Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 травня 2023 р. № 520/1946/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (м. Харків, вул. Різдвяна, 29 А, кім.901) до Харківської митниці (м. Харків, вул. Короленка, 16 Б) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2022/000383/2 від 14.12.2022. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2022/000224 від 14.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту за ціною договору, усі документи були складені належно та повно підтверджували митну вартість товару. Заперечує проти підстав для збільшення митної вартості товару.
Відповідач, Харківська митниця, надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, посилався на те, що діяв в межах чинного законодавства, просив позовні вимоги залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи приватного права, є резидентом України, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 32674729.
12.12.2022 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці була подана до митного контролю та митного оформлення ЕМД типу ІМ40ДЕ 22UA807200005023U8 на товар: «Кілька балтійська свіжоморожена ціла непатрана…Дата виготовлення: 29.10.2022. Виробник: OU Morobell. Торгівельна марка: нема даних. Країна виробництва: ЕЕ.», який надійшов на адресу ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» за зовнішньоекономічним договором №12/01/2017 від 12.01.2017, укладеним з естонською фірмою KOPEIKA OU, Oja 6, 90506 Haapsalu, Estonia".
У графі 44 вказаної ЕМД декларантом були зазначені наступні документи: за кодом «d0003» - сертифікат якості №806 від 05.12.2022; за кодом «d271» - пакувальний лист № б/н від 05.12.2022; за кодом « 0380» - інвойс №527 від 05.12.2022- за кодом «d0730» - автотранспортна накладна №А491725 від 05.12.2022; за кодом «d0853» - міжнародний ветеринарний сертифікат АА 105171 від 05.12.2022; за кодом « 0861» - сертифікат про походження товару № ЕЕ 376144 від 05.12.2022; за кодом «d3006» - калькуляція транспортних витрат №б/н від 05.12.2022; за кодом «d3014» - прайс-лист виробника від 05.12.2022; за кодом «d4100» - зовнішньоекономічний договір №12/01/2017 від 12.01.2017; за кодом «d4103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 05.01.2018; за кодом «d4103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 25.01.2019; за кодом «d4103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 04.03.2019; за кодом «d4103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору №4 від 03.01.2020; за кодом «d4103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору №5 від 30.12.2020; за кодом «d4207» - договір про надання послуг митного брокера №68 від 29.11.2011; за кодом «m5509» - інформація про позитивні результати державних видів контролю № 9335013 від 12.12.2022; - за кодом «d9610» - копія митної декларації країни відправлення №22ЕЕ3300ЕЕ71446409 від 05.12.2022.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД №22UA807200005023U8 від 12.12.2022, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № 22UA807200005023U8 від 12.12.2022 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в тому числі за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості: Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів за фактами митних оформлень митницями, було встановлено, що рівень митної вартості товару згідно ЄАІС - 0,60 USD/кг.), задекларований рівень митної вартості - 0,52 USD/кг.).
Вказані обставини підтверджуються витягами з ЦБД ЄАІС Держмитслужби із зазначенням рівня цін, номерів митних декларацій, умов поставки, країни походження та ін.
Разом з ЕМД №22UA807200005023U8 від 12.12.2022 декларантом до митниці були надані наступні транспортні (перевізні) документи: автотранспортна накладна CMR А№491725 від 05.12.2022; калькуляція транспортних витрат №б/н від 05.12.2022.
Безпосередньо вартість перевезення, на думку позивача, міститься в поданих до митного оформлення калькуляції транспортних витрат №б/н від 05.12.2022 за маршрутом м. Рига (Латвія) - м. Хаапсалу (Естонія) - п/п Ягодин-м. Золочів (Україна).
В зазначеній калькуляції транспортних витрат вказані дані щодо загальної суми витрат, а саме 94400 грн., з них витрати на паливо становлять 59000 грн., амортизація та інші витрати - 19490 грн., заробітна плата водія - 12750 грн., відрядження - 3125 грн., також вказано, що додаткове страхування не проводилося.
Проте, що в даній калькуляції відсутня інформація щодо витрат на завантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України, відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.
Крім того, в транспортних документах містяться розбіжності, а саме, в графі №4 CMR А№491725 від 05.12.2022 місце завантаження товару вказане м. Хаапсалу (Естонія), в калькуляції транспортних витрат місце завантаження товару вказане м. Рига (Латвія). Щодо підтвердження витрат на транспортування калькуляцією про транспортні витрати №б/н від 05.12.2022, слід зазначити, що відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів чим є акт виконаних робіт від перевізника про надання транспортних послуг.
Враховуючи, що станом на момент митного оформлення товарів позивача, послуги з перевезення були виконані та, відповідно, мали бути б засвідчені відповідним актом виконаних робіт , що підтверджує факт оплати транспортних послуг . Також, зі змісту наданих документів вбачається, що визначена в них сума охоплює лише перевезення вантажу без включення витрат на завантаження, вивантаження, транспортування, страхування товару.
За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих разом з ЕМД № №22UA807200005023U8 від 12.12.2022, було виявлено, що ці документи не в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МК України - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При здійсненні митного контролю та перевірці всіх документів, які були надані позивачем для підтвердження складових митної вартості товару, митним органом було з'ясовано, що платіжне доручення №484 від 08.10.2021 та платіжне доручення №478 від 18.05.2021 містять розбіжності на неправдиві дані, а саме - у гр.70 «Призначення платежу» вищезазначених платіжних доручень вказаний зовсім інший інвойс. У ПД №484 від 08.10.2021 вказаний інвойс №68DD від 27.07.2021; у ПД №478 від 18.05.2021 вказані два інвойси №67DD від 26.07.2021 та №68DD від 27.07.2021.
