Справа № 583/1139/23
2/583/388/23
02 травня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Яценко Н.Г.
з участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу у спрощеному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
20.03.2023 представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, щомісяця, у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня подачі позовної заяви до суду до досягнення дитиною повноліття.
Вимоги вмотивовані тим, що 04.11.2000 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, в якому народилися донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2019 році позивачу через погіршення стану здоров'я була встановлена І група інвалідності, у зв'язку з чим він потребував постійного стороннього догляду. Після цього подружні відносини сторін погіршилися, але вони продовжували проживати разом. Після широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України родина ОСОБА_6 переїхала на тимчасове проживання в с. Сонячне Охтирського району Сумської області, де зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи, але у січні 2023 року відповідачка переїхала на постійне місце проживання до м. Охтирка Сумської області, а неповнолітній син сторін ОСОБА_3 залишився проживати разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його утриманні, мати ОСОБА_2 належної матеріальної допомоги дитині не надає. При цьому, на переконання представника позивача, відповідачка має можливість сплачувати аліменти у визначеному в позовній заяві розмірі, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.03.2023 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
27.03.2023 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
27.04.2023 від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Абрамовича О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідачки зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою по АДРЕСА_2 , де фактично проживає лише відповідачка, а позивач фактично проживає у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Спільний син сторін ОСОБА_7 не має чітко визначеного постійного місця проживання, оскільки він почергово проживає разом з матір'ю за місцем її реєстрації в м. Охтирка, або разом з батьком та його батьками, які проживають нарізно в с. Сонячне Охтирського району Сумської області. Позивач та відповідачка разом займаються вихованням неповнолітнього сина, разом несуть витрати на його утримання. Представник відповідачки звертає увагу на те, що син ОСОБА_7 на даний час навчається на 1 курсі у ВСП «Охтирський фаховий коледж СНАУ» на денному відділенні, який знаходиться за адресою: вул. Сумська, 46, м. Охтирка Сумської області, а тому після переходу навчального закладу на очний формат навчання він переїде на постійне місце проживання до матері до м. Охтирка Сумської області.
Враховуючите, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 04.11.2000 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 04.11.2000 Виконкомом Сонячненської сільської ради Сумської області (а.с. 14).
Від подружнього життя сторони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серія НОМЕР_2 від 07.06.2003 та серія НОМЕР_3 від 27.07.2007 відповідно (зворотній бік а.с. 15, а.с. 16).
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.03.2023 по справі № 583/331/23, провадження № 2/583/270/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.11.2000 у Виконкомі Сонячненської сільської ради Сумської області, актовий запис № 6 (а.с. 17).
Наразі між сторонами виник спір у сфері правовідносин щодо утримання батьками неповнолітніх дітей, який підлягає врегулюванню відповідно до положень глави 15 СК України.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з ким проживає дитина.
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 27 Конвенції ООН від листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року) та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08.07.2017 року, внесено зміни до ч. 2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За приписами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що неповнолітній син сторін ОСОБА_3 на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 в с. Пологи Охтирського району Сумської області, який самостійно несе витрати на утримання сина.
Так згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 15.04.2022 № 5911-7000742908 ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає по АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 15.04.2022 № 5911-7000742337 неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживає по АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що неповнолітній ОСОБА_3 дійсно проживає за однією адресою зі своїм батьком - позивачем ОСОБА_1 та презюмується, що перебуває на його утриманні.
З огляду на вкладене, суд критично оцінює посилання сторони відповідача про те, що неповнолітній син ОСОБА_9 живе почергово з кожним із батьків, які спільно приймають участь у вихованні та матеріальному утриманні сина, оскільки відповідачкою не надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин та не спростовано інформації, яка міститься у відповідних довідкахпро взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, наявних у матеріалах справи. Твердження відповідачки про те, що дитина не проживає постійно з батьком носять характер припущень.
З наведених вище підстав не приймає суд до уваги на спростування доводів позивача і довідку Сонячненського старостинського округу Черенччинської сільської ради Охтирського району про те, що ОСОБА_10 проживає з 24.02.2022 у с. Сонячне Охтирського району Сумської області, як у батьків батька дитини по АДРЕСА_3 , так і у батьків матері дитини по АДРЕСА_4 .
Не спростовує того, що ОСОБА_10 проживає за однією адресою з батьком і інформація з довідки про навчання дитини у ВСП «Охтирський фаховий коледж СНАУ». При цьому сама відповідачка у відзиві зазначає, що на даний час таке навчання проходить в режимі он-лайн, а лише в наступному дитина буде відвідувати цей начальний заклад і тоді буде проживати разом з нею, що також має відсилку до невизначеного майбутнього часу та носить характер припущення.
Згідно вимог ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідачки аліментів на утримання сина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище сторін, що дитина проживає разом з батьком, який має інвалідність, мати є фізично здоровою особою працездатного віку, тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання свого неповнолітнього сина, що нею не спростовано. До того ж такий її обов'язок передбачений нормами чинного законодавства, а тому визначений позивачем розмір аліментів є обґрунтованим, справедливим та пропорційним потребам дитини. Будь-яких перешкод для стягнення визначеного позивачем розміру аліментів з відповідачки судом не встановлено, а відповідачкою не надано відповідних доказів на спростування позиції позивача.
При цьому, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Щодо вимог про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Так, представник позивача ставить питання про стягнення з відповідачки понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, який він зазначив як орієнтовний розрахунок судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 1, 9 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом з тим, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача жодних належних та допустимих доказів не надано, а тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 75, 84, 180, 181, 182, Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 258, 264, 265, 354,355,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 20.03.2023.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Розмір аліментів, визначений судом, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко