Справа № 404/3326/23
Номер провадження 3/404/1219/23
02 травня 2023 року м. Кропивницький
Суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Завгородній Євген Віталійович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які були направлені з Департаменту патрульної поліції УПП в Кіровоградській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер не встановлено, проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Кіровського районного суду м. Кіровограда надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
29.04.2023 року об 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив насильство, яке полягало у образах нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, стусанах та штовханням відносно дружини ОСОБА_2 , чим завдано шкоду психологічному здоров'ю потерпілого, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відтак, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст. 1, 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.
Згідно ст. 278 КУпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Доказами у справах про вчинення насильства в сім'ї є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими даними, згідно ст. 251 КУпАП, можуть бути: протокол про адміністративне правопорушення; пояснення особи, яка вчинила насильство в сім'ї; пояснення жертви насильства в сім'ї; пояснення свідків; висновок експерта; речові докази; показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; протоколи про вилучення речей і документів, а також інші документи. Визначений законодавцем перелік доказів не є вичерпним.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», насильство у сім'ї це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зазначене у цій же статті визначення пояснює, що психологічне насильство в сім'ї - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Диспозицією ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. З наведеного убачається, що об'єктивна сторона правопорушення передбачає наявність обов'язкових складових: діяння - вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, економічного характеру та наслідків у вигляді настання / або можливості настання / шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
У практиці Європейського суду з прав людини існують рішення, що стосуються порушення прав людини, встановлених у Європейській конвенції в ситуаціях насильства в сім'ї. Це, зокрема, «А проти Сполученого Королівства» (1998), «Контрова проти Словаччини» (2007), «Беваква та С. проти Болгарії» (2008), «Опуз проти Туреччини» (2009). Останнє вказане рішення ЄС стосується багаторічного насилля в сім'ї відносно жінки та її матері. Системних характер насильницьких дій протягом багатьох років в результаті призвів до смерті матері заявниці. Не зважаючи на неодноразові спроби жінки привернути увагу своїми скаргами правоохоронні органи, та захистити себе та свою родини з боку держави, залишились безрезультатними. В даній справі Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є питання, що зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Крім того, Суд визнав нездатність держави адекватно реагувати та захистити жінок від домашнього насилля, що порушує їх право на захист перед законом, порушує право рівності.
Стаття 8 Конвенції з прав людини говорить, про те, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюються згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, а також для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб. Вказана стаття Конвенції свідчить, про заборону втручання держави в особисте життя людини, однак повинна і має право належним чином відповідно до законодавства реагувати з метою протидії домашньому насильству як в державі, так і кожної окремої родини.
Проаналізовані рішення також демонструють формування ставлення Європейського суду з прав людини до проблеми насильства в сім'ї, поступове визнання цієї проблеми як такої, що зачіпає публічні інтереси, а не тільки окремо взяту родину. Сьогодні проблема домашнього насильства визнана грубим порушенням прав людини, держави мають створити ефективні механізми захисту і допомоги жертвам такого насильства. В даному випадку Україна не є виключенням.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Статтею 29 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону.
Так, насильство в сім'ї має ознаки як адміністративного правопорушення, так і кримінального злочину. Основою розмежування є настання шкідливих або небезпечних наслідків.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 про факт заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, вбачається наступне.
В редакції протоколу про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 штовхає та стусає свою дружину ОСОБА_2 .
В заяві про вчинення правопорушення та в письмових поясненнях ОСОБА_2 .
Вказує, що чоловік неодноразово застосовував стосовно неї фізичну силу, а саме б'є її по голові та спині, хватає за волосся, штовхає.
Аналізуючи наявні матеріали адміністративного провадження, можна зробити висновок, що дії, вчинені порушником не підпадають під дії згаданого вище закону. В такому випадку, працівник поліції не зробив повний перелік всіх процесуальних дій спрямованих на те, щоб провести аналіз, наданих потерпілою пояснень, не направив матеріали до слідчого органу, оскільки дії ОСОБА_1 містять ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 125, 126 КК України, що виключає ст. 173-2 КУпАП.
Виходячи з принципу диспозитивності суд не може виходити за межі пред'явленого обвинувачення та приймає рішення на підставі наданих у своїй сукупності доказів, які за результатом судового засідання не були надані і учасниками конфлікту.
В такому випадку, аналізуючи у своїй сукупності всі зібрані по справі матеріали адміністративного провадження, не прийнято жодного процесуального рішення про те, на підставі яких доказів уповноважена службова особа дійшла висновку про наявність в діях порушника саме насильства в сім'ї, в той час як потерпіла стверджує, що мало місце фізичне насильство. Крім того, чітко вказує на особу, яка вчиняє дане правопорушення. Проте, слідчим не прийнято постанови про закриття кримінального провадження за відсутності складу можливого кримінального правопорушення, передбаченого Розділом ІІ КК України, що унеможливлює суд при прийнятті рішення керуватися Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Ретельно дослідивши матеріали адміністративного провадження, вважаю, що передчасним буде вирішувати по суті та приймати постанову з остаточним процесуальним рішенням у цій справі про адміністративне правопорушення, так-як відсутня вмотивована постанова слідчого про закриття кримінального провадження, за відсутності у діях ОСОБА_1 події чи/або складу кримінальних правопорушень. Необхідно спочатку прийняти рішення про наявність або відсутність в діях порушника складу кримінального правопорушення, тобто внести відомості до ЄРДР по факту неналежного виконання батьківських обов'язків, з'ясувати відсутність або наявність в діях порушника складу кримінального правопорушення і тільки після закриття кримінального провадження (якщо таке буде мати місце), можливо стверджувати про наявність в діях порушника складу адміністративного правопорушення та керуватися нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Така послідовність дій надасть можливість суду прийти до чіткого висновку по справі, вірно застосувати до порушника покарання за Кодексами та Законами України, а також у разі відсутності або наявності в діях порушника складу адміністративного або кримінального правопорушення, прийняти остаточне рішення, розглянувши яке, не будуть порушенні строки про притягнення особи до юридичної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Чернов проти України» від 10.12.2020 року, розгляд даної події в адміністративному провадженні, а потім в кримінальному може призвести до повторно притягнення особи до відповідальності за дії нерозривно пов'язані між собою стосовно одних і тих самих осіб, тобто буде порушено ст. 4 протоколу 7 Конвенції.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. (з наступними змінами та доповненнями), якщо при розгляді адміністративних матеріалів суддя встановить у діях порушника ознаки іншого проступку, суддя має направити ці матеріали прокурору для вирішення питання про порушення кримінальної справи та організації її розслідування. В зв'язку з чим, відповідно до ст. 253 КУпАП направляю матеріали адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП органу досудового розслідування з метою проведення перевірки з прийняттям відповідного рішення в порядку кримінально-процесуального Закону.
Керуючись ст.ст. 9, 173-2, 253, 283-285 КУпАП, -
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 повернути до Департаменту патрульної поліції УПП в Кіровоградській області для належного доопрацювання.
Копію постанови направити керівнику Кропивницької окружної прокуратури для вирішення питання про порушення кримінальної справи та організації її розслідування.
При повторному направлені адміністративного матеріалу до суду після доопрацювання слід враховувати строки, передбачені ст.ст. 38, 277 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Є. В. Завгородній