Окрім цього, ці ПД надані з порушеннями вимог постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216. Вони не містять печатки банку ПІБ та підпис відповідальної особи. Крім тго, код товару згідно УКТ ЗЕД, зазначений у ЕМД №22UA807200005023U8 від 12.12.2022 (гр.33), не відповідає коду товару, який зазначено у експортній митній декларації країни відправлення №22ЕЕ3300ЕЕ71446409 від 05.12.2022.
Вищевикладене обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД №,№22UA807200005023U8 від 12.12.2022 наявність якого є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
13.12.2022 відповідач повідомив позивача, що на виконання вимог стаття 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ у зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 МКУ.
Також, позивача повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вказаний запит митниці щодо подання додаткових документів, позивач листом № 1/14 від 14.12.2022 повідомив, що надав додаткові документі і просить прийняти рішення про коригування митної вартості товару.
Враховуючи викладене, сумніви митниці щодо наявності розбіжностей в наданих документах та відсутності всіх складових митної вартості поданого до митного оформлення та митного контролю товару спростовані не були.
Враховуючи вищезазначене, Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2022/000383/2 від 14.12.2022 за резервним методом відповідно до положень ст.64 МК України. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено на рівні - 0,60 USD/кг. (0,5684 EUR/кг.), джерело ЕМД №UA100060/2022/161957 від 28.11.2022, що узгоджується з частиною 2 статті 64 МКУ - митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Обґрунтування неможливості застосування для визначення митної вартості товару методів визначення митної вартості товарів, передбачених ст.ст.58 - 63 МКУ наведене у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2022/000383/2 від 14.12.2022.
Зважаючи на прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів позивача, Харківською митницею була оформлена оскаржувана картка відмови, яка винесена відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672.
Позивачем подано нову митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №22UA807200005125U3 від 14.12.2022 в лівому підрозділі графи 43 якої проставлено « 6» - тобто обраний декларантом резервний метод визначення митної вартості товарів. Графа 47 містить код розрахунку « 01» (безготівкова форма сплати).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Як визначено ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Розв'язуючи спір по суті, суд зважає, що контроль адміністративного органу за правильністю визначення митної вартості втілюється у двох взаємопов'язаних, але цілком окремих процедурах, де здійснюються незалежні одне від одного управлінські волевиявлення, а саме: 1) у перевірці правильності обчисленого декларантом показника митної вартості товару у порядку ст.54 Митного кодексу України; 2) у власному обчисленні митної вартості товару у порядку ст.55 Митного кодексу України.
При цьому, неправильність визначення митної вартості товару декларантом не знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із достовірністю показника власно обчисленої контролюючим органом митної вартості товару.
Таким чином, у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України Митниця приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України, вказане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання процедури консультацій, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного рішення.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, зазначені у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).
За визначенням ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Отже, законодавцем запроваджено спеціальна кваліфікуюча ознака для визначення митної вартості товару - предмету імпорту, а саме: мета зовнішньоекономічної угоди у вигляді експорту товару до України.
Тому, зважаючи на доктринальне тлумачення змісту ст.67 Конституції України в частині податкового обов'язку особи, а також судову доктрину превалювання суті господарської операції над формою документів та судову доктрину розумної обґрунтованості податкової вигоди, суд вважає, що у разі вимушеного або штучного залучення платником податків - резидентом України до ланцюга поставки товару третіх сторонніх осіб у якості митної вартості товару слід кваліфікувати дійсну (справжню) ціну продажу товару саме виробником, а не стороною зовнішньоекономічної угоди - нерезидентом-продавцем.
З огляду на приписи наведених норм кодексу, а також зміст ч.9 ст.58 Митного кодексу України, де указано, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, суд доходить до переконання про те, що у разі здійснення господарських операцій з імпорту в Україну товару показник його митної вартості не може бути нижчим за ціну продажу цього ж самого товару виробником, позаяк у протилежному випадку особа отримує безпідставну податкову вигоду.
У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів за фактами митних оформлень митницями, було встановлено, що рівень митної вартості товару згідно ЄАІС - 0,60 USD/кг.), задекларований рівень митної вартості - 0,52 USD/кг.), що підтверджується витягами з ЦБД ЄАІС Держмитслужби із зазначенням рівня цін, номерів митних декларацій, умов поставки, країни походження та ін.
За результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих разом з ЕМД № №22UA807200005023U8 від 12.12.2022, було виявлено, що ці документи не в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Таким чином, сумніви митного органу щодо правильності заявленої суми витрат на транспортування оцінюваних товарів не було спростовано.
Вищевикладене обумовило наявність у посадової особи митниці сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № №22UA807200005023U8 від 12.12.2022, наявність якого є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових питної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.2 ч.6 ст.54 МК України); невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам -наведеним у главі 9 МК України (п.3 ч.6 ст.54 МК України).
Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, з урахуванням викладений обставин, суд приходить до висновку, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 29.07.2020 по справі №420/1709/19.
Згідно ч. 1 ст.64 МКУ, у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, що не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі іОАТТ).
Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2022/000383/2 від 14.12.2022 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2022/000224 від 14.12.2022, винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, відтак є таким, що не підлягає скасуванню.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають завдоленню.
Розподіл судових витрат належить здійснити відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (м. Харків, вул. Різдвяна, 29 А, кім.901) до Харківської митниці (м. Харків, вул. Короленка, 16 Б) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко