Справа № 639/2349/22
Провадження № 3/643/1107/23
03.05.2023 м.Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
04.08.2022 року о 21 год. 25 хв. у м. Харкові по пр. Любові Малої, буд. 93 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознакам алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в закладі КНП ХОР ОНД за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18а відмовився.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що він жодним чином не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте здати біологічний матеріал (сечу) не зміг у зв'язку з відсутністю фізіологічної потреби.
Захисник Непокупний М.А. у судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте здати біологічний матеріал (сечу) не зміг у зв'язку з відсутністю фізіологічної потреби.
ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ІV. Оцінка суду.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 04.08.2022 серії ААД № 222646, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.08.2022;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до змісту яких ОСОБА_1 у їх присутності погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotester», але всіма шляхами намагався ухилитися від проходження огляду, внаслідок чого йому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі;
- рапортами працівників поліції;
- відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вимоги ст. ст. 256, 266, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Доводи ОСОБА_1 та його захисника в частині того, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак у зв'язку з відсутністю фізіологічної потреби не зміг здати сечу для проведення аналізу, суд оцінює критично, оскільки такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так, у судовому засіданні судом було досліджено відеозапис з боді-камери працівників поліції, з якого вбачається, що під час перебування у медичному закладі як лікарі, так і працівники поліції тривалий час неодноразово пропонували ОСОБА_1 здати зразки біологічного середовища для проведення медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння. Разом з цим, ОСОБА_1 незважаючи на те, що на словах погоджувався здати сечу, фактично не проявляв жодної прямої дії на виконання законної вимоги лікарів та працівників поліції, у медичний кабінет для здачі аналізів не проходив і навіть не намагався їх здати.
При цьому, як вбачається з дослідженого судом відеозапису, лікарем-наркологом та працівником поліції було забезпечено реальну об'єктивну можливість ОСОБА_1 пройти огляд в умовах медичного закладу у повному об'ємі, а також у законному порядку йому було надано можливість реалізації його обов'язків, встановлених Правилами дорожнього руху, однак останній їх не використав.
Також суд звертає увагу на те, що ані лікарям, ані працівникам поліції ОСОБА_1 жодного разу не повідомив про те, що він фізіологічно не може здати сечу, не вказував про наявність у нього будь-яких захворювань, які б призводили до затримки сечі і жодних документів на підтвердження цього факту не надавав, а всі пропозиції лікарів та поліцейських здати біологічний матеріал були ним проігноровані під приводом необхідності дочекатися свого юриста.
Крім того, перед приїздом до медичного закладу, ОСОБА_1 під час проходження медичного огляду за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotester» також пасивними діями ухилився від проходження медичного огляду, оскільки незважаючи на рекомендації працівників поліції 4 рази подув недостатню кількість повітря для одержання результату огляду на стан сп'яніння та закінчував видих до того, як прозвучав відповідний звуковий сигнал, що підтверджується письмовими поясненнями свідків та дослідженим судом відеозаписом.
Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що вказана поведінка ОСОБА_1 свідчить про відсутність у нього реального наміру проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки він послідовно вчиняв пасивні дії, які виражали його намір такий огляд не проходити, тому працівники поліції правомірно розцінили такі дії як відмову від проходження огляду, а доводи ОСОБА_1 та його захисника суд розцінює як форму захисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.
V. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків ,а також відомості про особу ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з одночасним позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
VІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Н.В. Новіченко