Справа 757/2665/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1772/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
24 квітня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року залишено без задоволення скаргу захисника підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022000000000629 від 13.07.2022 ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру від 01 липня 2022 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу на повідомлення про підозру в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України та скасувати повідомлення про підозру від 01.07.2022 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні №12022000000000629.
Зобов'язати слідчого, прокурора у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12022000000000629 від 13.07.2022 вчинити дії щодо виключення є ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру від 01.07.2022 ОСОБА_7 та надати підтверджуючий витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань стороні захисту.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки суд здійснив неповний судовий розгляд, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею, фактично викладено зміст письмового заперечення прокурора на скаргу сторони захисту, з посиланням на норми Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон). Зокрема вказана норма містить застереження, що частину першу статті 303 КПК України, доповнено пунктом 10, згідно із Законом, а зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Оскільки відомості кримінального провадження в якому повідомлено про підозру ОСОБА_7 , внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дати набрання чинності вказаного Закону, тому відповідно і скарга на скасування повідомлення про підозру не може бути предметом розгляду у слідчого судді.
Однак при посиланні на заперечення прокурора, слідчий суддя чомусь не взяв до уваги доводи сторони захисту, що Закон України № 2147- VIII від 03.10.2017, норма якого вказує на застереження, щодо частини 1 статті 303 КПК України, яку доповнено пунктом 10, згідно із Законом, а саме: «зміни не мають зворотної дії в часі», є суперечливим та не відповідає основному державному Закону - Конституції України та вищому за своєю законодавчою силою Закону України «Про кримінальну відповідальність» - Кримінальному кодексу України, а отже не може бути застосований, як обґрунтування відмови в задоволенні скарги в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Також апелянт зазначає, що в матеріалах кримінального провадження № 12022000000000629 відсутні докази вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, оскільки не було здійснено, а ні виклику повісткою підозрюваного ОСОБА_7 для вручення підозри, а ні публікації про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Натомість повідомлення про підозру ОСОБА_7 було здійснено неналежним чином, зокрема воно було вручене батькові підзахисного - ОСОБА_8 , 1941 р.н., за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_1 , який не мешкає разом з ОСОБА_7 (адреса місця проживання та реєстрації ОСОБА_7 - АДРЕСА_2 ) та за станом здоров'я є фактично недієздатним, про що органу досудового розслідування було повідомлено. Тобто, орган досудового розслідування порушив норми КПК України, зокрема ст. 135 та вручив підозру у спосіб не передбачений Законом.
Крім того апелянт зазначає, що при розгляді скарги слідчим суддею не враховано доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_7 ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України. Стороні захисту не зрозуміло на підставі яких доказів ОСОБА_7 повідомлено про підозру, у якій не зазначено ні дій останнього, які б містили ознаки кримінального правопорушення, ні факту вчинення саме ним злочину, лише припущення органу досудового розслідування щодо ролі його підзахисного.
Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння саме ОСОБА_7 матеріальної шкоди ОСОБА_9 , що взагалі виключає склад злочину, передбачений ст. 190 КК України.
Повідомлення про підозру вручене всупереч п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, не містить часу та місця вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_7 .
Також у змісті повідомлення про підозру були відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, підтверджені доказами, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваного ОСОБА_7 . Орган досудового розслідування складаючи повідомлення про підозру ОСОБА_7 чітко не вказав на беззаперечність фактів, викладених у тексті повідомлення та не посилався на зібрані у зв'язку із цим докази.
Аналіз змісту повідомлення про підозру ОСОБА_7 , не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій його причетності до вчинення інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.
Окрім цього, факт необґрунтованої підозри ОСОБА_7 та порушення норм кримінального процесуального законодавства підтверджується ухвалою від 21.09.2022 Київського апеляційного суду, якою скасовано незаконне рішення Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2022 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Прокурором другого відділу першого управління процесуальним керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 подано заперечення на зазначену апеляційну скаргу в яких останній просить відмовити у задоволенні вище зазначеної апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без зміни.
В судове засідання захисник підозрюваного та прокурор не з'явилися, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином та завчасно. Проте від захисника ОСОБА_6 , надійшла заява про відкладення судового розгляду у зв'язку із перебуванням на лікарняному. Також від прокурора ОСОБА_11 надійшла заява про відкладення судового розгляду у зв'язку із перебуванням його в іншому судовому засіданні в Печерському районному судді м. Києва.
З урахуванням даних заяв про відкладення судового розгляду, а також строків розгляду визначених ст. 422 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду у відсутність сторони захисту та обвинувачення, з урахуванням також того, що стороною захисту доводи щодо незгоди з прийнятим рішенням викладено в апеляційній скарзі, при цьому прокурором також викладено позицію сторони обвинувачення в запереченнях на апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 КПК України.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею суду першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
З наданих до апеляційного суду матеріалів справи вбачається, що 19.01.2023 захисник підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022000000000629 від 13.07.2022 ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою про скасування у межах кримінального провадження № 12022000000000629 від 13.07.2022 повідомлення про підозру від 01.07.2022 ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК.
Скарга мотивована тим, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 є незаконним, вручено з порушенням процесуальної процедури повідомлення про підозру, необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
21.02.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зазначену скаргу залишено без задоволення.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000629 від 13.07.2022 щодо кримінальних правопорушень за підозрами: ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону № 770-VIII від 10.11.2015), ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону № 770-VIII від 10.11.2015), ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1, ч. 3, ч. 4, ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 209 (в редакції Закону № 770-VIII від 10.11.2015), ч. 2, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, виділених з матеріалів кримінального провадження № 12015100060000632 від 02.02.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України.
01.07.2022 старшим слідчим ГСУ НП України ОСОБА_15 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 у кримінальному провадженні № 12015100060000632 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК, яка повідомлена останньому згідно норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 303 КПК України, а саме пунктом десятим частини першої цієї статті, законодавцем передбачено право підозрюваного, його захисника чи законного представника оскаржити у суді повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Дана норма містить застереження, що частину першу статті 303 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, а зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, відповідно до частини першої Розділу 6 «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» набрав чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», опублікованим у газеті «Голос України».
Згідно з пунктом 4 § 2 «Прикінцеві положення» вказаного Закону, підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Постановою Пленуму Верховного Суду № 2 від 30 листопада 2017 року «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частини четвертої статті 115 КПК України, при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Відтак наведені підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 розділу були введені в дію 15 березня 2018 року і не мають зворотньої дії в часі, тому не застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
З доданих до скарги матеріалів вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні за № 12015100060000632 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 02.02.2015.
Відповідно, предметом розгляду у слідчого судді не може бути скарга на скасування повідомлення про підозру, відомості про кримінальне провадження щодо якої внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 15 березня 2018 року, а також щодо зобов'язання компетентних посадових осіб Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 12022000000000629 від 13.07.2022 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату і час повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
З огляду на викладене, вимоги скарги не можуть бути предметом розгляду слідчого судді, а тому слідчий суддя прийшов до висновку що скаргу слід залишити без задоволення.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Згідно із загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в частині ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).
Водночас Конституція України в ст. 58 допускає зворотну дію законів у часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Формою реалізації ч. 1 ст. 58 Конституції України є положення ч. 1 ст. 5 КПК України, 2012 року, яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення.
На відміну від кримінального (матеріального) закону, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, частина перша ст. 303 КПК України, 2012 року, була доповнена пунктом 10, який, за загальним правилом, підлягає застосуванню з дати набрання чинності цим Законом в частині таких змін.
Згідно п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону № 2147-VІІІ, положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вводиться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п. 7 § 1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16 березня 2018 року.
Таким чином, з підстав, зазначених у п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, слідчий суддя уповноважений розглянути скаргу на повідомлення слідчого, прокурора про підозру у справах (кримінальних провадженнях), по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію вищезгаданих змін, а саме з 16 березня 2018 року.
Крім того, згідно ч. 7 ст. 217 КПК України визначено, що днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об'єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
З огляду на те, що на час внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12015100060000632 від 02.02.2015 року, в межах якого ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001), ч. 2, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, діяла редакція КПК України 2012 року зі змінами відповідно до Закону № 2213-VII від 16.11.2017 року, в якій положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України не передбачалося можливості оскарження повідомлення про підозру.
Тобто, слідчий суддя не мав повноважень розглядати по суті зазначену скаргу сторони захисту, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 304 КПК України, зазначена скарга захисника подана на рішення, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, не зважаючи на те, що слідчий суддя мав відмовити у відкритті провадження за скаргою, а не залишати її без задоволення, з урахуванням того, що слідчим суддею вірно встановлено відсутність підстав, для оскаржування повідомлення про підозру.
Висновок слідчого судді у цій справі про відсутність правових підстав для оскарження повідомлення про підозру, з посиланням на п. 10 ч. 1ст. 303 КПК України є правильним, мотивувальна частина ухвали містить повне обґрунтування прийнятого рішення.
Колегія суддів вважає, що всі наведені апелянтом доводи не спростовують висновку слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає, а рішення слідчого судді без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 307, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4