Справа № 523/23381/21
Провадження №2/523/727/23
"01" травня 2023 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мирончук Валерія Валеріївна про стягнення боргу кредитом спадкодавця, по цивільній справі №523/23381/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мирончук В.В. про визнання заповіту недійсним,
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №523/23381/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мирончук В.В. про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою суду від 22.12.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
17.01.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Друганової В.А. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2023 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Друганової В.А. про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, по цивільній справі №523/23381/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мирончук В.В. про визнання заповіту недійсним - відмовлено.
24 квітня 2023 року на адресу суд надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мирончук Валерія Валеріївна про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Обґрунтовано зустрічну позовну заяву тим, що 14.03.2021 року ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_5 отримав у в борг грошову суму у розмірі 30 000 доларів США, для операції в Ізраїлі, та зобов'язався повернути дану суму до 01.08.2021 року, або переоформити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , про що було складено розписку, засвідчену ОСОБА_6 та свідками: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . У вересні 2022 року ОСОБА_1 дізнався про смерть ОСОБА_5 , в результаті чого у жовтні 2022 року ним було направлено претензію кредитора спадкодавця до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Петкової Н.М., з вимогою включити кредиторські вимоги в розмірі суми боргу, і повідомити спадкоємцеві померлого про наявність заборгованості. Для ОСОБА_1 немає значення, хто буде спадкоємцем, оскільки у будь-якому випадку спадкоємці зобов'язані повернути йому грошові кошти.
Дослідивши подану зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.48 ЦПК України).
Частинами 1-4 ст.193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
За змістом ч.6 ст.30 ЦПК України зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 не має статусу сторони по цивільній справі №523/23381/21, зокрема статусу відповідача по справі.
За викладених обставин, він не має права на пред'явлення позовної заяви саме як зустрічної.
Тому, виходячи зі змісту заявленого зустрічного позову, відсутності у ОСОБА_1 статусу сторони по справі, суд розцінює подану ним зустрічну позовну заяву, як позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Згідно усталеної практики Верховного Суду для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, повинно бути дотримано декілька критеріїв:
1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору)
2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні так і декільком сторонам)
3) часовий ( вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження)
Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з'ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.09.2019 року у справі №910/12463/18, від 27.09.2019 року у справі № 904/323/19, від 05.12.2019 року у справі № 911/3132/17, від 11.11.2020 року у справі № 912/2751/16.
Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
При цьому ст. 195 ЦПК України встановлено, що положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
З положень ст. ст. 193 і 194 ЦПК України вбачається, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Як роз'яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідальності з правилами, встановленими статтями 123-126 ЦПК України (в редакції закону від 15.12.2017 року - ст. ст. 193-194 ЦПК України).
Відповідно із завданням цивільного судочинства, судам при вирішення питання щодо прийняття позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету позову, необхідно враховувати: 1) взаємний зв'язок первісного позову та позову третьої особи; 2) однорідність вимог та нерозривна пов'язаність вимог між собою; 3) від вирішення однієї вимоги залежить вирішення інших; 4) доцільність спільного розгляду цих позовів.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.03.2019 року по справі №916/3245/17 та від 12.06.2019 року по справі № 916/542/18 дійшла висновку про те, що позов третьої особи, поданий, згідно приписів ст. 52 ЦПК України, може бути прийнятий судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. А вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Судом встановлено, що матеріали спадкової справи № 23/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , дійсно містять заяву ОСОБА_1 , який заявив про те що померлий ОСОБА_5 позичив у нього суму еквівалентну 30 000 доларів США, та просить не видавати свідоцтво про право на спадщину, до повного розрахунку з ним.
Тобто, ОСОБА_1 , вважаючи себе кредитором спадкодавця, на підставі ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, пред'явив свої вимоги до спадкоємців. При цьому, як до заяви нотаріусу, так і до зустрічного позову, не додано жодного документа, в підтвердження його статусу кредитора.
Зважаючи на положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, претензії від кредиторів спадкодавця може приймати також і нотаріус. Претензії мають бути заявлені в письмовій формі й прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України). До складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 ЦК України).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 Цивільного кодексу України).
Суд виходить із того, що предметом розгляду по справі № 523/23381/21 являються вимоги ОСОБА_3 (донька померлого) до ОСОБА_2 (дружина померлого) про визнання недійсним заповіту померлого ОСОБА_5 , посвідченого 04.06.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мирончук В.В., зареєстрований в реєстрі за №306.
Матеріали спадкової справи №23/201, заведеної до майна померлого ОСОБА_5 , містять заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_4 (син), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка).
Суд зазначає, що фактично наслідком можливого задоволення або відмови у задоволенні позову, буде визначення порядку спадкування квартири АДРЕСА_2 , або за заповітом ОСОБА_2 , або у загальному порядку усіма спадкоємцями.
За викладених обставин, рішення по даній справі ніяким чином не вплине на обсяг прав та обов'язків кредитора ОСОБА_1 . Його вимоги до спадкоємців мають характер майнових, про стягнення. В свою чергу, в рамках розгляду даної справи, суд розглядає питання недійсності заповіту.
Внаслідок вирішення справи № 523/23381/81, у випадку наявності належних доказів, в підтвердження свого статусу кредитора, ОСОБА_1 не позбавляється права задоволення своїх вимог спадкоємцями, в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину.
З огляду на викладене, спільний розгляд позову ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та позову ОСОБА_1 про стягнення суми боргу не є доцільним, оскільки суддя не вбачає:
- взаємного зв'язку первісного позову та позову третьої особи (позови виникають з різних правовідносин); однорідності вимог та нерозривної пов'язаності вимог між собою; від вирішення однієї вимоги не залежить вирішення іншої.
Крім того, аналізуючи вказані норми закону, слід зробити висновок, що для набуття статусу третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, повинен мати місце такий критерій, як наявність єдиного предмету спору, що не було дотримано ОСОБА_1 .
На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи, в силу ч. 1 ст. 52 ЦПК України, повинна містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
За викладених обставин, суддя вважає за необхідне відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, та повернути її заявнику.
Керуючись ст.ст.175, 176, 187, 193, 194, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мирончук Валерія Валеріївна про стягнення боргу кредитором спадкодавця, та повернути її заявнику.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він не позбавлений можливості звернутися з таким позовом в загальному порядку подання позовних заяв.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена 01.05.2023 року.
Суддя: К.О. Далеко