23 листопада 2022 року Справа № 160/16452/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.10.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України
в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350010743 від 12.08.2022 року про відмову у
призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи ОСОБА_1 з 01.09.2009 по 24.05.2010 у Товаристві з обмежено відповідальністю «Сігма-Ком» на посадах: підземним механіком дільниці підземним начальником дільниці, та час навчання у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1995 року по 26.06.1999 року за кваліфікацією гірничого техніка-електромеханіка та призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.08.2022 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 05.08.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наслідками розгляду якої відповідачем 12.08.2022 року винесено рішення №0463500010743 про відмову у призначені пенсії у зв'язку із тим, що на день подання заяви про призначення пенсії пільговий стаж ОСОБА_1 на підземних роботах складав 20 років 5 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, з наданого відповідачем розрахунку стажу позивача слідує, що до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 відповідачем протиправно не враховано період його навчання у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України у період з 01.09.1995 року по 26.06.1999 року за спеціальністю експлуатація та ремонт електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв з кваліфікацією гірничого техніка - електромеханіка, а також не враховано періоди його роботи у ТОВ «Сігма-Ком» з 01.02.2009 року по 24.05.2010 року та у ТОВ «Управління Донбасспецстрой» з 09.08.2016 року по 27.10.2016 року. Крім того, представником позивача було зроблено адвокатський запит від 19.09.2022 року до відповідача щодо причин не зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 вказаних вище періодів, у відповідь на який листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено, що період роботи з 01.02.2009 року по 24.05.2010 року у ТОВ «Сігма-Ком» не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 оскільки довідку щодо цього періоду роботи направлено до відділу контрольно перевірочної роботи відповідача з метою підтвердження зазначеної в ній інформації; період роботи у ТОВ «Управління Донбасспецстрой» з 09.08.2016 року по 27.10.2016 року не враховано до пільгового стажу позивача оскільки позивач виконував обов'язки головного інженера на умовах суміщення професій; період навчання у технікумі не зараховано до пільгового стажу позивача оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці. Однак, на думку позивача, відповідачем безпідставно не зараховано вищевказані спірні періоди до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позаяк вони підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Також на підтвердження періоду навчання позивачем було надано копію диплому та додаток до диплома. При цьому твердження відповідача про велику перерву між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу є хибним, адже у період з 06.03.1998 року по 11.04.1998 року та з 11.09.1999 року по 19.05.1999 року у навчальному закладі ОСОБА_1 проходив виробничу практику учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті на підприємстві ДВАТ «шахта Благодатна» ДП ДХК «Павлоградвугілля» та був звільнений в зв'язку з закінченням виробничої практики, а після закінчення навчання та отримання диплому через місяць був прийнятий на вказане вище підприємство 26.07.1999 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті та продовжував там працювати до 05.02.2008 року, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці позивача. Таким чином, за твердженням позивача, спірні періоди навчання та роботи мають бути зараховані до його страхового та пільгового стажу, а відмова відповідача здійснити таке зарахування та, відповідно, призначити йому пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16452/22, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 09.11.2022 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
10.11.2022 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач з пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 05.08.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005р., після її реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності була розподілена на структурний підрозділ пенсійного органу - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке і здійснювало розгляд заяви позивача про призначення пенсії. Отже, саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято спірне рішення №046350010743 від 12.08.2022 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а повідомлення від 15.08.2022 за №0400-010226-8/82966 про направлення рішення про відмову в призначенні пенсії було відправлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на поштову адресу позивача. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії позивачеві, відтак, є неналежним відповідачем у цій справі. Крім того відповідачем зазначено, що відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 05.08.2022, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 3 дні, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №1 - 20 років 5 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (25 років). До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи позивача з 01.09.2009 по 24.05.2010 у Товаристві з обмежено відповідальністю «СІГМА-КОМ», оскільки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за період роботи з 01.02.2009 по 24.05.2010 позивачем надано довідку ТОВ «СІГМА-КОМ» від 23.10.2010 №185, при цьому відповідно до листа «Щодо проведення перевірки» від 19.08.2022 №2600-1005-9/103095 довідку від 23.10.2010 №185, видану ТОВ «СІГМА-КОМ», було направлено до управління контрольно-перевірочної роботи для проведення перевірки достовірності відомостей, зазначених в ній, первинними документам. Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання в технікумі, зазначено наступне. Протягом періоду навчання позивача в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1995 по 26.06.1999 правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII. Так, відповідно до Диплома серії НОМЕР_1 та додатку до диплома молодшого спеціаліста № НОМЕР_2 , доданих до позову, ОСОБА_1 закінчив Павлоградський технікум Національної гірничої академії України та здобув відповідну кваліфікацію молодшого спеціаліста. При цьому, Павлоградський технікум Національної гірничої академії України на момент навчання позивача не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищих навчальних закладів. Таким чином, після закінчення Павлоградського технікуму Національної гірничої академії України позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівця за освітньо-кваліфікаційними рівням молодшого спеціаліста. Оскільки ОСОБА_1 навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, то відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1995 по 08.03.1998, з 28.03.1998 по 31.03.1998, з 02.04.1998 по 03.04.1998, з 12.04.1998 по 10.01.1999 та з 17.05.1999 по 26.06.1999. При цьому, періоди проходження виробничої практики під час навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України зараховано до пільгового стажу за Списком №1.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2022 відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.08.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як свідчать матеріали справи, вищевказана заява позивача про призначення пенсії з доданими до неї документи після її реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності була розподілена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.08.2022р. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №046350010743 від 12.08.2022 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з посиланням на відсутність необхідного стажу на підземних роботах, оскільки відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, водночас, страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 3 дні, з урахуванням кратності - 46 років 3 дні, а стаж роботи на підземних і відкритих гірничих роботах за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994р., становить - 20 років 5 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Повідомленням про направлення рішення №046350010743 від 12.08.2022 року Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що за результатами розгляду його заяви про призначення пенсії від 05.08.2022р. прийнято відповідне рішення, копія якого додається, та направлено позивачеві копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046350010743 від 12.08.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
19.09.2022 року представником позивача було надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області адвокатський запит щодо розрахунку пільгового стажу роботи ОСОБА_1 .
Листом від 29.09.2022 року №0400-010304-8/99698 Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, які саме періоди роботи позивача не було зараховано до його стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та причини такого не зарахування, а також, зокрема, зазначило, що довідку від 23.10.2010р. №185, підтверджуючу пільгову роботу за період з 01.02.2009 по 24.05,2010, яка видана ТОВ «СІГМА-КОМ», з метою підтвердження відображених у ній відомостей первинним документам, було направлено до управління контрольно-перевірочної роботи. Таким чином, пенсійну справу ОСОБА_1 буде переглянуто після надходження даних за результатами перевірки. Додатково було зазначено, що відповідно до статті 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Таким чином, враховуючи викладене, для зарахування до пільгового стажу періоду навчання у технікумі ОСОБА_1 немає підстав.
Незгода позивача з відмовою у призначенні йому пенсії зумовила звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий, склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до ч.5 ст.114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Абзацом другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Так, частиною першою статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.
Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. При цьому,
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Таким чином за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України за №22-1 від 25.11.2005р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005р. за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020р. №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021р. за №339/35961, внесено зміни до Порядку №22-1, якими передбачено можливість застосування екстериторіального принципу призначення та перерахунку пенсій.
Так, з 1 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій. Цей принцип передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсій територіальними органами Пенсійного фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 (в редакції постанови Пенсійного фонду №25-1 від 16.12.2020р.), при прийманні документів працівник сервісного центру:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Так, судом встановлено, що право позивача на призначення пенсії в межах спірних правовідносин порушено внаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення №046350010743 від 12.08.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 05.08.2022 року.
Водночас, з позовною заявою про оскарження відмови у призначенні пенсії позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке є неналежним відповідачем, бо рішення за заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.08.2022р. воно не приймало, дій щодо розрахунку страхового та пільгового стажу позивача, в тому числі, щодо не включення спірних періодів роботи ОСОБА_1 з 01.09.2009 по 24.05.2010 у Товаристві з обмежено відповідальністю «Сігма-Ком» на посадах: підземним механіком дільниці підземним начальником дільниці, та часу навчання у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1995 року по 26.06.1999 року за кваліфікацією гірничого техніка-електромеханіка, не здійснювало, а відтак, вимоги про визнання такого рішення і дій протиправними, а також похідні вимоги зобов'язального характеру не можуть бути заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взагалі.
При цьому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та дії останнього щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів навчання та роботи ОСОБА_1 не оскаржуються.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
В розумінні КАС України, відповідно до приписів пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень, а також, наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
Таким чином, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб, завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
Вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
За правилами ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Із аналізу наведеного положення права слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.
Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
Матеріалами справи стверджується, що позивач станом на 23.11.2022р. не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача.
В той же час, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним без згоди позивача з власної ініціативи.
Водночас, пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
При цьому, вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред'явлений даний позов.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача, який є неналежним.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова