Справа № 730/52/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/173/23
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
01 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021270300001120 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2022 року,
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Хороше Озеро, Борзнянського району, Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1 , розлучений, освіта середня-спеціальна, пенсіонер, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
засуджений за ч.3 ст.286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту його затримання на виконання вироку.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення за період з 27.11.2021 по 28.11.2021, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, не обирався.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30.11.2021 на трактор синього кольору із наклейкою на корпусі Pulls Diesel з лівого та правого боку з напівпричепом сірого кольору з дерев'яним днищем.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 26 листопада 2021 року близько 17:15 год., ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно несправним саморобним трактором у зчепленні з саморобним напівпричепом, не зареєстрованими у встановленому порядку, рухався по вул. Яблунева, у с. Хороше Озеро, Ніжинського району, Чернігівської області, в напрямку вул. Шевченка, та перевозив у напівпричепі дошки та пасажира ОСОБА_10 . Рухаючись по проїзній частині вул. Яблунева, с. Хороше Озеро, між будинками №11 та №13, ОСОБА_8 проявив неуважність, унаслідок чого керований ним трактор виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя та в кювет, де буксируваний напівпричіп перевернувся та затиснув пасажира.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 4-го та 5-го ребер по середньо-паховій лінії справа та перелому 10-го та 11-го грудних хребців, прямого, лінійного по міжхребцевому диску, без ушкоджень спинного мозку, і внаслідок механічної асфіксії через стискання грудей та живота, потерпілий помер на місці події.
У вказаній дорожній обстановці водій ОСОБА_11 порушив вимоги п.2.3 «а», «б», п. 2.9 «а», 21.11 «а» Правил дорожнього руху, що стало умовою та причиною настання дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв'язку з її наслідками - смертю пасажира ОСОБА_10 .
Не погоджуючись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу з доповненнями, в яких просив вирок місцевого суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування скарги послався на недоведення перебування ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння. Зазначив, що при оцінці доказів місцевий суд надав перевагу Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.11.2021 щодо ОСОБА_8 , перед висновком судово-медичної експертизи, згідно якого вирішити питання про перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП не виявилося за можливе. Також послався на порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, оскільки огляд ОСОБА_8 на стан сп'яніння відбувався більше, ніж через 2 години після настання дорожньо-транспортної пригоди. А тому з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, оскільки факт перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Також послався на порушення права ОСОБА_8 на захист, оскільки він не був повідомлений про необхідність заміни захисника. Зокрема, захисник ОСОБА_12 не мав права брати участь у розгляді кримінального провадження, так як з 16.04.2022 року він проходив військову службу в в/ч НОМЕР_1 . Тобто, останній не мав права надавати правову допомогу ОСОБА_8 , а тому з порушенням права на захист 27.06.2022 були допитані усі свідки в даному кримінальному провадженні. Крім того, присутній у судовому засіданні 27.06.2022 адвокат ОСОБА_13 теж не міг здійснювати захист обвинуваченого, оскільки угоду з ним було укладено перед судовим засіданням 27 червня 2022 року і з матеріалами справи він не знайомився. Також у судовому засіданні 10.08.2022 під час допиту свідка ОСОБА_14 та дослідження матеріалів кримінального провадження був присутній адвокат ОСОБА_12 , який не мав права брати участь у судовому засіданні, так як проходив військову службу.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, котрий просив залишити вирок місцевого суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Так, у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, заперечивши факт перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, доводи сторони захисту, що факт перебування обвинуваченого ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення кримінального правопорушення не ґрунтується на належних та допустимих доказах, є неспроможними, з огляду на таке.
Приписами статті 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст.242 КПК України, не пов'язує встановлення стану сп'яніння виключно із проведенням експертного дослідження.
Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК України, шляхом дослідження й оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, з огляду на що, визнання висновку експерта недопустимим доказом у цьому провадженні, не є процесуальною перешкодою до визначення ознак стану алкогольного сп'яніння як обставини, що обтяжує покарання, у разі встановлення цієї обставини за результатами оцінки всієї сукупності доказів щодо встановлення такого стану.
Так, згідно з Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.11.2021, встановлено, що ОСОБА_8 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, за результатами тестування алкотестером «Алкофор 307» рівень алкоголю становить 0,5‰ (а.к.п.165).
За результатами токсикологічного дослідження №1139 від 06.12.2021 біологічного матеріалу крові та сечі ОСОБА_8 від 27.11.2021, в останнього виявлено етанол у концентрації: у сечі - 0,46‰; у крові - 0,66‰ (а.к.п.167).
Обвинувачений в судовому засіданні місцевого суду зазначав, що у день події він вживав спиртні напої. Проте, з огляду на час та незначну дозу вжитого ним алкоголю, вважав, що не перебуває у стані алкогольного сп'яніння та може керувати транспортним засобом.
Крім того, факт вживання обвинуваченим спиртних напоїв до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди також підтвердив допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 , який зазначив, що на прохання ОСОБА_8 та ОСОБА_10 він дав їм пляшку, де було близько 350 г горілки.
Думка обвинуваченого, що він, зважаючи на кількість вжитого алкоголю, був тверезий, є його суб'єктивним ставленням до обставин справи, тоді як досліджені докази вказують на протилежне.
Є безпідставним і посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_8 вжив алкогольну настоянку уже після скоєння ДТП, оскільки перебував у стані сильного хвилювання, коли приїздив з працівниками поліції до себе додому за грошима для евакуатора.
Так, пункт 2.10 "є" Правил дорожнього руху, зобов'язує водія, у разі причетності до ДТП до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки) і обвинувачений, як водій мав про це знати.
Посилання захисника на порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, оскільки огляд ОСОБА_8 на стан сп'яніння відбувався більше, ніж через 2 години після настання дорожньо-транспортної пригоди, не заслуговує на увагу, оскільки вказаними вимогами передбачено забезпечення доставки осіб до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння не пізніше, ніж протягом двох годин із моменту виявлення підстав для його проведення, а не двох годин із моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, як про це стверджує захисник. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.09.2022 у справі № 711/2189/21.
Зокрема, з рапорту помічника чергового Ніжинського РВП ОСОБА_16 , показань обвинуваченого та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 слідує, що дорожньо-транспортна пригода сталася 26.11.2021 близько 17:15 год.; працівники поліції прибули на місце події через 1-1,5 години, тобто близько 19-00 години. Слідчим були опитані очевидці, ОСОБА_8 та проведений огляд місця події, який закінчився о 21 год. 50 хв.
Отже, підстави для проведення огляду обвинуваченого виникли після того як слідчий провів невідкладні слідчі дії.
Твердження сторони захисту про те, що під час спілкування з обвинуваченим на місці події у поліцейських не виникало сумнівів у тому, що ОСОБА_8 перебував у тверезому стані є необґрунтованими, оскільки як повідомили свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , вони чули як поліцейські говорили, що від обвинуваченого чути запах алкоголю.
Доводи захисника, що місцевий суд при оцінці доказів надав перевагу Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.11.2021 щодо ОСОБА_8 перед висновком судово-медичної експертизи, згідно якого вирішити питання про перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП не виявилося за можливе, є безпідставними.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», висновок експерта не має наперед установленої сили, а також переваги перед іншими доказами, як і всі вони, має бути оцінений судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та відповідно до закону.
Згідно з пунктами 3, 8, 15, 16 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів) метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп'яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем.
Висновок від 26.11.2021 щодо ОСОБА_8 складено на підставі акту медичного огляду особи, яка керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №107, складеного о 23:40 год. 26 листопада 2021 року, та констатовано перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння.
Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що, всупереч безпідставним та неприйнятним твердженням сторони захисту, висновок суду першої інстанції про перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння, поза розумним сумнівом підтверджується сукупністю доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження, у зв'язку з чим не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника у цій частині.
Доводи апелянта з приводу порушення права обвинуваченого ОСОБА_8 на захист, через неможливість участі в судовому засіданні захисника ОСОБА_12 , а також захисника ОСОБА_13 , є неспроможними, з огляду на таке.
Дійсно, згідно з наявним в матеріалах кримінального провадження витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2022, з 16 квітня 2022 року ОСОБА_12 зарахований до списків особового складу частини на посаду начальника польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення (а.к.п.91).
Як слідує з фонограми перебігу судового засідання від 27.06.2022, а також журналу судового засідання в режимі відеоконференції №716839 від 27.06.2022, перед початком судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про залучення до участі у розгляді кримінального провадження захисника ОСОБА_13 . Вказане клопотання місцевим судом було задоволено.
При цьому, захисник ОСОБА_12 пояснив, що у випадку його неявки в наступне судове засідання через проходження ним військової служби, захист обвинуваченого ОСОБА_8 буде здійснювати адвокат ОСОБА_13 , який обізнаний з матеріалами кримінального провадження. Також захисник ОСОБА_12 зазначив, що вказана позиція узгоджена з самим ОСОБА_8 .
Крім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів, право захисника ОСОБА_12 на заняття адвокатською діяльністю було зупинено, згідно з п.3 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 30 листопада 2022 року, на підставі рішення №135/2022 дисциплінарної палати КДКА Київської області від 30.11.2022.
А тому, посилання сторони захисту, що допит 27 червня 2022 року свідків у даному кримінальному провадженні, а також допит 10 серпня 2022 року свідка ОСОБА_14 та дослідження матеріалів кримінального провадження відбулися з порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_8 , не заслуговує на увагу та спростовується вищенаведеним.
Згідно положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Призначаючи ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення; дані про його особу, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, здійснює догляд за сестрою, яка перебуває на обліку у лікаря-психіатра з приводу шизофренії та є інвалідом ІІ групи безстроково; обставини, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку; відсутність обставин, які обтяжують покарання; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.286-1 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Призначене ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, визначене судом першої інстанції, з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, не становить «особистого надмірного тягаря для особи», адже воно відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Посилання захисника на необхідність виключення з мотивувальної частини вироку обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок не підтвердження перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння, є безпідставним, оскільки така обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_8 - місцевим судом не встановлювалась.
Факт перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння вже був викладений в обвинуваченні, визнаному судом доведеним.
Відтак, порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4