Справа № 629/2384/22
провадження № 1-кп/632/45/23
02 травня 2023 року місто Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року щодо обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_9 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - по 13 квітня 2023 року, без визначення застави.
Згідно із ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 березня 2023 року зазначену вище ухвалу - в частині продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 скасовано.
При цьому, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із цим на обвинуваченого ОСОБА_4 покладені обов'язки, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 застосований до 14 травня 2023 року, до цієї ж дати на останнього покладені обов'язки про які зазначено вище.
Згідно із частинами 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
02 травня 2023 року прокурор подав до суду клопотання про продовження застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не залишати цілодобово житло за вказаною адресою; прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Також прокурор вказав, що кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 було вчинено ним у складі організованої групи, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна (вимагання), що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.
Крім того, прокурор зазначив, що підставою для продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , з урахуванням даних про його особу, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, які ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.
На думку прокурора, продовження щодо ОСОБА_4 такого запобіжного заходу з покладанням на нього певних процесуальних обов'язків забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігання зазначеним вище ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту законними і обґрунтованими.
Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , підтримав клопотання прокурора, оскільки вважає, що ризики на які посилається прокурор, зокрема переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_7 та вчинення іншого кримінального правопорушення, продовжують існувати, жодним чином не зменшились та їм можливо запобігти лише шляхом застосування до ОСОБА_4 такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт, з покладанням на останнього обов'язків про які йдеться вище.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечували зазначивши, що ризики на які посилається прокурор жодними доказами не доведені.
Разом із цим як обвинувачений, так і захисник заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт із забороною залишати житло у нічний час доби.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.
Так, відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частинами 1, 5, 7 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, окрім інших: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
08 лютого 2022 року ОСОБА_4 був затриманий у порядку, передбаченому ст. 191 КПК України, у тому числі, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2022 року щодо ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначений запобіжний захід був неодноразово продовжений, останній раз згідно із ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року - по 13 квітня 2023 року.
Підставою для прийняття таких рішень стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, метою - запобігання ризикам, у тому числі передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.
Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 14 березня 2023 року ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року - в частині продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 скасовано.
При цьому щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 .
Цією ж ухвалою на ОСОБА_4 покладені процесуальні обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, тобто: прибувати до суду за першою вимогою чи із встановленою періодичністю; не відлучатися з населеного пункту, в якому йому встановлено цілодобовий домашній арешт без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про вимушену зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 застосований до 14 травня 2023 року, до цієї ж дати на нього покладені обов'язки про які зазначено вище.
Разом із цим суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того апеляційний суд дійшов висновку про можливість запобігання таким ризикам, як переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого чи свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладанням на нього певних обов'язків, про які зазначено вище.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення - злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
На даній стадії суд позбавлений можливості робити будь - які висновки щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту надходження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого (ч. 1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
У свою чергу, обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Так, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, на обґрунтування чого зібрані докази, про які йдеться в реєстрі матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, який доданий до обвинувального акта.
Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , який хоча і має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, може вдатися до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
До того ж суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.
Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, те, що потерпілий, який згідно із обвинувальним актом був безпосереднім учасником подій вчинення злочину щодо нього, судом не допитаний, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку про існування ризику незаконного впливу на потерпілого і свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_4 , ступінь якого не зменшився.
Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв'язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наведені обставини об'єктивно вказують на наявність ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене суд доходить висновку про доцільність продовження застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово, та покладення на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема про які йдеться у клопотанні прокурора.
Крім того, суд доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово, а також більш м'які умови цього запобіжного заходу на даному етапі судового провадження не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .
Надаючи оцінку доводам сторони захисту про наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 постійного місця мешкання, міцних соціальних зв'язків, суд доходить висновку, що наявність зазначених обставин не є підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки вказані обставини існували на час повідомлення ОСОБА_4 про підозру, висунення останньому обвинувачення, застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та у сукупності з даними про його особу та репутацію, на думку суду, не є тими стримуючими факторами які забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і знижують ступінь ризиків на стільки, що їм можливо запобігти шляхом застосування більш м'яких умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На підставі викладеного, враховуючи те, що стороною захисту жодних доказів на обґрунтування своїх доводів не надано, суд доходить висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт із забороною залишати житло у нічний час доби, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 331, 369 КПК України, -
У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на домашній арешт із забороною останньому залишати житло у нічний час доби - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 , щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, тобто по 02 липня 2023 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду;
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду у встановлений ними час;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Строк дії обов'язків, покладених судом на ОСОБА_4 , визначити по 02 липня 2023 року, включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків покласти на прокурора.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:ОСОБА_1