03 травня 2023 р. № 400/2596/23
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, з дотриманням вимог передбачених ст.263 КАС України адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020,
провизнання протиправним рішення від 06.02.2023 № 143650006980 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення від 06.02.2023 № 143650006980 про відмову у призначенні пенсії; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи на "ВКП "Некрополіс" з 23.12.1990 року по 12.02.1999 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що відповідач протиправно відмовив у врахуванні періоду роботи з 23.12.1990 по 12.02.1999, спираючись на те, що запис у трудовій книжці щодо цього періоду зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме не зазначено номер та дату наказу звільнення. Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. На переконання позивачки, необґрунтоване неврахування зазначених періодів її роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист.
Відповідач - Головне управління ПФУ у Полтавській області позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві вказав, що, по-перше, до страхового стажу не зараховано період роботи з 23.12.1990 по 12.02.1999, оскільки в записі про звільнення не зазначено номер та дата наказу про звільнення з роботи, чим порушено вимоги п. 2.6 Інструкції №58, а позивачем не додано інших документів, які підтверджують наявний стаж. По-друге, відсутні підстави для визнання протиправною відмову у призначенні пенсії , оскільки в будь-якому випадку страхового стажу позивача не достатньо для призначення пенсії, так як потрібно не менше 27 років. Позивач набуде права на пенсію за віком при наявному страховому стажі після досягнення 65 років.
Відповідач - Головне управління ПФУ в Миколаївській області, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві вказав на те, що Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області не здійснювався розгляд заяви про призначення пенсії та не вирішувалось питання щодо наявності/відсутності підстав для зарахування періодів роботи до страхового стажу. Щодо зарахування періоду роботу з 23.12.1990 по 12.02.1999 відповідач вказав на правомірність рішення ГУ ПФУ в Полтавській області, спираючись на відсутність у записі про звільнення номеру та дата наказу, що є порушенням вимог п. 2.6 Інструкції №58.
Провадження у справі відкрито 24.03.2023 за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (письмово провадження), відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Суд розглянув справу 03.05.2023 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.01.23 звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви позивачем було додано : паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, свідоцтво про шлюб, довідки про роботу, довідку про заробітну плату, свідоцтва про народження дітей.
Рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області від 06.02.202 №143650006980 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Відмова у призначенні пенсії обумовлена тим, що на день звернення страховий стаж позивачки склав 21 років 04 місяця 05 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 23.12.1990 по 12.02.1999, оскільки згідно записів трудової книжки від 24.01.1980 НОМЕР_1 щодо цього періоду не зазначено дату та номер наказу про звільнення.
Не погоджуючись з цим, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15
років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
На момент заведення трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.01.1980 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
В подальшому, була затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Підставою не зарахування позивачу періоду роботи з 19.11.2002 по 15.02.2004 є те, що в трудовій книжці НОМЕР_1 запис про звільнення (запис №8 ) зроблений з порушенням Інструкції №58, а саме відсутній номер та дата наказу.
З досліджених матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що у ній містяться запис №7 про прийом на роботу позивачки з 23.12.1990 згідно наказу №13-к від 23.12.1990, запис № 8 про звільнення позивачки з ВКП "Некрополіс" від 12.02.1990. Біля запису про звільнення стоїть печатка підприємства та підпис директора.
В архівній довідці від 14.02.2023 №Л67/07-04-05, яка надана за заявою позивача, зазначено, що неможливо підтвердити трудовий стад ОСОБА_1 за 1990-1999 роки, оскільки документи виробничо-комерційного підприємства "Некрополіс" на зберігання не надходили.
Неповне заповнення трудової книжки роботодавцем, а саме відсутність дати та номеру наказу про звільнення (запис № 8) не спростовує факту трудової діяльності позивачки у наведений вище період, а лише є неповним заповненням трудової книжки підприємством.
З цього, суд вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За таких обставин, відповідач протиправно не врахував до страхового стажу період роботи позивачки у Виробничо-комерційному підприємстві "Некрополіс" з 23.12.1990 по 12.02.1999.
В цій частині позов підлягає задоволенню.
З урахуванням наведених вище висновків суду, стаж роботи позивачки складає 19 років 5 місяців 26 днів.
Станом на день звернення до Пенсійного фонду , позивачка досягла пенсійного віку 61 рік 10 місяців.
Як вже наведено вище, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За ч. 2 ст. 26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
В такому випадку, станом на день подання заяви до Пенсійного фонду, у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку, а відтак Головне управління ПФУ в Полтавській області правомірно відмовило у призначенні пенсії, спираючись на відсутність необхідного стажу.
Позов задовольнити частково.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Зважаючи на місце реєстрації позивача у Миколаївській області, та враховуючи п. 4.10 Порядку №22-1, суд вважає доцільним зобов'язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 23.12.1990 по 12.02.1999 року.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1073,60 гривень підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ПФУ в Полтавській області.
Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.02.2023 №143650006980 в частині не зарахування до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 у Виробничо-комерційному підприємстві "Некрополіс" з 23.12.1990 по 12.02.1999 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 23.12.1990 по 12.02.1999 у Виробничо-комерційному підприємстві "Некрополіс".
4. В задоволенні позову щодо позовних про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.02.2023 №14365000698 в частині відмови у призначенні пенсії, відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три грн шістдесят коп) гривень.
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 03.05.2023