Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/641/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут"
до Комунальне підприємство "Чугуївтепло"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло" заборгованість за договором № 14302 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу в сумі 391 295,54 грн, а саме: пеню в сумі 208 634,00 грн, 3% річних у сумі 22 908,54 грн, індекс інфляції у сумі 159 753,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно Договору про постачання електричної енергії споживачу №14302 від 01.01.2019 року, Комунальне підприємство «Чугуївтепло» (далі - Відповідач, Споживач) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” (далі - Позивач, Товариство).
У зв'язку з несплатою за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 14302 від 01.01.2019 в обумовлений термін, Відповідачу за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року, станом на 01.10.2022 нарахована пеня у сумі 208 634,00 грн., 3% річних у сумі 22 908,54 грн., інфляційні витрати 159 753,00 грн. за спожиту електричну енергію за період з січня 2022 року по вересень 2022 року, тому Товариство було вимушене звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Судові витрати в сумі 5 869,43 грн сплаченого судового збору позивач просить також стягнути з відповідача.
Також, просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 6317 від 15.03.2023) в якому він просить суд зменшити розмір штрафних пені на 90%, відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, надати відстрочку виконання рішення суду на дату оголошення закінчення воєнного стану, протягом 90 днів після його завершення, у випадку часткового задоволення позовних вимог.
Відповідач вважає, що зазначена Позивачем сума індексу інфляції у позові не має жодного обґрунтування та посилання, що прострочення грошового зобов'язання від Відповідача, виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та на підставі чого Позивачем (кредитором) повинно бути отримано компенсацію (плату) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Тому відповідач не вбачає правових підстав в задоволенні позову щодо стягнення індексу інфляції, як такої що спричинило Позивачеві матеріальні втрати (збитки) саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Позивачем надано відповідь на відзив (вх. №6613 від 17.03.2023) в якій він заперечує проти зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення, також вважає безпідставними заперечення відповідача в частині позовних вимог щодо стягнення річних та інфляції і просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було роз'яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Також, суд вважає зазначити, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі суду з міркувань безпеки, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно Договору про постачання електричної енергії споживачу № 14302 від 01.01.2019 року, Комунальне підприємство «Чугуївтепло» (далі - Відповідач, Споживач) є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” (далі - Позивач, Товариство).
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії” від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ “Харківенергозбут” є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п.п. 3.2.5 “Правил роздрібного ринку електричної енергії” (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву- приєднання.
У відповідності до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9,1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ “Харківенергозбут” проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу облік/ від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).
Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Оскільки, Відповідачем було фактично спожито електричну енергію, були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію та надано до Товариства підписану комерційну пропозицію, яка є обов'язковим додатком №2 до Договору, Договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії споживачу №14302 від 01.01.2019 року (далі - Договір) на умовах Комерційної пропозиції №4Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000 квт*год до 500 000 кВт*год на місяць.
Згідно п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього договору.
Відповідно до п. 5.5 Договору розрахунковий період зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 5.10 Договору передбачено споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи.
Відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції № 4Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000 кВт*год до 500 000 кВт*год на місяць передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Попередня оплата електричної енергії здійснюється 2 (двома) платежами у таких співвідношеннях:
до 25 числа місяця, який передує розрахунковому місяцю 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період;
до 15 числа розрахункового місяця 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період;
Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії та розподіленої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Розрахунок суми попередньої оплати визначається Постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну.
Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі в реквізиті “Призначення платежу” посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується Споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, Постачальник залишає за собою право перевести Споживача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати Споживача.
Відповідно до п. 5 комерційної пропозиції № 4Р Для споживачі з запланованим обсягом споживання від 50 000 кВт*год до 500 000 кВт*год на місяць встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п. 4 Комерційної пропозиції № 4Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000 кВт*год до 500 000 кВт*год на місяць.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В раз неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Крім того, споживач у відповідності до п. 6.2 Договору, зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго” Відповідачу проведені нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовані рахунки за електричну енергію з січня 2022 по вересень 2022 року:
- Рахунок за січень 2022 року у розмірі 1 561 106,28 грн (рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії отримано особисто 08.02.2022 відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів). Строк оплати рахунка 15.02.2022.
26.01.2022 року Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за січень 2022 року у сумі 6673,76 грн.
