Рішення від 14.02.2023 по справі 361/5524/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа № 361/5524/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства "Заліське"

про визнання рішень недійсними та зобов'язання підключити будинок до мережі електропостачання

за участю представників:

від позивача: Панамаренко Д.М. (ордер серії АІ №1252801 від 18.07.2022)

від відповідача: Гудінова І.Л. (самопредставництво)

Журавель В.І. (ордер серії АІ №1287577 від 04.10.2022)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" (далі - СТ "Заліське"/відповідач) про:

- визнання недійсними рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу №2;

- відновлення становища з споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_1 Заліське" в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до мережі електропостачання, що належить СТ "Заліське".

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2021 у справі №361/5524/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 31.08.2021 у справі №361/5524/19 рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2021 скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.09.2021 передано справу №361/5524/19 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсними рішень загальних зборів та відновлення становища за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.

09.09.2021 згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 09.09.2021, справу №361/5524/19 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Яремі В.А.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2021 у справі №361/5524/19 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

18.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач надав пояснення щодо виявлених судом недоліків та відповідні документи на підтвердження вказаних пояснень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2021 прийнято справу №361/5524/19 до розгляду та призначено підготовче засідання на 22.11.2021, а також:

- викликано у підготовче засідання представників учасників справи

- встановлено сторонам до 22.11.2021 строк для надання: додаткових доказів по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні; заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та/чи клопотань на адресу іншої сторони, а також для подання відповвідачем відзиву на позовну заяву разом з доказами направлення копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

15.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшло клопотання про відмову в позовних вимогах.

16.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява про приєднання документів до матеріалів справи.

Згідно резолюцій провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області вказані вище клопотання та заява не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Також згідно акта Господарського суду Київської області №07-13/347/2021 від 15.11.2021 вказано, що під час реєстрації клопотання СТ "Заліське" встановлено відсутність документів, вказаних в додатках, а саме: статуту СТ "Заліське" 2016.

17.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява про пернесення розгляду справи.

22.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання, згідно якого позивач:

- зазначив про отримання для ознайомлення, в порядку примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2020 у справі №911/154/20, документа, який по суті є фінансовим звітом СТ "Заліське" за 2017 рік;

- зауважив про те, що, маючи фінансовий звіт СТ "Заліське" за 2017 рік, можливо майже точно встановити відповідну кількість і склад членів СТ "Заліське", якщо здійснити письмове опитування відповідача, попри це ухвалою від 22.10.2021 у зазначеній справі суд надав відповідачу право повторно надати відзив і, відповідно, скористатись письмовим опитуванням, тоді як позивачу такого права надано не було.

З огляду наведеного вище, посилаючись на те, що належними доказами членства в СТ "Заліське" може бути інформація про: фізичних осіб обов'язково за прізвищем, ім'ям та по батькові, місце реєстрації, реєстраційний номер обілкової картки платника податків (за наявності), серію та номер паспорта та належні їм на праві власності або на праві користування земельні ділянки в межах СТ "Заліське", просив суд:

- зобов'язати відповідача надати відповіді на письмове опитування за відкорегованими питаннями, що були поставлені позивачем у поданій в даній справі до суду загальної юрисдикції позовній заяві;

- витребувати від відповідача докази у вигляді: генерального плану СТ "Заліське"; переліку земельних ділянок (за адресами по вулицях) в СТ "Заліське"; переліку фізичних осіб за прізвищем, ім'ям та по батькові, місцем реєстрації, реєстраційним номером облікової картки платника податків (за наявності), серією та номером паспорта, які були власниками або землекористувачами земельних ділянок в межах генерального плану СТ "Заліське" станом на 20.08.2016 та 31.12.2017; реєстрів бухгалтерського обліку членських внесків, по сплаті членських внесків в СТ "Заліське" за 2016 рік та 2017 рік по кожній земельній ділянці, що знаходиться в межах генерального плану СТ "Заліське";

- встановити позивачу строк для подачі відповіді на відзив не менше ніж десять днів з дня отримання від відповідача відповідей в порядку письмового опитування та надання витребуваних документів.

До вказаного вище клопотання позивачем додано копію документа, найменуванням якого у додатках вказано «Фінансовий звіт СТ "Заліське" за 2017 рік на 1 арк.» та який судом прийнято до розгляду, як поданий у встановлений в ухвалі судом строк - до 22.11.2021.

У підготовчому засіданні 22.11.2021 позивачем зазначено, що на поставлені у поданій в даній справі до суду загальної юрисдикції позовній заяві питання відповідач не надав відповідей, що і стало підставою для подання наразі відповідного клопотання. Вирішення відповідного клопотання судом відкладено та наголошено позивачу на необхідності надання доказів надіслання таких питань відповідачу.

Що ж до вказаного вище клопотання в частині витребування доказів, то судом у підготовчому засіданні 22.11.2021 відмовлено у його задоволенні з підстав необґрунтованості такого клопотання у розумінні приписів ст. 81 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2021 у справі №361/5524/19 залишено без розгляду клопотання СТ "Заліське" про відмову в позовних вимогах та заяву СТ "Заліське" про приєднання документів до матеріалів справи та додані до них документи, а також відкладено підготовче засідання на 13.12.2021.

02.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання, згідно якого позивач просив залучити до матеріалів справи: адресовану відповідачу заяву від 01.12.2021 в рамках розгляду справи №361/5524/19 та докази її надіслання.

13.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли:

- клопотання про витребування доказів, а саме від відповідача: генерального плану СТ "Заліське"; переліку земельних ділянок (за адресами по вулицях) в СТ "Заліське"; переліку фізичних осіб за прізвищем, ім'ям та по батькові, місцем реєстрації, реєстраційним номером облікової картки платника податків (за наявності), серією та номером паспорта, які були власниками або землекористувачами земельних ділянок в межах генерального плану СТ "Заліське" станом на 20.08.2016 та 31.12.2017; реєстрів бухгалтерського обліку членських внесків, по сплаті членських внесків в СТ "Заліське" за 2016 рік та 2017 рік по кожній земельній ділянці, що знаходиться в межах генерального плану СТ "Заліське";

- клопотання, згідно якого позивач просив зобов'язати відповідача надати відповіді на письмове опитування за відкорегованими питаннями, що були поставлені позивачем у поданій в даній справі до суду загальної юрисдикції позовній заяві.

У підготовчому засіданні 13.12.2021 вказані вище клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та зобов'язання надати відповіді на питання, у тому числі подане 22.11.2021, залишено без задоволення з огляду на таке.

Приписами ст. ст. 80, 81 ГПК України унормовано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, приписи ст. ст. 80 та 81 ГПК України презюмують право, зокрема, позивача подати клопотання про витребування доказів та визначають строк на вчинення такої процесуальної дії - разом із позовною заявою і, відповідно, наслідки пропуску такого строку.

За таких обставин, оскільки реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків, тоді як клопотання про витребування доказів позивач подав не разом з поданням позову/заявою про усунення недоліків або до 22.11.2021, тобто з пропуском встановленого строку та без обґрунтування поважності (таких, що не залежали від позивача) причин пропуску цього строку, суд дійшов висновку про залишення без задоволення відповідного клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

В розрізі зробленого вище висновку судом враховано, що:

- позивач не навів жодних обставин, які перешкоджали йому заявити таке клопотання разом з заявою про усунення недоліків, на стадії перевірки Господарським судом Київської області відповідності позовної заяви процесуальними вимогам;

- недотримання порядку подання клопотання про витребування доказів, у тому числі щодо строку його заявлення не є тими поважними та незалежними від позивача причинами, що унеможливили вчасне звернення до суду із відповідним клопотанням, з урахуванням презумпції обізнаності учасників судового процесу із приписами процесуального законодавства, у тому числі щодо порядку та строків заявлення клопотань.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання, зокрема: якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи та якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.

Порядок письмового опитування учасників справи як свідків передбачено статтею 93 Цивільного процесуального кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду загальної юрисдикції із позовом у даній справі ОСОБА_1 реалізував своє право, передбачене ст. 93 ЦПК України, та поставив відповідачу питання, щодо яких, своєю чергою, СТ «Заліське» виклало власну позицію, у тому числі шляхом надання відповідей, у поданому до суду загальної юрисдикції відгуку на позов, тоді як озвучені у підготовчому засіданні 22.11.2021 доводи позивача про неотримання відповідей на поставлені ним питання у суді загальної юрисдикції не відповідають дійсності, з урахуванням цитування позивачем таких відповідей СТ «Заліське» у поданих до Господарського суду Київської області клопотаннях.

Отже, поставити питання у процесуальному порядку письмового опитування учасників справи як свідків позивач має право тільки разом з поданням першої заяви по суті - позовної заяви, чим позивач власне і скористався, тоді як процесуальними приписами не передбачено подання таких питань повторно, у тому числі відкорегованих та/або нових питань, а тому суд дійшов висновку, що клопотання про зобов'язання надати відповіді, подані позивачем 22.11.2021 та 13.12.2021, тобто з пропуском строку, заявлено безпідставно, без клопотання про поновлення строку та обгрунтування поважності причин неможливості викладення разом з позовною заявою тих питань, що були наразі відкореговані та сформульовані.

З огляду на вказане судом визнаються неспроможними доводи позивача про ненадання йому в ухвалі від 22.10.2021, на відміну від відповідача, повторного права на подання питань, порядок реалізації якого не є тотожними порядку подання заяв по суті справи.

Також судом враховано необґрунтованість відповідних клопотань позивача в розумінні ч. 6 ст. 90 ГПК України, яка визначає порядок визнання підстав для відмови відсутніми та зобов'язання учасника справи надати відповідь.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача про зобов'язання надати відповіді на питання.

З огляду на вказане судом залишається без розгляду процесуально неспроможна та безпідставна вимога позивача про встановлення йому строку для подачі відповіді на відзив, що має бути не меншим ніж ніж десять днів з дня отримання від відповідача відповідей в порядку письмового опитування та надання витребуваних документів.

Суд звертає увагу позивача на те, що невстановлення судом строку для подання відповіді на відзив не обмежує позивача скористатись таким правом та подати заяву із власною позицією щодо заперечень відповідача до початку розгляду справи по суті, як те передбачено ч. 4 ст. 166 ГПК України, із належним мотивуванням дотримання такого, встановленого законом присічного строку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2021 у справі №361/5524/19 відкладено підготовче засідання на 10.01.2022.

10.01.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якого позивач зауважив, що (дослівно) - державні реєстрації, проведені на підставі рішення загальних зборів СТ «Заліське» від 20.08.2016 протокол №2 14.12.2021, постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №911/2269/20 були визнані недійсними, відтак, посилаючись на приписи сттаттей Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», позивач просив суд:

- прийняти до провадження в справі №361/5524/19 позовні вимоги в порядку збільшення розміру позовних вимог - скасувати реєстраційні дії - записи Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 05.09.2016 07:44:48, 13551070009005611, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, Кисіль Г.В., Броварська районна державна адміністрація Київської області; державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 09.11.2016 10:12:15, 13551050015005611, інші зміни, ОСОБА_2 , Броварська районна державна адміністрація Київської області;

- залучити до участі у справі №361/5524/19 співвідповідача іншого суб'єкта реєстраційних дій - Броварську районну державну адміністрацію Київської області.

Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України унормовано, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, зокрема, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Зазначені вище процесуальні норми передбачають реалізацію позивачем чітко визначених та обмежених прав, тоді як суд, виходячи як зі змісту відповідно поданої заяви, так і зі змісту позовної заяви, обставин справи повинен оцінити таку заяву на предмет відповідності її ч.ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України як:

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- об'єднання позовних вимог;

- зміну предмета або підстав позову;

- подання іншого (ще одного) позову.

Так, збільшено/зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру, тобто під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Водночас збільшенням розміру позовних вимог не може вважатися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві, відтак неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Доповнення ж позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Відповідний правовий висновок містить у постанові Верховного Суду у справі №910/18389/20 від 22.07.2021.

Поряд з тим з огляду наведеної вище ч. 3 ст. 46 ГПК України слідує, що позивач в межах заявлених вимог наділений правом змінити або предмет, або підставу позову, однак - не одночасно предмет та підставу позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, що характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки.

Втім згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 фактично, окрім раніше заявлених вимог про визнання рішень недійсними та зобов'язання підключити будинок до мережі електропостачання, заявлено нову вимогу про скасування реєстраційних дій, з самостійною підставою, тобто позивачем при поданні відповідної заяви одночасно змінено предмет та підстави позову, що суперечить процесуальним приписам.

З огляду вказаного вище суд у підготовчому засіданні 10.01.2022 дійшов висновку про залишення без задоволення заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про скасування реєстраційних дій.

Стосовно ж викладеного у вказаній вище заяві про збільшення розміру позовних вимог клопотання про залучення до участі у справі №361/5524/19 співвідповідача іншого суб'єкта реєстраційних дій - Броварську районну державну адміністрацію Київської області, то у підготовчому засіданні 10.01.2022 суд дійшов такого висновку.

Згідно ч.4 ст. 45, ч. 1 ст. 48 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

За таких обставин, враховуючи залишення без задоволення заяви про збільшення розміру позовних вимог та відсутність обґрунтування спрямованості до Броварської районної державної адміністрації Київської області змісту позовних вимог за позовом у зазначеній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання позивача про залучення співвідповідача.

22.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява коротко по суті справи, згідно прохальної частини якої відповідач просив суд (дослівно):

- доведено факт не проживання ОСОБА_1 в СТ «Заліське» вул. В. Лісовій 71. Просимо винести попередження позивачу за введення судді в оману суд зобов'язаний вжити заходів, а саме накласти на позивача, що зловживає процесуальними правами, судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення справи (ч. 9 ст. 129 ГПК України);

- за відсутності факту проживання позивача за вищевказаною адресою і його страждань від відсутності електроенергії в будинку втрачається факт, що рішення в протоколі зборів від 20.08.2016 протокол №2 порушив його корпоративні права, як власника інших земельних ділянок ( АДРЕСА_2 );

- винести попередження адвокату Столяру, що не забезпечив/приховав достовірну інформацію для судів (Броварського міжміського, Шостого Апеляційного, Господарських судів).

До вказаної вище заяви відповідачем додано копії: витягу з протоколу загальних зборів від 25.09.2021 протокол №1; акта постійного проживання від 06.01.2022 та статуту 2016 року.

Також 22.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Відповідне клопотання мотивовано тим, що згідно ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, а тому встановлення таких обставин свідчить про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Водночас, за доводами відповідача, відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України, оскільки у переліку вимог за вказаною нормою, як підстав для залишення позову без руху відсутнє посилання на ст. 173 ГПК України.

З огляду на вказане, посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідач просить залишти позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

За результатами розгляду у підготовчому засіданні 10.01.2022 вказаної вище заяви суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Так, згідно ч.ч. 1, 4 ст. 173, п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно ч.ч. 11, 13 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи вказані вище норми процесуального закону, оскільки після прийняття вказаної справи до розгляду згідно ухвали від 22.10.2021 судом не постановлялась ухвала про залишення позовної заяви у даній справі без руху у порядку ч. 11 ст. 176 ГПК України, а також недоведеність/відсутність порушення передбачених ст. 173 ГПК України правил об'єднання позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову у даній справі без розгляду у порядку п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України та, як наслідок, відмову у задоволенні відповідної заяви відповідача.

Посилання ж відповідача на об'єднання позивачем вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства визнаються судом неспроможними, позаяк постанова Київського апеляційного суду від 31.08.2021 про скасування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2021 у справі №361/5524/19 та закриття провадження у зазначеній справі за позовом ОСОБА_1 до СТ «Заліське» про визнання недійсними рішень загальних зборів та відновлення становища мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Стосовно ж поданої відповідачем 10.01.2022 разом з доказами заяви коротко по суті справи, суд вважа за необхідне зазначити таке.

У змісті вказаної заяви СТ «Заліське», зокрема, зазначено про:

- встановлення згідно акта від 06.01.2022 обставин непроживання ОСОБА_1 у будинку по АДРЕСА_3 ;

- підтвердження рішенням громади садового товариства від 25.09.2021 протокол №1 принятих 20.08.2016 протокол №2 рішень, як наслідок відсутність предмету спору у зазначеній справі по першому пункту позовної заяви та, відповідно, наявність підстав для закриття провадження у справі згідно ст. 231 ГПК України;

- різні використання законів та підрахунок кворуму, неуважний розгляд обставин судами у шести аналогічних позовах про оскарження зборів від 20.08.2016 протокол №2, а також помилковість прийнятих судами у справах №911/2226/21 та №911/2269/20 рішень.

У підготовчому засіданні 10.01.2022 на питання суду щодо правової природи такої заяви представник СТ «Заліське» зауважила, що відповідна заява є позицією відповідача щодо суті спору.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поряд з тим приписами ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Однак заяву коротко по суті справи та копії: витягу з протоколу загальних зборів від 25.09.2021 протокол №1; акта постійного проживання від 06.01.2022 та статуту 2016 року, відповідачем подано з порушеням наведених вище процесуальних приписів, після закінчення відповідно встановленого на те строку - до 22.11.2021.

Водночас, подаючи відповідні заяву та документи, СТ «Заліське» не наведено та не обґрунтовано поважність причин пропуску відповідного процесуального строку та об'єктивну неможливість його дотримання з причин, що не залежали від відповідача, як і не заявлено про поновлення строку для подання заяви по суті спору.

Оскільки вказану вище заяву та документи СТ «Заліське» подано не у встановлений для подання заяв по суті та доказів строк без обґрунтування поважності причин його пропуску, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви коротко по суті справи разом з доданими до неї документами.

Водночас викладена у змісті вказаної вище заяви вимога відповідача про закриття провадження у справі, як і викладені у прохальній частині вимоги про вжиття заходів до позивача шляхом покладення на нього судових витрат незалежно від результатів розгляду справи та винесення адковату Столяру попередження судом залишаються без розгляду як процесуально безпідставні, оскільки:

- закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору можливе у разі, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, тоді як вирішення питання про наявність чи відсутність порушення права позивача та, відповідно, підстав для задоволення позову з'ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог;

- доводи відповідача про прийняття інших актів щодо управління товариством, як і обставини розгляду судами інших справ не свідчить про відсутність предмету спору, оскільки предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем, а не суб'єктивні міркування особи стосовно: дій інших осіб та/або законності прийнятих у інших справах рішень; доказової бази та, відповідно, її наявність чи відсутність у даній справі;

- клопотання та/або пояснення повинні містити не лише відповідне прохання, а й бути обґрунтованими посиланням на конкретні процесуальні норми, що передбачають вчинення судом тих чи інших дій, а також на обставини у конструкції відповідних процесуальних норм.

Вказане вище свідчить, що причиною відповідних висновків суду є не його надмірний формалізм, а невиконання саме відповідачем, як учасником процесу, процесуальних приписів та його відповідне відношення до підготовки заявлення про свою позицію у суді, тоді як наявність певних обставин в процесі підготовки сторони до судового розгляду не звільняють відповідного учасника справи від дотримання передбаченого ст. ст. 118, 119 ГПК України порядку подання клопотань з метою поновлення/продовження процесуального строку та доведення у таких клопотаннях наявності поважних причин на те.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 10.01.2022, у справі №361/5524/19 відкладено підготовче засідання на 24.01.2022.

20.01.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про перенесення судового засідання.

24.01.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява про долучення до матеріалів справи акта про встановлення факту постійного проживання від 06.01.2022 та доказів його надіслання позивачу на електронну пошту - acsir@ukr.net.

Враховуючи відсутність у вказаній вище заяві обґрунтування неможливості подання відповідачем відповідного доказу разом з відзивом з причин, що не залежали від СТ «Заліське» згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення такого доказу без розгляду у порядку ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Висновуючи вказане, судом враховано, що відповідач як обізнаний учасник відповідного судового провадження ще з 2019 року, не був позбавлений можливості проявити процесуальну обачність та скористатися відповідними правами і можливостями, у тому числі для заявлення про певні процесуальні обмеження стосовно доказування.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2022 у справі №361/5524/19 відкладено підготовче засідання на 14.02.2022.

11.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання, згідно якого позивач просив:

- витребувати від відповідача: генеральний план СТ "Заліське"; перелік земельних ділянок (за адресами по вулицях) в СТ "Заліське"; перелік фізичних осіб за прізвищем, ім'ям та по батькові, місце реєстрації, реєстраційний номер обілкової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, які були власниками або землекористувачами земельних ділянок в межах генерального плану СТ "Заліське" станом на 20.08.2016 та 31.12.2017; реєстри бухгалтерського обліку членських внесків, по сплаті членських внесків в СТ "Заліське" за 2016 рік та 2017 рік по кожній земельній ділянці, що знаходиться в межах генерального плану СТ "Заліське";

У підготовчому засіданні 14.02.2022 вказане вище клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та зобов'язання надати відповіді на питання судом залишено без задоволення, з урахуванням приписів ст. ст. 80, 81, 90 ГПК України, з огляду на порушення строків та процедури подання таких заяв без обґрунтування поважності причин пропуску таких строків, а також те, що процесуальними приписами не передбачено подання питань в порядку письмового опитування учасників справи як свідків повторно, у тому числі відкорегованих та/або додатково, шляхом формування нових.

Також, враховуючи наведене вище, судом залишено без розгляду процесуально неспроможну та безпідставну вимогу позивача про встановлення йому строку для подачі відповіді на відзив, що має бути не меншим ніж ніж десять днів з дня отримання від відповідача відповідей в порядку письмового опитування та надання витребуваних документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №361/5524/19 відкладено підготовче засідання на 01.03.2022.

Втім розгляд зазначеної справи 01.03.2022 не відбувся, оскільки указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі продовжено з 26.03.2022 та з 25.04.2022 на 30 діб згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 відповідно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2022 у справі №361/5524/19 призначено підготовче засідання на 30.05.2022.

Водночас 14.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява, зміст якої зведено до непогодження відповідача з процесуальною поведінкою позивача, а також до оцінки відповідачем дій позивача, його адвоката та інших осіб у правовому та соціальному аспекті, з огляду на що відповідач просив суд (дослівно):

- закрити справу у зв'язку з відсутністю позивача на двох впідряд судових засіданнях, що не підтверджується належними документами;

- після доведення факту не проживання ОСОБА_1 в СТ «Заліське» вул. В. Лісовій 71. Просимо винести попередження позивачу за введення судді в оману суд зобов'язаний вжити заходів, а саме накласти на позивача, що зловживає процесуальними правами, судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення справи (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

З огляду на процесуальну необґрунтованість та безпідставність вказаної вище заяви суд дійшов висновку про залишення її без розгляду.

27.05.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання, тотожне за змістом та вимогами раніше поданим заявам щодо:

- зобов'язання відповідача надати відповіді на письмове опитування за відкорегованими питаннями, що були поставлені позивачем у поданій в даній справі до суду загальної юрисдикції позовній заяві;

- витребування від відповідача: генерального плану СТ "Заліське"; перелік земельних ділянок (за адресами по вулицях) в СТ "Заліське"; переліку фізичних осіб за прізвищем, ім'ям та по батькові, місце реєстрації, реєстраційний номер обілкової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, які були власниками або землекористувачами земельних ділянок в межах генерального плану СТ "Заліське" станом на 20.08.2016 та 31.12.2017; реєстрів бухгалтерського обліку членських внесків, по сплаті членських внесків в СТ "Заліське" за 2016 рік та 2017 рік по кожній земельній ділянці, що знаходиться в межах генерального плану СТ "Заліське";

- встановлення позивачу строку для подачі відповіді на відзив не менше ніж десять днів з дня отримання від відповідача відповідей в порядку письмового опитування та надання витребуваних документів.

Водночас у змісті вказаного вище клопотання позивач зазначив, що попереднє клопотання позивача від 11.02.2022 судом не розглянуто, тоді як розгляд відповідного клопотання не може бути обмежений відповідно до п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 22.10.2021, а саме строком до 22.10.2021.

У підготовчому засіданні 30.05.2022 вказане вище клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та зобов'язання надати відповіді на питання судом залишено без задоволення, з урахуванням приписів ст. ст. 80, 81, 90 ГПК України, з огляду на порушення строків та процедури подання таких заяв без обґрунтування поважності причин пропуску таких строків, а також те, що процесуальними приписами не передбачено подання питань в порядку письмового опитування учасників справи як свідків повторно, у тому числі відкорегованих та/або додатково, шляхом формування нових.

В розрізі вказаного суд звертає увагу позивача на те, що ані кількість поданих ним однотипних і тотожних клопотань, ані його суб'єктвина оцінка процесуальних норм та передбаченої ними процедури заявлення клопотань не звільняє його, як учасника справи, від передбачених законом вимог обґрунтувати поважність причин пропуску строку, а у разі зворотного нести відповідні наслідки у вигляді залишення заяв та/або клопотань без задоволення.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 30.05.2022 та 13.06.2022 у справі №361/5524/19 відкладено підготовче засідання на 13.06.2022 та 27.06.2022 відповідно.

24.06.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання, тотожне за змістом та вимогами раніше поданим заявам щодо:

Також згідно вказаного клопотання позивач просив проводити за його відсутності засідання суду 27.06.2022.

У підготовчому засіданні 27.06.2022 вказане вище клопотання ОСОБА_1 в частині витребування доказів та зобов'язання надати відповіді на питання судом залишено без задоволення, з урахуванням приписів ст. ст. 80, 81, 90 ГПК України, з огляду на порушення строків та процедури подання таких заяв без обґрунтування поважності причин пропуску таких строків, а також те, що процесуальними приписами не передбачено подання питань в порядку письмового опитування учасників справи як свідків повторно, у тому числі відкорегованих та/або додатково, шляхом формування нових.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2022 у справі №361/5524/19 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.07.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 18.07.2022, у справі №361/5524/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 01.08.2022.

01.08.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли питання до відповідача в порядку вступного слова учасників.

Згідно вказаного документа позивач, посилаючись на статті 42, 131, 135, 208, 216, 222 ГПК України та викладаючи частково їх зміст, зауважив на наявності у нього питань до відповідача, на які останній надасть суду повні та достовірні пояснення.

Отже, наводячи власне тлумачення п. 5 ст. 208 ГПК України, згідно якого суд не може заборонити ставити питання або обмежити в кількості, часі для поставлення питань, позивач виклав зміст тридцяти чотирьох питань та просив суд:

- оголосити перерву в судовому засіданні для підготовки до подальшого розгляду справи;

- надати можливість зробити копію з запису фіксування судового засідання технічними засобами, або видати таку копію негайно.

Приписами ст. 208 ГПК України унормовано, що суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи.

У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них.

Якщо разом зі стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представники, суд після сторони, третьої особи заслуховує їх представників. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зі вступним словом може тільки представник.

Учасники справи можуть ставити питання один одному у черговості, яка визначається головуючим, та з його дозволу.

Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

Якщо учасники судового процесу висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".

Отже, вказані вище норми визначають порядок дій/поведінки суду та учасників справи під час реалізації останніми права на вступне слово, яке є усним викладенням змісту та підстав вимог і заперечень сторін щодо предмета позову, що першочергово зазначаються в поданих у передбаченому порядку заявах по суті справи, тобто у вступному слові учасники усно та стисло викладають свою, викладену у позовній заяві та відзиві позицію щодо заявлених у справі вимог.

Водночас вказані вище приписи не забороняють учасникам справи реалізувати відповідне право на вступне слово в письмовому вигляді, попри те відповідна форма вступного слова не змінює його процесуальної суті та не може тлумачитись з іншим змістом, аніж передбачено відповідною нормою, зокрема щодо права, а не обов'язку, сторін ставити один одному питання щодо предмета спору і надавати на них відповіді.

В розрізі вказаного вище суд звертає увагу позивача, що:

- передбачене ст. 208 ГПК України право учасника справи ставити у вступному слові питання не є тотожним передбаченому ст. 90 ГПК України порядку письмового опитування учасників справи як свідків та, відповідно, не передбачає ані обов'язку іншого учасника надати відповіді на поставлені питання, у тому числі письмово, ані порядку зобов'язання судом іншого учасника виконати такий обов'язок;

- процесуальна поведінка сторони має бути однозначною та такою, яка б не змушувала тлумачити дії сторони з подвійним змістом.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 01.08.2022 та 29.08.2022, занесеними до протоколів судового засідання від 01.08.2022 та 29.08.2022, у справі №361/5524/19 оголошувалась перерва у судовому засіданні до 29.08.2022 та 19.09.2022 відповідно.

30.08.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли пояснення в порядку з'ясування обставин та дослідження доказів разом з доданими до таких пояснень копіями: списку членів СТ «Заліське» на 20.08.2016 та порівняльного аналізу списків присутніх членів СТ на загальних зборах 20.08.2016 о 12:00 СТ «Заліське».

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частин 1-3 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.

Перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.

Підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Втім, як вбачається з поданих вище пояснень, останні не містять ані власноручного, ані електронного підпису ОСОБА_1 , тобто такі пояснення позивачем не підписано.

Враховуючи викладене вище та імперативні приписи матеріальних і процесуальних норм права, суд дійшов висновку про залишення без розгляду пояснень ОСОБА_1 разом з доданими до них документами як таких, що подано з недотриманням форми та порядку, передбачених процесуальним законом для подачі документів, у тому числі в електронній формі.

19.09.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява, у змісті якої відповідач виклав власну позицію щодо позовних вимог, тобто по суті спору, та просив суд (дослівно):

- стосовно вимоги про відновити становище: визнати ОСОБА_1 неналежним позивачем по другому питанню; таким, що ввів суд в оману, вступивши в зговір з іншою особою; застосувати норму закону до осіб позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , що дозволить запобігти подальшому введенню суду в оману; визнати, що СТ "Заліське" не порушило права члена товариства ОСОБА_1 відключивши від електропостачання ділянку по АДРЕСА_3 ; визнати, що позивач сам порушив права корпоративні громади порушивши їх рішення внесені в положення по електропостачанню і електромережі в СТ "Заліське";

- стосовно вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів: звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належєить здійснити судовий захист порушеного права. В свою чергу судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідальність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона зернулась є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

До вказаної вище заяви відповідачем додано копії документів, які за доводами відповідача є в справі, але згадуються у тексті заяви.

У судовому засіданні 19.09.2022 представник відповідача зауважила на тому, що така заява є «виступом з минулого разу та сьогоднішній».

Приписами ст. 207 ГПК України унормовано, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як слідує зі змісту протоколу судового засідання від 01.08.2022, судом за участю представників сторін, після з'ясування наявності у таких осіб заяв чи клопотань, які не були заявлені в поважних причин у підготовчому засіданні та отримання відповіді пр. відсутність в учасникі в процесу заяв/клопотань, що з поважних причин ине були заявлені у підготовчому провадженні, розпочато розгляд справи по суті, про що відповідно повідомлено представників позивача та відповідача.

З огляду ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України та наведених вище норм, оскільки відповідно до змісту поданої відповідачем заяви - «виступ з минулого разу та сьогоднішній», остання, окрім зазначених в наявному в матеріалах справи відгуку на позов обставин, містить виклад нових доводів і пояснень щодо предмета спору, попри те таку заяву подано не в підготовчому провадженні, суд дійшов висновку про залишення без розгляду такої заяви СТ "Заліське", як і про залишення без розгляду доданих до такої заяви документів, позаяк згідно наведеної раніше ч. 3 ст. 80 ГПК України докази подаються, зокрема, відповідачем разом з поданням відзиву, який своєю чергою може бути поданий у встановлені судом строки, попри те тільки на стадії підготовчого провадження та до початку розгляду справи по суті.

Стосовно ж прохальних частин вказаної вище заяви та сформульованих у них думок відповідача, суд звертає увагу на те, що:

- прохання учасника справи має бути логічно побудовиним за змістом і суттю на підставі відповідних норм матеріального та/або процесуального права та, відповідно, таким, що давало б змогу суду зрозуміти волю сторони щодо отримання нею певного результату розгляду справи, у тому числі процесуального;

- прохання відповідача побудовано не логічно та незмістовно, без нормативного та процесуального підгрунття, що не дозволяє суду встановити однозначну волю відповідача в процесуальному та матеріальному аспекті;

- у даному випадку господарський суд не є тим судом, до повноважень якого, в межах предмету та підстав позову у зазначеній справі, віднесено питання дослідження та встановлення обставин введення в оману та/або обставин, що можуть бути підствами для притягнення особи до кримінальної та/або адміністратративної відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 19.09.2022, у справі №361/5524/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.10.2022.

03.10.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

03.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача - Панамаренка Д.М. надійшли письмові пояснення, згідно яких адвокат вказав, що хоче надати письмові пояснення з приводу матеріалів справи №361/5524/19, що додаються. До таких пояснень додано порівняльний аналіз списків присутніх членів СТ на загальних зборах 20.08.2016 о 12:00 СТ "Заліське".

03.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення в порядку з'ясування обставин та дослідження доказів разом з доданими до таких пояснень копіями: списку членів СТ «Заліське» на 20.08.2016 та порівняльного аналізу списків присутніх членів СТ на загальних зборах 20.08.2016 о 12:00 СТ «Заліське».

Враховуючи наведені раніше приписи ст. 80, ч.ч. 1-3 ст. 161, зважаючи на відсутність обґрунтуванння поважності причин пропуску процесуального строку та подання після початку розгляду справи по суті пояснень і доданих до них доказів, у судовому засіданні 03.10.2022, суд дійшов висновку про залишення без розгляду у порядку ч. 2 ст. 207 ГПК України вказаних вище пояснень позивача та його представника разом з доданими до таких пояснень документів

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2022 у справі №361/5524/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.10.2022.

24.10.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшло клопотання про оголошення перерви у розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2022 у справі №361/5524/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.11.2022.

22.11.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшли:

- вступне слово щодо предмета позову (у порядку ст. 208 ГПК України) разом з доданими до них документами;

- заява про стягнення з позивача судових витрат, а саме: 28 675,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 22.11.2022, у справі №361/5524/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.12.2023.

19.12.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява про стягнення з позивача судових витрат, а саме: 32 525,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 19.12.2022 судом залишено без розгляду додані до вступного слова відповідача докази як такі, що подано з порушенням встановленого ст. 80 ГПК України строку - не разом з заявою по суті на стадії підготовчого провадження та до початку розгляду справи по суті.

Що ж до самого вступного слова СТ "Заліське" суд вважає за необхідне зазначити, що таке вступне слово, окрім зазначених в наявному в матеріалах справи відгуку на позов обставин, містить виклад нових доводів і заперечень щодо предмета спору, тоді як за змістом наведеної раніше судом ст. 208 ГПК України вступне слово є усним викладенням змісту та підстав вимог і заперечень сторін щодо предмета позову, які першочергово зазначаються в поданих у передбаченому порядку заявах по суті справи.

Однак, подаючи під час розгляду справи по суті вступне слово, яке за своєю суттю є заявою по суті, відповідачем не наведено та не обґрунтовано поважність причин пропуску відповідного процесуального строку для подання такої заяви, а також об'єктивну неможливість подати її заздалегідь, в підготовчому провадженні.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду поданого СТ "Заліське" вступного слова щодо предмета позову (у порядку ст. 208 ГПК України), у частині зазначення нових доводів і заперечень щодо предмета спору, як наслідок залишення його без розгляду.

Водночас, оскільки згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України докази, на підставі яких встановлюється розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів, судом прийнято заяви СТ "Заліське" про стягнення з позивача судових витрат разом з долученими до них документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 19.12.2022, у справі №361/5524/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 16.01.2022.

12.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від СТ "Заліське" надійшла заява-доповнення про долучення додаткових доказів до заяви стягнення з позивача судових витрат. Враховуючи вказану вище ч. 8 ст. 129 ГПК України судом прийнято відповідну заяву відповідача разом з долученими до неї документами.

16.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли:

- заперечення позивача щодо судових витрат відповідача та заява про судові витрати;

- промова (заключне слово) позивача ОСОБА_1 ;

- пояснення позивача в порядку з'ясування обставин та дослідження доказів;

- клопотання позивача про витребування доказів, мотивуючи яке, ОСОБА_1 зазначив про те, що його представник, адвокат Пономаренко Д.М. 12.01.2023 ознайомився з матеріалами справи №911/737/22 та встановив наявність в копіях реєстраційної справи вказаних вище документів (долучених до клопотання про витребування доказів), з яких можна встановити кількість членів товариства.

Також у змісті відповідного клопотання про витребування доказів позивачем проаналізовано копію протоколу загальних зборів членів членів ГО «СТ «Заліське» від 28.07.2007 та зазначено про проведення 28.07.2007 відповідних зборів неповноважними особами та затвердження рішення загалбних зборів від 07.10.2006, яке рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.07.20007 в справі №32-2472/07 визнано неправомочним та скасовано.

З огляду на вказане вище, оскільки в Єдиному державному реєстрі судових рішень не зареєстровано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.07.20007 в справі №32-2472/07, учасником якої позивач не був та вважає за необхідне дослідити таке рішення для правильного та всебічного розгляду даної справи, ОСОБА_1 просив суд: оглянути копії реєстраційної справи СТ «Заліське» в матеріалах справи №911/737/22, або витребувати копію реєстраційної справи від реєстраційної служби; витребувати від Броварського міськрайонного суду Київської області копію рішення від 31.07.20007 в справі №32-2472/07 за позовом ОСОБА_4 до СТ «Заліське» з відміткою про набрання чи не набрання законної сили.

До вказаного вище клопотання про витребування доказів додано не засвідчені копії: протоколу зборів уповноважених представників ГО «СТ «Заліське» від 07.10.2006; реєстраційної картки форма 6-включення СТ «Заліське» від 07.10.2007; реєстраційної картки форма 6-включення СТ «Заліське» від 10.10.2010; рішення Броварського міськрайонного суду Київської області копію рішення від 31.07.20007 в справі №32-2472/07.

У судовому засіданні 16.01.2023 на запитання суду про причини пропуску строку для заявлення відповідного клопотання про витребування доказів представник позивача, Панамеренко Д.М. зауважив, що тільки 12.01.2023 він, під час ознайомлення з матеріалами справи №911/737/22, дізнався про наявність вказаних вище документів та обставин, тоді як розгляд такої справи розпочався вже після закриття підготовчого провадження у цій справі №361/5524/19.

Заслухавши вказане вище, у відповідному засіданні 16.01.2023 судом, у порядку ст. 207 ГПК України, залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів з підстав необґрунтованості поважності причин пропуску втсновленого для заявлення такого клопотання строку - разом з заявою по суті на стадії підготовчого провадження.

Доводи ж представника позивача, Панамренка Д.М. про його ознайомлення з матеріалами іншої справи №911/737/22 лише 12.01.2023 визнаються судом неспроможними та такими, що не підтверджують об'єктивну неможливість сторони вчинити відповідну процесуальну дію у встановлений законом строк, а отже і не свідчать про поважність причин пропуску відповідного строку.

В розрізі вказаного вище суд звертає увагу позивача та його представника Панамеренка Д.М. на те, що:

- матеріали реєстраційної справи витребувано від Броварської районної військової адміністрації ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2022 у справі №911/737/22, якою було і відкрито провадження у вказаній справі саме за позовом ОСОБА_1 та призначено підготовче засідання на 18.07.2022;

- зі змісту наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Господарського суду Київської області від 18.07.2022 у справі №911/737/22, постановленою за участі представника позивача, Панамеренка Д.М. слідує, що 04.07.2022 від Броварської районної військової адміністрації надійшла належним чином засвідчена копія реєстраційної справи Садового товариства "Заліське";

- ані позивач, ані його представник Панамеренко Д.М. не навели об'єктивних і поважних причин, які б перешкоджали позивачу повідомити суд про вказані вище обставини та реалізувати відповідне процесуальне право на витребування зазначених доказів до початку розгляду по суті зазначеної справи №361/5524/19 в засіданні 01.08.2022, здійсненого судом за участю, зокрема, адвоката Панамеренко Д.М.;

- в матеріалах зазначеної справи №361/5524/19 наявна відповідь позивача на відгук на позов, у змісті якої (том 1, сторінка 189) ОСОБА_1 виклав обставини щодо прийняття Броварським міськрайонним судом Київської області рішення від 31.07.2007 в справі №32-2472/07.

Додані ж позивачем разом з вказаним вище клопотанням копії документів судом не приймаються як такі, що подано з порушенням передбачених ст. ст. 80 ГПК України строку та порядку подання доказів, а викладені у відповідному клопотанні додаткові обставини щодо суті спору залишаються судом без розгляду як такі, що викладено не в передбачених ч. 1 ст. 161 ГПК України заявах по суті на стадії підготовчого провадження.

Стосовно ж поданих позивачем промови (заключного слова) позивача ОСОБА_1 та пояснень позивача в порядку з'ясування обставин та дослідження доказів, у судовому засіданні 16.01.2023 дійшов висновку про залишення таких процесуальних документів без розгляду, оскільки процесуальний кодекс не дозволяє подавати після початку розгляду справи по суті заяви, що стосуються розгляду справи та вирішення спору і містять в собі відповідні позиції сторін, тоді як до вказаних пояснень та заключного слова позивачем частково включено нові доводи та аргументи, що не були викладені позивачем у раніше поданих у даній справі заявах по суті.

Подані ж позивачем заперечення щодо судових витрат відповідача та заява про судові витрати судом прийнято з огляду на вказані вище приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 16.01.2023, у справі №361/5524/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.02.2023.

14.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли:

- промова (заключне слово) позивача ОСОБА_1 ;

- пояснення позивача ОСОБА_1 про його право на захист у суді;

- заперечення позивача ОСОБА_1 щодо судових витрат та заява про судові витрати.

У судовому засіданні 14.02.2023 пояснення позивача ОСОБА_1 про його право на захист у суді судом залишено без розгляду у порядку ст. 207 ГПК Украни як такі, що подано після початку розгляду справи по суті та без мотивування поважності причин неможливості подання таких пояснень в підготовчому провадженні.

Також не підлягають прийняттю і подані позивачем промова (заключне слово) та заперечення ОСОБА_1 щодо судових витрат та заява про судові витрати в частині викладених позивачем у таких документах нових обставин та доводів по суті спору, оскільки зазначення нових/додаткових позицій щодо обставин спору на стадії розгляду справи по суті процесуальні норми не допускають.

В розрізі наведеного вище суд звератає увагу на те, що процесуальні приписи не дозволяють учаснику справи подавати у формі письмових вступного та/або заключного слова додаткові, тобто нові обставини щодо предмета спору після закінчення строку для подання заяв по суті та закриття підготовчого провадження, без наведення поважності причин і об'єктивної неможливості подання таких пояснень разом із заявами по суті.

Підсумовуючи усі викладені вище висновки щодо залишення без розгляду та без задоволення поданих учасниками даної справи заяв, пояснень і клопотань, у тому числі з доданими до них документами, суд вважає за необхідне вказати сторонам про те, що:

- під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата і/чи завершена та або інша стадія судочинства, а з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків;

- норми ГПК України щодо процесуальних строків, у тому числі в частині порядку їх продовження/поновлення є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків;

- приписами ГПК України не передбачено обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений учасником справи строк, тоді як у разі пропуску строку заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку, зокрема щодо наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій;

- з'ясування тих чи інших обставин справи, у тому числі на стадії розгляду справи по суті не звільняє особу від дотримання обов'язку подання доказів на підтвердження власних тверджень/заперечень та вчинення для цього усіх необхідних дій у встановлені процесуальними приписами строки, що є основою стадійності судового процесу, яка не може бути порушена самою лише наявністю у особи права на суд та її необізнаністю із власними процесуальними обов'язками;

- саме лише бажання особи отримати певний результат не є тією достатньою процесуальною поведінкою, за якої судом можуть бути вчинені ті чи інші процесуальні дії;

- правова необізнаність заявника не звільняє його, як учасника судового процесу, від виконання процесуальних приписів закону, що у зворотному свідчить не про надмірний формалізм суду в питанні прийняття/розгляду заяв і доказів, а саме про відповідне ставлення особи як до підготовки документів, що надаються суду, так і до реалізації нею власного права на суд, зокрема, з урахуванням впровадження та розвитку у національному, суспільно-правовому середовищі інституту надання правової допомоги, у тому числі і безоплатної, який є елементом забезпечення ефективної доступності осіб до правосуддя та спрямовано на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища.

У судовому засіданні 14.02.2023, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, у тому числі наведеними та долученими згідно заяв по суті, які процесуально не відхилені Броварським міськрайонним судом Київської області, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства "Заліське" (ідентифікаційний код 23566951) як власник двох земельних ділянок в такому садівничому товаристві по АДРЕСА_4 , що підтверджується наявної в матеріалах справи копією членської книжки садовода.

Водночас, за доводами ОСОБА_1 , він постійно проживає у будинку по АДРЕСА_3 , який належав його покійній матері ОСОБА_6 та який він орендує з січня 2018 у своєї племінниці ОСОБА_3 , яка стала власницею відповідного будинку та земельної ділянки під ним на праві спадкування за законом.

В підтвердження вказаних доводів позивач надав копії: договору оренди нерухомого майна №11-19-01/18 від 19.11.2018, акта прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 02.12.2018, свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.12.2017.

Як зауважив позивач, він 02.03.2019 та 13.04.2019 звертався до СТ "Заліське" із заявами (вхідні №№85, 95), згідно яких просив надати йому, відповідно:

- рахунок за спожиту електроенергію з 01.01.2019 по 01.03.2019 з розрахунком вартості спожитої електроенергії та вартості доставки електроенергії до точки споживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , для його оплати, оскільки наявність електроенергії за вказаною адресою є життєво необхідною для проживаючого там ОСОБА_1 , який у разі відключення будинку буде позиватися до суду;

- для ознайомлення - копії статуту СТ «Заліське», договорів, укладених СТ «Заліське» між енергозбутовою/енерготранспортною компаніями та СТ «Заліське», протоколу загальних зборів СТ «Заліське», іншого документу, що відображає яким чином та на яких підставах були заключні договори між СТ «Заліське» та енергозбутовою компанією на доставку купленої електроенергії до точки постачання в СТ «Заліське», положення СТ «Заліське» або іншого документу, на підставі якого здійснюється розрахунок компенсації членами СТ «Заліське» вартості спожитої електроенергії юридичною особою СТ «Заліське».

Копії вказаних вище заяв наявні в матеріалах справи.

Надалі, згідно викладених ОСОБА_1 доводів, СТ «Заліське» надало відповідь вих. №258 від 01.04.2019, якою: просило вважати таку відповідь попередженням про відключення від електроенергії за несплату за спожиту електроенергію з 20.01.2019 останній показник 13010 кВт. по травень 2019 року; відключення заплановано на 11.05.2019. Копія вказаної відповіді наявна в матеріалах справи.

Мотивуючи звернення до суду із позовом у зазначеній справі, ОСОБА_1 зазначив, що:

- 11.05.2019 СТ «Заліське» відключило електропостачання від будинку по АДРЕСА_3 ;

- він є співвласником системи електропостачання СТ Заліське», яка є спільною сумісною власністю членів товариства та побудована по принципу мовчазної згоди, за якою підключення земельних ділянок, що належать членам СТ «Заліське», здійснювалося від системи електропостачання СТ «Заліське», як від спільної сумісної власності, до приватних систем електроспоживання на земельних ділянках членів СТ «Заліське», через лічильники електричної енергії.

Отже, враховуючи вказане вище, ОСОБА_1 вважає, що голова правління СТ «Заліське», яка без довіреності представляє товариство, віддаючи усний наказ електрику про відключення від електропостачання будинку за адресою по АДРЕСА_3 , порушила права позивача, як співвласника системи електропостачання СТ «Заліське» на споживання електричної енергії.

Водночас, як зауважив позивач, відключення будинку, у якому він постійно проживає, голова правління СТ Заліське» обґрунтувала рішенням загальних зборів СТ «Заліське» від 20.08.2016 - протокол №2, з копії якого слідує, що:

- 20.08.2016 проведено загальні збори членів товариства з таким порядком денним:

1) звіт ревізійної комісії;

2) звіт голови СТ «Заліське» ОСОБА_7 ;

3) звіт правління за період з 09.07.2016-20.08.2016;

4) обрання голови СТ «Заліське» (обговорення нових кандидатур) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

5) доповідь ОСОБА_10 з приводу нескінченних судових спорів по озеру в межах СТ;

6) звільнення та дообрання членів правління до потрібної кількості у 12 членів;

7) обговорення змін та доповнень до статуту і його реє старція до кінця грудня 2016 року;

8) затвердження кошторису на 2016 рік;

9) затвердження кошторису на 2017 рік;

10) обговорення радикальних заходів направлених на припинення розкрадання електроенергії;

11) обговорення питань, які були поставлені членам СТ «Заліське» та членам правління за період 09.07.2016-20.08.2016;

12) розгляд питань членів товариства по заявах (наданих до загальних зборів);

13) інші питання;

- загальна кількість членів товариства 600 осіб, зареєстровано членів садового товариства 301, за дорученнямми 26 членів садового товариства, загалом 327.

Копія вказаного протоколу наявна в матеріалах зазначеної справи.

З огляду наведеного ОСОБА_1 зауважив, що по питанням четвертому та десятому вказаного вище порядку денного прийнято, відповідно, рішення про: обрання на посаду голови СТ «Заліське» ОСОБА_11 та затвердження протоколу зборів правління №4 від 23.07.2016 в запропонованій редакції.

Звертаючись до суду із позовом у вказаній справі, ОСОБА_1 зазначив, що:

- він був присутній 20.08.2016 на зборах, попри те на цих зборах не були присутніми 301 особа, а доручення, за якими були присутні 26 осіб, не є актами представництва та, відповідно, не можуть враховуватися;

- станом на 20.08.2016 єдиним підтвердженням членства в СТ «Заліське» можуть бути членські книжки, бухгалтерські документи по сплаті вступних, членських та цільових внесків;

- загальні збори членів СТ «Заліське» могли бути правомочні за умови присутності на них більше половини членів, які підтвердили б своє членство членськими книжками або бухгалтерськими документами обліку вступних, членських та цільових внесків;

- у протоколі відсутні згадування про будь-який реєстр членів СТ «Заліське», як і не приєднано до такого протоколу у вигляді невід'ємних частин: реєстру членів СТ «Заліське», які взяли участь в загальних зборах 20.08.2016 та доручень 26 членів;

- 20.08.2016 збори обрали ОСОБА_11 на посаду голови садівничого товариства, тобто на посаду, яка не була передбачена статутом СТ «Заліське».

У позовній заяві позивачем зазначено докази, що, на його переконання, підтверджують вказані ним обставини, серед яких, крім наведених вище копій документів: показання свідків; невчинення СТ «Заліське» певних дій та подій; письмове опитування учасників справи.

В розрізі зазначених засобів доказування ОСОБА_1 у позовній заяві на підставі ст. 93 Цивільного процесуального кодексу України поставив відповідачу десять питань та з посиланням на п. 4 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України зауважив про невчинення відповідачем певних дій та подій, а саме:

- СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 не вівся облік членів за окремим реєстром;

- СТ «Заліське» 20.08.2016 не було встановлено, хто саме з присутніх на загальних зборах СТ «Заліське» є членом товариства і кількість таких членів;

- СТ «Заліське» не було встановлено правомочність осіб бути представниками 26 членів товариства для участі в загальних зборах СТ «Заліське» на підставі доручень;

- СТ «Заліське» не було зареєстровано осіб, які прийняли участь в загальних зборах СТ «Заліське» 20.08.2016;

- СТ «Заліське» не було встановлено кворуму для правомочності проведення загальних зборів СТ «Заліське»;

- в СТ «Заліське» станом на 11.05.2019 була відсутня оформлена паперова домовленість між членами СТ «Заліське» про здійснення права спільної сумісної власності системою електропостачання СТ «Заліське» щодо споживання електричної енергії членами СТ «Заліське»;

- в СТ «Заліське» станом на 11.05.2019 були відсутні розроблені та затверджені договори між СТ «Заліське» та членами СТ «Заліське» щодо постачання та споживання електричної енергії.

За таких обставин, зазначаючи про відсутність окремого закону, який би врегульовував діляьніть садівничих товариства та, відповідно, посилаючись на ст.ст. 80, 81, 87, 88, 97, 98, 99 Цивільного кодексу України і положення статуту Громадської організації СТ «Заліське», затвердженого загальними зборами протокол №8 від 08.09.2001, позивач просить суд, зокрема, визнати недійсними рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу №2.

Згідно наявного в матеріалах справи відгуку на позов (сторінки 63-67, том 1) СТ «Заліське» зазначило, що загальні збори, на яких 20.08.2016 прийнято спірні рішення були повноважними, адже на них були присутні 301 член особисто та 26 членів за дорученнями, що складає більше половини від загальної кількості членів товариства, тоді як форма довіреностей для участі у голосуванні відповідала вимогам законодавства та була затверджена загальними зборами товариства.

В розрізі наведеного відповідач зауважив, що загальна кількість членів товариства складає 600 членів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, форма ж доручення обговорена на правлінні від 11.07.2007 протокол №2 і затверджена на загальних зборах громадської організації від 28.07.2007 використовується і наразі, засвідчується головою правління, як уповноваженою на це посадовою особою згідно ст. 40 ЗУ «Про нотаріат».

За доводами відповідача протоколи в суді не оскаржувались.

До відгуку на позов додано копії протоколу загальних зборів членів ГО «СТ «Заліське» від 28.07.2007, протокол №2 засідання правління ГО «СТ «Заліське» від 11.07.2007 та копію незаповненої форми доручення.

Також, мотивуючи свою позицію стосовно небезпечності надання оригіналів доручень, а також списків членів товариства, що можуть неправомірно бути використані в частині персональних даних осіб, відповідач зазначив про надання разом з відгуком до матеріалів зазначененої справи копій: реєстру присутніх членів товариства на загальних зборах СТ «Заліське» 20.08.2016 та акта реєстрації присутніх на зборах 20.08.2016.

В матеріалах зазначеної справи (том 1) наявні копії як списків реєстрації, так і акта №1 від 20.08.2016 про результати реєстрації членів СТ «Заліське» на загальних зборах 20.08.2016.

Поряд з тим згідно відгуку на позов, в розрізі поставлених ОСОБА_1 у позові питань, СТ «Заліське» зазначило про неможливість надання відповідей на частину питань, в решті ж питань надало відповіді, зокрема вказало, що згідно п. 10.3. статуту 2016 року власність товариства складає майно, будови, електромережі куплені за кошти товариства, часткової власності в товаристві не існує, а тільки неподільна колективна.

Стосовно ж обставин відключення від електропостачання будинку по АДРЕСА_3 , то відповідач зауважив про те, що ОСОБА_1 ніколи не був власником ділянки за вказаною адресою, тоді як до 12.06.2017 членом товариства за такою адресою була ОСОБА_6 , після смерті якої у 2017 році з приводу переоформлення членства у товаристві заяв до правління товариства не надходило, відтак з огляду на відсутність з 01.01.2019 оплат за спожиту електроенергію на ділянці по АДРЕСА_3 прийнято рішення про відключення електропостачання.

До того ж, за доводами відповідача, з моменту смерті ОСОБА_6 та до моменту подання новою власницею земельної ділянки ОСОБА_3 заяви про вступ в члени товариства - 27.07.2019, товариство могло взагалі не надавати електроенергію.

В розрізі наведеного відповідач зауважив, що 11.05.2019 будинок по АДРЕСА_3 відключено від електропостачання за борги і тільки після цього власниця ОСОБА_3 оформила вступ до товариства, а тому всі пов'язані з таким відключенням питання СТ «Заліське» буде вирішувати виключно з власницею будинку, тоді як відносини члена товариства з орендарями є їх особистою справою.

До того ж відповідач звернув увагу на те, що під час прийняття 20.08.2016 загальними зборами рішень діяв статут ГО «СТ «Заліське», а на час відключення електромережі статут СТ «Заліське» в редакції 2016 року, який також покладено в основу наданих на поставлені позивачем питання відповідей.

Надалі, під час розгляду зазначеної справи Броварським міськрайонним судом Київської області, відповідачем до матеріалів справи долучено копії: статуту ГО «СТ «Заліське» від 08.09.2001; статуту СТ «Заліське» в редакції 2016 року, журналу реєстрації доручень на загальних зборах 20.08.2016 (додаток до списку реєстрації); список членів товариства станом на 20.08.2016 згідно бухгалтерських сплат; акта відключення будинку в СТ «Заліське» вул. В. Лісова, 71 ОСОБА_3 ; відомостей про земельні ділянки.

Отже, відповідач вважає, що права позивача як члена товариства про надання йому електропостачання не порушувались.

Не погодившись із вказаними вище доводами та врахувавши надані відповідачем відповіді, згідно наявної в матеріалах справи відповіді на відгук позивач зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності, а тому призначене для споживання електричної енергії в СТ «Заліське» обладнання та устаткування є спільною сумісною власністю.

Також, посилаючись на положення статуту Громадської організації СТ «Заліське», затвердженого загальними зборами протокол №8 від 08.09.2001, ОСОБА_1 зазначив, що факт набуття членства у товаристві може бути підтверджений видачею членської книжки та сплатою членських внесків (регістри бухгалтерського обліку), тоді як факт вибуття з членів товариства може бути підтверджений лише рішенням загальних зборів.

З огляду на вказане позивач звернув увагу на те, що:

- відповідач обраховує право голосу на загальних зборах від ділянки, тоді як рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2007 у справі №32-2472/07 встановлено, що станом на 07.10.2006 у СТ «Заліське» нараховувалось близько 620 членів, а згідно наданого відповідачем протоколу загальних зборів членів ГО «СТ «Заліське» від 28.07.2007 загальна кількість членів товариства - 636 осіб, попри те доказів виключення з товариства 36 членів до 20.08.2016 не надано;

- джерелом інформації про кількість членських книжок є рішення правління товариства та бухгалтерські документи про сплату членських внесків, зокрема регістри бухгалтерського обліку по сплаті членських внесків та сплаті за спожиту електроенергію за період з 08.09.2001 по 20.08.2016.

Водночас, здійснивши аналіз наданих відповідачем списків присутніх членів товариства на загальних зборах та акта реєстрації, позивачем вказано на виявлені ним дублювання одних і тих же осіб та реєстрацію осіб, які не мають у власності земельних ділянок та не є членами товариства, що позивачем виявлено на підставі інформації з Державного земельного кадастру про речові права на земельні ділянки.

За наслідками вказаного аналізу позивачем підраховано загалом 236 нібито присутніх, на його думку, осіб (300 осіб згідно акта реєстрації - 18 осіб згідно подвійної реєстрації - 46 осіб, зареєстрованих за земельними ділянками, право власності на які зареєстровано за іншими особами=236).

Вказуючи наведене, до матеріалів справи, під час розгляду зазначеної справи Броварським міськрайонним судом Київської області, позивачем додано незасвідчені копії: генерального плану СТ «Заліське» та роздруківки з Державного земельного кадастру про речові права на земельні ділянки, а також рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2007 у справі №32-2472/07.

Поряд з тим, посилаючись, за прикладом відповідача, на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», позивач зазначив, що відсутність кворму для проведення зборів є безумовною підставою для визнання рішень недійсними, тоді як довіреності акціонерів повинні відповідати загальним вимогам цивільного законодавства, зокрема і в частині зазначення у ній дати вчинення, відсутність якої згідно ч. 3 ст. 247 ЦК України свідчить про нікчемність довіреності.

В розрізі обставин представництва, посилаючись на зміст ст. ст. 237, 245 ЦК України, ОСОБА_1 зазначив, що порядок засвідчення довіреностей врегульовано єдиними законом - Законом України «Про нотаріат», а доручення не є актом представництва, у тому числі таким як «довіреність».

Окремо позивач зауважив на неможливості прийняття у якості належного та достовірного доказу наданої відповідачем, датованої 05.09.2016 виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як такої, що не містить інформації про кількість членів саме станом на 20.08.2016.

До того ж, на переконання позивача, інформація про загальну кількість членів товариства - 600 осіб є неправдивою та не може бути використана у встановленні правомочності загальних зборів 20.08.2016, оскільки виписка з ЄДР не містить ідентифікаційних даних кожного із членів, у тому числі повного імені, що складається з прізвища, ім'я та по батькові, а така позиція ОСОБА_1 ґрунтується на проведеному ним аналізі норм (далі - дослівно) Закону України №514-IV від 17.09.2008 «Про акціонерні товариства» та Закону України №2275-VIII від 06.02.2018 «Про господарські товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», за яким дані про учасників інших, окрім акціонерних товариств, вносяться до єдиного державного реєстру, акціонерні ж товариста ведуть свій реєстр.

Своєю чергою, відповідач, під час розгляду зазначеної справи Броварським міськрайонним судом Київської області:

- заявив про застосування строку позовної давності згідно підпункту 8 пункту 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (сторінка 108, том 2), згідно яких, за доводами відповідача, позовна давність в один рік застосовується до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства;

- надав копії: виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.11.2015; акта від 20.02.2021; довіреності позивача ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; реєстру доручень загальних зборів 20.08.2016.

Подаючи до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків позовної заяви, ОСОБА_1 зазначив, що правовою підставою позову є норми ст.ст. 15, 16, 355, 369 ЦК України, а стосовно ж порушеного права - позивач є співвласником системи електропостачанняв СТ «Заліське» і до 11.05.2019 вільно споживав електричну енергію, яку йому відключили через особисту неприхильність ОСОБА_11 та на підставі правових рішень по радикальним заходам, які прийнято на загальних зборах 20.08.2016.

До заяви про усунення недоліків позивачем додано, зокрема, належним чином засвідченні копії: документів, що були додані до позовної заяви, а також документів, найменовних у додатках як: роздруківка файлу «Чл.внески всі.pdf», список членів СТ «Заліське» станом на 12.02.1998, список членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016.

У судових засіданнях під час розгляду господарським судом справи по суті, зокрема у засіданні 16.01.2023 представником позивача на питання суду, з метою конкретизації обставин порушення суб'єктивного права ОСОБА_1 , усно зауважено про те, що:

- Закон України «Про кооперацію» визначає права членів кооперативу, серед яких - право участі у кооперативі та право користування послугами кооперативу;

- оскільки СТ «Заліське» є обслуговуючим кооперативом, метою діяльності якого є задоволення потреб його членів, зокрема на отримання послуг з електропостачання, безпосередньо вплинуло на права та обов'язки ОСОБА_1 як члена товариства прийняття з порушенням закону спірних рішень щодо затвердження статуту, яким розширено обов'язки для членів кооперативу, передбачено додаткові внески;

- принципом діяльності товариства та управління ним є правова визначеність, а тому саме уже прийняття рішень за відсутності кворуму порушує права члена товариства;

- на підставі спірних рішень та затверджених ним документів припинено постачання електроенергії до земельної ділянки.

До того ж у судовому засіданні 16.01.2023, відповідаючи на питання представника відповідача щодо обставин голосування ОСОБА_1 «проти» по питанням порядку денного та наявності в матеріалах справи відповідних доказів, представник позивача зазначив про неможливість надання відповідей на такі питання, попри те вказав, що встановити хто і як голосував можна тільки у пункті за обрання правління, оскільки там вказано конкретну кількість голосів, в решті ж питань встановити хто і як голосував неможливо.

Своєю чергою, за доводами представниці відповідача у судовому засіданні 16.01.2023, у рішенні відображено, що всі проголосували «за».

Крім того у судовому засіданні 16.01.2023 представник позивача наголосив на тому, що форму доручення затверджено незаконно з огляду на недоліки протоколів 2007 року, а самі доручення частково не містять дат їх видачі, що свідчить про їх нікчемність, не містять конкретних дій, які мають бути вчинені, та не зрозуміло, хто затвердив такі доручення, відтак оскільки спірні рішення посвідченні нотаріально, тому і доручення мали бути посвідченні саме нотаріально.

У судовому засіданні 14.02.2023, відповідаючи на питання суду щодо обставин засвідчення доручень та особи, яка вчинила такі дії, і наявності відповідних доказів, представник відповідача зазначила, що доручення затверджувались тимчасово виконуючим обов'язки голови правління Черським М.П., доказів повноважень якого не надано до матеріалів даної справи.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України уноромовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються, а тому, вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач.

Поряд з тим позов, який у процесуальному сенсі є зверненням особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів.

Оцінка ж предмету заявленого позову, відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача або охоронюваного законом інтересу, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Так, в основу обгрунтування позову у зазначеній справі ОСОБА_1 покладено обставини порушення його прав та інтересів як члена обслуговуючого кооперативу - СТ «Заліське» щодо управління товариством та користування послугами такого товариства з постачання електричної енергії, оскільки рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 безпосередньо стосуються зазначених питань та могли бути прийняті лише за наявності кворуму.

Учасниками даної справи не заперечено, що станом на момент прийняття спірних у даній справі рішень загальних зборів СТ «Заліське» (ідентифікаційний код 23566951) діяв статут Громадської організації СТ «Заліське», затверджений загальними зборами протокол №8 від 08.09.2001 (далі - статут СТ «Заліське» в редакції 2001 року ), згідно пунктів 1.1., 2.1., 3.6., 5.1., 5.2., 6.1., 7.2. та 10.4 якого передбачено, що:

- громадська організація - садівнице товариство «Заліське» є добровільною місцевою оргназацією, створеною на основі єдності інтерсів членів товариства, яка діє на засадах рівноправності членів, самоврядування, законності та гласності;

- основною метою товариства є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів його членів. Основними завданнями товариства є: сприяння створенню умов для культурного і корисного проведення вільного часу членів товариства та їх сімей; сприяння взаємодії громадян по об'єднанню зусиль членів товариства по взаємодопомозі членам товариства; сприяння налагодженню взаємовиручки між членами товариства;

- з метою виконання статутних завдань і цілей товариство може здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи. Майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої діяльності госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, підприємств, що створені товариством, використовуються виключно на виконання статутних завдань товариства або на благодійні цілі і не можуть перерозподілятися між членами товариства;

- член товариства має право: приймати участь у діяльності товариства і управління його справами, обирати й бути обраним в органи управління та контролю товариства, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства, усувати недоліки у роботі його органів та посадових осіб; отримувати від посадових осіб товариства інформацію по будь-якому питанню, що стосується діяльності товариства; здійснювати ініш права, що витікають з даного статуту;

- член товариства зобов'язаний: виконувати вимоги статуту товариства та рішення загальних зборів; брати участь у виконанні колективних робіт; вчасно сплачувати вступні, членські і цільові внески у розмірах та строки, визначені правлінням;

- управління товариством здійснюється на підставі самоуправління, гласності, активної участі його членів у вирішенні всіх питань діяльності товариства;

- товариство набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками та членами, набуте від господарської діяльності створених товариством госпрозрахункових установ і організацій, заснованих підприємств, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах не заборонених законом;

- майно товариства у разі ліквідації не може розподілятися між засновниками і членами товариства і використовується на його статутні цілі або на благодійній основі передається іншій громадській організації чи благодійному фонду, що має аналогічні чи споріднені мету та завдання діяльності, або за рішенням суду, у випадах, передбачених законом, спрямовується в дохід держави.

В розрізі наведеного судом враховано, що:

- на час заснування та реєстрації СТ «Заліське» як юридичної особи був чинним Закон України «Про об'єднання громадян», статтею 1 якого було встановлено, зокрема, що: об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод; об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією;

- станом на момент прийняття спірних у даній справі рішень Закон України «Про об'єднання громадян» втратив чинність у зв'язку з набранням чинності та введенням в дію з 01.01.2013 Закону України «Про громадські об'єднання», статтею 1 якого встановлено, зокрема, що: громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів; громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка; громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи; громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку;

- статтею 3 Закону України «Про громадські об'єднання» передбачено, що громадські об'єднання утворюються і діють, зокрема, на принципі відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Водночас згідно частин 1, 2 ст. 11, частин 1, 2, 3 ст. 24 Закону України «Про громадські об'єднання» статут громадського об'єднання має містити, зокрема, відомості про: порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників); повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи); періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку.

У статуті громадського об'єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об'єднання, що не суперечать закону.

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Право власності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи реалізовує його вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадського об'єднання. Окремі функції щодо управління майном за рішенням вищого органу управління громадського об'єднання можуть бути покладені на створені ним відповідно до статуту керівні органи, юридичні особи (товариства, підприємства), відокремлені підрозділи таких об'єднань або передані громадським спілкам, утвореним цими громадськими об'єднаннями.

У разі саморозпуску громадського об'єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються за рішенням такого об'єднання на статутні або благодійні цілі іншому (кільком іншим) громадському об'єднанню, а в разі неприйняття такого рішення - зараховуються відповідно до закону до державного або місцевого бюджету.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що Садівниче товариство «Заліське» (ідентифікаційний код 23566951) є юридичною особою, некомерційна господарська діяльність якої відповідно до статуту в редакції станом на час спірних правовідносин безпосередньо спрямована на задоволення соціальних та економічних інтересів його членів, що реалізуються через виконання обов'язків та використання прав членами товариства на управління товариством, а до спірних відносин у зазначеній справі підлягає застосуванню Закон України «Про громадські об'єднання» та статут ГО СТ «Заліське», затверджений загальними зборами протокол №8 від 08.09.2001, як основний правовий документ, що регулює діяльність такого товариства.

Посилання учасників справи на приписи Закону України «Про кооперацію» відхиляються з огляду на зазначене вище та, відповідно, зроблений судом висновок, а також з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2018 у справі №617/1432/16 (провадження № 61-17024св18), згідно якої згідно з чинним законодавством України садове товариство може створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація, тоді як від обраної організаційно-правової форми для садового товариства залежать порядок його державної реєстрації, а також порядок здійснення ним діяльності та основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут.

В розрізі зроблених вище висновків суд вважає за необхідне вказати, що згідно ст. ст. 3, 10, 26, 29 Закону України "Про кооперацію" (в редакції на час прийняття спірних рішень), відповідно:

- метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю;

- членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу;

- кооперативні виплати - частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу;

- майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об'єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом.

Отже, зміст статуту СТ «Заліське» і визначені ним порядок здійснення товариством діяльності та її мета не передбачають ані майнового інтересу кожного з членів товариства, ані поділу між ними ризиків, витрат і доходів товариства, що притаманні кооперативам, як наслідок і спірні у даній справі правовідносини, з урахуванням їх ретроспективного характеру, не можуть врегульовуватись Законом України «Про кооперацію» незалежно від актуального правового стану юридичної особи.

До того ж судом враховано, що громадська організація незалежно від напряму її діяльності є юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, тоді як члени такої організації (садівницького товариства) незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та товариством, які пов'язані з діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Згідно пунктів 4.2., 4.4., 6.2., 6.5., 6.6. статуту Громадської організації СТ «Заліське», затвердженого загальними зборами протокол №8 від 08.09.2001, для вступу у товариство громадянин подає заяву. Прийом в члени здійснюється правлінням. Розгляд заяви здійснюється протягом місяця з дня надходження заяви.

Кожному члену товариства правління видає членську книжку протягом одного місяця з дня прийому до товариства.

Вищим органом управління товариства є загальні збори. Загальні збори, зокрема: затверджують статут вносять до нього зміни та доповненя; обирають строком на п'ять років голову правління товариства, членів правління, ревізійну комісію; визначають трудову участь членів товариства у роботах, що провдяться колективно.

Загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства.

Правління товариства є виконавчим органом і у своій діяльності підзвітне загальним зборам.

Посадовою особою, яка очолює правління є голова, який, зокрема, здійснює керівництво діяльністю товариства, без доручення представляє товариство у відносинах з органами державної влади та управління, з вітчизняними та іноземним підприємствами, установами та організаціями, у тому числі міжнародними.

Приписами статтей 73, 74, 76-79 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;

- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З огляду на вказане вище та передбачені процесуальними нормами принципи доказування, зокрема "поза розумним сумнівом", під час дослідження питання щодо загальної кількості членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016, суд дійшов висновку про те, що поіменний список членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 у сукупності з витягом з ЄДР станом на 05.11.2015, копії яких наявні в матеріалах зазначеної справи, є належними та достовірними доказами на підтвердження того, що станом на 20.08.2016 у СТ «Заліське» обліковано 600 членів.

В розрізі зробленого вище висновку судом враховано, що:

- ані Закон України «Про громадські об'єднання», ані статут СТ «Заліське» в редакції 2001 року не визначають конретні види документів, як певні засоби доказування, тобто допустимі докази на підтвердження тієї чи іншої кількості членів садового товариства/громадської організації, як і не визначено матеріальними нормами права та статутними положеннями, що ідентифікована поіменно кількість членів товариства підтверджується виключно рішенням вищого органу управління, у тому числі про прийняття до членів товариства, та/або відповідним рішенням у сукупності з членськими книжками, заявами про вступ, бухгалтерськими відмостями товариства про сплату внесків;

- з огляду вказаного судом оцінено у скупності поіменний список членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 та витяг з ЄДР станом на 05.11.2015 саме за принципом належності та достовірності відповідних засобів доказування, до яких принцип допустимості не застосовується;

- позивачем не спростовано більш вірогідними доказами, у порівнянні із вказаними вище поіменним списком та витягом з ЄДР, обставин обліку у СТ «Заліське» 600 членів станом на 20.08.2016.

Судом відхиляються посилання позивача на неможливість прийняття у якості належного та достовірного доказу виписки з ЄДР, як неправдивої та такої, що не містить ідентифікаційнийх даних членів товариства, у тому числі повних імен членів, оскільки таку виписку оцінено судом у сукупності з іншим доказом, тоді як достовірність відомостей з ЄДР характеризується спростованою презумпцією, тобто такі дані про кількість членів товариства - 600 осіб здатні слугувати тією безсумнівною і правдивою інформацією про відповідні обставини допоки неправдивість та/або незаконність внесення таких даних не буде доведено та встановлено у передбаченому законом порядку.

В розрізі зазначеного судом відхиляються посилання позивача на Закон України №514-IV від 17.09.2008 «Про акціонерні товариства» та Закон України №2275-VIII від 06.02.2018 «Про господарські товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки вказані нормативно-правові акти, правильною назвою одного з яких є Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», не поширють свою дію на спірні у даній справі правовідносини.

З урахуванням наведеного вище, зазначених принципів та механізму доказування судом відхиляються посилання позивача на кількість присутніх на загальних зборах членів ГО «СТ «Заліське» 28.07.2007 - 636 осіб, а також на список членів СТ «Заліське» станом на 12.02.1998, у якому вказано 671 член, які своєю чергою, в розрізі категорії належності і достовірності доказів, оцінюються судом критично, оскільки обставини присутності певної кількості членів товариства на попередніх зборах та/або визначення якоїсь певної кількості членів товариства у протоколах попередніх зборів не спростовують обставин обліку у СТ «Заліське» 600 членів станом на 20.08.2016.

Також оціннються судом критично і посилання позивача на встановлення рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2007 у справі №32-2472/07 станом на 07.10.2006 у СТ «Заліське» близько 620 членів, позаяк преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення, тоді як позивачем не доведено, що будь-яким чинним рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, у тому числі у справі №32-2472/07 встановлено обставини обліку у СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 певної кількості членів, відмінної від кількості у 600 осіб.

Нормативно необгрунтованим та неспроможним визнається судом довід позивача про необхідність визначення загальної кількості членів СТ «Заліське» від облікованої у такому товаристві кількості належних особам на праві власності/користування земельних ділянок, оскільки отримання особою/особами у користування або власність земельної ділянки ще не свідчить про вступ усіх таких осіб у члени товариства, а відповідно наведені позивачем аргументи, у тому числі і вище, свідчать лише про те, що позиція позивача у вказаному питанні є непослідовною та взаємно суперечливою і такою, яка переслідує мету встановлення кількості членів товариства, як факту.

Суд звертає увагу позивача, що в межах предмету і підстав позову у зазначеній справі до компетенції господарського суду віднесено перевірку наявними в матеріалах справи доказами тих обставин, про які зазначає особа у заявах по суті, на предмет належності, допустимості, достовірності засобів доказування, а не вчинення дій, які відносяться до внутрішньої діяльності юридичної особи, у тому числі шляхом витребування у цієї особи документів щодо відповідної діяльності.

Отже, доводи позивача про наявність станом на 20.08.2016 у СТ «Заліське» якоїсь іншої кількості членів, аніж 600 осіб, не ґрунтуються на передбачених процесуальним законом засобах доказування, у тому числі щодо звільнення від такого доказування у преюдиційному порядку.

Враховуючи положення статуту СТ «Заліське» в редакції 2001 року та наведену в поіменному списку членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 інформацію щодо загальної кількості членів товариства - 600 осіб, з урахуванням відомостей з ЄДР, суд дійшов висновку, що для правомочності проведених 20.08.2016 загальних зборів СТ «Заліське» участь у них мали приймати члени такого товариства у кількості 301 особа (більше половини членів товариства).

Як слідує з наявних в матеріалах справи копій протоколу загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» №2 від 20.08.2016 та акта №1 від 20.08.2016 про результати реєстрації членів СТ «Заліське» на загальних зборах 20.08.2016, на вказані збори зареєстровано 301 особу, як членів, які прибули особисто, та 26 представників за дорученнями, що загалом склало 327 осіб.

Також зі змісту вказаного вище протоколу загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» №2 від 20.08.2016 слідує, що на цих зборах по питаннях порядку денного ухвалено:

1. роботу бухгалтера ОСОБА_14 і голови СТ Добрівського В.Ю. визнати незадовільною та матеріали ревізії передати до прокуратури; роботу ревізійної комісії визнати як відмінну. Голосували «за» - одноголосно;

2. звільнити голову СТ Добрівського В.Ю. у зв'язку з недовірою із подальшим розслідуванням справ в прокуратурі та поліції (які уже подані). Голосували «за» - одноголосно;

3. звіт правління за місяць вважати задовільним. Голосували «за» - одноголосно;

4. обрати переважною більшістю голосів на посаду голови СТ «Заліське» ОСОБА_11 . Голосували: за Сербіна ПП «за» - 62 особи, за ОСОБА_9 «за» - 25 осію, за ОСОБА_11 «за» - 210 осіб;

5. продовжити роботу по вирішенню питань, пов'язаних зі спорами по озеру в межах СТ. Голосували «за» - одноголосно;

6. виключити із членів правління СТ «Заліське» ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Затвердити склад правління в повному складі. Голосували «за» - одноголосно;

8. затвердити кошторис у запропонованій редакції. Голосували «за» - одноголосно;

9. затвердити кошторис у запропонованій редакції. Голосували «за» - одноголосно;

10. затвердити протокол зборів правління №4 від 23.07.2016 в запрононваній редакції. Голосували «за» - одноголосно;

11. на засіданнях правління розглянути обставини, які склалися і встановити межі громадської землі за алерсою Дачна №33. Голосували «за» - одноголосно.

Водночас по питаннях пордяку денного 7, 12 та 13 у протоколі загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» №2 від 20.08.2016 відсутні відомості про ухвалені рішення та, відповідно, зазначено таке:

- слухали ОСОБА_19 доручити правлінню обговорити і затвердити новий статут і зареєструвати його до кінця грудня 2016 року. Голосували «за» - одноголосно;

- заяв на загальні збори не надано;

- голосували «за» - одноголосно щодо заслуханого від ОСОБА_11 про: необхідність принести ксерокси документів, що свідчать про приватизацію ділянки для подальшої цілісної приватизації СТ (більше 15 неприватизованих ділянок); відкладенння на 2017 рік проведення гучномовців для швидкого сповіщення членів СТ по вул. Центральній; необхідність відкриття розрахункового рахунку для благодійних внесків; затвердження розміру втсупного внеску 3000 грн в СТ; затвердження членських внесків на 2016 рік у сумі 360 грн; про дату засідання суду по озеру та запис бажаючих бути присутніми, ознайомлення з документами і судовими рішеннями по озеру, залучення до роботи депутатів і покладення краю судилищам; необхідність забрати архіви СТ у ОСОБА_20 ; думку правління, згідно якої заборонити ОСОБА_21 довічно представляти інтереси СТ «Заліське» в судах і інших право установчих установах. Недовіра.

Здійснивши перевірку відповідності наявних в матеріалах справи списків присутніх членів на загальних зборах СТ «Заліське» 20.08.2016 інформації поіменного списку членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 судом встановлено, що певна кількість осіб, які зазначені у відповідних списках зареєстрованих на зборах, не є членами товариства згідно загального списку членів товариства, оскільки:

- в списках присутніх на зборах зазначено/зареєстровано 41 особу, прізвище, ім'я та/або по батькові яких відмінні від імен осіб, зазначених у поіменному списку членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016, а такими особами є, відповідно: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_11 , ОСОБА_57 та ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 ;

- в списках присутніх на зборах зазначено/зареєстровано 19 осіб, імена яких взагалі не містяться в поіменному списку членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 і такими особами є: ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_9 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 .

Судом відхиляються як не підтвердженні належними та достовірними доказами доводи позивача стосовно відсутності статусу члена СТ «Заліське» в частині решти 27 осіб (з 46-ти як вважає позивач) з огляду на реєстрацію прав на земельні ділянкми, за іншими особами, оскільки, як зазначалось судом вище, наявність/відсутність права на земельну ділянку не є безумовно тотожною наявності прав члена товариства.

З огляду на вказане вище суд також відхиляє як такі, що несуть в собі жодного доказового значення для спору у зазначеній справі, додані позивачем до матеріалів зазначеної справи, не засвідчені роздруківки з Державного земельного кадастру про речові права на земельні ділянки, частина з яких містить дати реєстрації речового права, пізніше дати проведення спірних зборів - 20.08.2016.

Отже, вказане унеможливлює ідентифікацію судом зазначених 60 осіб, як членів товариства СТ «Заліське» та, відповідно, свідчить про те, що ці особи враховуватися для визначення необхідного кворуму судом не можуть.

До того ж, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи списків присутніх членів на загальних зборах СТ «Заліське» 20.08.2016, судом встановлено подвійну реєстрацію одних і тих же членів товариства у кількості 5 осіб, а саме: ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 .

Посилання ж позивача щодо подвійної реєстрації в частині решти 13 осіб (з 18-ти як вважає позивач) спростовуються вказаними вище обставинами невідповідності імен зареєстрованих осіб поіменному списку членів та відсутності у такому списку деяких осіб, а також тим, що певні неточності враховано реєстраторами у акті реєстрації, тоді як реєстрація обох членів товариства під одним номером будинку не є порушенням.

Підсумовуючи наведене вище, суд висновує, що підтвердженою та доведеною кількістю зареєстрованих особисто 20.08.2016 на загальних зборах СТ «Заліське» членів товариства є 236 осіб (301-60-5=236).

Стосовно ж обставин прийняття 20.08.2016 участі у загальних зборах СТ «Заліське» 26 членами товариства через представників на підставі доручень, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами ч. 3 ст. 244, ч.ч. 1, 3 ст. 245 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.

Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

Довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора.

Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Довіреність суб'єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Наведені вище приписи частини 3 (абзаци 1-4) ст. 245 ЦК України кореспондують з пунктами 1-4 частини другої ст. 40 Закону України «Про нотаріат» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Водночас згідно ч. 5 ст. 245 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, яка посвідчується у порядку, визначеному законодавством, не відноситься до переліку довіреностей, які хоч і не є нотаріально посвідченими, але згідно із законом прирівнюються до них, попри те вимоги про обов'язкове нотаріальне посвідчення довіреності на право участі та голосування на загальних зборах садового товариста/громадської організації ані Законом України «Про громадські об'єднання», ані статутом ГО СТ «Заліське», затвердженим загальними зборами протокол №8 від 08.09.2001, не передбачено.

Водночас суд вважає за необхідне зауважити, що на довіреність на право участі та голосування на загальних зборах не поширюється норма ч. 3 ст. 245 ЦК України щодо довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами.

Враховуючи наведене, оскільки норми цивільного законодавства не містять прямої вказівки на те, щоб довіреності для участі у голосуванні на зборах були нотаріально посвідчені, судом відхиляються доводи позивача про те, що доручення на участь у загальних зборах СТ «Заліське» мали бути посвідченні нотаріально, як і відповідно відхиляється ототожнення позивачем вказаного виду довіреності із довіреністю акціонера.

Не може слугувати нормативно обґрунтованим і аргумент позивача про необхідність нотаріального посвідчення доручень на участь у загальних зборах СТ «Заліське» з огляду на те, що рішення за результатами спірних зборів було посвідчено нотаріально, оскільки вимогами закону чи статутними положеннями не передбачено нотаріальне посвідчення рішень загальних зборів, а вчинення таких дій, як особистого волевиявлення осіб, після загальних зборів не свідчить про необхідність нотаріального посвідчення доручень, виданих до проведення зборів.

З огляду наведеного також судом залишаються поза увагою доводи обох сторін стосовно обставин посвідчення наявних в матеріалах справи доручень та особи, яка здійснювала їхнє посвідчення, зокрема і на підставі ст. 40 Закону України «Про нотаріат», яка, як і приписи частини 3 (абзаци 1-4) ст. 245 ЦК України, поширює свою дію на правовідносини з видачі інших довіреностей, аніж довіреність на право участі та голосування на загальних зборах.

Отже, перевіривши наявні в матеріалах справи доручення та журнал реєстрації доручень на загальних зборах 20.08.2016 (додаток до списку реєстрації), судом встановлено, що з 26-ти членів СТ «Заліське», яких на підставі доручень зареєструвалися у зборах представляти відповідно уповноважені особи, 7 членів прибули та зареєструвалися для участі у зборах особисто: ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , а тому правильною кількістю членів, які брали участь у спірних зборах, через предстаників є 18 осіб, оскільки одне з 19-ти решти оформлених доручень, а саме видане ОСОБА_92 на право голосування від ОСОБА_93 по всім питанням на чергових та позачергових загальних зборах членів СТ «Заліське» не містить відомостей про дату таких зборів або періоду їх проведення, як зазначено у решті доручень.

Посилання ж позивача на невідповідність доручень загальним вимогам цивільного законодавства, зокрема і в частині зазначення у ній дати вчинення, відхиляються судом як такі, що не відповідають дійсності.

В розрізі зазначеного судом враховано, що як найменування таких документів «доручення», так і зміст цих доручень не нівелює власне їх правову природу довіреностей на право участі та голосування на загальних зборах, як волевиявлення членів товариства на відповідне представництво, чим відповідно і спростовуються посилання позивача на те, що вказані доручення не є актами представництва.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у загальних зборах СТ «Заліське» 20.08.2016 правомірно зареєструвалися та взяли участь 18 членів товариства через уповноважених осіб на підставі доручень, а тому відповідно загальна кількість членів товариства, які взяли учать у спірних зборах складає 254 особи (236 членів особисто та 18 - через представників), що є меншим від необхідної кількості членів товариства для правомочності цих загальних зборів (наявності кворуму) - 301 особа, та свідчить про їхню невідповідність вимогам статуту, у тому числі і в частині прийняття рішень.

В розрізі вказаного висновку судом враховано, що неправомочність загальних зборів (відсутність кворуму), тобто відсутність повноважень у зборів учасників на розгляд будь-яких питань та прийняття будь-яких рішень, не є тотожною поняттю кваліфікованої (простої) більшості для прийняття зборами рішень з тих чи інших питань, яка у вказаній ситуації, відповідно з урахуванням відсутності загалом правомочності зборів (кворуму), дослідженню не підлягає.

Висновуючи вказане вище, судом також враховано, що:

- голосування присутніми на зборах членами товариства «за» по всіх питаннях порядку денного не свідчить про правомочність, у розумінні положень статуту товариства, таких зборів;

- саме лише зазначення у протоколі загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» №2 від 20.08.2016 відомостей про реєстрацію та присутність на зборах 301 особу, як членів, які прибули особисто, та 26 представників за дорученнями, що загалом склало 327 осіб, жодним чином не спростовує встановленого вище та не свідчить про обставини дотримання порядку проведення спірних зборів, зокрема щодо наявності у цих зборів правомочності.

В розрізі вказаного вище, зокрема обрахунку кількості зареєстрованих на спірних зборах членів СТ «Заліське», судом враховано, що:

- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі;

- відсутність у Законі України «Про громадські об'єднання» та статуті СТ «Заліське» в редакції від 2002 року вказівки на документ, яким оформлюється відповідне волевиявлення членів товариства на реєстрацію і участь на зборах, не виключає необхідність фіксування відповідних обставин таким чином та за допомогою таких даних, які б давали можливість оцінити їх як належні та достовірні стосовно певних обставин, зокрема щодо дійсного волевиявлення члена товариства прийти та зареєструватись для участі у на зборах;

- поіменний список членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 та списки присутніх членів на загальних зборах СТ «Заліське» 20.08.2016, як і несуттєві похибки в зазначенні імен учасників у списках присутніх судом оцінено, виходячи з передбачених процесуальним принципом категорій «поза розумним сумнівом» та «вірогідність доказів»;

- позивачем не спростовано у передбаченому процесуальним законом порядку більш вірогідними доказами обставин наявності у зареєстрованих 20.08.2016 на зборах 254 осіб статусу члена СТ «Заліське», тоді як сама лише відсутність членських книжок таких осіб та/або бухгалтерських документів по сплаті вступних, членських та цільових внесків цими особами не свідчить про неспрожність наявних в матеріалах зазначеної справи поіменного списку членів СТ «Заліське» станом на 20.08.2016 та списку присутніх членів на загальних зборах СТ «Заліське» 20.08.2016 мати доказову силу при перевірці судом вказаних вище обставин правомочності загальних зборів членів СТ «Заліське».

З огляду зазначеного та посилань позивача на докази, якими він обґрунтовує власні аргументи та доводи, судом відхиляється позиція позивача стосовно невчинення відповідачем певних дій, як підстави для визнання встановленими обставин у розумінні ч. 4 ст. 81 ЦПК України, позаяк вказана норма, що кореспондує зі змістом ч. 2 ст. 74 ГПК України, визначає право суду визнати обставини встановленими виключно у випадку попереднього зобов'язання учасника справи надати відповідні докази, і таке зобов'язання здійснюється саме судом, а не позивачем чи будь-яким іншим учасником справи.

Стосовно ж доводів позивача про те, що 20.08.2016 загальні збори обрали ОСОБА_11 на посаду голови садівничого товариства, тобто на посаду, яка не була передбачена статутом СТ «Заліське», то судом, з огляду на встановлення відсутності кворуму, залишаються поза увагою вказані аргументи, які не ґрунтуються на статутних положеннях, що передбачають повноваження голови правління здійснювати керівництво діяльністю товариства та без доручення представляти товариство у зовнішніх відносинах з третіми особами.

Підсумовуючи усе наведене, суд висновує, що відсутність кворуму під час проведення 20.08.2016 загальних зборів СТ «Заліське» свідчить як про відсутність правомочності у таких зборів приймати рішення, так і про наявність підстав для визнання недійсними цих рішень.

Поряд з тим, враховуючи передбачену статутом СТ «Заліське» мету та спрямованість господарської діяльності товариства, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача про порушення вказаними вище рішеннями його прав як члена товариства, зокрема, на участь в управлінні діяльністю товариства та її правову визначеність, позаяк рішення загальних зборів за своїм змістом формують волю і волевиявлення членів товариства стосовно його діяльності, які стосується, у тому числі, і покладення на членів товариства певних обов'язків та наслідків їх невиконання, опосередковано пов'язаних із користуванням членами належними ім земельними ділянками.

З огляду на вказаний вище висновок судом враховано, що дослідженню у даній ситуації не підлягає баланс інтересів позивача та товариства, позаяк не може існувати баланс між законними очікуваннями члена товариства на правову визначеність у діях такого товариства по проведенню загальних зборів та власне відповідними діями нелегітимної більшості з проведення зборів за відсутності кворуму.

З огляду на вказане не спростовують наявності порушеного права позивача доводи відповідача про прийняття позивачем участі у зборах та голосування ним «за» по всіх питаннях порядку денного, що також не може бути виключно істинною обставиною з огляду на відсутність у протоколі відомостей про поіменне голосування.

Покладені ж в основу обгрунтування позову доводи позивача про порушення його прав як члена кооперативу на отримання послуг від такого кооперативу у розумнні Закону України «Про кооперацію» визнаються судом безпідставними з огляду викладених раніше судом висновків про неможливість застосування закону про кооперацію до спірних у даній справі правовідносин, що попри те не спростовує встановлених судом обставин відсутності правомочності загальних зборів СТ «Заліське» 20.08.2016 та порушення прав позивача як члена товариства, позаяк згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм в розрізі викладених позивачем доводів та обставини щодо порушення його прав.

З огляду встановлених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу №2.

Що ж до клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності слід зазначити таке.

За приписами ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас відповідно до ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними рішень загальних зборів СТ «Заліське» 20.08.2016 розпочався з 21.08.2016 та, відповідно спливав 21.08.2019.

Як слідує з відмітки суду Броварського міськрайонного суду Київської області на позовній заяві ОСОБА_1 останній звернувся із позовом у зазначеній справі до 01.08.2019, оскільки саме вказаною датою судом зареєстровано надходження позову, а тому суд дійшов висновку, що позовну давність щодо вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів СТ «Заліське» 20.08.2016 позивачем не пропущено.

Судом визнаються безпідставними та не приймаються доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин річного строку позовної давності, встановленого п. 8 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки скорочений строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства встановлено відповідною нормою згідно Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що набув чинності 17.06.2018, тобто після проведення спірних зборів, і такий скорочений строк застосовується лише до оскарження рішень товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю та не застосовується до вимог про визнання недійсним рішення інших юридичних осіб. Аналогіна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/686/19.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини порушення під час проведення 20.08.2016 загальних зборів СТ «Заліське» та встановлені судом обставини порушення суб'єктивного права позивача під час проведення зборів та наявність підстав для захисту відповідно порушеного права, суд дійшов висновку про задоволення відповідної вимоги ОСОБА_1 та визнання недійсними рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу №2.

Стосовно ж позову в частині вимоги про відновлення становища з споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_1 Заліське" в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до мережі електропостачання, що належить СТ "Заліське" суд зазначає таке.

З огляду на приписи ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, попри те наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права.

Так, норми матеріального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, зокрема порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, тоді як при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, вказане вище дозволяє зробити висновок про те, що:

- можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог;

- встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Мотивами звернення до суду з вимогою відновити становище зі споживання електричної енергії за місцем проживання по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , з посиланням на ст.ст. 15, 16, 355, 369 ЦК України, визначив прагнення до власного споживання електронергії у будинку за вказаною адресою, як співвласником системи електропостачання товариства, шляхом підключення будинку до мережі електропостачання.

Порушення ж свого права, як співвласника системи електропостачання, ОСОБА_1 вбачає у відключенні будинку і земельної ділянки, користувачем яких він є, від електропостачання виключно на підставі особистої неприхильності ОСОБА_11 та правових рішень по радикальним заходам, які прийнято на загальних зборах 20.08.2016.

Приписами ст. 328, ч. 1 ст. 331, ч.ч. 1, 3 ст. 355 та ч. 1 ст. 368 ЦК України в редакції передачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Однак суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин набуття ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку права власності на систему електропостачання, у тому числі в межах СТ Заліське», як і не підтверджено позивачем належними і допустими засобами доказування обставини наявності у членів СТ Заліське» права спільної сумісної власності на систему електропостачання та/або загальну електромережу в межах товариства, статутні положення якого визначають належність саме товариству права власності на кошти та інше майно:

- передане йому засновниками та членами;

- набуте від господарської діяльності створених товариством госпрозрахункових установ і організацій, заснованих підприємств;

- придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах не заборонених законом.

Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що він є співвласником системи електропостачання СТ Заліське», яка є спільною сумісною власністю членів товариства відхиляються судом як доказово не підтвердженні та суб'єктивні судження, якими також є безпідставні посилання позивача на те, що система електропостання в товаристві побудована по принципу мовчазної згоди.

З урахуванням вказаного судом визнаються неспроможними посилання позивача на обставини укладення ним з ОСОБА_3 договору оренди нерухомого майна №11-19-01/18 від 19.11.2018 та, відповідно, підписання акта прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 02.12.2018, позаяк набуття права користування належним іншій особі майном (будинком та земельною ділянкою), не свідчить про набуття орендарем прав власника та/або співвласника системи електропостачання СТ Заліське» з огляду на вказані вище норми закону стосовно юридичних підстав набуття особою права власності, у тому числі спільної сумісної.

Не свідчать вказані вище обставини укладення правочину на користування будинком та земельною ділянкою і про виникнення у позивача статусу споживача електроенергії, зокрема побутового, та/або основного споживача, як власника електромереж, відтак правомочності орендаря будинку/земельної ділянки не є тотожними поняттю власник/співвласник електричної мережі та/або споживач електроенергії у розумінні норм чинного законодавства.

В розрізі вказаного вище судом також враховано, що згідно наявної в матеріалах справи копії акта на відключення від електроенергії від 11.05.2019 за участю електрика ОСОБА_94 , голови правління ОСОБА_11 та члена правління ОСОБА_95 відключено було саме ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , яка лише 28.07.2019 звернулась до товариства із заявою про прийняття у члени товариства у зв'язку з успадкуванням дачної ділянки по АДРЕСА_3 .

Тобто, ОСОБА_3 не мала статусу члена СТ «Заліського» як на момент укладення з позивачем договору оренди, так і не момент відключення ділянки по АДРЕСА_3 .

З огляду вказаного вище, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього прав співвласника системи електропостачання СТ Заліське» та/або споживача електричної енергії на ділянці по АДРЕСА_3 , суд дійшов висновку про відсутність обставин порушення прав ОСОБА_1 в розрізі відповідно заявленої вимоги та визначених для неї підстав.

З урахуванням наведеного суд також висновує, що не свідчать про порушення прав ОСОБА_1 в розрізі відповідно заявленої вимоги та визначених для неї підстав і встановлені вище обставини наявності підстав для визнання недійсним рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу №2.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем обставин наявності його порушеного суб'єктивного права в розрізі заявлених предмету та підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволені відповідної вимоги про відновлення становища з споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_1 в СТ "Заліське" в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до мережі електропостачання, що належить СТ "Заліське".

Підсумовуючи все вище викладене, при ухваленні судом рішення у зазначеній справі судом:

- враховано, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент та довід;

- не взято до уваги, як неспроможні у розумінні приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України, посилання відповідача на вчинення позивачем та іншими особами зловмисних/шахрайських дій, з урахуванням того, що у даному випадку господарський суд не є тим судом, до повноважень якого, в межах предмету та підстав позову у зазначеній справі, віднесено питання дослідження та встановлення обставин, що можуть бути підствами для притягнення особи до кримінальної та/або адміністратративної відповідальності;

- залишено поза увагою взаємні посилання обох сторін на особисту неприхильність деяких членів товариства, зокрема позивача та ОСОБА_96 , оскільки такі аргументи не входять в межі доказування згідно предмету та підстав відповідно заявленого позову, та їх спрямовано лише на з'ясування між особами усіх суперечок і спорів, що не охоплені спірним предметом.

Всі ж інші, окрім наведених вище, доводи та обставини, зазначені сторонами у неприйнятих судом до розгляду заявах/клопотаннях, а також усно під час розгляду справи, судом під час розгляду зазначеної справи по суті та ухвалення відповідного рішення не взято до уваги як такі, що не відповідають процесуальному порядку заявлення учасником справи позиції щодо спору, оскільки згідно норм ГПК України сторони можуть посилатись тільки на те, про що було зазначено в заявах по суті.

Поряд з тим, під час розгляду зазначеної справи по суті та ухвалення відповідного рішення судом враховано заяви та поясненням по суті, подані сторонами разом із відповідними доказами під час перебування зазначеної справи у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області, оскільки скасування рішення загальної юрисдикції та закриття провадження у справі не призводить до втрати заявами по суті, поданими сторонами до суду загальної юрисдикції, процесуальної легітимності, тоді як інакший підхід суперечив би впровадженому законом порядку передання судом одніє юрисдикції до суду іншої юрисдикції матеріалів справи, а не лише позовної заяви.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову в частині вимог про визнання рішень недійсними покладається судом на відповідача у повному обсязі, розмір якого визначено відповідно до ставок сплати судового збору, встановлених на час звернення позивача до суду - 2019 рік, та стягується в дохід бюджету, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Щодо заявлених відповідачем до відшкодування за рахунок позивача у даній справі 32 525,00 грн витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

Так, заявляючи про відшкодування за рахунок позивача 32 525,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, СТ «Заліське» в особі представника, адвоката Журавель В.І. на стадії розгляду справи по суті подано відповідні заяви про стягнення з позивача судових витрат, до яких додано копії таких документів:

- договору №09/21 про надання правової (правничої) допомоги від 04.01.2022;

- додатку №3 від 04.10.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги №09/21 від 04.01.2022;

- акта наданих послуг №24/22 від 20.10.2022 на суму 14 425,00 грн;

- платіжного доручення №764 від 24.10.2022 на суму 14 425,00 грн;

- акта наданих послуг №30/22 від 22.11.2022 на суму 12 700,00 грн;

- платіжної інструкції №774 від 26.11.2022 на суму 12 700,00 грн;

- акта наданих послуг №42/22 від 19.12.2022 на суму 5 400,00 грн

- платіжної інструкції №790 від 24.12.2022 на суму 5 400,00 грн.

Також до вказаних заяв адвокатом Журавель В.І. додано детальні описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Адвокатського бюро «Валентини Журавель», згідно яких визначено такі види робіт та їх вартість:

- підготовка і подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 05.10.2022 - 300 грн за 1 документ;

- ознайомлення з матеріалами справи 06.10.2022 - 4 725,00 грн за 1 год. 45 хв. витраченого часу;

- надання юридичної консультації 20.10.2022 - 5 400,00 грн за 2 год. витраченого часу;

- підготовка та подання клопотання про оголошення перерви у розгляді справи від 24.10.2022 - 500,00 грн за 1 документ;

- надання юридичної консультації адвоката - 5 850,00 грн за 2 год. 10 хв. витраченого часу;

- підготовка та подання письмових пояснень у справі №361/5524/19 від 22.11.2022 - 6000,00 грн за 1 документ;

- підготовка та подання заяви про стягнення з позивача судових витрат у справі №361/5524/19 від 22.11.2022 - 500,00 грн за 1 документ;

- участь адвоката у судовому засіданні 22.11.2022 - 5 850,00 грн за 2 год. 10 хв. витраченого часу;

- участь адвоката у судовому засіданні 22.11.2022 - 5 400,00 грн за 2 год. 00 хв. витраченого часу.

ОСОБА_1 не погодився із вказаними вище заявами, мотивуючи таку незгоду тим, що відповідач не скористався наданим судом правом на подання відзиву, разом з яким має бути зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, як і не наведено такий розрахунок у відгуку на позов, як наслідок зазначені до відшкодування витрати є значно завищеними згідно п. 6 ст. 129 ГПК України.

Також позивач звернув увагу на процесуально неправомірну поведінку відповідача та те, що як член товариства ОСОБА_1 сплачує членські внески, за рахунок яких і відбувається покриття витрат на правничу допомогу.

Своєю чергою адвокат Журавель В.І. у судових засіданнях зазначила, що договір про надання правничої допомоги укладено нею з відповідачем тільки у жовтні 2022 року, тоді як ненадання орієнтовного розрахунку не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат, що є правом суду, а не його обов'язком.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас ч.ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України презюмують, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З системного аналізу вказаних вище процесуальних норм слідує, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого вище принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України);

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її відповідними обов'язками:

- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

- по-друге, заявити до закінчення судових дебатів у справі про понесення витрат;

- по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду вказаного слідує, що питання стосовно витрат, які відповідач поніс у суді, має вирішуватися з урахуванням ч. 2 ст. 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до суду, а застосування приписів відповідної статті належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників, зокрема дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

Водночас, враховуючи дискреційність повноважень (право, а не обов'язок) суду на відмову у відшкодуванні судових витрат згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України, застосування такого права має тлумачитись у системному аналізі вказаних вище принципів господарського судочинства та мети їх впровадження - можливість ефективно захистити права в суді та стимулювання сторін до досудового вирішення спору, дотримання рівності сторін у здійсненні ними процесуальних прав та обов'язків.

Однак СТ «Заліське» не було зазначено у першій заяві по суті, про те, що відповідач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу із наведення/поданням попереднього (орієнтовного) розрахунку сум таких витрат, як і не скористався відповідач таким правом на стадії підготовчого провадження під час розгляду господарським судом справи шляхом подання відповідних заяв у встановлені процесуальним законом порядку та строки.

Водночас, подавши заяви та докази з метою відшкодування за рахунок позивача 32 525,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відповідач не навів жодних поважних та об'єктивних причин, що перешкоджали б йому передбачити необхідність у послугах адвоката з огляду на складність спору у зазначеній справі та навести відповідний орієнтований розрахунок витрат у заяві по суті, як того вимагає процесуальний закон, з метою обізнаності позивача з настанням можливих ризиків у вигляді понесення судових витрат відповідача.

Наведені ж адвокатом Журавель В.І. доводи про укладення договору про надання правничої допомоги лише у жовтні 2022 року судом визнаються неспроможними, позаяк 04.10.2022 відповідачем та адвокатським об'єднанням укладено додаток до вказаного договору, як доручення про надання правничої допомоги у зазначеній справі, тоді як сам договір про надання правничої допомоги укладено 04.01.2022, тобто задовго до початку розгляду справи по суті, на стадії підготовчого провадження, під час якого відповідач не був позбавлений можливості скористатись процесуальними можливостями, у тому числі і на поновлення строків для подання заяв по суті і наведення у таких заявах попереднього орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу.

Вчинення ж відповідачем дій із подання заяв про відшкодування судових витрат не є тотожним процедурі подання орієнтовного розрахунку таких витрат, що у зворотному порушувало б передбачені процесом принципи і стадійність відшкодування судових витрат і, відповідно, рівність учасників у вказаному питанні.

В розрізі зазначеного судом враховано, що реалізація судом передбаченого ч. 2 ст. 124 ГПК України права на відмову у відшкодуванні витрат може здійснюватись випадках, зокрема, встановлення обставин, які б свідчили, що неподання попереднього розрахунку судових витрат ставить іншу сторону у невигідне становище та/або встановлення обставин неподання стороною такого розрахунку з метою зловживання правом.

З урахуванням вказаного вище та того, що представництво інтересів відповідача адвокатом здійснено лише під час розгляду справи по суті, відтак підготовлені та подані відповідним представником пояснення від імені відповідача судом не прийнято, як процесуально неспроможні, суд вважає за необхідне скористатися наданим ч.ч. 5, 6 статті 129 ГПК України правом на відмову у відшкодуванні витрат, яке може бути реалізовано і за власною ініціативою суду.

Так, частиною 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, зокрема суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

До того ж випадки, за яких суд, у тому числі і за власною ініціативою, може відступити від загального правила розподілу судових витрат визначено частинами 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу, зокрема у випадку, коли сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, внаслідок чого суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

За таких обставин, оскільки відповідач не подав попереднього орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу, як і загалом не зазначив про можливість їх понесення, у передбаченому процесуальним законом порядку - у заявах по суті, керуючись приписами ч.ч. 5, 6 статті 129 ГПК України та, відповідно, враховуючи:

- відсутність реальної необхідності, доцільності у наданих адвокатом відповідачу під час розгляду справи по суті послугах, зокрема із підготовки та подання процесуально неспроможних заяв;

- необгрунтованість відомостей про витрачений адвокатом час (реально витрачених: 45 хвилин на ознайомлення з матеріалами справи, замість вказаних адвокатом 1 год. 44 вх., по одній годині на участь у вчасно розпочатих судових засіданнях 22.11.2022 та 19.12.2022, замість вказаних адвокатом 2 год. 10 хв. та 2 год. 00 хв. відповідно), суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до стягнення 32 525,00 грн витрат на професійну правничу допомогу розподілу не підлягають, як такі, що не відповідають приписам ст. ст. 124, 129 ГПК України.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Садівничого товариства "Заліське" про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" (вул. Центральна, буд. 2/1, с. Богданівка, Броварський р-н, Київська обл., 07433, ідентифікаційний код 23566951) від 20.08.2016 відповідно до протоколу №2 визнати недійсними.

3. У задоволенні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про відновлення становища з споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_3 - зобов'язання СТ "Заліське" підключити будинок по вул. Великій Лісовій, 71 в СТ "Заліське" в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до мережі електропостачання, що належить СТ "Заліське" відмовити.

4. Стягнути з Садівничого товариства "Заліське" (вул. Центральна, буд. 2/1, с. Богданівка, Броварський р-н, Київська обл., 07433, ідентифікаційний код 23566951) в доход Державного бюджету України 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні заяви Садівничого товариства "Заліське" про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.05.2023.

Суддя В.А. Ярема

Попередній документ

110625991

Наступний документ

110625993

Інформація про рішення:

№ рішення:	110625992
№ справи:	361/5524/19
Дата рішення:	14.02.2023
Дата публікації:	05.05.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (30.10.2025)
Дата надходження:	31.07.2025
Предмет позову:	про визнання рішень недійсними та зобов’язання підключити будинок до мережі електропостачання

Розклад засідань:

Минулі засідання (51)

03.02.2020 10:00	Броварський міськрайонний суд Київської області
14.04.2020 10:00	Броварський міськрайонний суд Київської області
15.07.2020 10:00	Броварський міськрайонний суд Київської області
12.10.2020 09:30	Броварський міськрайонний суд Київської області
07.12.2020 10:00	Броварський міськрайонний суд Київської області
17.03.2021 10:00	Броварський міськрайонний суд Київської області
24.01.2022 10:00	Господарський суд Київської області
29.08.2022 11:45	Господарський суд Київської області
19.09.2022 12:00	Господарський суд Київської області
03.10.2022 11:00	Господарський суд Київської області
19.12.2022 12:00	Господарський суд Київської області
16.01.2023 10:15	Господарський суд Київської області
14.02.2023 14:00	Господарський суд Київської області
11.04.2023 14:00	Господарський суд Київської області
19.09.2023 10:40	Північний апеляційний господарський суд
19.09.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
19.10.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
19.10.2023 11:10	Північний апеляційний господарський суд
30.11.2023 12:00	Північний апеляційний господарський суд
30.11.2023 12:20	Північний апеляційний господарський суд
21.12.2023 12:30	Північний апеляційний господарський суд
21.12.2023 12:45	Північний апеляційний господарський суд
15.01.2024 10:40	Північний апеляційний господарський суд
15.02.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
14.03.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
14.03.2024 10:20	Північний апеляційний господарський суд
28.03.2024 10:40	Північний апеляційний господарський суд
28.03.2024 10:50	Північний апеляційний господарський суд
30.05.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
30.05.2024 10:20	Північний апеляційний господарський суд
20.06.2024 10:30	Північний апеляційний господарський суд
20.06.2024 10:40	Північний апеляційний господарський суд
25.07.2024 11:40	Північний апеляційний господарський суд
25.07.2024 12:00	Північний апеляційний господарський суд
14.08.2024 11:20	Північний апеляційний господарський суд
07.10.2024 14:20	Північний апеляційний господарський суд
06.11.2024 14:40	Північний апеляційний господарський суд
11.12.2024 14:30	Північний апеляційний господарський суд
20.01.2025 14:40	Північний апеляційний господарський суд
12.02.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
17.03.2025 14:40	Північний апеляційний господарський суд
26.03.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
02.04.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
14.05.2025 10:00	Північний апеляційний господарський суд
04.06.2025 10:30	Північний апеляційний господарський суд
09.07.2025 14:10	Північний апеляційний господарський суд
04.08.2025 13:50	Північний апеляційний господарський суд
06.08.2025 14:10	Північний апеляційний господарський суд
08.10.2025 14:45	Касаційний господарський суд
29.10.2025 15:30	Касаційний господарський суд
19.11.2025 13:40	Касаційний господарський суд