465/1021/23
2-а/465/227/23
Іменем України
12.04.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.
з участю секретаря судових засідань Сподар І.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАС № 6522927 від 09.02.2023 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до постанови серії ЕАС № 6522927 від 09.02.2023 року, 09.02.2023 року у м. Львові на проспекті Свободи, 23 ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Record без пристебнутого ременя безпеки, а також будучи позбавленим права керування рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.12.2022 року, чим порушив п.2.1.А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.126 КУпАП. Однак, позивач зазначає, що про рішення Франківського районного суду м. Львова від 21.12.2022 року його не було повідомлено, не повідомлено також про дату судового засідання із розгляду протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності. Відтак, станом на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не знав про наявність в нього заборони на водіння транспортними засобами, а тому, у нього був відсутній умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. У зв'язку з цим просить оскаржувану постанову скасувати.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 09.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції вказує, що 09.02.2023 року о 17год. 54 хв., у м. Львові, пр. Свободи, 23 позивач, керував транспортним засобом Opel Record з номерним знаком НОМЕР_1 без пристебнутого ременя безпеки, а також будучи позбавленим права керування строком на 1 рік постановою Франківського районного суду м. Львова від 21.12.2022 року, чим порушив п. 2.1 а ПДР України. Отже, позивач скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Керуючись положеннями статей 33 та 283 КУпАП, інспектор Управління прийняв по справі рішення про застосування до позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 20400 грн. Разом з тим, із аналізу положення статті 77 КАС України вбачається, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Тобто, обов'язок відповідача доказування правомірності винесеного ним рішення не слід розуміти, як те, що позивач повністю звільнений від обов'язку доказування своїх вимог. З урахуванням наведеного представник відповідача вважає, що позивач у своєму позові не довів наявності підстав для скасування постанови, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, тому просить у задоволенні такого позову відмовити.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому, зазначив, що він є інвалідом 2-ї групи, дійсно 09.02.2023 року керував транспортним засобом, про те, що позбавлений права керування, не знав, адже жодного рішення суду про це не отримував і електронному додатку "Дія" його водійське посвідчення не значиться таким, що є нечинним. Про це він повідомив працівникам поліції на місці зупинки транспортного засобу при складанні оскаржуваної постанови, однак, патрульні його доводи до уваги не взяли та рекомендували звернутися до суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Судом встановлено, що згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6522927 від 09.02.2023 року, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 09.02.2023 року у м. Львові на проспекті Свободи, 23 керував автомобілем Opel Record без пристебнутого ременя безпеки, а також будучи позбавленим права керування рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.12.2022 року, чим порушив п.2.1.А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 21.12.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рук.
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Пунктом 8.1.А ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6522927 від 09.02.2023 року, яка оскаржується позивачем.
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суд при прийнятті рішення враховує, що станом на момент винесення постанови 09.02.2023 року позивач не був обізнаний про винесення відносно нього постанови Франківського районного суду м. Львова від 21.12.2022 року про позбавлення права керування транспортними засобами, а копію такої постанови позивач отримав лише після подання заяви до суду про видачу копії постанови від 14.02.2023 року, що свідчить про відсутність у позивача умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, адже на час керування автомобілем водію не було відомо про прийняте щодо нього рішення про позбавлення права керування транспортним засобом. У судовому засіданні позивачем також було надано для огляду додаток "Дія", в якому до цього часу немає жодних відомостей про позбавлення ОСОБА_1 права керування, а посвідчення водія значиться як чинне. За таких обставин доказів того, що ОСОБА_1 було відомо про прийняте щодо нього судом рішення про позбавлення права керування транспортними засобами, а також наявності в останнього умислу на керування автомобілем попри згадане рішення суду, немає.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕАС № 6522927 від 09.02.2023 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6522927 від 09.02.2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, - закрити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.04.2023 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Cуддя Величко О.В.