкретно спірних правовідносин на підставі наданих відповідачем документів.

Разом з тим, суд вважає, що відображена у п. 1 послуга фактично дублює п. 2 та п. 3 детального опису і стягнення з позивача вартості цієї послуги призведе до подвійного відшкодування суми таких витрат за рахунок позивача, а тому вона не підлягає компенсації.

Крім того, послуги, вказані у п. 5 детального опису, за своїм змістом охоплюються такими послугами як підготовка та подання відзиву на позовну заяву (обґрунтування, визначення підстав і предмету для відмови в задоволенні позову, зазначення доказів); підготовка та подання заперечень на відповідь (п. 3, п. 4), а відтак не можуть бути компенсовані за рахунок позивача, оскільки вже фактично заявлені відповідачем до відшкодування в складі інших.

Інша інформація, відображена в детальному описі, щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Таким чином, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 18 000,00 грн (за вирахуванням вартості послуг, вказаних у п. 1 та п. 5 детального опису).

Оскільки позов задоволено частково, стягненню з позивача підлягають витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 523,79 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс 2016» (код ЄДРПОУ 40694053, вул. Квітнева, 23, корпус Д, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистикєвроплюс» (код ЄДРПОУ 43323922, вул. Соловцова Миколи, 2, оф. 38, м. Київ, 01014) збитки у розмірі 311 525,58 грн та 4 672,89 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логистикєвроплюс» (код ЄДРПОУ 43323922, вул. Соловцова Миколи, 2, оф. 38, м. Київ, 01014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс 2016» (код ЄДРПОУ 40694053, вул. Квітнева, 23, корпус Д, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15501) 10 523,79 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

5. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу призначити на 04.05.2023 о 12:00, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань №306.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04.05.2023.

Суддя В. В. Шморгун