вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.05.2023м. ДніпроСправа № 904/3923/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" РІ Груп" (08131, село Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області, вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 117; ідентифікаційний код 42703986)
до Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Каховська, буд. 40; ідентифікаційний код 00190934)
про стягнення 869 779 грн. 67 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" РІ Груп" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.3817/22 від 03.11.2022) до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" про стягнення 869 779 грн. 67 коп., що складає 808 159 грн. 00 коп. - заборгованості за послуги з охорони, надані відповідно до умов Договору від 24.01.2022 №23 з спеціалізованою фірмою на надання послуг з охорони, 48 398 грн. 53 коп. - пені, 2 903 грн. 91 коп. - 3% річних та 10 318 грн. 23 коп. - інфляційних втрат.
Також просить стягнути з відповідача 13 046 грн. 70 коп. - судового збору та витрати на професійну правничу допомогу; зазначити в рішенні суду, що органу (особі) що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати штрафні санкції відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (808 159,00 гри.) і стягнути отриману суму пені, процентів та інфляційних збитків з відповідача на користь позивача.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому позивачем подано клопотання (вх.№38993/22 від 14.11.2022) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якого було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022.
Враховуючи вищевикладене, позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2022 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, день вручення судового рішення під розписку.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, ухвала суду від 18.11.2022 фактично була надіслана відповідачу лише 09.03.2023.
Станом на 03.05.2023 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення 22.03.2023 представнику відповідача ухвали суду від 18.11.2022.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, судом долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа відповідно до якої ухвалу про відкриття провадження було надіслано відповідачу в його електронний кабінет 19.11.2022 (а.с.53).
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 18.11.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 03.05.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп", як виконавцем, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром", як замовником, було укладено Договір від 24.01.2022 №23 з спеціалізованою фірмою на надання послуг з охорони (надалі - Договір) (а.с.10-14).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони території замовника, об'єктів та іншого майна, яке знаходиться на визначеній території замовника, що вказані у Дислокації об'єктів охорони шляхом виконання заходів з фізичної охорони.
Територія та об'єкти замовника, що охороняються за даним Договором, знаходяться за адресами вказаними в Дислокації (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до пункту 6.1. Договору вартість однієї людино/години послуг, що доручаються виконавцю, складає:
43 грн. 00 коп. (сорок три гривні 00 коп.) без урахування ПДВ.
51 грн. 60 коп. (п'ятдесят одна гривня 60 копійок) з урахуванням ПДВ.
На суму вартості послуг нараховується ПДВ згідно з законодавством України.
Даний Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (пункт 7.1 Договору).
Строк дії даного Договору встановлюється з 8-00 год. 29 січня 2022 по 08-00 год. 29 січня 2023 включно (пункт 7.2 Договору).
Закінчення строку даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору (пункт 7.3 Договору).
В матеріалах справи містяться копії:
- дислокації постів (Додаток №1 до Договору)(а.с.13);
- зразку журналу приймання-передачі території, що охороняється (Додаток №2 до Договору) (а.с.14);
- переліку видів порушень і матеріальної відповідальності підрядника (Додаток №3 до Договору) (а.с.14).
Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем у період з 01.06.2022 по 30.09.2022 було надано відповідачу послуги з охорони об'єктів на загальну суму 808 159 грн. 20 коп., що підтверджується актами надання послуг, а саме:
- від 30.06.2022 №63 на загальну суму 206 812 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.15);
- від 31.07.2022 №71 на за загальну суму 214 243 грн. 20 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.16);
- від 31.08.2022 №77 на загальну суму 213 624 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.17);
- від 01.09.2022 №84 на загальну суму 6 811 грн. 20 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.19);
- від 30.09.2022 №92 на загальну суму 166 668 грн. 00 коп. (а.с.21)
Як вбачається, сторонами підписано акти надання послуг на загальну суму 634 680 грн. 00 коп., а саме:
- від 30.06.2022 №63 на загальну суму 206 812 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.07.2022 №71 на за загальну суму 214 243 грн. 20 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.08.2022 №77 на загальну суму 213 624 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
В матеріалах справи міститься копії рахунків на оплату від 01.09.2022 №93 на загальну суму 6 811 грн. 20 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.18) та від 30.09.2022 №101 на загальну суму 166 668 грн. 00 коп. (а.с.20).
Позивач у претензії від 10.10.2022 щодо сплати заборгованості, скерованої відповідачу вимагає сплатити заборгованість в сумі 808 159 грн. 20 коп. та попереджає про звернення до суду у разі невиконання вимог даної претензії (а.с.23-25).
Відповідно до опису вкладення від 12.10.2022 (а.с.22), накладної Укрпошти від 12.10.2022 №0405200824075 (розрахункова дата доставки - 18.10.2022) (а.с.22) та фіскального чеку від 12.10.2022 (а.с.22) позивачем на адресу відповідача 12.10.2022 направлено рахунок на оплату №93, акт надання послуг №84, рахунок на оплату №101, акт надання послуг №92.
Позивач стверджує, що надав відповідачу послуги з охорони, проте сплата відповідачем не проведена, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов Договору, строк оплати за надані послуги є таким, що настав:
- за актом надання послуг від 30.06.2022 №63 - 30.07.2022;
- за актом надання послуг від 31.07.2022 №71 - 30.08.2022;
- за актом надання послуг від 31.08.2022 №77 - 30.09.2022;
- за актом надання послуг від 01.09.2022 №84 - 24.11.2022;
- за актом надання послуг від 30.09.2022 №92 - 24.11.2022
Суд доходить висновку, що строк оплати за надані за Договором послуги за актами надання послуг від 01.09.2022 №84 та від 30.09.2022 №92 на момент звернення позивача з позовом до суду є таким, що не настав з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6.2. Договору оплата за надані виконавцем охоронні послуги, відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони визначається згідно Дислокації (Додаток №1 до Договору) та здійснюються з відстрочкою платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем.
Оплата за виконані роботи можлива лише після підтвердження створення електронної податкової накладної та реєстрації її в єдиному реєстрі податкових накладних (частина 1 пункту 6.3 Договору).
Згідно з пунктом 6.4. Договору Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця не пізніше 15-00 годин останнього робочого дня місяця, а також по закінченню терміну дії Договору. Виконавець зобов'язаний підписати і направити акт виконаних робіт на адресу замовника. В разі не підписання акту виконаних робіт і не напряму вмотивованої відповіді - 7 (сім) робочих днів, акти вважаються підписаними, та надані послуги прийнятими без зауважень і підлягають оплаті замовником.
Суд звертає увагу на те, що з копій опису вкладення та накладної АТ "Укрпошта" від 12.10.2022 №0405200824075 вбачається, що рахунок на оплату №93, акт надання послуг №84, рахунок на оплату №101 та акт надання послуг №92 були направлені на адресу відповідача 12.10.2022. Відповідно до накладної АТ "Укрпошта" розрахункова дата доставки - 18.10.2022(а.с.22).
Отже, відповідно до умов Договору, строк підписання або надання мотивованої відповіді щодо актів надання послуг від 01.09.2022 №84 та від 30.09.2022 №101 є таким, що настав 25.10.2022. З урахуванням передбаченої умовами Договору відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту підписання актів, строк оплати за вказаними актами є таким, що настав тільки 24.11.2022.
З урахуванням того, що позовна заява датована позивачем 28.10.2022, відправлена до суду також 28.10.2022, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с.31) та отримана судом 03.11.2022; провадження у справі відкрито 18.11.2022 станом на день звернення до суду з позовною заявою строк оплати за актами надання послуг від 01.09.2022 №84 та від 30.09.2022 №92 не є таким, що настав.
Що стосується умов оплати, визначених пунктом 6.3 Договору, суд вважає їх додатковими та такими, що не впливають на основні умови, визначені пунктом 6.2 Договору, а саме здійснення оплати з відстрочкою платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 634 680 грн. 00 коп. - заборгованості.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 4.2.5. Договору у разі порушення передбаченого пунктом 6.2. строку оплати за умовою виконання пункту 6.3. Договору, вартості наданих виконавцем послуг, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Як вбачається позивач просить стягнути пеню за порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг у розмірі 48 398 грн. 53 коп. за загальний період з 31.07.2022 по 25.10.2022 та посилається на пункт 4.2.5. Договору.
Проте, пункт 4.2.5. Договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами укладеного Договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання.
Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
За викладеного, вимоги позивача про стягнення пені не можуть бути задоволені судом.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 10 318 грн. 23 коп. за загальний період з 31.07.2022 по 25.10.2022, а також нараховано 3% річних у зв'язку із простроченням оплати у розмірі 2 903 грн. 91 коп. за загальний період з 31.07.2022 по 25.10.2022.
Суд погоджується з наданим розрахунком річних, вважає його арифметично вірним.
При перевірці інфляційних нарахувань судом встановлено, що фактично позивачем здійснено інфляційні нарахування за загальний період з серпня 2022 по вересень 2022 включно, після перерахунку суду розмір інфляційних нарахувань за загальний період з серпня 2022 по вересень 2022 складає 10 318 грн. 23 коп.
Щодо вимоги про зазначення в рішенні суду, що органу (особі) що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати штрафні санкції відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (808 159,00 гри.) і стягнути отриману суму пені, процентів та інфляційних збитків з відповідача на користь позивача
Частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу.
Отже, враховуючи обставини справи суд не вбачає підстав для застосування приписів частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 718 грн. 53 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" (08131, село Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області, вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 117; ідентифікаційний код 42703986) до Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Каховська, буд. 40; ідентифікаційний код 00190934) про стягнення 869 779 грн. 67 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" (50005, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Каховська, буд. 40; ідентифікаційний код 00190934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легал Форс" Рі Груп" (08131, село Софіївська Борщагівка Києво - Святошинського району Київської області, вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 117; ідентифікаційний код 42703986) 634 680 (шістсот тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 903 (дві тисячі дев'ятсот три) грн. 91 - 3% річних, 10 318 (десять тисяч триста вісімнадцять) грн. 23 коп. - інфляційних нарахувань та 9 718 (дев'ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 53 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
03.05.2023