Справа № 489/748/23
Провадження № 1-кп/489/714/23
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Вирок
іменем України
04 травня 2023 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження №12023152040000161 від 09.02.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Киселівка Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
Відповідно до обвинувального акту - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. З Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Згідно з ч. 4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Під сімейними відносинами розуміються суспільні відносини, що врегульовані нормами сімейного права. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 СК України, сімейний кодекс, серед інших, регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між батьками та дітьми.
Психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
ОСОБА_3 , будучи особою раніше неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, діючи в порушення вимог ст. 28 «Конституції України», згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, ст. 29 «Конституції України», відповідно до якої кожна людина має право на особисту недоторканність, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично з 27.09.2022 по 18.11.2022 вчиняє психологічне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6 , з якою проживає в одному помешканні, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , що призвело до психологічних страждань та емоційної залежності останньої.
Так, 27.09.2022 об 11:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно дружини ОСОБА_6 , а саме: ображав та висловлювався на адресу ОСОБА_6 нецензурною лайкою, у зв'язку із чим ОСОБА_3 постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.02.2023 (справа №489/2898/22) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених статтею 38 КУпАП України.
Крім того, 31.10.2022 о 17:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно дружини ОСОБА_6 , а саме: ображав та висловлювався в адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, у зв'язку із чим ОСОБА_3 постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.12.2022 (справа 489/3242/22) визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень.
Також, 18.11.2022 о 19:30 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно дружини ОСОБА_3 , а саме: ображав та висловлювався в адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, у зв'язку із чим ОСОБА_3 постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.01.2023 (справа № 489/3526/22) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень.
Крім того, 09.02.2023 о 19:30 год. (більш точний час не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчинив психологічне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_3 , а саме: висловлювався в адресу останньої нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Внаслідок систематичних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_3 завдано психологічних страждань, погіршилась якість її життя, що виразилось у втраті енергійності, втоми, втраті повноцінного сну та відпочинку, у тому числі втраті самооцінки, позитивних емоцій на підставі постійних негативних переживань.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань та емоційної залежності.
04.05.2023 між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України. Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 126-1 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений, у виді одного року позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вказані вид та міра покарання визначені сторонами угоди з урахуванням особи обвинуваченого, який повністю та беззастережно визнав свою вину, раніше не судимий, характеризується посередньо, щиро розкаюється у вчиненому, а також ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Потерпіла надала письмову згоду на укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості.
Прокурор, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання. При цьому обвинувачений повністю та беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 04.05.2023 між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами виду та міри покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Визначаючи тривалість строку випробовування, суд, окрім тяжкості кримінального правопорушення, головним чином враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, не має негативної характеристики, а також той факт, що в Україні введений воєнний стан, що покладає на жителів держави додаткові обмеження їх прав та свобод, тому зазначені обставини, які зменшують суспільну небезпечність обвинуваченого, вказують на можливість встановлення однорічного іспитового строку для його виправлення.
Цивільний позов не заявлявся. Речові докази відсутні. Витрати на залучення експертів відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду від 04.05.2023 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі статей 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 04 травня 2023 року.
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1