Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 травня 2023 р. № 520/1981/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.12.2022 № 6519/к «Про звільнення Комірного Олексія» за пунктом 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу». Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу договірної роботи, публічних закупівель та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Зобов'язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) та Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції забезпечити надання пропозиції ОСОБА_1 всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Стягнути з Східного з міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірний наказ відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представниками відповідачів надано відзиви на позовну заяву, в яких вони просять відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначають, що діяли в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як установлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 16.06.2022 працював на посаді головного спеціаліста відділу договірної роботи, публічних закупівель та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Був призначений на посаду по строковому трудовому договору на період дії воєнного стану.
25 листопада 2022 головою комісії з реорганізації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) позивачу було надіслано на ознайомлення попередження про звільнення, листом від 25.11.2022 №10.1-40-350/СЗ, через систему електронного документообігу АСКОД.
Дане попередження обґрунтоване Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» відповідно до якої, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом приєднання до ПівнічноСхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу», пунктом 1частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Одночасно з попередженням про звільнення, 25 листопада 2022 року, позивачу направлено лист начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.11.2022 № 10.1/30/184/22/СЛІ з пропозицією на зайняття посади головного спеціаліста відділу ресурсного забезпечення Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, з розташуванням робочого місця у місті Суми, до дня фактичного виходу на роботу основного працівника, або до призначення в установленому законодавством порядку на цю посаду переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, через систему електронного документообігу АСКОД.
21 грудня 2022 позивачем було надіслано заяву на офіційну електрону пошту відповідача про ненадання згоди на переведення на посаду головного спеціаліста відділу ресурсного забезпечення Управління бухгалтерського обліку, плановофінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми), відповідно до пропозицій другого відповідача, у зв'язку з місцем реєстрації та проживання позивача у місті Харків.
30 грудня 2022 наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.12.2022 № 6519/к «Про звільнення Комірного Олексія» позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу договірної роботи, публічних закупівель та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у зв'язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Копію зазначеного наказу позивачем отримано разом с трудовою книжкою 04.01.2023.
Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконними, що стало підставою для звернення до суджу з даним адміністративним позовом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 №912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» та наказу Міністерства юстиції №4011/5 від 22.09.2022 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
У зв'язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) листом від 25.11.2022 № 10.1-40-350/СЗ П за підписом голови комісії з реорганізації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) позивачу було направлено попередження про звільнення із займаної посади з припиненням державної служби, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі також - Закон №889-VIII) у зв'язку з реорганізацією державного органу.
Також, позивачу було направлено лист начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.11.2022 № 10.1/30/184/22/СЛІ з пропозицією на зайняття іншої рівнозначної посади відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Позивач надав до відповідача письмову відмову від запропонованої посади.
Враховуючи письмову відмову позивача від запропонованої посади, наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.12.2022 № 6519/к «Про звільнення Комірного Олексія» позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу договірної роботи, публічних закупівель та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зв'язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» з 30 грудня 2022 року.
Так, статтею 43 Закону України «Про державну службу» визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов'язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Застосування положень статті 43 Закону № 889-VIII передбачає виконання наступних суттєвих вимог (частина четверта статті 43 Закону):
- про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати;
- у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби;
- якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку, що зміна істотних умов державної служби в порядку статті 43 Закону може мати місце у випадку, якщо такі зміни стосуються посади, яку обіймає державний службовець, і після настання цих змін та надання ним відповідної згоди він буде обіймати фактично ту ж посаду, проте із відповідними змінами (зокрема, розширення або звуження кола посадових обов'язків, переміщення посади в інший структурний підрозділ державного органу, наслідком чого, серед іншого, є зміна назви посади). У разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов, то державна служба припиняється на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».
У той же час, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.
За своєю юридичною природою такі норми передбачають різні підстави для припинення державної служби, кожна з вказаних норм є самостійною підставою для припинення державної служби та не можуть існувати одночасно.
Ліквідація або реорганізація державного органу, відбувається виключно на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року №912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» та наказу Міністерства юстиції №4011/5 від 22.09.2022 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
З огляду на зазначене, відбулася реорганізація Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яка вимагала проведення комплексу організаційно-розпорядчих дій, в тому числі - кадрових.
Суд зауважує, що реорганізація Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не віднесена до обставин, з якими законодавець пов'язує зміну істотних умов праці. Натомість, реорганізація є однією із підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, передбаченою пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба може бути припинена за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього закону).
У пункті 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставою для припинення державної служби є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Застосування положень пункту 1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу» передбачає виконання наступних вимог.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю (абзац другий частини третьої статті 87 Закону).
Відповідно до частини державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду (абзац третій частини третьої статті 87 Закону).
Так, аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що в разі вивільнення державного службовця у зв'язку із реорганізацією державного органу роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. І лише, якщо він відмовляється від такого переведення, роботодавець звільняє такого державного службовця.
Тобто, виключними та вичерпними підставами звільнення з причин скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу, реорганізації державного органу є, в тому числі, відмова від такого переведення.
Листом за підписом голови комісії з реорганізації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 25.11.2022 № 10.1-40-350/СЗ позивачу направлено попередження про звільнення, разом з пропозицією керівника державної служби у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції від 24.11.2022 № 10.1/30/184/22/СЛІ про зайняття посади головного спеціаліста відділу ресурсного забезпечення Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на період заміщення тимчасового відсутнього державного службовця, з розташуванням робочого місця у місті Суми, до дня фактичного виходу на роботу основного працівника, або до призначення в установленому порядку на цю посаду переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Дана посада в розумінні Закону України «Про державну службу» є рівнозначною, як така, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Факт отримання зазначеного листа позивачем не заперечується.
Отже, відповідачами у повному обсязі виконано обов'язок стосовно попередження про вивільнення та надання пропозиції рівнозначної посади.
З огляду на відсутність згоди на переведення на запропоновану посаду та наявності письмової відмови позивача від запропонованої посади, наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.12.2022 № 6519/к «Про звільнення Комірного Олексія» позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу договірної роботи, публічних закупівель та господарського забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зв'язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» з 30 грудня 2022 року.
Також, у розумінні статті 87 Закону №889-VIII державному службовцю виплачено вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Тоді як у разі звільнення з державної служби на підставі норм статті 83 Закону №889-VIII державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати.
При цьому, факт отримання двократного розміру вихідної допомоги не оскаржується та не заперечується позивачем.
Таким чином, відповідачем вірно обрано підставу припинення державної служби позивача, дотримано процедуру звільнення з підстав припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». З огляду на викладене, оскаржуваний наказ про звільнення, виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, підстави для його скасування відсутні.
Крім того, суд зазначає, що у силу приписів частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
У свою чергу ретроспективний аналіз положень Закону №889-VIII дає підстави для висновку, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення передбачала різні редакції.
Редакція статті 87 Закону України «Про державну службу» станом на звільнення позивача визначала підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), особливості її застосування (попередження про наступне вивільнення одночасно направляється з пропозицією рівнозначної посади або як виняток нижчої посади відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей) і наслідок відмови від запропонованих посад (у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87). При цьому, вказівка на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю, відсутня.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин процедура звільнення повністю врегульована положеннями Закону України «Про державну службу», що виключає застосування статті 40 Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин.
Щодо тверджень позивача про порушення вимог Закону України «Про державну службу» , суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Крім того, статтею 6 Закону № 889-VIII також визначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Разом з тим, Законом № 889-VIII не визначено поняття «нижча посада» та «вища посада».
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 затверджено перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій.
Категорії посад державної служби визначено частиною другою статті 6 Закону України «Про державну службу»: категорія «А», категорія «Б», категорія «В».
Підкатегорії посад державної служби визначаються Кабінетом Міністрів України, оскільки згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України «Про державну службу» визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Так, підкатегорії посад державної служби визначено Схемою посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (зі змінами).
Таким чином, Закон України «Про державну службу» визначає критерії віднесення Кабінетом Міністрів України посад державної служби до певних категорії, а саме: порядок призначення; характер та обсяг повноважень; змісту роботи та її вплив на прийняття кінцевого рішення; ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
Так, згаданим вище актом Кабінету Міністрів України - Схемою посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (зі змінами), визначено належність до категорії В підкатегорії В1 обох посад - головного спеціаліста державного органу.
Аналогічної позиції щодо визначення рівнозначності посад дотримується і Верховний Суд у постанові від 05.01.2023 у справі № 340/2871/21.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, Кабінетом Міністрів України на підставі статей 5, 51 Закону України «Про державну службу» посади віднесено до однієї підкатегорії з урахуванням порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців, оскільки саме ці критерії визначені Законом України «Про державну службу».
Отже, чинним законодавством не встановленого інших критеріїв визначення рівнозначності посад, тому твердження щодо нерівнозначності запропонованої посади по відношенню до посади, яку позивач займав перед звільненням, з огляду на її розташування у м. Суми, є помилковим.
Суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України (в редакції наказу від 19.07.2022 №2993/5) було затверджено структуру та штатну чисельність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Відповідно до якого, організаційна структура Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності (далі також - Управління) разом з керівником - головним бухгалтером (всього 53 особи) складалась з: Відділу планово-фінансової діяльності - 12 осіб; Відділу бухгалтерського обліку та звітності - 14 осіб; Відділу оплати праці - 12 осіб; Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області - 7 осіб; Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області - 6 осіб.
13.10.2022 Державним Секретарем Міністерства юстиції було затверджено штат Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Згідно із штатним розписом у складі нового державного органу утворено Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення з чисельністю - 97 посад, з них відділ планово-фінансової діяльності - 14 осіб; відділ бухгалтерського обліку та звітності - 15 осіб; відділ оплати праці - 14 осіб; відділ ресурсного забезпечення - 8 осіб; відділ договірної роботи, публічних закупівель - 8 осіб; сектори фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій, Луганській, Полтавській та Чернігівській областях - по 3 особи у кожному; відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Харківській області - 5 осіб та сектори ресурсного забезпечення у Донецькій, Луганській, Полтавській, Харківській, Чернігівській областях - по 4 особи у кожному.
Отже, Управління, яке налічувало разом з керівником - головним бухгалтером 53 особи та до складу якого входили п'ять самостійних структурних підрозділів (в тому числі на території Харківської області - 39 посад) внаслідок проведеної реорганізації перетворено (що стосується, зокрема, Харківської області) у відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку з кількістю - 5.
Дослідженням змісту структури та штатного розпису попереднього та новоствореного державних органів, встановлено, що на території Харківської області структурою не передбачений відділ договірної роботи, публічних закупівель, з огляду на що позивачу було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу ресурсного забезпечення Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з розташуванням робочого місця в м. Суми. Таким чином, враховуючи, що центральний апарат міжрегіонального управління перенесено до м. Суми, а також з метою належного вирішення кадрових й організаційних питань, наявністю вакантних посад у новоствореному органі, останньому і було запропоновано рівнозначну вакантну посаду відповідно до професійних компетентностей.
Крім того, судом враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.01.2023 у справі №340/2871/21, які мають бути враховані під час вирішення спору.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 42 Кодексу Законів про працю України (далі також - КЗпП України) при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частини 2, 3 статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Так, при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
Як було вже зазначено, визначальним критерієм для встановлення наявності переважного права на залишення на роботі працівника при скороченні чисельності штату у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень його кваліфікації та продуктивність праці, а сімейний стан, наявність дитини та інші обставини, що надають право для залишення на роботі, ураховують лише в тому разі, коли вирішується питання щодо вибору між працівниками мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці.
Крім того, перевага в залишенні на роботі надається категоріям працівників, визначеним ч. 2, 3 ст. 42 КЗпП та нормами інших законодавчих актів, серед яких відсутня підстава для реалізації такого права як утримання неповнолітньої дитини.
Водночас, 02.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України від 12 грудня 2019 року №378-ІХ (далі Закон №378-ІХ), яким змінено статтю 49-2 КЗпП України, доповнено її новою частиною такого змісту: «Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень».
Таким чином, до внесення змін у статтю 49-2 КЗпП України Законом №378-ІХ, та до внесення змін у статтю 87 Закону України «Про державну службу» Законом 440-ІХ законодавство про працю не передбачало особливого порядку вивільнення працівників, які мають статус державних службовців у випадках змін в організації виробництва і праці. Так, при вивільненні зазначених працівників враховувалось переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, а звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу законів про працю України, допускалось, якщо неможливо було перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
З набранням чинності Законом №378-ІХ та Законом №440-ІХ у разі вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу законів про працю України переважне право на залишення на роботі для таких працівників не враховується.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Єгупенко