Справа № 510/922/22
Провадження № 2/510/484/23
25.04.2023 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Березенко С.П.
розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
Відповідачі позовні вимоги визнали, щодо їх задоволення не заперечували, просили розглянути справу у їх відсутності, про що надали письмові заяви.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копії паспортів сторін та їх і/н; копія виписки з погосподарської книги виконавчого комітету Ренійської міської радим від 08.09.2021р. № 187; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірним спорудами АДРЕСА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; копія заповіту ОСОБА_4 від 26.05.1997р. складного на ім'я позивача; копія довідки виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 14.09.2021р. № С-1130; копія довідки виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 08.09.2021р. № 188; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку від 11.03.2022р.; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.02.2022р.; лист - відповідь Ренійської районної державної нотаріальної контори від 13.03.2023р.; копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 10.03.2023р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_4 . За життя їй належав житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 , про що свідчить виписка з погосподарської книги виконавчого комітету Ренійської міської радим від 08.09.2021р. № 187. Крім того, їй належало право на земельну частку (пай) розміром 4,10 умовно кадастрових гектарів на підставі сертифікату серії ОД № 0291685, що підтверджується виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 14.09.2021р. № С-1130.
Після її смерті відкрилась спадщина на зазначене майно. На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядилась належним їй майном, 26.05.1997р. залишила заповіт на ім'я позивача, яким заповіла їй усе спадкове майно, яке належатиме їй за життя. У встановлений законодавством 6-ти місячний строк, позивач не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Спадкова справа після її смерті не відкривалась. На момент відкриття спадщини, позивач проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , про що свідчить довідка виконкому Ренійської міської ради від 08.09.2021р. № 188. Таким чином, позивач прийняла спадщину та не заявив про відмову від неї. Відповідачі по справі на спадкове майно не претендують не заперечують щоб позивач оформила його на своє ім'я.
Враховуючі ці обставини, позивач пізніше звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак їй в цьому було відмовлено та державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що на спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи. Після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець. Таким чином, позивач фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлої матері ОСОБА_4 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки ОСОБА_4 померла у 1997р. (тобто до набрання чинності ЦК України 2003 р.), а позивач фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.
Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963 р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1, 2 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, після смерті ОСОБА_4 позивач як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину. Вона у передбачений законом строк не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але вона фактично прийняла спадщину, оскільки мешкала разом із спадкодавцем, отже вважається такою, що прийняла спадщину. Відповідачі на спадщину не претендують, не заперечують щоб позивач оформила її на своє ім'я.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р., однак, вона не мала змоги оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушена звернутися до суду із позовом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на право на нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 531, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст. ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на:
житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 ;
право на земельну частку (пай) розміром 4,1 умовних кадастрових гектарів, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0291685.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков