Справа № 742/882/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/324/23
Категорія - ч.1 ст.263 КК України Доповідач ОСОБА_2
02 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
в режимі відеоконференції захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022270330000224 від 13.03.2022 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2023 року щодо ОСОБА_8
Цим вироком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Подище Прилуцького району Чернігівської області, громадянин України, зареєстрований та фактичного проживаючий: АДРЕСА_1 , розлучений, зі слів маючий на утриманні неповнолітню дитину, освіта середня спеціальна, не працюючий, раніше судимий: 22.09.2021 Прилуцьким міськрайонним судом за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого з іспитовим строком на 1 рік; 02 лютого 2023 року Прилуцьким міськрайонним судом за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років обмеження волі,
засуджений за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених засудженим за вироком Прилуцького міськрайонного суду від 02 лютого 2023 року, та інших кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим до постановлення попереднього вироку, за цим вироком, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 лютого 2023 року, більш суворим за цим вироком, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_8 термін попереднього ув'язнення з 13 березня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертизи по даному кримінальному провадженню 1 372 грн. 96 коп.
Питання щодо речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 13 березня 2022 року близько 18 години перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де проживає разом зі своїми батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи з прямим умислом, з мотивів особистої неприязні здійснював погрози насильством та вбивством на адресу свого батька ОСОБА_11 , шляхом демонстрації та розмахування складаним ножем з відкритим лезом, після чого висловлював в адресу ОСОБА_11 погрозу вбивством шляхом підпалу будинку разом з потерпілим, через які потерпілий та свідок ОСОБА_9 , сприймаючи цю погрозу реально та боячись за своє життя, були змушені піти з будинку та господарства, та звернулись за допомогою до поліції.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 в кінці лютого - початку березня 2022 року (більш точний час не встановлено), в порушення вимог п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 21 серпня 1998 року № 622 та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, в невстановленому місці та в невстановлений спосіб незаконно придбав оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, достовірно знаючи, що вказаний вище вибуховий пристрій придатний до вибуху, тобто для використання за призначенням, після чого переніс вказаний вище вибуховий пристрій до свого місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де умисно незаконно зберігав до 13.03.2022.
13 березня 2022 року в період часу з 20 год. 40 хв. по 21 год. 10 хв. під час проведення огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено предмет зовні схожий на корпус гранати Ф-1 та запал до гранати. Згідно висновку експерта №СЕ-19/125-22/2119-ВТХ від 16.05.2022, предмет зовні схожий на корпус ручної гранати Ф-1 являється корпусом оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, предмет схожий на запал, являється підривником ручних гранат УЗРГМ. У конструктивному поєднанні предмет, зовні схожий на корпус ручної гранати Ф-1 та предмет, схожий на запал, являються оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відносяться до категорії боєприпасів.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, просив переглянути вирок місцевого суду, як такий, що ухвалений з порушеннями норм кримінального процесуального закону.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію її дій, просила змінити вирок суду першої інстанції та пом'якшити покарання, визначивши мінімальний строк покарання.
Послалася на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, у зв'язку з чим вирок підлягає зміні.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційні скарги та просила їх задовольнити з наведених в них підстав, думку прокурора, котрий просив залишити вирок місцевого суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідженими доказами, що не оспорюються в апеляційних скаргах.
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то воно визначене судом з урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Вказаний висновок узгоджується з нормами ст. 65 КК України, в якій зазначено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із класифікації злочинів, критерії якої передбачені ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_8 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є кримінальним проступком - за ч. 1 ст. 129 КК України та тяжким злочином - за ч. 1 ст. 263 КК України, вчинені умисно, дані про особу обвинуваченого - негативно характеризується за місцем мешкання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше неодноразово судимий, зі слів має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах та рецидив злочинів, та дійшов правильного висновку про необхідність призначення йому покарання саме у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до мінімального за санкцією частини першої статті 263 КК України, з урахуванням вимог ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що ОСОБА_8 і раніше неодноразово застосовував насильство щодо батька, про що свідчить вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.02.2023.
Інших обставин, які б істотно знижували ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційних скаргах наведено не було та під час апеляційного перегляду не встановлено.
Крім того, твердження обвинуваченого про те, що на нього чинився тиск застосуванням ст. 309 КК України не заслуговують на увагу, оскільки з вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.09.2021, яким його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України, вбачається, що ОСОБА_8 з обвинуваченням погодився, вину у скоєному визнав повністю та вказаний вирок не оскаржував.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку у зв'язку з суворістю призначеного покарання, як про те зазначено в апеляційних скаргах, оскільки як ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчинених кримінального проступку та кримінального правопорушення, так і дані про особу обвинуваченого місцевим судом враховані і підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_8 покарання, не вбачає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановлених щодо обвинуваченого судових рішень не встановлено.
Керуючись ст., ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2023 щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_12 ОСОБА_4