Справа № 490/6457/21
нп 2/490/398/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
20 березня 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд р. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Черновій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві справу за цивільним позовом адвоката Дідух Крістіни Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У серпні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Дідух К.О. звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог адвокат Дідух К.О. посилається на те, що у 2005 році позивач отримав квартиру АДРЕСА_2 за вказаною адресою. Після укладення шлюбу з відповідачкою у 2007 році, останню було зареєстровано у цій квартирі. Згодом відносини між сторонами погіршилися, в насідок чого шлюб між ними було розірвано та з травня 2021 року відповідач покинула зазначену квартиру і більше до неї не поверталась. З огляду на те, що відповідач не проживає у вказаній квартирі протягом 9 років, адвокат просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування нею.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.08.2021 року відкрито загальне провадження у справі.
У судове засідання сторони не з'явилися з невідомих суду причин.
Вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 на житло від 01.11.2005 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
З витягу №9738672 від 02.02.2006 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна слідує, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 з 02.02.2006 року.
З відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку №23068-000505580-037-08 від 13.08.2021 року, які долучено до матеріалів справи, вбачається, що місце проживання сторін зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
В акті про не проживання, який 13.08.2021 року складено сусідами: ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (проживаючою за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_6 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) зазначено, що за адресою: АДРЕСА_3 , відповідач ОСОБА_2 з травня 2012 року по теперішній час не проживає, її особистих речей за вказаною адресою не має, комунальні платежі вона не сплачує, за місцем реєстрації вона не знаходиться, із сусідами не спілкується.
У період з 05 жовтня 2007 року до 26 липня 2021 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2021 року у справі № 490/859/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
На підставі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
Виходячи з приписів ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду повідомили, що відповідачка з 2012 року у квартирі АДРЕСА_1 не проживає.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/20452/17від 28.04.2020 зазначено, що розірвання шлюбу не є безумовною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування спірним житлом, оскільки позивачем не доведено факт не проживання відповідача у спірній квартирі понад встановлені строки без поважних причин. Верховний Суд зазначив, що аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , дата набуття власності - 01 листопада 2005 року. Шлюб із відповідачкою укладено - 05 жовтня 2007 року. Доказів того, що це житло є спільним майном подружжя матеріали справи не містять.
Враховуючи те, що відповідачка не проживає у зазначеній квартирі більше ніж один ріку позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачено при подачі позову.
Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подачу позову до суду у розмірі 908 грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Шолох