Сума заборгованості на кінець місяця складає 1 554 432,52 грн.
- Рахунок за лютий 2022 року у розмірі 926 749,37 грн (рахунок та акт приймання- передачі електричної енергії отримано особисто 21.03.2022 відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів). Строк оплати рахунку 28.03.2022.
17.02.2022 згідно платіжного доручення №186 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за січень 2022 року у розмірі 100 000,00 грн.
21.02.2022 згідно платіжного доручення №196 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за січень та лютий 2022 року у розмірі 1 500 000,00 грн.
Сума заборгованості за спожиту електричну енергію на кінець місяця складає 881 181,89 грн.
- Рахунок за березень 2022 року у розмірі 1 052 110.16 грн (рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії отримано особисто 14.04.2022, відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів). Строк оплати рахунку 21.04.2022. Рахунок не сплачено.
Сума заборгованості за спожиту електричну енергію на кінець місяця складає 1 933 292,05 грн.
- Рахунок за квітень 2022 року у розмірі 78 618,05 грн. (рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії отримано особисто 06.05.2022, відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів). Строк оплати рахунку 13.05.2022. Рахунок не сплачено.
Сума заборгованості за спожиту електричну енергію на кінець місяця складає 2 011 910,10 грн.
- Рахунок за травень 2022 року у розмірі 10 240,82 грн. (рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії отримано особисто 08.06.2022 відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів ), Строк оплати рахунку 15.06.2022.
12.05.2022 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року згідно платіжного доручення № 330 у розмірі 50 000,00 грн. та 23.05.2022 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію згідно платіжного доручення № 356 у розмірі 50 000,00 грн.
Сума заборгованості за спожиту електричну енергію на кінець місяця складає 1 922 150,92 грн.
- Рахунок за червень 2022 року у розмірі 8 912.93 грн. (рахунок та акт приймання - передачі електричної енергії отримано особисто 06.07.2022 відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів). Строк оплати рахунку 13.07.2022.
09.06.2022 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року згідно платіжного доручення № 414 у розмірі 50 000,00 грн. та 27.06.2022 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію згідно платіжного доручення № 444 у розмірі 50 000,00 грн.
Сума заборгованості за спожиту електричну енергію на кінець місяця складає 1 831 063,85 грн.
- Рахунок за липень 2022 року у розмірі 10 434.79 грн. (рахунок та акт приймання - передачі електричної енергії отримано особисто 08.08.2022 відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів). Строк оплати рахунку 15.08.2022.
15.07.2022 згідно платіжного доручення № 491 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за квітень 2022 року у розмірі 50 000,00 грн.
22.07.2022 згідно платіжного доручення № 501 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року у розмірі 50 000,00 грн.
29.07.2022 згідно платіжного доручення № 516 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за лютий 2022 в розмірі 2 228,20 грн., за квітень 2022 року в сумі 28 618,05 грн, за травень 2022 року в сумі 10 240,82 грн., за червень 2022 в сумі 8 912,93 грн.
Сума заборгованості за спожиту електричну енергію на кінець місяця складає 1 691 498,64 грн.
- Рахунок за серпень 2022 року у розмірі 11 202,48 грн. (рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії отримано особисто 07.09.2022 відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів). Строк оплати рахунку 14.09.2022.
02.08.2022 згідно платіжного доручення № 520 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за березень 2022 року в розмірі 10 000,00 грн.
04.08.2022 згідно платіжного доручення № 523 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року в розмірі 145868,74 грн.;
17.08.2022 Відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року в розмірі 200 000,00 грн.
18.08.2022 Відповідачем згідно платіжного доручення № 558 сплачено за спожиту електричну енергію за березень 2022 року в розмірі 65,21 грн та липень 2022 року в розмірі 10 434,79 грн.;
Сума заборгованості за спожиту електричну енергію на кінець місяця складає 1 336 332,38 грн.
- Рахунок за вересень 2022 року у розмірі 33 059,46 грн. (рахунок та акт- приймання передачі електричної енергії отримано особисто 11.10.2022 відповідно до Наказу № 79-аг про призначення уповноваженої особи про отримання документів). Строк оплати рахунку 18.10.2022.
16.09.2022 згідно платіжного доручення № 609 сплачено за електричну енергію за серпень 2022 року в розмірі 11 202,48 грн.
