Справа № 183/4766/23
№ 1-кс/183/1662/23
19 квітня 2023 року м. Новомосковськ
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування у кримінальному провадженні, внесеному 18.04.2023 року до ЄРДР за № 12023041350000555 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянину України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, малолітніх дітей на утриманні не маючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан. Крім того, відповідно до Указу Президента України №58/2023 від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану строком на 90 діб.
ОСОБА_5 , 18 квітня 2023 року, приблизно о 09.35 годині, проходив повз автомобіль марки «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 . В цей момент у ОСОБА_5 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке знаходиться в салоні вказаного автомобілю.
Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаний час та місці, ОСОБА_5 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, умисно, таємно, з корисливих мотивів, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, відчинив незачинені на замок водійські двері автомобілю, проник до його салону, де побачив автомобільну магнітолу марки «JVC», яка належить ОСОБА_7 , та визначив її для себе як об'єкт злочинного посягання. Після чого, ОСОБА_7 від'єднав вказану автомобільну магнітолу марки «JVC», та з метою викрадення поклав її на поверхню дороги під автомобілем.
В цей момент дії ОСОБА_5 були помічені потерпілим ОСОБА_7 який розуміючи протиправні дії ОСОБА_5 , наказав вийти з салону автомобілю, тим самим припинив його протиправне діяння. Таким чином, ОСОБА_5 , виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Умисні дії ОСОБА_5 , кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
18 квітня 2023 року вказаний факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
18 квітня 2023 року о 09.45 годині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
18 квітня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Достатність доказів для підозри ОСОБА_5 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами: протоколом огляду місця події від 18 квітня 2023 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 18 квітня 2023 року; пред'явленням по фото особи ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 від 18 квітня 2023 року.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, суспільною працею не займається, законних джерел доходу не має, малолітніх дітей на утриманні не має, у зв'язку з чим стійкі соціальні зв'язки у нього відсутні.
ОСОБА_5 усвідомлює, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке, передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та маючи можливість вільного пересування, враховуючи перелічені обставини, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню.
Крім того, згідно довідки військово - лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №4/804 від 02.03.2023 року, ОСОБА_5 непридатний до військової служби за станом здоров'я на підставі ст. 16а група ІІ наказу МОЗ №402-2008р. Діагноз: шизофренія, параноїдальна форма, безперервний тип перебігу галюцинатоно - параноїчний синдром ремісії «С» помірно виражений тип дефекту.
Крім того, допитана мати ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , вказує, що самотужки вплинути на сина не може, в силу свого захворювання ОСОБА_5 поводить себе по відношенню до неї та до оточуючих агресивно, постійно уходить з місця мешкання у невідомому напрямку, тому остання категорично проти обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Про наявність ризику, передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено потерпілого ОСОБА_7 , який ще не допитаний безпосередньо судом в ході судового розгляду. Враховуючи викладене та розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене судом у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, підозрюваний перебуваючи на свободі матиме реальну можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Прокурор вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки їх уникнення за наведених обставин можливо лише через обмеження свободи пересування підозрюваного шляхом тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні. Також прокурор зазначив, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатніми та недоцільними, оскільки вони не можуть забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу своєму підзахисному у вигляді тримання під вартою, просив застосувати йому більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування прокурора, захисника, підозрюваного, слідчий суддя прийшла до таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, які віднесено законом до категорії тяжких, виходячи з наявних доказів, а саме: копією витягу з кримінального провадження, відомості по якому внесені 18.04.2023 року до ЄРДР за № 12023041350000555, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України; копією протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 18.04.2023 року від ОСОБА_7 ; копією протоколу місця події від 18.04.2023 року; копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 ; копією протоколу предявлення особи для впізнання від 18.04.2023 року; копією протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 18.04.2023 року.
При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, обґрунтованою.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує, що вказаний у клопотанні слідчого існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про наявність зазначеного ризику свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Тому, з урахуванням вищевикладеного, а також, розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк за скоєні кримінальні правопорушення, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризику, зазначеного вище, на підставі наданих слідчим матеріалів, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжких, що вказує на негативну репутацію останнього; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Все наведене раніше, на думку слідчого судді, неодмінно свідчить про наявність підстав для застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме те, що у відношенні ОСОБА_5 наявна обґрунтована підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення та наявні достатні підстави вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слід зауважити, що національне законодавство України та практика Європейського суду з прав людини неодноразово зазначали, що запобіжний захід є лише заходом забезпечення кримінального провадження та не має бути вже визначеною мірою покарання у кримінальному провадженні.
Так, п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» визначає, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику.
У зв'язку з викладеним, обвинуваченому слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013 року, пар. 99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sinequanon) законності її продовжуваного тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 196 КПК України, слідчий суддя, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянину України - застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20 травня 2023 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальникові Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, прокуророві Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області та начальникові Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1