Справа № 945/21/23
Провадження № 1-кп/945/396/23
Іменем України
03 травня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (приймає участь дистанційно,
за допомогою власного технічного засобу),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області, в режимі відеоконференції із захисником ОСОБА_5 , кримінальне провадження №12022152260000396, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: дачна ділянка АДРЕСА_2
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
встановив:
Формулювання обвинувачення ОСОБА_4 , визнане судом доведеним.
У ході досудового розслідування встановлено, що 07.11.2022 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, між ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_7 , які перебували на території подвір'я дачної ділянки АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла словесна сварка, яка перейшла у фізичне контактування між вказаними особами. Під час вищевказаної сварки, у ОСОБА_4 раптово виник умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи зазначений протиправний намір, ОСОБА_4 , діючи умисно, на грунті раптово виниклої особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, взявши у праву руку ніж, наніс не менше трьох ударів клинком ножа в область живота, передньої поверхні лівого плеча, лівої половини грудної клітини ОСОБА_7 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран передньої поверхні лівого плеча, лівої половини грудної клітини, сліпого проникаючого, колото-різаного поранення живота, з пошкодженням селезінки, брижі сигмовидної кишки, печінки, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що ввечері 07.11.2022 року між ним та потерпілим ОСОБА_7 виникла словесна сварка, яка переросла в бійку, під час якої обвинувачений взяв ніж і тричі вдарив ним в область живота потерпілого, завдаши останньому тілесні ушкодження. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 щиро каявся у скоєному та шкодував про те, що сталося. Також повідомив, що вибачився перед потерпілим. Просив суд суворо його не карати та врахувати його ставлення до скоєного.
Позиція потерпілого ОСОБА_7 .
Потерпілий ОСОБА_7 надав заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 без його участі. Одночасно зазначив, що цивільний позов не заявляв. Проти затвердження між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості не заперечує.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред'явленого йому обвинувачення за ч.1 ст.121 КК України, як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У даному кримінальному провадженні 05.01.2023 року між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , в присутності його захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст.468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.1 ст.121 КК України.
Згідно з угодою про визнання винуватості підозрюваний ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережено визнати вину в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання підозрюваному ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням статті 75 КК України.
Крім того, прокурор ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст.476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_4 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгоджених виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з'ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_4 під час кримінального провадження не подавав.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, однак, в силу вимог ч.4 ст.469 КПК України, вказане передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.
Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченим ОСОБА_4 на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.
З огляду на викладене, враховуючи пом'якшуючу обставину, а саме щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, не одружений, офіційно непрацевлаштований, також те, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України та затвердження угоди про визнання винуватості.
За вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_4 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.
Рішення щодо цивільного позову прокурора, речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
У кримінальному провадженні заявлений цивільний позов прокурора Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Багатопрофільна лікарня Веснянської, Нечаянської, Радсадівської сільських рад Миколаївського району Миколаївської області" до ОСОБА_4 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 у розмірі 22564 грн 23 коп.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотала про залишення вказаного цивільного позову без розгляду.
Обвинувачений та захисник не заперечували щодо позиції прокурора.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що цивільний позов прокурора Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Багатопрофільна лікарня Веснянської, Нечаянської, Радсадівської сільських рад Миколаївського району Миколаївської області" до ОСОБА_4 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 слід залишити без розгляду.
Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є:
- дактилоскопічна карта на ім'я ОСОБА_4 , копія медичної карти стаціонарного хворого № 1112/308 на ім'я ОСОБА_7 , які долучено до матеріалів кримінального провадження;
- кофта на змійці коричневого кольору; чорні спортивні штани із смугами білого кольору по бокам; футболка синього кольору; фрагмент марлі із змивом з правої руки ОСОБА_4 ; фрагмент марлі із змивом з лівої руки ОСОБА_4 ; сорочка синьо-білого кольору; розкладний ніж; фрагмент марлі із змивом з леза розкладного ножа; фрагмент марлевого тампону із зразком крові ОСОБА_7 , які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/115-22/9633 Д від 22.11.2022 року у розмірі 1510 грн 24 коп. Вказані витрати є документально підтвердженими та підляють стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .
У вказаному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплинув 08.01.2023 року. Враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за можливе до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно останнього не обирати.
Керуючись ст.ст.314, 369-371, 373, 374, 375, 468, 469, 472 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 05.01.2023 року, укладену у кримінальному провадженні №12022152260000396 від 08.11.2022 року між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов прокурора Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Багатопрофільна лікарня Веснянської, Нечаянської, Радсадівської сільських рад Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_4 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - залишити без розгляду.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: дактилоскопічну карту на ім'я ОСОБА_4 , копію
медичної карти стаціонарного хворого № 1112/308 на ім'я
ОСОБА_7 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази: чорні спортивні штани із смугами білого кольору по бокам та футболку синього кольору - повернути ОСОБА_4 .
Речові докази кофту на змійці коричневого кольору та сорочку синьо-білого кольору - повернути ОСОБА_7 .
Речові докази: фрагмент марлі із змивом з правої руки ОСОБА_4 ; фрагмент марлі із змивом з лівої руки ОСОБА_4 ; розкладний ніж; фрагмент марлі із змивом з леза розкладного ножа; фрагмент марлевого тампону із зразком крові ОСОБА_7 , які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області - знищити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/115-22/9633 Д від 22.11.2022 року у розмірі 1510 грн 24 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
03.05.2023