09.09.2022, 10.10.2022, 12.10.2022 та 14.11.2022 відповідачем сплачено за спожиту електричну енергію в сумі 489 818,57 грн. за період з лютого по вересень 2022 року.
Сума заборгованості за спожиту електричну енергію на кінець місяця складає 868 370,79 грн.
Дані обставини не спростовуються відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Пунктом 5.9 Договору, у разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим договором Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та з вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену неплатоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладання Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.
10 серпня 2022 року між ПрАТ “Харківенергозбут” та Відповідачем було укладено Договір реструктуризації заборгованості № 14302-р юридичної особи, фізичної особи- підприємця за електричну енергію, який є Додатком до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 14302 від 01.01.2019 на загальну суму 628 953,69 грн., що є визнанням заборгованості за спожиту електричну енергію з боку Відповідача (додано до позовної заяви). Складений графік погашення заборгованості, який є Додатком 2 до Договору щодо реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця № 14302-р від 10.08.2022 (додано до позовної заяви) та підписано Акт звіряння розрахунків за електроенергію, що є Додатком 1 до Договору щодо реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця № 14302-р від 10.08.2022.
Таким чином, у зв'язку з несплатою або частковими сплатами заборгованості за спожиту електричну енергію було укладено Договір реструктуризації заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця № 14302-р від 10.08.2022, тому предметом розгляду не є заборгованість за спожиту електричну енергію за період з лютого по вересень 2022, тобто вони вказані для пояснення нарахування штрафних санкцій.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).
За умовою п. 5.8 Договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції 4Р Для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000 кВт*год до 500 000 кВт*год на місяць, яка є додатком 2 до цього Договору.
Умовою 8 комерційної пропозиції №4Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції, Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу
- 3 % річних з простроченої суми
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3 % річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
У зв'язку з несплатою за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 14302 від 01.01.2019 в обумовлений термін Відповідачу нарахована пеня, 3% річних.
Перевіривши розрахунки позивача, суд зазначає, що пеня, річні та інфляційні нараховані відповідно до норм ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР та умов договору та є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриману електроенергію, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Позивач також просить стягнути з Відповідача пеню за неналежне виконання ним умов договору, на підставі п. 5.8 Договору.
Суд зазначає, що в силу норм ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
За умовою п. 5.8 Договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.
Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції 4Р Для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000 кВт*год до 500 000 кВт*год на місяць, яка є додатком 2 до цього Договору.
Умовою 8 комерційної пропозиції №4Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції, Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу.
Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриману електроенергію, перевіривши арифметичний розрахунок пені, суд зазначає, що пеня нарахована відповідно до норм ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР та умов договору, наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним.
Під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 % та про надання відстрочки виконання рішення суду.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач вказує на те, що основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.
Згідно ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста, в даному випадку населення, підприємства, бюджетні установи м. Чугуєва.
КП «Чугуївтепло» є основним джерелом теплопостачання у м. Чугуїв та обслуговує понад 9093 особових рахунка споживачів-фізичних осіб, об'єкти бюджетної у тому числі соціально важливі, до складу яких входять медичні, шкільні заклади, та дитячі садки, кількість яких наводиться у Довідці-Інформації щодо суб'єктів відносин у сфері теплопостачання по КП «Чугуївтепло». Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Заборгованість споживачів населення перед відповідачем станом на 01.03.2023 становить 54518519,74 грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП «Чугуївтепло», що підтверджується довідкою про наявну заборгованість.
Викладена обставина підтверджується поданим звітом про оплату населенням житлово-комунальних послуг станом на 01.03.2023 року.
Збройні формування країни-агресора систематично обстрілювали і продовжують обстрілювати військові частини, підприємства, інші об'єкти критичної інфраструктури м. Чугуєва. Так 22.06.2022 підверглось обстрілу КП «Чугуївтепло», а саме котельні розташовані за адресою м. Чугуїв, вул.. Кожедуба 5А внаслідок чого будівля, котел, обладнання (насоси, інше обладнання) були зруйновані, по цьому факту було відкрито кримінальне провадження.
Бюджет підприємства - залишок прибуткових від господарчої діяльності коштів були направлені на відновлення, відбудову зруйнованих котелень, приміщень, які використовуються у підготовки до опалювального сезону 2022/2023 роках, що свідчить про наявність поважної причини затримки у розрахунках за електричну енергію з позивачем.
На даний час відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, оскільки кредиторська заборгованість КП «Чугуївтепло» станом на 01.02.2023 складає на загальну суму 108940584,16 грн., згідно довідки про кредиторську заборгованість, наявний дефіцит коштів пов'язаний із систематичним не надходженням сплат з боку населення, підприємств за спожиті послуги, що підтверджується довідкою - Інформацією про дебіторську заборгованість за теплову енергію (опалення) по КП «Чугуївтепло» станом на 01.02.2023 всього на суму 60525885,25 грн., а субвенції, які надаються державою, не мають постійного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, які на 01.03.2023 року загальний обсяг на суму 30526228,00 грн., що підтверджується довідкою - Інформацією про загальну суму узгодженої заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення/послути з постачання теплової енергії для населення, на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії для інших (госпрозрахункових) споживачів, яка виникла у період з 01 червня 2021 року по 30 вересня 2022 року у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії тарифам, що затверджувалися Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, та залишилася не погашеною станом на 01 жовтня 2022 року по Комунальному підприємству «Чугуївтепло», листом 21.12.2022 №7/10.1/13999-22 Міністерства розвитку громад та територій України, в якому зазначено, що до розподілу субвенцій включено обсяги заборгованості з різниці в тарифах утвореної з 01.06.2021 по 30.06.2022, тобто обсяги заборгованості з різниці в тарифах, утворені станом на 01.10.2022 та узгоджені Територіальними комісіями, будуть враховуватись у 2023 році, а також фінансовою звітністю малого підприємства станом на 31.12.2022 року.
Таким чином, викладені обставини та подані на їх підтвердження докази свідчать про стійку збитковість підприємства.
Також суд бере до уваги, що місцезнаходженням відповідача є місто Чугуїв Харківської області, в якому постійно ведуться активні бойові дії, починаючи з дня повномасштабного вторгнення ворога на територію України - 24.02.2022 і відповідач позбавлений можливості у повній мірі здійснювати господарську діяльність.
Враховуючи вище викладене, суд, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманої енергії за договором, встановивши обставини щодо збиткової господарської діяльності відповідача, відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов'язання та обставини того, що несвоєчасна оплата за отриману електричну енергію була спричинена веденням активних бойових дій на території Харківської області, невиконанням споживачами перед відповідачем своїх зобов'язань з оплати теплової енергії та неналежною платіжною дисципліною населення у здійсненні оплати послуг з теплопостачання, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором, а якщо вони наявні, то останні компенсуються стягненням трьох процентів річних та інфляційних втрат, у свою чергу договором встановлений розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, що є граничним розміром штрафної санкції (при цьому позивач є монополістом поставки газу, тому відповідач у зобов'язанні виступає більш слабкою стороною та фактично не може пропонувати внести зміни до запропонованого проекту договору), суд також враховую той факт, що деякі підстави, що впливають на несвоєчасні розрахунки з позивачем виникли у відповідача поза його волею - тому визнає зазначені обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90%.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Додатково слід зазначити, що стягнення на користь позивача 3% річних та втрат від інфляції певного мірою компенсує знецінення несплачених Відповідачем коштів, а тому при зменшенні розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) Позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.
Таким чином, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 20 863,40 грн.
Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
В своєму клопотанні відповідач просить відстрочити виконання рішення на 90 днів після завершення воєнного стану, однак нормами ГПК України чітко визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Крім того, суд враховує, що за клопотанням відповідача було зменшено розмір штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, на 90 %, а надання розстрочки буде порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, крім того, довготривалу невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, а рішення набуде ознак довготривалого невиконання.
За таких обставин, суд залишає клопотання відповідача про надання йому відстрочки виконання рішення без задоволення.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі, який було сплачено позивачем.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "ЧУГУЇВТЕПЛО" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142) на користь Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) 22 908,54 грн 3% річних, 159 753,00 грн інфляційних, 20 863,40 грн пені та 5 869,43 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи:
Позивач - Приватне акціонерне товариство "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328)
Відповідач - Комунальне підприємство "ЧУГУЇВТЕПЛО" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142)
Повне рішення складено "01" травня 2023 р.
Суддя С.А. Прохоров