04.05.23
22-ц/812/566/23
Єдиний унікальний номер судової справи 488/4575/21
Провадження № 22-ц/812/566/23
04 травня 2023 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі головуючого судді Серебрякової Т.В. та суддів Коломієць В.В., Самчишиної Н.В., розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 лютого 2022 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Заочним рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 лютого 2022 року задоволено частково позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 25 квітня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Оскільки, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку на її подання, особа, яка її подала, звернулась до суду з клопотанням про поновлення вказаного процесуального строку.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що представник позивача не був присутнім під час проголошення судового рішення, а його копію отримано банком 22 червня 2022 року. 29 червня 2022 року була підготовлена апеляційна скарга та направлена засобами поштового зв'язку на адресу Миколаївського апеляційного суду. Проте, з невідомих банку причин вказана апеляційна скарга на адресу апеляційного суду не надходила.
Посилаючись на викладені обставини, а також на запровадження з 24 лютого 2022 року на території України режиму воєнного стану, позивач вважав, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним з поважних причин, а тому просив його поновити.
Між тим, провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» не може бути відкрито виходячи з наступного.
Згідно з п.8 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, §53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Разом із тим, ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Частиною 2 статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). При цьому, у випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2022 року, ухваленій у справі №1519/2-5034/11 (провадження №61-175сво21).
Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Так, оскаржуване судове рішення ухвалено Корабельним районним судом міста Миколаєва від 15 лютого 2022 року.
Апеляційна скарга подана АТ КБ «ПриватБанк» лише 25 квітня 2023 року, тобто поза межами річного строку.
АТ КБ «ПриватБанк» є позивачем у цій справі, а отже є особою, залученою до участі в ній, та не може вважатись таким, що не повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на запровадження з 24 лютого 2022 року на території України режиму воєнного стану, то слід зазначити наступне.
Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Отже, обставини, якими АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, підтверджених достатніми та належними доказами, для звернення з апеляційною скаргою у строки, визначені ЦПК України. Такі доводи не свідчать про наявність одного із двох винятків, за наявності яких суд може поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, який становить більше року, тобто, неповідомлення про розгляд справи або внаслідок виникнення обставин непереборної сили, які зумовили пропуск строку для подання апеляційної скарги, передбачені ч.2 ст.358 ЦПК України.
Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Здійснивши оцінку зазначених АТ КБ «ПриватБанк» обставин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані обставини не свідчать про наявність обставин непереборної сили, що зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження заочного рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 лютого 2022 року.
За таких обставин, враховуючи імперативний характер положень ч.2 ст.358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, колегія суддів дійшла висновку, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, відповідно до ст.358 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, а наведені АТ КБ «ПриватБанк» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 лютого 2022 не свідчать про пропуск такого строку внаслідок винятків передбачених ч.2 ст.358 ЦПК України .
Керуючись ст.358 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 лютого 2022 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина